Син Нептуна

XV Персі

Персі був радий, що Анаклузмос повернувся у кишеню. Побачивши вираз обличчя Рейни, хлопець подумав, що, можливо, йому доведеться оборонятися.

Вона увірвалась у принципію, пурпуровий плащ здіймався за спиною, хорти бігали біля її ніг. Персі сидів на одному з преторських стільців, який пересунув на бік відвідувачів. Робити цього, можливо, було не слід. Він почав було підводитись...

— Сиди! — проричала Рейна. — Ви вирушите після ланчу. Нам необхідно встигнути багато про що поговорити.

Вона з такою силою кинула свій кинджал на стіл, що миска з мармеладними ведмедиками на ньому задеренчала. Аурум й Арґентум зайняли свої місця ліворуч та праворуч від господарки і вп’ялись палаючими очима в Персі.

— Я щось накоїв? — запитав Персі. — Якщо справа у стільці...

— Не в тобі справа. — Рейна насупила брови. — Ненавиджу наради сенату. Коля Октавіан починає балакати...

Персі кивнув.

— Ти — воїн. А Октавіан — балакун. Варто йому опинитися перед сенатом, і він стає головним.

Вона звузила очі.

— А ти розумніший, ніж здаєшся.

— Дотепно, дякую! Я чув, що Октавіана можуть обрати претором, ну, якщо, звісно, табір до цього доживе.

— А це приводить нас до теми: судний день, і як тобі його відвернути. Та перш ніж я покладу долю табору у твої руки, нам потрібно дещо з’ясувати. — Вона сіла і поклала на стіл срібне кільце, на передній частині якого були зображені меч та факел, як на татуюванні Рейни. — Ти знаєш, що це таке?

— Символ твоєї мами. Богині... е-е... війни.

Він спробував пригадати ім’я, але не хотів помилитись — щось схоже на болонью. Чи салямі?

— Символ Беллони, так. — Рейна уважно його роздивлялась. — Ти не пам’ятаєш, де ще бачив це кільце? Ти справді не пам’ятаєш ані мене, ані мою сестру Гіллу?

Персі похитав головою.

— На жаль.

— Це було чотири року тому.

— Перед тим, як ти прийшла у табір.

Рейна нахмурилась.

— Звідки ти?..

— Чотири смуги на татуюванні. Чотири роки.

Рейна глянула на своє передпліччя.

— І справді. А здається, це було так давно. Мабуть, ти не пригадав би мене, навіть якби мав свої спогади. Я була маленькою дівчинкою — однією з багатьох, які були у спа-салоні. Але ти розмовляв із моєю сестрою за мить до того, як ти і та дівчина, Аннабет, зруйнували мій дім.

Персі намагався пригадати. Він справді це робив. Вони з Аннабет дійсно були в спа-салоні та з якоїсь причини вирішили його зруйнувати. Він гадки не мав, нащо їм це знадобилось. Може, не сподобався масаж глибоких тканин? А може, їм зробили поганий манікюр?

— Не пам’ятаю, — промовив він. — Твої пси не нападають, тож сподіваюсь, ти мені повіриш. Я кажу правду.

Аурум й Арґентум загарчали. Персі здалося, що вони думають: «Ну збреши вже. Збреши».

Рейна постукала срібним кільцем.

— Я вірю у твою чесність, — промовила вона. — Але не всі в таборі такої самої думки. Октавіан уважає тебе шпигуном. Гадає, що тебе відправила Гея, аби ти знайшов слабкі місця табору і розсіював нашу увагу. Він вірить у давні легенди про греків.

— Давні легенди?

Рука Рейни опустилася поміж кинджалом і мармеладками. Персі почав сумніватися, що якщо вона зробить раптовий рух, то вхопиться за мармелад.

— Деякі римляни вірять, що грецькі напівбоги досі існують, — промовила вона. — Герої, які залишились послідовниками старих богів. Існують легенди про битви між римськими та грецькими героями у відносно сучасні часи — американська Громадянська війна, наприклад. У мене немає підтверджень цьому, а наші лари, коли й знають щось, то ніколи не розкажуть. І все ж Октавіан вірить, що греки досі десь поряд і планують нас знищити, співпрацюючи з Геєю. Він гадає, що ти один з них.

— І ти в це віриш?

— Я вірю, що ти нам не з неба звалився. Ти важливий і небезпечний. Відтоді, як ти тут з’явився, аж двоє богів зацікавилися тобою. Тож сумніваюсь, що ти ворог Олімпу... або Рима. — Вона знизала плечима. — Звісно, я можу помилятись. Можливо, боги відправили тебе сюди, щоб випробувати мою мудрість. І все ж я гадаю... я гадаю, що тебе прислали сюди, щоб компенсувати втрату Джейсона.

Джейсон... у цьому таборі Персі постійно чув ім’я цього хлопця.

— Ти так про нього говориш...— промовив Персі. — Він був твоїм хлопцем?

Рейна пильно дивилася на нього, наче голодний вовк. Персі бачив достатньо голодних вовків, щоб дещо в цьому розуміти.

— Міг би стати. З часом. Претори постійно працюють пліч-о-пліч. Романтичні стосунки між ними не дивина. Але Джейсон був претором лише кілька місяців перед тим, як зник. Відтоді Октавіан не припиняв набридати мені з виборами наступного претора. Я не піддавалась. Мені потрібен напарник... але я б віддала перевагу комусь на кшталт Джейсона. Мені потрібен воїн, а не інтриган.

Вона зробила паузу. Персі збагнув, що отримує безмовну пропозицію.

У горлі пересохнуло.

— О... ти маєш на увазі... о.

— Я вірю, що боги послали тебе мені на допомогу. Я не знаю, звідки ти взявся, так само як не знала цього чотири роки тому. Але я гадаю, що твоя поява — це своєрідна виплата боргу. Колись ти знищив мій дім. Тепер тебе прислали його врятувати. Я не ображаюся на тебе за минуле, Персі. Так, моя сестра тебе досі ненавидить, але мене доля привела сюди, у Табір Юпітера. Тут я багато чого досягла. Я прошу тебе лиш про одне — об’єднаймо наші сили заради майбутнього. Я збираюсь урятувати цей табір.

Металеві пси свердлили Персі очима, їхні пащі застигли в режимі ричання. Та значно важче було зустрітись поглядом із Рейною.

— Слухай, я допоможу, — пообіцяв він. — Але я тут новенький. У тебе є багато людей, які знають цей табір краще за мене. Якщо пошуки закінчаться успішно, то Хейзел і Френк стануть героями. Ти могла б попросити одного з них...

— Благаю тебе! — відрізала Рейна. — Ніхто не піде за дитиною Плутона. Є щось у цій дівчинці таке... До того ж чутки про те, звідки вони прийшла. Ні вона не підійде. А щодо Френка Чжана — у нього добре серце, але він безнадійно наївний і недосвідчений. До того ж, якщо інші дізнаються історію його родини...

— Історію родини?

— Справа в тому, Персі, що справжня сила цього пошукового загону — ти. Ти — загартований воїн. Я бачила, на що ти здатен. Син Нептуна не найкращий вибір, але якщо ти повернешся, з успіхом виконавши завдання, легіон матиме надію. Посада претора стане твоєю. Разом ми поширимо вплив Рима. Зберемо військо, знайдемо Браму Смерті, розіб’ємо сили Геї раз і назавжди. Я стану тобі відданою..-, подругою.

Вона вимовила це слово так, наче воно мало декілька значень, і він міг обрати будь-яке.

Ноги Персі почали мимоволі постукувати по підлозі, йому кортіло втекти.

— Рейно... Це велика честь для мене і все таке. Справді. Але у мене є дівчина. І я не хочу влади чи посади претора.

— Чоловік, який відмовляється від влади? Не дуже , це по-римські. Ти все ж таки обміркуй це. За чотири дні я буду змушена зробити свій вибір. Якщо нам доведеться відбивати напад, ми повинні мати двох сильних преторів. Я віддаю перевагу тобі, але якщо ти зазнаєш невдачі в пошуках, або не повернешся, або відмовишся від моє пропозиції... ну, я працюватиму з Октавіаном. Я хочу врятувати цей табір, Персі Джексоне. Ситуація значно гірша, ніж тобі здається.

Персі пригадав, що казав Френк про напади чудовиськ.

— Наскільки гірша?

Нігті Рейни врізались у стіл.

— Навіть сенат не знає всієї правди. Я наказала Октавіану не розповідати ауспіції, щоб не сіяти паніку. Він бачив величезну армію, що йде на південь, — значно більшу армію, ніж нам до снаги перемогти. Їх вів велетень...

— Алкіоней?

— Сумніваюся. Якщо він справді невразливий на Алясці, було б безглуздо вирушати сюди. Це, напевно, один з його братів.

— Чудово. Отже, нам доведеться подбати вже про двох велетнів.

Претор кивнула.

— Лупа та її вовки намагаються їх сповільнити, але з таким могутнім військом не впоратися навіть їм. Ворог незабаром з’явиться тут — не пізніше Свята Фортуни.

Персі здригнувся. Він бачив Лупу в дії. Він знав усе про богиню-вовчицю та її зграю. Якщо ворог був не до снаги їм, Табір Юпітера приречений на поразку.

Рейна прочитала вираз на його обличчі.

— Так, ситуація погана, але не безнадійна. Якщо ти повернеш орла, якщо звільниш Смерть, щоб ми змогли насправді вбивати ворогів, тоді ми отримаємо шанс на перемогу. І є ще одна можливість...— Рейна штовхнула до нього срібне кільце. — Я мало чим можу тобі допомогти, але твоя подорож приведе тебе близько до Сієтлу. Я прошу тебе про послугу, що може бути корисною також і тобі. Знайди мою сестру Гіллу.

— Твою сестру... ту, яка мене ненавидить?

— Саме її. Вона би залюбки тебе вбила. Але якщо покажеш їй це кільце, символ моєї запоруки, вона швидше за все тобі допоможе.

— Швидше за все?

— Я не можу говорити за неї. До того ж... — Рейна насупила брови. — До того ж я не говорила з нею вже декілька тижнів. Від неї немає звісток. А оскільки чудовиська проходять повз...

— Ти хочеш, щоб я перевірив, як вона, — здогадався Персі. — Запевнився, що з нею все гаразд.

— Частково, так. Не уявляю, щоб вони її змогли подолати. Вона наділена великою силою. Її території чудово охороняються. Але якщо тобі вдасться її знайти, вона зможе добряче допомогти. Від цього може залежати успіх ваших пошуків. І якщо ти розкажеш про те, що у нас відбувається...

— ...вона зможе надіслати допомогу?

Рейна не відповідала, але. Персі побачив у її очах відчай. Вона була налякана, хапалась за будь-яку можливість урятувати табір. Не дивно, що їй потрібна допомога Персі. Вона залишилася єдиним претором. Оборона табору цілковито лягла на її плечі.

Персі взяв кільце.

— Я знайду її. Де мені шукати? Які саме в неї сили?

— Не переймайся цим. Просто дістанься Сієтла. Вони тебе знайдуть.

Не дуже обнадійливі слова, і все ж Персі нанизав кільце на свій шнурок із намистинами та табличкою пробатіо.

— Щасти мені!

— Щасти в бою, Персі Джексоне. — сказала Рейна. — І дякую тобі.

Здавалось, розмова була завершена. Рейна ледве володіла собою, намагаючись підтримувати образ упевненого ватажка. Їй потрібно було залишитися на самоті.

І все ж біля дверей принципії Персі не стримався й обернувся:

— Як ми знищили твій дім — той спа-салон, у якому ти мешкала?

Металеві хорти загарчали. Рейна клацнула пальцями, щоб вони замовкли.

— Ти знищив силу нашої володарки. Звільнив в’язнів, які потім помстились усім нам, мешканцям того острова. Ми із сестрою... ми вціліли. Було важко. Але зважаючи на минуле, я гадаю, це було на краще — те, що ми залишили те місце.

— І все ж, мені шкода. Якщо я заподіяв тобі болю, будь ласка, пробач мені.

Рейна довго витріщалась на нього, наче його слова були незрозумілими.

— Вибачення? Зовсім не по-римські, Персі Джексоне! З тебе вийшов би цікавий претор. Сподіваюсь, ти поміркуєш над пропозицією.