Син Нептуна

XXIII Френк

Френк втратив свій лук.

Якби ж він міг стояти на ґанку й стріляти в змій на відстані. Декілька влучних пострілів вибуховими стрілами, декілька воронок у схилі — і питання вирішено.

На жаль, без лука від повного сагайдака стріл не було жодної користі. До того ж Френк гадки не мав, де знаходяться василіски. Вони припинили вивергати вогонь, щойно Френк вийшов із крамниці.

Він зійшов з ґанку і приготував спис. Йому не дуже подобалось битись на короткій дистанції. Його тіло було занадто повільним і незграбним для цього. Під час воєнних ігор він непогано впорався, але зараз усе було по-справжньому. Тут не було велетенських орлів, що схоплять тебе й віднесуть до лікарів, якщо припустишся помилки.

«Ти можеш бути будь-ким», — пролунав голос мами в голові.

«Чудово, — подумав він. — Я хочу бути вправним списником. І бути несприйнятливим до отрути... і вогню».

Щось підказувало Френкові,що бажання не здійснились. Принаймні тримати в руках спис зручніше не стало. На схилі досі жевріли підпалені ділянки. Їдкий дим обпікав Френкові ніс. Зів’яла трава хрустіла під ногами.

Він пригадав історії, що розповідала мама: покоління героїв, які бились із Геркулесом, перемагали драконів і плавали по морях, сповнених чудовиськ. Френк не розумів, як міг походити від таких предків чи як його родина переселилась із Греції через Римську Імперію і аж до Китаю, але якісь тривожні думки вже починали утворюватися в голові. Уперше в житті його бентежили питання про князя Пілоса, про ганебний вчинок прадіда Шен Луна в Таборі Юпітера і про сили його родини.

«Дар ніколи не захищав нашу родину», — попередила його бабуся.

Дуже підбадьорлива думка під час охоти на отруйних вогнедишних диявольських змій.

Ніч була тихою, якщо не зважати на потріскування палаючих кущів. Щоразу, коли вітерець шелестів травою, Френк згадував про зернових духів, які викрали Хейзел. Він сподівався, що вони пішли на південь з Поліботом. Поки що йому і без них доставало проблем.

Хлопець побрів униз по схилу, В очах кололо від диму. А потім приблизно за двадцять футів від нього спалахнуло полум’я.

Френк зібрався кинути спис. Безглузда думка. Чим йому тоді битись? Натомість він попрямував до вогню.

«Шкода, що пляшечки з горгонською кров’ю залишились у човні, — подумав Френк. — Цікаво, чи здатна кров горгон знешкодити отруту василісків?» Та навіть якби він мав ці пляшечки і зумів обрати правильну, навряд чи він встиг би випити з неї, перш ніж розсипатись, як його лук.

Френк вийшов на спалену прогалину і зустрівся очима з василіском.

Змія здійнялась на хвості, зашипіла і розкрила комірець із білих шипів навколо шиї. «Маленький цар», — пригадав Френк. От що означає «василіск». Раніше він уважав, що василіски — це велетенські дракони, чудовиська, здатні перетворити на каміння одним поглядом. Та дивним чином виявилось, що справжні василіски ще жахливіші. Убити цей маленький згорток вогню, отрути і зла значно важче, ніж великого і неповороткого ящера. Френк бачив, як швидко здатні рухатися василіски.

Чудовисько впилось блідими жовтими очима у Френка.

Чому воно не нападає?

Золотий спис відтягував руку. Наконечник із драконового ікла сам собою тягнувся до землі — наче чарівна лоза[34], що шукає воду.

— Припини.

Френк намагався підняти спис. Достатньо було того, що йому необхідно вбити чудовисько, а тепер ще й із власною зброєю доводилося боротися. А потім хлопець почув шелест трави обабіч. Інші два василіски виповзли на прогалину.

Френк опинився в засідці.