Син Нептуна

XLIX Персі

Чотири години.

Стільки часу знадобилось найшвидшому коневі у світі, щоб дістатись до Сан-Франциско з Аляски, несучись по воді вздовж північно-західного узбережжя.

Стільки ж часу знадобилось для того, щоб до Персі повністю повернулась пам’ять. Процес почався у Портленді, коли він випив горгонську кров, але тоді минуле життя здавалось нестерпно розпливчастим. Тепер, коли вони повернулись на землі олімпійських богів, Персі пригадав усе: війну з Кроносом, шістнадцятий день народження в Таборі Напівкровок, наставника Хірона, кращого друга Гровера, брата Тайсона і, авжеж, Аннабет — два неймовірні місяці стосунків і потім — БУМ! Його викрав прибулець, більш відомий як Гера. Або Юнона... хоча яка різниця.

У нього вкрали вісім місяців життя. Наступного разу, коли він побачить царицю Олімпу, то безсумнівно дасть їй божественного ляпаса.

Друзі й родина, мабуть, не знають, куди подітись від хвилювань. Якщо Табір Юпітера опинився в такій біді, можна було тільки здогадуватись, що переживає Табір Напівкровок, поки Персі немає поряд.

Та це було не найгіршим. Порятунок обох таборів стане тільки початком. За словами Алкіонея справжня війна відбудеться далеко звідси, на батьківщині богів. Велетні замислили напасти на первісний Олімп і знищити богів назавжди.

Персі знав, що велетнів можна перемогти, тільки якщо боги та напівбоги битимуться пліч-о-пліч. Про це розповів їм Ніко. А ще щось таке згадувала Аннабет минулого серпня, коли припустила, що саме велетні можуть бути частиною нового Великого Пророцтва — яке римляни називають Пророцтвом Сімох. (У стосунках із найрозумнішою дівчиною в таборі є негативний аспект: дізнаєшся те, чого не хочеш знати.)

Він тепер розумів план Юнони: об’єднати римських і грецьких напівбогів, щоб утворити елітний загін героїв, а потім якимось чином переконати богів битись разом із ними. Але спочатку вони мають урятувати Табір Юпітера.

Узбережжя почало набувати знайомих обрисів. Вони Пронеслись повз маяк у Мендосіно. З туману з’явились гора Тем і мис округу Марін. Аріон промчав під мостом «Золота Брама» й увірвався в затоку Сан-Франциско.

Вони пролетіли повз Берклі й пагорби Окленда. Коли вони дісталися вершини пагорбу над Кальдекоттським тунелем, Аріон здригнувся, як поламане авто, і різко спинився. Його груди важко здіймались.

Хейзел ніжно погладила боки свого коня.

— Ти чудово впорався, Аріоне!

Кінь був такий втомлений, що навіть не лаявся: «Авжеж чудово. А чого ти очікувала?»

Персі та Френк зістрибнули з колісниці. Персі пошкодував, що в ній не було зручних сидінь і чогось /їстівного. Ноги хитались, суглоби так заклякли, що хлопець ледве міг ходити. Якщо доведеться битися в такому вигляді, вороги назвуть його Дідусем Джексоном.

Френк виглядав не ліпше. Шкутильгаючи, він видерся на вершину пагорбу і подивився на табір.

— Народе... ви маєте це побачити.

Коли вони приєднались до Френка, серце Персі завмерло. Битва вже почалась і розвивалась не кращим чином. Дванадцятий легіон зайняв позицію на Марсовому полі й намагався захистити місто. Скорпіони обстрілювали ряди земленароджених. Слон Ганнібал розсікав ряди чудовиськ, але ворог занадто переважав за кількістю.

Рейна літала на пегасі Скіпіо навколо Полібота, відволікаючи велетня на себе. Лари вишикувалися мерехтливими пурпуровими рядами проти зграї чорних димчатих тіней у старовинних обладунках. Напівбоги-ветерани з міста приєднались до регулярного війська і стіною щитів стримували натиск лютих кентаврів. Велетенські орли кружляли над полем битви, стикаючись у повітряних маневрах з двома змієголовими жіночками у зелених барген-мартовських жилетах — Стено й Евріелою.

Сам легіон брав на себе головний удар, але вже ледве тримав стрій: Кожна когорта стояла острівком серед моря ворогів. Штурмова вежа циклопів обстрілювала місто сяючими зеленими ядрами, що утворювали воронки на площі й обертали в руїни будинки. На очах Персі одне ядро влучило у будівлю сенату й обвалило частину купола.

— Ми спізнились, — промовила Хейзел.

— Ні, — заперечив Персі. — Вони досі б’ються. Ще не пізно.

— Де Лупа? — запитав Френк. У його голосі відчувався відчай. — Вона і вовки... вони мали прийти.

Персі пригадав дні, проведені з богинею-вовчицею. З часом він став поважати закони вовків, але так само дізнався, що вони не всемогутні. Вовки не б’ються на передовій. Вони нападають тільки коли значно переважають супротивника числом, і зазвичай під покровом ночі. До того ж, головне правило Лупи — будь самостійним! Вона ладна допомогти всім, чим може, і навчити тебе битись, та зрештою — ти або хижак, або здобич. Римляни повинні битись за себе самі. Повинні довести, що чогось гідні, або померти. Такий закон життя Лупи.

— Вона зробила все, що було в її силах, — промовив Персі. — Затримала армію на шляху на південь. Тепер наша черга. Ми повинні доставити орла та зброю легіону.

— Але Аріон виснажений! — випалила Хейзел. — Ми не протягнемо все це самотужки.

— Можливо, нам і не доведеться. — Персі огледів верхівки пагорбів. Якщо Тайсон отримав його повідомлення-сон, допомога може бути близько.

Він свиснув щодуху — добротний нью-йоркський свист, який почув би кожний таксист від Таймс-скверу аж до Центрального парку.

У деревах промайнули тіні. Невідомо звідки вискочив велетенський чорний мастиф завбільшки з позашляховик, а на його спині сиділи циклоп та гарпія.

— Пекельний пес! — Френк поспішно позадкував.

— Усе гаразд! — Персі ошкірився. — Це друзі.

— Братику! — Тайсон зістрибнув із собаки і помчався до Персі.

Персі намагався впевненіше звестися на ноги, але це було марно. Тайсон налетів на нього і стиснув у задушливих обіймах. Кілька секунд Персі не бачив нічого окрім чорних плям і фланелі його сорочки. А потім брат ослабив хватку і, радісно по-дитячому розсміявшись, почав розглядати його величезним карим оком.

— Ти не мертвий! — промовив він. — Люблю, коли ти не мертвий!

Елла пурхнула на землю і почала чистити пір’я.

— Елла знайшла собаку, — оголосила вона. —

Великого собаку. І циклопа.

Вона зашарілась? Перш ніж Персі зміг вирішити, так це чи ні, чорний мастиф накинувся на нього і збив з ніг, гавкаючи так гучно, що навіть Аріон позадкував.

— Привіт, Місіс О’Лірі! — промовив Персі. — Так, я теж тебе люблю, дівчинко. Гарний песик.

Хейзел видала щось схоже на виск.

— У тебе є пекельний собака на ім’я Місіс О’Лірі?

— Довго пояснювати. — Персі вдалось підвестись і витерти собачу слину. — Можеш у свого брата запитати...

Він затнувся, коли побачив обличчя Хейзел. Ніко ді Анжело зник — як він міг забути!

Хейзел розповіла йому, що сказав Танатос про пошуки Брами Смерті в Римі. Персі прагнув знайти Ніко ще і з власних причин — щоб скрутити шию цьому малому за те, що в першу їхню зустріч у Таборі Юпітера прикидався, наче не знає його. І все ж Ніко брат Хейзел. До того ж у них зараз було багато інших нерозв’язаних проблем.

— Вибач, — промовив він. — Але так, це мій собака, Місіс О’Лірі. Тайсоне, це мої друзі, Френк і Хейзел.

Персі повернувся до Елли, яка рахувала борідки у своєму пері.

— Як ти, Елло? — поцікавився він. — Ми хвилювались за тебе.

— Елла не сильна, — відповіла вона. — Циклопи сильні. Тайсон знайшов Еллу. Тайсон подбав про Еллу.

Персі здійняв брови. Елла таки почервоніла.

— Тайсоне, — промовив він, — ну ти серцеїд.

Тайсон набув такого самого кольору, як і Еллине оперення.

— Ти що... ні. — Він нахилився і нервово прошепотів, достатньо голосно, щоб усі почули: — Вона гарненька.

Френк поплескав себе по голові, наче боявся що його мозок зараз закоротить.

— Слухайте, у нас тут битва у запалі.

— Так, — погодився Персі. — Тайсоне, де Аннабет? Іде ще якась допомога?

Тайсон витягнув губи. Каре око затуманилось сльозами.

— Великий човен не готовий. Лео каже завтра, можливо, за два дні. Тоді вони прийдуть.

— У нас і двох хвилин немає, — промовив Персі. — Гаразд, вчинимо так.

Так швидко, як тільки було можливо, Персі показав Тайсону, де на полі битви гарні хлопці, а де погані. Почувши про циклопів і поганих кентаврів у велетневій армії, Тайсон збентежився.

— Я мушу бити поні-людей?

— Просто налякай їх.

— Е-е... Персі? — Френк стурбовано поглянув на Тайсона. —Я просто... не хочу, щоб нашому другові зашкодили. Тайсон уміє битися?

Персі усміхнувся.

— Чи Тайсон уміє битися? Френку, ти дивишся на генерала Тайсона — головнокомандувача армії циклопів. І до речі, Тайсоне, Френк — нащадок Посейдона.

— Братику! — Тайсон здавив Френка в обіймах.

Персі придушив сміх.

— Насправді вій швидше пра-пра-... Хоча, не зважай! Так, він твій брат.

— Дякую, — пробурмотів Френк крізь фланель у роті. — Але якщо легіон прийме Тайсона за ворога...

— Я про це подбаю! — Хейзел побігла до колісниці й вирила найбільший римський шолом, що змогла знайти, та старе римське знамено із написом SPQR.

Вона вручила їх Тайсонові.

— Ура! — викрикнув циклоп. — Я у вашій команді.

Шолом був до смішного малим, а прапор Тайсон начепив задом наперед, так що вийшов якийсь легіонерський слинявчик.

— Згодиться, — промовив Персі. — Елло, просто залишайся тут. Тут безпечно.

— Безпечно, — повторила Елла. — Елла любить, коли безпечно. З друзями безпечніше. Безпечні депозитні скриньки. Елла піде з Тайсоном.

— Що? — промовив Персі. — Ну... гаразд. Можна і так. Тільки будь обережною. І, Місіс О’Лірі...

— Гав!

— Не бажаєте запрягтись у колісницю?