Син Нептуна

LI Персі

Свято Фортуни не стосувалося тунця, що цілком улаштовувало Персі — він не одразу зрозумів значення цього слова.

На святковий бенкет у їдальні зібралась сила-силенна народу: таборяни, амазонки, лари. Запросили навіть фавнів, оскільки після битви вони допомогли з перев’язкою поранених. Вітряні німфи носились залою, доставляючи замовлені піци, бургери, стейки, салати, китайську їжу та мексиканські буріто, як завжди з блискавичною швидкістю.

Незважаючи на виснажливу битву, усі були в чудовому гуморі. Табір майже не зазнав втрат, а ті нечисленні легіонери, які встигли померти, повернулися з Підземного царства, як Ґвен. Можливо, Танатос не зважав на це. А може, Плутон зробив виняток з правил, як у випадку з Хейзел. Якою б не була причина, ніхто не скаржився.

Строкаті амазонські й римські прапори висіли поряд на крокві. Повернений золотий орел велично стояв за преторським столом, а на стінах чарівні роги достатку неспинно обрушували водоспади фруктів, шоколаду і свіжоспеченого печива.

Когорти вільно мішались з амазонками. Усі перескакували з однієї тахти на іншу, кому як заманеться, і цього разу П’ятій когорті були раді всюди. Персі міняв місця так багато разів, що не пам’ятав, скільки і чого з’їв.

Багато фліртували і мірялись силами (і амазонки не цуралися ані того, ані іншого!). Якоїсь миті Персі потрапив у незручну ситуацію з Кінзі, амазонкою, яка обеззброїла його в Сієтлі. Йому довелось поясняти, що в нього вже є дівчина. На щастя, Кінзі сприйняла це розважливо. Вона розповіла йому, що сталось у Сієтлі після їхньої втечі — як Гілла перемогла Отреру в смертельному двобої двічі поспіль, через що амазонки тепер називали свою царицю Гіллою Подвійно-вбивчою.

— Удруге Отрера залишилась мертвою, — промовила Кінзі, лупаючи очима. — Ми вдячні тобі за це. Якщо тобі колись знадобиться нова дівчина... ну, гадаю, ти чудово виглядатимеш у залізному ошийнику і помаранчевому комбінезоні.

Персі не певен був, пожартувала вона чи ні. Він увічливо подякував і пересів на інше місце.

Коли всі поїли і тарілки припинили літати, Рейна звернулась із короткою промовою. Вона офіційно привітала амазонок і подякувала їм за допомогу. А потім обійняла сестру, і всі зааплодували.

Рейна здійняла руку, закликаючи до тиші.

— Ми з сестрою не завжди збігались у думках...

— Це дуже стримане висловлювання. — Гілла розсміялась.

— Вона приєдналась до амазонок, — продовжила Рейна. — Я — до Табору Юпітера. Але дивлячись на всіх вас, я розумію, що ми обидві зробили правильний вибір. Дивним чином наші долі визначив герой, якого всі ви щойно проголосили претором на полі битви, — Персі Джексон.

Знову здійнялись схвальні вигуки. Сестри підняли бокали за Персі й повабили його до себе.

Усі вимагали промови, але Персі не знав, що говорити. Він сказав, що не обійматиме посаду претора, але таборяни заглушили його слова оплесками. Рейна забрала його табличку пробатіо. Октавіан кинув на нього підступний погляд, а потім повернувся до натовпу й усміхнувся так, наче все це було його задумом. Він розрізав плюшевого ведмедика і. проголосив хороші знамення на наступний рік — Фортуна їх ощасливить! Після цього авгур поклав долоню на передпліччя Персі й крикнув:

— Персі Джексон, син Нептуна, перший рік служби.

Римські символи спалахнули на передпліччі Персі: тризубець, SPQR і єдина смута. До його шкіри наче притиснули гарячу праску, але він стримався від крику.

Октавіан обійняв його і прошепотів: «Сподіваюсь, болить».

А потім Рейна вручила Персі медаль з орлом і пурпурову мантію, символи претора.

— Ти заслужив їх, Персі.

Цариця Гілла штурхнула його в спину.

— А я вирішила тебе не вбивати.

— Е-е... дякую, — промовив Персі.

Він ще раз обійшов усю обідню залу, тому що кожний таборянин хотів бачити його за своїм столом. Лар Вітеллій ходив за ним, чіпляючись через свою мерехтливу пурпурову тогу і підтягуючи меч, та розповідав усім, як передбачив велич Персі.

— Я вимагав, щоб його визначили до П’ятої когорти! — гордо сказав привид. — Одразу помітив його талант!

Фавн Дон вискочив невідомо звідки у медсестринській шапочці та з повними жменями печива.

— Чуваче, вітаю і все таке! Оце відпад! Слухай, а немає в тебе зайвої монетки?

Уся ця увага бентежила Персі, але він був радий бачити, як добре тепер ставляться до Хейзел і Френка. Усі називали їх рятівниками Риму, і вони цього безперечно заслуговували. Подейкували, щоб залучити Френкового прадіда Шен Луна до почесного списку легіонерів. Вочевидь, він таки не спричиняв землетрусу тисяча дев’ятсот шостого року.

Персі трохи посидів із Тайсоном і Еллою, які були почесними гостями за столом Дакоти. Тайсон безупинно замовляв бутерброди з арахісовим маслом, і з’їдав їх із такою швидкістю, що німфи не встигали принести нову порцію. Елла влаштувалась на його плечі й несамовито гризла булочки з корицею.

— Гарпіям подобаються булочки з корицею, — сказала вона. — Двадцять четверте червня — це гарний день. День народження Роя Діснея, і Свято Фортуни, і День незалежності Занзібара. І Тайсон.

Вона глянула на Тайсона, зашарілась і відвела очі.

* * *

Після бенкету весь легіон на вечір звільнили від обов’язків. Персі з друзями вирушили в місто, яке ще не зовсім оговталось після битви, але полум’я потушили, більшість сміття прибрали, і міські жителі були сповнені рішучості святкувати.

На Померії їх зустрів Термін у святковому картонному капелюсі.

— Вітаю, преторе! — промовив він. — Якщо треба буде натовкти пику якомусь, велетню, просто дай мені знати.

— Дякую, Терміне! — відповів Персі. — Я це запам’ятаю.

— Так, добре. Твоя преторська накидка ліворуч на дюйм нижча, ніж треба. От... так краще. Де моя помічниця? Джуліє!

Дівча вибігло з-за п’єдесталу. Цього вечора вона була одягнена в зелену сукню, а волосся так само заплетене в коси. Коли вона посміхнулась, Персі побачив, що у неї починають рости передні зуби. Вона простягнула їм коробку зі святковими капелюхами.

Персі почав було відмовлятись, але Джулія впилась у нього сповненими захоплення очима.

— Гаразд, — сказав він. — Я візьму блакитну корону.

Хейзел дівчинка запропонувала золотий піратський капелюх.

— Я хочу стати Персі Джексоном, коли подорослішаю, — урочисто заявила вона Хейзел.

— Це чудова мрія, Джуліє. — Хейзел усміхнулась і скуйовдила їй волосся.

— Хоча, — промовив Френк, діставши капелюх у вигляді голови полярного ведмедя, — стати Френком Чжаном — теж непогана.

.— Френку! — промовила Хейзел.

Вони наділи капелюхи і зайшли на форум, що світився різнокольоровими ліхтарями. Фонтани сяяли пурпуром. Кав’ярні жваво обслуговували клієнтів, а вуличні музики наповнювали місто звуками гітари, ліри, сопілок та ляскання під пахвами. (Нащо робилось останнє, Персі гадки не мав. Можливо, давня римська традиція.)

Ірида, певно, теж була у святковому настрої. Коли Персі з друзями неспішно йшли повз ушкоджену будівлю сенату, у нічному небі з’явилась сліпуча веселка. На жаль, богиня надіслала їм ще один подарунок — лагідний дощик безглютенових імітацій батончиків. Персі подумав, що вони або ускладнять прибирання міста, або облегшать його відновлення. З батончиків вийшли б чудові цеглини.

Деякий час Персі блукав вулицями разом із Хейзел та Френком, які весь час ішли поруч, соромлячись узяти одне одного за руки.

Урешті-решт він промовив:

— Я трохи стомився. Ідіть уперед.

Хейзел і Френк запротестували, але Персі бачив, що їм потрібно побути удвох.

Дорогою до табору він побачив Місіс О’Лірі, яка гралась із Ганнібалом на Марсовому полі. Вона нарешті знайшла собі гарного приятеля для бешкетування. Вони усіляко пустували, валили одне одного на землю, руйнували укріплення — загалом чудово проводили час.

Біля воріт форту Персі зупинився й оглянув долину. Здавалось, минула ціла вічність з часу, коли він стояв тут із Хейзел і вперше побачив цей гарний вид на табір. Тепер його значно більше тягнуло дивитись на східний обрій.

Завтра, можливо, за день, прибудуть його друзі з Табору Напівкровок. Так, Табір Юпітера став для нього важливим, але Персі не міг дочекатись зустрічі з Аннабет. Він тужив за старим життям — за Нью-Йорком і Табором Напівкровок, — але щось підказувало йому, що він ще не скоро туди повернеться. Гея і велетні не закінчили зі своїми каверзами — годі про це і мріяти.

Рейна надала йому другий преторський будинок на вії Принципаліс, але щойно Персі заглянув усередину, то зрозумів, що не зможе там залишитися. Там було непогано, але всюди лежали речі Джейсона Грейса. Персі й без цього почувався незручно. Він уже забрав у Джейсона звання претора, і не хотів забирати ще й дім. Не хотілось робити їхню майбутню зустріч ще більш незручною, ніж вона вже може бути, а Персі був упевнений, що Джейсон Грейс буде на тому кораблі з головою дракона.

Він пішов назад до бараків П’ятої когорти і заліз у ліжко. Сон здолав його миттєво.

* * *

Уві сні він ніс Юнону через Малий Тибр.

Вона приховувалась за зовнішністю старої жіночки в одязі з пакетів, посміхалась і наспівувала давньогрецьку колискову, стискаючи зморшкуватими руками його шию.

— Досі хочеш мене ляснути, любчику? — запитала вона.

Персі спинився посеред ріки. Він відпустив руки, і богиня звалилась у воду.

Торкнувшись поверхні води, Юнона зникла і з’явилась уже на березі.

— Ох, любчику, — захихикала вона, — це було не дуже по-геройські, навіть уві сні!

— Вісім місяців, — промовив Персі. — Ти вкрала вісім місяців мого життя заради пошуків, на які знадобився тиждень. Навіщо?

— Біда з цими смертними та їхніми короткими життями, — Юнона осудливо забубоніла. — Вісім місяців — це ніщо, любчику. Колись я втратила вісім століть, а разом із цим і більшість Візантійської імперії.

Персі закликав течію ріки. Вода закружляла навколо нього пінистим виром.

— Тихо, тихо, — промовила Юнона. — Не будь таким запальним. Якщо ми маємо намір перемогти Гею, вибір часу для кожної дії має бути досконало точним. Спочатку я хотіла, щоб Джейсон і його друзі звільнили мене з мого ув’язнення...

— Твого ув’язнення? Ти була ув’язнена і вони тебе визволили?

— Чого ти так дивуєшся, любчику! Я всього лише мила старенька жіночка. У всякому разі, ти не був потрібен у Таборі Юпітера дотепер — до миті їхньої найбільшої кризи. Вісім місяців між цим... що ж, у мене є й інші справи, хлопчику мій. Боротися з Геєю, старатись робити все за спиною Юпітера, захищати твоїх друзів — та це каторга, а не робота! Коли б мені довелось захищати ще й тебе від Геїних чудовиськ та інтриг — ні, значно безпечніше було вкласти тебе подрімати. Ти спричинив би сум’яття. Ти сама непередбачуваність.

— Сум’яття? — Персі відчував, як разом із його гнівом росте водяний вихор, звивається швидше і швидше. — Сама непередбачуваність?

— Саме так. Я рада, що ти це розумієш.

Персі обрушив водяний вал на стару, але Юнона просто зникла і матеріалізувалась подалі від берега.

— Лишенько, — промовила вона, — ти таки в поганому настрої. Але ти розумієш, що я маю рацію. Вибір часу у твоєму випадку був бездоганним. Тепер вони довіряють тобі. Ти — герой Риму. А поки ти спав, Джейсон Грейс заслужив довіру греків. У них був час побудувати «Арго II». Разом, ви з Джейсоном об’єднаєте табори.

— Чому я? — випалив Персі. — Ми з тобою ніколи не ладили. Нащо тобі сама непередбачуваність у команді?

— Тому що я знаю тебе, Персі Джексоне. Багато в чому ти імпульсивний, але коли йдеться про твоїх друзів, ти надійний, як стрілка компасу. Ти непохитно вірний і надихаєш інших бути вірними. Ти — клей, що з’єднає сімох.

— Чудово. Завжди мріяв бути клеєм.

Юнона зімкнула свої криві пальці.

— Олімпійські герої повинні об’єднатись! Після твоєї перемоги над Кроносом на Мангеттені... розумієш, боюсь, це вразило Юпітерову самоповагу.

— Тому що я мав рацію. А він — ні.

Стара жіночка знизала плечима.

— Він мав би вже й звикнути до цього після стількох тисячоліть у шлюбі зі мною, та ба! Мій гордий і упертий чоловік відмовляється знову просити допомоги у напівбогів. Вірить, що з велетнями можна битись без вас, а Гею можна змусити повернутись у сон. Я не така дурна. Але ви маєте довести свою гідність. Тільки відпливши до стародавніх берегів і закривши Браму Смерті, ви переконаєте Юпітера, що гідні битись пліч-о-пліч з богами. Це стане найвеличнішим пошуком з часів відплиття Енея з Трої!

— А якщо ми не впораємось? Якщо греки і римляни не поладнають?

— Тоді Гея вже перемогла. Послухай мене, Персі Джексоне! Найгірші біди тобі завдасть та, кого ти цінуєш найбільше, — та, що ненавидить мене понад усе.

— Аннабет? — Персі знову відчув, як здіймається всередині нього гнів. — Тобі вона ніколи не подобалась. А тепер ти ще й кажеш, що від неї одні біди? Ти зовсім її не знаєш. Я будь-якої миті готовий довірити їй своє життя.

Богиня сухо посміхнулась.

— Побачимо, юний герою. На неї чекає важке завдання, коли ви прибудете до Рима. Готова вона до нього чи ні... я не знаю.

Персі викликав водяний кулак і обрушив його на стару жіночку. Коли хвилі спали, її вже не було.

Ріка вихором вирвалась з-під контролю Персі. Його затягнуло у морок коловороту.