Син Нептуна

XLVIII Френк

Персі чекав на них. Вигляд у нього був шалений. Він стояв на краю льодовика, опершись на жезл із золотим орлом, і вдивлявся в руїни, які спричинив: декілька сотень акрів новоявленої ділянки моря, всіяної айсбергами та уламками колишнього табору.

На льодовику залишились лише головні ворота, що кренились набік, та рваний синій прапор на купі сніжних блоків.

Коли друзі підбігли до Персі, він привітався, наче вони просто зустрілись, щоб поснідати чи щось таке.

— Ти живий! — радісно промовив Френк.

Персі насупив брови.

— Те, що я впав? То пусте. Я падав з Арки у Сент-Луїсі, а там висота удвічі більша.

— Ти робив що? — поцікавилася Хейзел.

— Немає значення. Головне — що я не втопився.

— Отже, пророцтво було неповним! — широко усміхнулась Хейзел. — Там напевно йшлося щось на кшталт: «Син Нептуна там з криги впаде, і як колода втоне купка привидів».

Персі знизав плечима. Він досі дивився на Френка такими очима, наче був на щось ображений.

— Чжане, у мене до тебе є запитання. Відколи ти можеш перетворюватись на орла? І на ведмедя?

— І на слона, — з гордістю промовила Хейзел.

— І на слона? — Персі похитав головою, наче відмовлявся в це вірити. — Такий твій сімейний дар? Ти можеш змінювати форму?

Френк переступив з ноги на ногу.

— Ну... так. Періклимен, мій предок-аргонавт, — він міг таке робити. І передав цю здібність нащадкам.

— А він успадкував цей дар від Посейдона, — промовив Персі. — Це нечесно. Я от на тварин перетворюватись не можу.

Френк витріщився на нього.

— Нечесно? Ти дихаєш під водою, підриваєш льодовики і викликаєш бісові урагани — і досі вважаєш нечесним те, що я можу бути слоном?

Персі замислився.

— Гаразд. Мабуть, ти маєш рацію. Але наступного разу, коли я скажу, що ти справжній звір...

— Ой, замовкни. Благаю.

Персі ошкірився.

— Якщо ви закінчили, — промовила Хейзел. — Нам треба вирушати. Табір Юпітера в облозі. Їм не завадить золотий орел.

Персі кивнув.

— Так, але є ще дещо. Хейзел, на дні бухти зараз лежить тонна імперського золота у вигляді зброї та обладунків, а ще — дуже непогана колісниця. Закладаюсь, що все це може стати у пригоді...

На це знадобилося багато часу — навіть забагато, — але всі розуміли, що зброя здатна вирішити результат битви, якщо, звісно, їм вдасться дістатись табору вчасно.

Хейзел скористалась своєю силою, щоб підняти частину речей з морського дна. Персі пірнув і теж щось приніс. Навіть Френк вклав свою долю — він перетворився на тюленя, що, на його думку, було досить круто, хоча за ствердженням Персі від нього потім тхнуло рибою.

Щоб підняти колісницю, знадобились сили всіх трьох. Але врешт-решт вони таки витягли все на пляж із чорного піску біля підніжжя льодовика. Усе не вміщувалось у колісницю, але за допомогою Френкової мотузки вони змогли прив’язати більшість золотої зброї та найкращих обладунків.

— Схоже на санчата Санти, — промовив Персі. — Аріон узагалі зможе все це тягти?

Аріон вибухнув гнівом.

— Хейзел, — промовив Персі. — Я присягаюсь, що вимию цьому коню рот милом. Він каже, що може, але потрібна їжа.

Хейзел підняла старий римський кинджал — пугіо. Він був кривим і тупим, тож навряд згодився би в бою, але, начебто, був виготовлений з імперського золота.

— Тримай, Аріоне, — промовила вона. — Першокласне паливо.

Кінь узяв кинджал зубами і прожував його, як яблуко. Френк подумки присягнувся ніколи не класти руку цьому коневі до рота.

— Я не сумніваюсь у силі Аріона, — промовив він з опаскою, — але чи витримає колісниця? Остання...

— У цієї колеса і вісь з імперського золота, — відповів Персі. — Витримає.

— А якщо ні, — додала Хейзел, — це буде коротка, подорож. Але у нас обмаль часу. Уперед!

Френк і Персі залізли в колісницю. Хейзел застрибнула на спину Аріона.

— Но! — крикнула вона.

Надзвуковий вибух пролунав по всій бухті. Вони понеслися на південь, обвалюючи лавини з гір.