З запорозьких ватажків того року найбільш уславилися Федько та Максименко. Останній року 1694-го навіть вирушив байдаками за Дніпро й, поминувши річкою Конкою Аслам-город, вийшов у Чорне море; далі ж, приставши до берега Криму, попалив багато татарських осель, визволив із неволі біля тисячі християн та, захопивши на байдаки стільки ж бусурман, повернувся до устя Дніпра. Тільки пропливти проти води повз турецькі міста йому не вдалося, й він змушений був потопити свої байдаки в Дніпрі й рухатися на Січ суходолом.
Окрім цих ватажків, запорожців водив на татар сам кошовий Шарпило. Розгромивши татар на Чонгарі та Молочних Водах і віднявши в них сім гармат, кошовий подався з козаками на низ Дніпра, на річку Ольхову та урочище Стрілицю, але під час його походу татари зробили засідку й несподіваним наскоком розбили козаків і прогнали на Січ.
Незадоволені такою невдачею, запорожці скинули Шарпила з уряду й обрали кошовим Петра Прима. Новий отаман восени того ж року ходив на татар, але, не діждавшись допомоги від Мазепи, невдовзі повернувся на Січ.