Син Нептуна

XXXII Хейзел

В’язниця амазонок розташовувалася на верхівці складського стелажа, за шістдесят футів над землею.

Кінзі провела Хейзел трьома різними драбинами до металевого мостика, а потім для виду зв’язала їй руки за спиною і попхала вперед уздовж ящиків з прикрасами.

За сто футів попереду під різким світлом флуоресцентних, ламп висіли на кабелях металеві сітки. Персі й Френк сиділи в сусідніх клітках і ледве чутно розмовляли один з одним. На мостику поряд із ними, опершись на списи, стояли три вартові амазонки і нудьгуючи дивилися в маленькі чорні таблички в руках, наче щось читали.

Хейзел подумала, що таблички затонкі, як на книги. А потім їй спало на думку, що це, можливо, крихітні — як їх там називають сучасні люди? — ноутбуки. Напевно, таємна технологія амазонок. Думка здалась Хейзел не менш дикою, ніж бойові автонавантажувачі на нижньому поверсі.

— Рухайся, дівчинко, — наказала Кінзі, достатньо гучно, щоб почули вартові, і ткнула Хейзел рукояткою меча в спину.

Хейзел ішла якомога повільніше, натомість думки в її голові швидко змінювали одна одну. Вона мусила придумати блискучий план втечі. Але поки що на думку нічого не спадало. Кінзі подбала про те, щоб Хейзел могла легко звільнитись, але їй усе одно доведеться голіруч упоратись із трьома досвідченими воїнами, і діяти треба, перш ніж її посадять у клітку.

Хейзел минула стіс ящиків, помічених як «КІЛЬЦЯ З БЛАКИТНИМ ТОПАЗОМ У 24 КАРАТИ», а потім ще один з наклейкою «СРІБНІ БРАСЛЕТИ ДРУЖБИ». На електронному екрані поряд із браслетами дружби було написано: «Разом із цим також купують САДОВИЙ ЛІХТАР НА СОНЯЧНІЙ БАТАРЕЇ У ВИГЛЯДІ ГНОМА і ПАЛАЮЧИЙ СПИС СМЕРТІ. Придбайте всі три товари і заощадьте 12 %!»

Хейзел застигла. О боги олімпійські, яка вона дурепа!

Срібло. Топази. Вона спрямувала свої відчуття на пошуки дорогоцінних металів, і мозок ледве не вибухнув від зворотного зв’язку. Зараз поряд із нею височіла шестиповерхова купа коштовностей. Але попереду, від неї до вартових, були самі лише клітки.

— Що таке? — зашипіла Кінзі. — Рухайся! Вони зараз щось запідозрять.

— Зроби так, щоб вони підійшли сюди, — пробурмотіла Хейзел через плече.

— Навіщо...

— Будь ласка.

Вартові похмуро подивились у їхній бік.

— На що витріщаєтесь? — крикнула на. них Кінзі. — Це третій в’язень. Ходіть заберіть її.

Ближча амазонка опустила свою табличку для читання.

— Чому ти не можеш пройти ще тридцять кроків, Кінзі?

— Ну, тому що...

— Ох! — Хейзел впала навколішки і намагалася зобразити якомога хворобливіше обличчя. — Мені зле! Не можу... йти. Амазонки... занадто... лякають.

— От і маєте, — сказала вартовим Кінзі. — Ну, ви заберете в’язня чи мені сказати цариці, що ви нехтуєте своїми обов’язками?

Найближча амазонка закотила очі й попленталась до них. Хейзел сподівалась, що інші двоє теж підійдуть, але про це можна було подбати і потім.

Перша амазонка схопила Хейзел за руку.

— Гаразд. Я беру під варту полонену. Але на твоєму місці, Кінзі, я би не переймалась через Гіллу. Їй недовго залишилось бути царицею.

— Ще побачимо, Доріс.

Кінзі повернулась і пішла. Хейзел чекала, поки її кроки стихнуть.

Вартова Доріс смикнула Хейзел за руку.

— Ну? Ходімо.

Хейзел зосередилась на стіні коштовностей поряд із собою — сорок величезних коробок зі срібними браслетами.

— Зле... як мені зле.

— Не смій на мене блювати, — гаркнула Доріс.

Амазонка спробувала ривком підняти Хейзел на ноги, але та припала до землі, наче вередливий малий у магазині іграшок. Коробки поряд із нею почали трястися.

— Аулу! — заволала Доріс на одну зі своїх товаришок. — Допоможи мені із цим жалюгідним дівчам.

«Амазонки на ім’я Доріс та Аулу? — подумала Хейзел. — Гаразд...»

Підбігла друга амазонка. Хейзел збагнула, що зараз — найкраща можливість. Перш ніж амазонки встигли підняти її на ноги, вона зарепетувала: «ОООХ!» і розпласталась на підлозі.

Доріс почала було:

— Ох, дай-но мені...

Стіна коштовностей вибухнула з таким шумом, наче хтось отримав джекпот на гральному автоматі. Височенна хвиля зі срібних браслетів дружби впала на мостик, викинувши Доріс та Аулу за поручні.

Вони розбилися б на смерть, але Хейзел не могла цього допустити. Вона викликала кілька сотень браслетів, що рухалися до вартових і обвивалися навколо їхніх щиколоток — войовниці повиснули під мостиком догори дриґом і зарепетували, наче жалюгідні дівчатка.

Хейзел повернулась до третьої амазонки, розірвала свої пута, які були не значно міцнішими за туалетний папір, і підняла один зі списів «полеглих» войовниць. Вона жахливо володіла списом, але сподівалась, що третя амазонка про це не здогадується.

— Мені тебе звідси вбити? — гаркнула Хейзел. — Чи доведеться наблизитися?

Войовниця повернулась і кинулась навтіки.

Хейзел крикнула до Доріс і Аулу:

— Амазонські картки.! Передайте їх сюди, якщо не бажаєте, аби я розстібнула ті браслети дружби і дала вам упасти!

За чотири з половиною секунди Хейзел мала дві амазонські картки. Вона помчалась до кліток і провела карткою по зчитувальному пристрою. Двері відчинилися.

Френк дивився на неї ошелено.

— Хейзел, це було... приголомшливо.

Персі кивнув.

— Ніколи в житті не надягну прикрас.

— Окрім цієї. — Хейзел кинула йому намисто. — Наші зброя та припаси на іншому кінці мостика. Треба поспішати. Незабаром...

Сигнал тривоги завив на всю печеру.

— Еге, — промовила вона, — трапиться оце. Ходімо!

Перша частина втечі була легкою. Вони без проблем повернули свої речі й полізли вниз по драбині. Щоразу коли амазонки збиралися внизу, вимагаючи капітуляції, Хейзел підривала ящик з коштовностями й хоронила своїх ворогів під водоспадом із золота та срібла. Коли вони дісталися низу драбини, то побачили картину, що нагадувала карнавальний апокаліпсис: амазонки, зариті по шиї у намистах або перевернуті догори дриґом, у купі аметистових сережок, бойові автонавантажувачі завалені срібними браслетами.

— Ти, Хейзел Левек, — промовив Френк, — чорт мене забирай, неймовірна.

Їй хотілось його поцілувати просто там, але на це не було часу. Вони побігли назад до тронної зали.

На півшляху їм трапилась одна з амазонок, яка певно була вірна Гіллі. Щойно вона побачила втікачів, то одразу відвернулась, наче ті були невидимими.

— Що... — почав було питати Персі.

— Деякі з них хочуть, щоб ми втекли, — промовила. Хейзел. — Я поясню потім.

Друга амазонка, яку вони зустріли, виявилась не такою дружелюбною. З ніг до голови в обладунках вона загородила вхід до тронної зали. З блискавичною швидкістю войовниця змахнула списом, але цього разу Персі був напоготові. Він оголив Анаклузмос і кинувся в бій. Амазонка зробила випад, але Персі ухилився, розрубив ратище списа навпіл і ляснув її по шолому рукояткою меча.

Дівчина обм’якла.

— Марсе всемогутній, — промовив Френк. — Як ти... це зовсім не римська техніка!

Персі ошкірився.

— Грекус знає кілька прийомів, мій друже. Після вас.

Вони вбігли до тронної зали. Як і було обіцяно, Гілла та її охоронниці вже залишили кімнату. Хейзел поспішила до клітки Аріона і провела амазонською карткою по замку. Тієї самої миті жеребець вирвався назовні й радісно став дибки.

Персі й Френк відсахнулись від нього.

— Е-е... воно ручне? — поцікавився Френк.

Кінь розлючено заіржав.

— Я так не вважаю, — припустив Персі. — Він щойно сказав: «Я розтопчу тебе на смерть нерозумне китайсько-канадське маля з біцепсами».

— Ти розумієш кінську мову? — запитала Хейзел.

— Маля з біцепсами? — пролопотів Френк.

— Розуміти коней — це Посейдонова штука, — промовив Персі. — Е-е... тобто Нептунова штука.

— Тоді ви з Аріоном чудово поладнаєте. Він теж син Нептуна.

Персі зблід.

— Перепрошую?

Якби не їхній жахливий стан справ, обличчя Персі певно викликало б у Хейзел сміх.

— Головне — він швидкий. Він може віднести нас звідси.

Френку ця думка наче не дуже сподобалась.

— Як ми помістимось утрьох на одному коні?

Ми впадемо, або вповільнимо його, або...

Аріон знову заіржав.

— Ого! — промовив Персі. — Френку, кінь каже, що ти... хоча знаєш, я, мабуть, цього не перекладатиму. Хай там як, кінь каже, що на складі є колісниця, і він згодний її тягти.

— Он вони! — заволав хтось з іншого кінця тронної зали. Дюжина амазонок увірвалась усередину, а слідом за ними — чоловіки в помаранчевих комбінезонах. Коли вони побачили Аріона, то швидко позадкували та попрямували до бойових автонавантажувачів.

Хейзел вскочила на Аріонову спину.

Вона ошкірились до друзів.

— Я пам’ятаю, де бачила тут колісниці! За мною!

Вона пустила коня галопом у більшу печеру й розкидала натовп чоловіків. Персі нокаутував одну з амазонок. Френк змахнув списом і збив з ніг ще двох. Хейзел відчувала, як кортить Аріону скакати. Він прагнув мчати щодуху, але для цього йому бракувало простору. Необхідно вибратися назовні.

Хейзел влетіла в загін амазонок — налякані до смерті самим лише видом коня, вони розбіглись навсібіч. Уперше довжина її спати здавалась доречною. Хейзел розмахувала нею перед кожним, хто траплявся попідруч. Жодна з амазонок не наважувалась стати на її шляху.

Персі й Френк бігли за нею. Урешті-решт вони дістались колісниці. Аріон зупинився біля ярма, і Персі взявся налагоджувати збрую.

— Ти вже таке робив? — поцікавився Френк.

Персі не потрібно було відповідати. Його руки літали, наче заведені. Не минуло й хвилини, а колісниця була вже готова. Він застрибнув у неї й крикнув:

— Френку, не барись! Хейзел, уперед!

Позаду почувся бойовий вигук. Ціла армія амазонок увірвалась на склад. Отрера власною персоною стояла верхи на бойовому автонавантажувачі. Сріблясте волосся майоріло, а руки спрямовували станковий арбалет на колісницю.

— Спинити їх! — заволала вона.

Хейзел пришпорила Аріона. Вони помчали крізь печеру, ухиляючись від стосів й автонавантажувачів. Стріла продзижчала над головою Хейзел, позаду щось вибухнуло, але дівчина навіть не озирнулась.

— Сходи! — заволав Френк. — Цей кінь нізащо не протягне колісницю стільки ПО... БОГИ МИЛОСЕРДНІ!

На щастя, сходи були достатньо широкими для колісниці — Аріон навіть не зменшив швидкість. Він мчався сходами, а позаду нього гуркотіла та тріщала колісниця. Хейзел кілька разів озиралась, аби запевнитись, що Френк і Персі не випали. Їхні пальці побіліли від того, як сильно вони вчепилися у стінки колісниці, а зуби клацали, наче заводні черепи на Хелоувін.

Зрештою вони дістались вестибюля. Аріон проломив парадні двері та вилетів на площу, розігнавши купку чолов’яг у ділових костюмах.

Хейзел відчувала напруження Аріонової грудної клітки. Свіже повітря посилювало його жагу скакати, але Хейзел потягнула віжки на себе.

— Елло! — крикнула вона в небо. — Де ти? Нам час!

На якусь жахливу мить дівчина злякалась, що гарпія занадто далеко, аби почути її. Вона могла заблукати, або втрапити в полон до амазонок.

Позаду застукотів по сходах бойовий автонавантажувач і з гуркотом понісся крізь вестибюль. За ним слідувала зграя амазонок.

— Здавайтесь! — заверещала Отрера.

Автонавантажувач здійняв свої гострі, наче леза, зубці.

— Елло! — у відчаї крикнула Хейзел.

Рудою блискавкою Елла приземлилась на колісницю.

— Елла тут. Амазонки гострі. Їдьмо.

— Тримайся! — попередила Хейзел. Вона нахилилась уперед і промовила: — Скачи, Аріоне!

Світ наче розтягнувся. Сонячні промені зігнулись навколо них. Аріон кинувся геть від амазонок і понісся крізь центр Сієтла. Хейзел озирнулась і побачила смугу диму над бруківкою там, де кінські копита торкнулися землі. Аріон смерчем скакав до пристані, перестрибуючи машини та перелітаючи перехрестя.

Хейзел кричала до болю в легенях, але то був крик захвату. Уперше в житті — у двох її життях — вона почувалась так, наче ніхто не здатен її спинити. Аріон доскакав до води і зістрибнув з пристані.

У вухах вистрілило. Хейзел почула рев — як вона зрозуміла пізніше, це був вибух від подолання звукового бар’єру — і Аріон понісся над затокою П’юджет-Саунд, перетворюючи морську воду на пару та залишаючи обриси Сієтла далеко позаду.