Син Нептуна

XXVIII Персі

Старий був точнісінько там, де вони його залишили, посередині стоянки із забігайлівками на колесах. Він сидів за своїм столом, витягнувши ноги в капцях уперед, і поїдав жирний шашлик. Бензокоса стояла поруч. Весь його халат вкривали плями від соусу барбекю.

— З поверненням! — весело крикнув він. — Я чую тріпотіння збентежених крилечок. Ви привели мою гарпію?

— Вона тут, — відповів Персі. — Але вона не твоя.

Фіней облизнув жирні пальці. Його молочні очі, здавалося, свердлили якусь точку просто над головою Персі.

— Ясно... Ну, насправді темно — я ж сліпий. Отже, ви прийшли мене вбити? Якщо так, то щасти з вашими пошуками.

— Я прийшов укласти парі.

Губи старого засіпались. Він опустив шашлик і нахилився до Персі.

— Парі... як цікаво. Інформація в обмін на гарпію? Переможець забирає все?

— Ні, — промовив Персі. — Гарпія не входить в умови.

Фіней розсміявся.

— Справді? Ви, мабуть, не розумієте її цінності.

— Вона жива істота. Вона не продається.

— Ой, благаю! Ти з римського табору, хіба ні? Рим збудований на рабстві. Тож не треба тут робити з мене недолюдка. До того ж, вона навіть не людина. Вона чудовисько. Вітряний дух. Посіпака Юпітера.

Елла вискнула. Умовити її зайти на стоянку коштувало друзям неабияких зусиль, а тепер вона почала задкувати, бурмочучи:

— Юпітер. Водень і гелій. Шістдесят три супутники. Не посіпака. Ні.

Хейзел поклала руку їй на крила. Здавалось, вона була єдиною, хто міг торкатися гарпії, не викликаючи у неї криків і сіпання.

Френк стояв поруч із Персі. Він тримав свій спис напоготові, наче старий міг би на них напасти.

Персі дістав глиняні пляшки.

— Пропоную іншу ставку. У нас є дві пляшки з горгонською кров’ю. Одна вбиває. Інша зцілює. Виглядають вони цілком однаково. Навіть ми не знаємо, яка з них яка. Якщо обереш правильну, вона зцілить твою сліпоту.

Фіней нетерпляче витягнув руки.

— Дай мені до них доторкнутися. Дай понюхати.

— Не так швидко. Спочатку погодься на умови.

— Умови...— Фіней ледве не задихався. Він, без сумнівів, був готовий пристати на пропозицію. — Дар провидця і зір... Я стану непереможним. Я володітиму цим містом. Я побудую тут свій палац, оточений забігайлівками. Я самотужки спіймаю гарпію!

— Н-ні, — знервовано промовила Елла. — Ні, ні, ні.

Коли на тобі рожеві, капці-кроленята, досить непросто зобразити зловісний сміх, але Фінею це вдалось на відмінно.

— Гаразд, напівбоже. Які твої умови?

— Ти обираєш пляшку, — сказав Персі, — не відкорковуючи і не нюхаючи.

— Це нечесно! Я сліпий.

— А в мене немає такого нюху, як у тебе, — відрізав Персі. — Ти можеш потримати пляшки. І я присягаюсь Стіксом, що вони виглядають однаково. Я сказав тобі цілковиту правду: в обох пляшках горгонська кров, в одній — з лівого боку, в іншій — з правого. І я присягаюсь, що жоден із нас не знає, де яка.

Персі поглянув на Хейзел.

— Е-е... ти наш фахівець з Підземного царства. Після усієї цієї плутанини, яка відбувається зі Смертю, клятва Стіксом ще до чогось зобов’язує?

— Так, — без вагань відповіла дівчина. — Той, хто порушить цю клятву... Ні, я би не радила робити цього. Існують речі, гірші за смерть.

Фіней погладив свою бороду.

— Отже, я обираю, з якої пляшки пити. А ти маєш випити з іншої. Ми присягаємося випити водночас.

— Так.

— Той хто програє, без сумнівів, помре, — розмірковував Фіней. — Така отрута, швидше за все, навіть мене утримає на тому світі... принаймні досить надовго. Моя душа розсіється на піщинки. А тому я багато чим ризикую.

— Але якщо переможеш — отримаєш усе, — сказав Персі. — Якщо я помру, мої друзі присягаються піти з миром і не метатися. Ти повернеш собі зір, чого навіть Гея тобі не дасть.

Обличчя Фінея спохмурніло. Персі безперечно влучив у вразливе місце. Фіней жадав бачити. Гея багато чого подарувала йому, але він ненавидів життя в мороці.

— Якщо я програю, — промовив старий, — я помру і не зможу дати вам потрібну інформацію. Яка вам із цього користь?

Персі був радий, що вони з друзями завчасно обговорили це. Розв’язання проблеми запропонував Френк.

— Ти заздалегідь напишеш місцезнаходження лігва Алкіонея, — сказав Персі. — Залиш запис у себе, але присягнись Стіксом, що інформація правильна і точна. А ще присягнись, що в разі твоєї поразки, гарпії звільняться від прокляття.

— Це висока застава, — буркнув Фіней. — Ти дивишся в обличчя смерті, Персі Джексоне. Не легше було б просто передати мені гарпію?

— Це не обговорюється.

На обличчі Фінея розпливлася посмішка.

— Отже, ти починаєш розуміти, чого вона варта. Щойно я поверну зір, я спіймаю її самотужки. Той, хто володіє цією гарпією... Що ж, колись я був царем. І це парі поверне мені корону знову.

— Не лізь поперед батька в пекло, — промовив Персі. — Ми домовились?

Фіней задумливо поплескав себе по носу.

— Я не бачу, чим це скінчиться. Дратує, як працює цей дар. Цілком непередбачуване парі... майбутнє затягнуте імлою. Але от що я тобі скажу, Персі Джексоне, — така собі безкоштовна порада від мене. Якщо сьогодні ти не помреш, то власне майбутнє тобі не сподобається. Наближається час великої пожертви, і тобі не достане мужності, аби на неї піти. За це ти заплатиш велику ціну — ціну Всесвіту. Можливо, тобі буде навіть краще, якщо обереш отруту.

У роті Персі з’явився гіркий присмак, наче від Іридиного зеленого чаю. Йому хотілось вірити, що старий просто його залякує, але внутрішній голос підказував, що пророкування правдиве. Він пригадав попередження Юнони, після його рішення піти ,до табору: «На тебе чекають біль, страждання і втрати, яких ти не здатен навіть уявити. Проте ти отримаєш змогу врятувати старих друзів і родину».

На деревах навколо стоянки скупчилися гарпії. Вони спостерігали з висоти, наче відчували, що поставлено на кін. Френк і Хейзел занепокоєно дивилися на Персі. Він запевнив їх, що шанси ліпші за п’ятдесят на п’ятдесят. Що в нього є план. Авжеж, план міг не спрацювати. Шанси на виживання можуть дорівнювати ста відсоткам... а можуть — нулю. Цього він не говорив їм.

— Ми домовились? — перепитав Персі.

Фіней ошкірився.

— Присягаю Стіксом дотримати умов, точно як ти їх описав. Френку Чжане, ти нащадок аргонавта. Я вірю твоєму слову. Якщо я виграю, ти і твоя подруга Хейзел присягаєтесь піти з миром і не шукати помсти?

Френкові руки міцно стиснулись на золотому списі. На мить Персі здалося, що друг зламає ратище, але той спромігся буркнути:

— Присягаю Стіксом.

— Я теж присягаю, — промовила Хейзел.

— Присягаю, — пробурмотіла Елла. — «Не присягайся місяцем мінливим»[40]

Фіней розсміявся.

— У такому разі знайдіть мені, чим писати. І нумо починати.

* * *

Френк позичив серветку та ручку у продавця однієї із забігайлівок. Фіней нашкрябав щось на серветці й поклав її до кишені халата.

— Присягаю, що там зазначено місцезнаходження лігва Алкіонея. Хоча ти навряд доживеш до того, аби його дізнатись.

Персі викликав свій меч і скинув ним їжу зі столу. Він уявив темне обличчя сплячої жінки і спрямував свої думки під землю, сподіваючись, що богиня чує його.

«Що ж, Теє. Доведи, що не брешеш. Кажеш, я твій цінний пішак. Кажеш, маєш плани на мене, і щадитимеш, поки не дістануся півночі. Хто для тебе цінніший — я чи цей старий? Тому що зараз один із нас помре».

— Що, жижки затрусилися, Персі Джексоне? Ну ж бо їх сюди! — Фіней скрючив пальці, наче хапаючись за повітря.

Персі передав йому пляшки.

Старий зважив їх на руках. Він пробігся пальцями по глиняній поверхні, а потім поставив обидві пляшки на стіл і обережно поклав на них руки. Земля затремтіла, наче відбувся невеличкий землетрус, достатній, щоб у Персі заклацали зуби. Елла знервовано закудкудакала.

Ліва пляшка тряслася трохи сильніше за праву.

Фіней зловісно ошкірився і зімкнув пальці на лівій пляшці.

— Ти дурень, Персі Джексоне. Я обираю цю. А тепер — вип’ємо.

Персі взяв праву пляшку. Його зуби цокотіли.

Старий здійняв свою пляшку.

— За синів Нептуна.

Обидва відкоркували пляшки та випили.

Персі тієї самої миті зігнувся навпіл. Горло палало і в роті з’явився присмак бензину.

— О боги! — промовила позаду нього Хейзел.

— Ні! — крикнула Елла. — Ні, ні, ні.

В очах Персі потьмарилось. Він побачив, як Фіней переможно посміхається, випрямляється на стільці й збуджено кліпає очима.

— Так! — крикнув старий. — Мій зір от-от повернеться!

Персі припустився помилки. Безглуздо було так ризикувати. Живіт охоплював біль, наче хлопець ковтнув уламки скла, що тепер повільно проходять по його нутрощах.

— Персі! — Френк стиснув його плечі. — Персі, не вмирай!

Він задихався... а потім в очах прояснилось.

Тієї ж миті Фіней згорбився, наче йому дали стусана.

— Ти... ти не можеш! — завив старий. — Геє, ти... ти...

Він важко підвівся і, тримаючись за живіт, пошкутильгав від столу.

— Я занадто важливий!

Нудотно-жовтий дим повалив з його рота, вух, бороди і незрячих очей.

— Нечесно! — зарепетував він. — Ти надурив мене!

Він спробував витягти з кишені халата клаптик паперу, але руки почали осипатися — пальці перетворювалися на пісок.

Персі, похитуючись, підвівся. Він не почувався зціленим від чогось конкретного. Спогади не повернулись до нього чарівним чином. Але біль зник.

— Ніхто тебе не надурив, — промовив він. — Ти сам зробив вибір, і я закликаю тебе дотримати клятви.

Сліпий цар завив в агонії. Він обернувся навколо себе. Тіло димилось і розсипалось, доки зрештою від нього не лишилося нічого, крім старого заплямованого халата і пари капців.

— Це, — промовив Френк, — найогидніші воєнні трофеї в моєму житті.

Жіночий голос пролунав у голові Персі: «Ти граєшся з вогнем, Персі Джексоне, — це був сонний шепіт з майже непомітною ноткою вимушеного захоплення. — Ти змусив мене обирати, і ти важливіший для мого задуму, ніж старий провидець. Проте не випробовуй долю. Коли прийде твоя смерть, я обіцяю, що вона буде значно болючішою, ніж від горгонської крові».

Хейзел тикнула мечем у халат. Під тканиною не було нічого — жодних ознак того, що Фіней намагається переродитися. Вона із захопленням подивилась на Персі.

— Це був або найхоробріший, або найбезглуздіший учинок з-поміж усіх, що мені доводилось бачити.

Френк похитав головою, наче не вірячи власним очам.

— Персі, звідки ти знав? Ти здавався таким упевненим у тому, що він обере отруту.

— Гея, — промовив Персі. — Вона хоче, щоб я дістався Аляски. Вона вважає... не знаю. Уважає, що зможе використати мене у своїх планах. Вона підштовхнула Фінея обрати неправильну Пляшку.

Френк із жахом витріщився на залишки старого.

— Гея радше вб’є свого власного слугу, ніж тебе? От на що ти закладався?

— Плани, — пробурмотіла Елла. — Плани і змови. Жінка в землі. Великі плани на Персі. В’ялене м’ясо для Елли.

Персі дав їй усю сумку з яловичиною — і гарпія радісно пискнула.

— Дзуськи, дзуськи, дзуськи, — напівспіваючи пробурмотіла Елла. — Фінею дзуськи. Еллі їжа і слова, еге.

Персі нахилився над халатом і витяг з кишені записку старого. На ній було написано: «ЛЬОДОВИК ХАББАРД».

Увесь цей ризик заради двох слів. Він передав записку Хейзел.

— Я знаю, де це, — промовила вона. — Досить відоме місце. Але на нас чекає надзвичайно довга подорож.

Гарпії на деревах навколо стоянки нарешті оговтались від шоку. Вони збуджено заклекотіли й почали нападати на найближчі забігайлівки, пірнаючи у вікна і здіймаючи гармидер на кухнях. Кухарі волали різними мовами. Фургони заходили ходором. Навсібіч полетіли пір’я та коробки з їжею.

— Треба повертатись до човна, — промовив Персі. — У нас дедалі менше часу.