Син Нептуна

LII Персі

Наступного ранку Персі, Хейзел і Френк рано поснідали і пішли в місто, щоб прогулятись перед засіданням сенату. Оскільки Персі тепер був претором, він міг ходити кудизавгодно і колизавгодно. Дорогою вони минули стайню, у якій спали Тайсон і Місіс О’Лірі. Тайсон хропів на копиці сіна біля єдинорогів, з блаженним виразом обличчя, наче йому снилися ці рогаті коні. Місіс О’Лірі перекотилась на спину і лежала, вкривши очі лапами. На даху стайні, сунувши голову під крила, сиділа в купі римських сувоїв Елла.

Коли друзі дійшли до форуму, то сіли біля фонтанів і почали дивитись, як сходить сонце. Мешканці міста вже займались прибиранням Іридиних батончиків, конфеті та капелюхів з вчорашнього святкування. Інженерний корпус працював над зведенням нової арки, що мала б нагадувати про перемогу над Поліботом.

Хейзел сказала, що чула розмову про офіційний тріумф для них трьох — парад по всьому місті, за яким триватиме тиждень ігор та святкувань, — але Персі знав, що цього не станеться. Вони не мали на це часу.

Персі розповів їм про сон з Юноною.

Хейзел нахмурилась.

— Боги вчора без справ не сиділи. Покажи йому, Френку.

Френк сунув руку в кишеню куртки. Персі подумав, що друг дістане звідти шматок дерева, але ні. Натомість він показав тонку книгу з м’якою обкладинкою і записку на червоному поштовому папері.

— Були на моїй подушці цього ранку. — Він передав їх Персі. — Наче зубна фея якась.

«Мистецтво війни» Сунь Цзи. Персі ніколи не чув про цю книгу, але мав здогадки щодо того, хто її залишив. На записці було написано: «Молодець, малий. Краща зброя справжнього чоловіка — його розум. Це була улюблена книга твоєї мами. Погортай її. P. S. Сподіваюсь, твій, приятель Персі навчився поважати мене».

— Оце так. — Персі повернув книгу Френкові. — Можливо, Марс дійсно відрізняється від Ареса. Сумніваюся, що Арес вміє читати.

Френк погортав сторінки.

— Тут багато йдеться про пожертву, розуміння ціни війни. Коли ми були у Ванкувері, Марс сказав мені, що я маю поставити обов’язок перед власним життям, або ми програємо війну. Я гадав, що він мав на увазі звільнення Танатоса, але тепер... я не знаю. Я досі живий, тож, мабуть, найгірше ще попереду.

Він занепокоєно глянув на Персі, і у того з’явилося відчуття, що друг щось приховує. Можливо, Марс сказав йому щось і про Персі. Та Персі не певен був, чи хоче про це знати.

Крім того, Френк уже достатньо пожертвував. Хлопчина бачив, як згорів його родинний особняк. Він втратив матір і бабусю.

— Ти ризикував своїм життям, — промовив Персі. — Був готовий спалити себе заради успіху завдання. Нечесно чекати від тебе ще чогось.

— Мабуть, — із сумнівом промовив Френк.

Хейзел стиснула Френкову долоню.

Цього ранку між ними відчувалась більша розкутість. Не було тієї натягнутості й незручності, як раніше. Можливо, вони вже почали зустрічатись? Персі сподівався на це, але вирішив, що краще не запитувати.

— Хейзел, а щодо тебе? — поцікавився Персі. — Є якість звістки від Плутона?

Вона опустила очі. Під її ногами вискочило кілька діамантів.

— Ні, — зізналась вона. — Думаю, у якомусь сенсі він поговорив зі мною через Танатоса. Мого імені не було в списку душ-втікачів. А мало б бути.

— Гадаєш, він зробив для тебе виняток з правил?

Хейзел знизала плечима.

— Плутон не може прийти до мене чи навіть поговорити. Таким чином він визнав би, що знає про мою втечу. Йому довелось би дотримати законів смерті та послати Танатоса повернути мене у Підземне царство. Гадаю, тато вирішив заплющити на це очі. Гадаю... гадаю, він хоче, щоб я знайшла Ніко.

Персі глянув на ранкову зорю з надією побачити, як сходить з неба воєнний корабель. Але поки що нічого не було видно.

— Ми знайдемо твого брата, — пообіцяв Персі. — Коли корабель прибуде, ми одразу відпливемо до Рима.

Хейзел і Френк обмінялись стурбованими поглядами, наче вже обговорювали це.

— Персі... — промовив Френк. — Якщо ти хочеш, щоб ми пішли з тобою, — ми готові; Але ти впевнений? Тобто... ми знаємо, що в тебе є багато друзів в іншому таборі. І ти можеш узяти будь-кого тут. Якщо ми не належимо до сімох...

— Ви що жартуєте? Гадаєте, я залишу свою команду? Після того як ми пережили чай з пшеничними паростками Вовночки і ховалися від людожерів під сідницями велетня в Алясці? Ви знущаєтесь з мене!

Напруження між ними зникло. Усі троє розсміялись, можливо, навіть занадто голосно, але приємно було бути живими, грітись під сонячними променями і не хвилюватись через появу лиховісних облич у тінях пагорбів. Принаймні хоча б на мить.

Хейзел глибоко вдихнула.

— Пророцтво Елли... про дитя мудрості, і знак Афіни, який пропалить Рим... ти знаєш про що йдеться?

Персі пригадав сон. Юнона застерегла його, що в Аннабет попереду важке завдання і що та стане причиною його бід. Він не вірив у це, але... це його тривожило.

— Не зовсім, — зізнався він. — Гадаю, це не повне пророцтво. Можливо, Елла пригадає решту.

Френк сунув книгу в кишеню.

— Треба взяти її із собою... ну, для її ж безпеки. Якщо Октавіан дізнається, що Елла запам’ятала Сивілині книги...

Персі здригнувся. Октавіан використовував пророцтва, як спосіб зберегти владу над табором. І тепер, коли Персі забрав його можливість стати претором, Октавіан шукатиме інші шляхи чинити вплив. Якщо він отримає Еллу...

— Ти маєш рацію, — промовив Персі. — Ми повинні захистити її. От тільки не певен, що ми зможемо переконати Еллу...

— Персі! — Тайсон мчав до нього через форум. Елла пурхала позаду із сувоєм у кігтях. Коли вони дістались фонтана, Елла опустила сувій Персі на коліна.

— Кур’єрська доставка, — промовила вона. — Від аури. Вітряного духа. Так, Елла отримала кур’єрську доставку.

— Доброго ранку, братики! — У волоссях Тайсона було сіно, а на зубах горіхове масло. — Сувій від Лео. Він смішний і маленький.

Сувій був нічим не примітний, але коли Персі розгорнув його на своїх колінах, на пергаменті замерехтів відеозапис. До них широко всміхався хлопчина у грецьких обладунках. Він мав пустотливе обличчя, хвилясте чорне волосся і навіжені очі, наче щойно проковтнув кілька чашок кави. Хлопчина сидів у темній кімнаті з дерев’яними стінами, що нагадувала трюм. На стелі туди-сюди коливались олійні лампи.

Хейзел скрикнула.

— Що? — запитав Френк. — Що не так?

Не одразу, але Персі збагнув, що вже бачив цього хлопчину — і не тільки уві сні. Він бачив його на якійсь старій світлині.

— Привіт! — промовив хлопець у відео. — Вітання від твоїх друзів з Табору Напівкровок і все таке. Це Лео. Я...

Він подивився кудись убік і крикнув:

— Яке в мене звання? Я типу адмірал, капітан чи...

— Юнга-ремонтник, — крикнув у відповідь дівочий голос.

— Дуже смішно, Пайпер, — буркнув Лео. Він повернувся до пергаментного екрану. — Так от, я... хм... верховний головнокомандувач «Арго II». Ух, а мені це до вподоби! Хай там як, ми будемо у вас десь о... десь за годину на цьому приголомшливому воєнному кораблі. Будемо вдячні, якщо ви не, ну... не зіб’єте нас у повітрі. Ну от і все! Передай це, будь ласка, римлянам. Незабаром побачимось. З напівбожими побажаннями, чи як там пишуть. Словом, бувай.

Пергамент опустів.

— Це неможливо, — промовила Хейзел.

— Що? — поцікавився Френк. — Ти знаєш цього хлопця?

Хейзел наче привида побачила. Персі розумів причину. Він згадав світлину із занедбаного будинку Хейзел у Сьюарді. Хлопчина на кораблі виглядав точнісінько як друг Хейзел з минулого.

— Це Семі Вальдес, — промовила вона. — Але як... як...

Персі хотів сказати «збіг», але не міг змусити себе в це повірити. Останні кілька років він жив у шаленому світі пророцтв, чаклунства, чудовиськ, долі, але ніколи ще не стикався зі збігами.

Їх перервали звуки сурми удалечині. Сенатори на чолі з Рейною повільною ходою з’явились на форумі.

* * *

— Чому ми повинні довіряти грекам? — говорив Октавіан.

Він уже п’ять хвилин походжав залою сенату, говорив і говорив, намагаючись підбурити присутніх проти того, що розповів їм Персі про задум Юнони та Пророцтво Сімох.

Сенатори занепокоєно совались, але більшість боялась переривати Октавіана у запалі промови. Тим часом у небі повільно сходило сонце, пронизуючи світлом проломлений дах сенату від чого авгур стояв, наче в променях прожекторів.

Будівля сенату була переповненою. Цариця Гілла, Френк і Хейзел сиділи в першому ряду із сенаторами. Ветерани і привиди тіснились на задніх місцях. Навіть Тайсону та Еллі дозволили залишитись. Тайсон не припиняв махати руками та широко всміхатись до Персі.

Персі, як і Рейна, зайняв преторське крісло на підвищенні й через це ніяковів. Нелегко виглядати велично, коли ти одягнений у простирадло та пурпуровий плащ.

— Табір у безпеці, — продовжив Октавіан. — Я більше за будь-кого радий подякувати нашим героям за повернення орла легіону та такої кількості імперського золота! Нам справді усміхнулась удача. Але навіщо робити більше? Навіщо спокушати долю?

— Радий, що ти запитав. — Персі підвівся, побачивши у запитанні слушну нагоду для випаду.

— Я не... — забурмотів Октавіан.

— Не брав участі в пошуках, — промовив Персі. — Так, я знаю. І розумніше буде дати слово мені, оскільки я брав.

Деякі сенатори захихикали. Октавіану не залишалось нічого, окрім як сісти і намагатись не виглядати обуреним.

— Гея пробуджується, — промовив Персі. — Ми перемогли двох її велетнів, але це тільки початок. Справжня війна точитиметься на старих землях богів. Пошуки приведуть нас до Рима, а зрештою і до Греції.

Занепокоєний гомін пройшовся поміж сенаторів.

— Знаю, знаю, — продовжив Персі. — Ви завжди вважали греків ворогами. І для цього є достатні підстави. Думаю, боги тримали наші табори відособленими, тому що кожна наша зустріч закінчувалась боєм. Але це може змінитись. Мусить змінитись, якщо ми хочемо здолати Гею. Про це йдеться у Пророцтві Сімох. Сім напівбогів, грецьких і римських, повинні разом зачинити Браму Смерті.

— Га! — крикнув лар із заднього ряду. — Попередній претор, що намагався розтлумачити пророцтво, Майкл Варус, утратив нашого орла на Алясці! Чому ми повинні тобі вірити?

Октавіан підступно посміхнувся. Його прибічники закивали і забурчали. Навіть деякі з ветеранів, здавалося, почали вагатись.

— Я переніс Юнону через Тибр, — нагадав їм Персі, твердо вимовляючи кожне слово. — Це вона сказала мені, що Пророцтво Сімох незабаром здійсниться. До того ж, перед вами особисто з’явився Марс. Гадаєте, два з найвпливовіших богів з’явились би в таборі, якби ситуація не була настільки серйозною?

— Він має рацію, — промовила Ґвен з другого ряду. — Я вірю слову Персі. Грек чи ні, але він повернув честь легіону. Ви бачили його на полі битви вчора. Хіба хтось тут не згодний, що він справжній герой Рима?

Ніхто не заперечив. Деякі закивали на знак згоди.

Рейна підвелась. Персі з хвилюванням подивився на неї. Її думка може змінити все — на краще чи на гірше.

— Ти стверджуєш, що це спільні пошуки, — промовила вона. — Стверджуєш, що Юнона бажає нашої співпраці з... з цією іншою групою, Табором Напівкровок. Однак греки століттями були нашими ворогами. Вони відомі здатністю вводити в оману.

— Може, й так,— відповів Персі. — Але вороги можуть стати друзями. Тільки тиждень тому хіба ви могли уявити, що римляни та амазонки битимуться пліч-о-пліч?

Цариця Гілла розсміялась.

— А він діло каже.

— Напівбоги з Табору Напівкровок і раніше співпрацювали з Табором Юпітера, — промовив Персі. — Ми просто цього не знали. Минулого літа під час. Війни Титанів, поки ви штурмували Отріс, ми захищали Олімп у Мангеттені. Я власноручно бився з Кроносом.

Рейна посунулась назад і ледве не спіткнулась об тогу.

— Ти... що?

— Знаю, у це важко повірити, — посміхнувся Персі. — Але я вважаю, що заслужив твоєї довіри. Я на вашому боці. Хейзел і Френк... я впевнений, що їм судилось вирушити зі мною на пошуки. Решта з сімох просто зараз на шляху до Табору Юпітера, Один з них — Джейсон Грейс, ваш попередній претор.

— Ой, та годі вже! — викрикнув Октавіан. — Оце він точно вигадує.

Рейна нахмурилась.

— У це важко повірити. Джейсон повертається з купкою грецьких напівбогів? Ти стверджуєш, що вони з’являться в небі на важкоозброєному воєнному кораблі, але нам не треба хвилюватись?

— Так. — Персі вдивився у ряди збентежених та невпевнених глядачів. — Дозвольте їм приземлитись. Вислухайте їх. Джейсон підтвердить усе, що я зараз кажу. Присягаю своїм життям.

— Життям? — Октавіан багатозначно поглянув на сенат. — Ми пригадаємо твої слова, якщо це виявиться обманом.

Наче за сигналом до зали сенату влетів посланець. Хлопчина ледве не задихався, наче біг увесь шлях аж від самого табору.

— Претори! Перепрошую, що перервав, але лазутчики повідомлять...

— Корабель! — радісно випалив Тайсон, вказуючи на отвір у стелі. — Ура!

І справді, приблизно за півмилі від них з хмар виринув грецький корабель і почав опускатись у напрямку будівлі сенату. Він наближався, і Персі вже бачив блискучі бронзові щити на боках, широченні вітрила та знайому, голову дракона на носі. Великий білий прапор майорів на найвищій щоглі.

«Арго II». Найдивовижніший корабель у світі.

— Претори! — вигукнув посланець. — Які ваші розпорядження?

Октавіан звівся на ноги.

— Ти ще питаєш? — Його обличчя палало гнівом. Руки душили плюшевого ведмедика. — Прикмети жахливі! Це хитрість, обман. Стережись греків, що несуть дари!

Він тицьнув у Персі.

— Його друзі нападають. Він привів їх сюди. Ми повинні напасти першими!

— Ні, — твердо промовив Персі. — Усі ви зробили мене претором небезпідставно. Я захищу цей табір навіть ціною власного життя. Але вони — не вороги. Стійте напоготові, але не нападайте. Дозвольте їм приземлитись. Дозвольте говорити. Якщо це хитрість, я битимусь за вас, як бився учора. Але це не хитрість.

Усі погляди звернулись до Рейни.

Її очі впились у корабель, що наближався. Вираз обличчя став твердим. Якщо вона накладе вето на розпорядження Персі... що ж, він не знає, що станеться. Хаос і безлад, у кращому випадку.

Римляни скоріш за все підкоряться її наказу. Вона була їхнім лідером значно довше, ніж Персі.

— Притримайте свою зброю, — промовила Рейна. — Але будьте напоготові. Персі Джексон законно обраний претор. Ми повіримо його слову... хіба що нам дадуть поважну причину думати інакше. Сенатори, перенесемо засідання на форум і зустрінемо... нових друзів.

Сенатори ринули із зали — від схвильованості це чи від паніки, Персі точно сказати не міг. Тайсон з криками «Ура!» побіг за ними — над його головою пурхала Елла.

Октавіан з відразою поглянув на Персі, а потім жбурнув на підлогу ведмедика і пішов за натовпом.

Рейна поклала руку на плече Персі.

— Я підтримую тебе, Персі, — промовила вона. — Я довіряю твоєму судженню. Але, о боги, сподіваюсь ми зможемо запобігти війні між таборами.

— Зможемо, — пообіцяв він. — От побачиш.

Вона глянула на корабель. Погляд став трохи мрійливим.

— Кажеш, Джейсон на борту... сподіваюсь, це правда. Мені його бракувало.

Вона розміреним кроком вийшла, і Персі залишився на самоті з Хейзел та Френком.

— Вони опускаються просто на форум, — занепокоєно промовив Френк. — У Терміна станеться серцевий напад.

— Персі, — сказала Хейзел, — ти присягнув життям. Римляни сприймають це серйозно. Якщо щось піде не так, навіть випадково, Октавіан тебе вб’є. Ти ж це розумієш, так?

Персі усміхнувся. Він розумів, що поставлено на карту. Розумів, що цей день може перетворитись на катастрофу. Але так само він знав, що Аннабет на цьому кораблі. Якщо все піде добре, цей день стане найкращим у його житті.

Він обійняв однією рукою Хейзел, а другою Френка.

— Ходімо. Познайомлю вас із моєю другою родиною.