Доктор Сон

16

Роза була на верхівці сходів, що вели вниз із платформи, коли вбивча імла вихлюпнулася на Правдивий Вузол, коли рештки Абриної Момо почали робити свою швидку, смертоносну роботу.

Біла пелена страждання заповнила її. Крики прошивали її голову, як шрапнель. Порівняно з цими криками помираючих Правдивих, ті рейдерської команди в Клауд-Гепі в Нью-Гемпширі й Крукові в Нью-Йорку згадувались як лепетання. Роза поточилася назад, неначе від удару дрючком. Вона вдарилася об поручні, відрикошетила і повалилась на дошки. Десь, на далекій відстані, якась жінка — стара, судячи з її тремтячого голосу — схлипувала: «Ні, ні, ні, ні, ні».

«Це я. Це мушу бути я, бо тільки я єдина й залишилася».

Отже, зовсім не мала дівчинка потрапила у пастку самовпевненості, але сама Роза. Вона згадала дещо,

(підірвана на власній петарді)

що тоді сказало це суче дівчисько. Це опалило її люттю і страхом. Її старі друзі й вірні компаньйони в мандрах усі мертві. Отруєні. Окрім тих боягузів, що повтікали, Роза Циліндр залишилася останньою з Правдивого Вузла.

Але ж ні, це неправда. Є ще Сарі.

Розпластана на платформі, тремтяча під надвечірнім небом, Роза сягнула до неї

(«чи ти»)

Думка, що прийшла у відповідь, була сповнена збентеження і переляку.

(«так але…Розі…чи вони…чи не можуть вони»)

(«не думай про них просто згадай Сарі чи ти пам’ятаєш»)

(«не змушуй мене карати тебе»)

(«добре Сарі добре»)

Якщо дівчина не втекла… якщо вона зробила помилку, вирішивши закінчити свою сьогоднішню вбивчу роботу…

Вона так і вирішила, Роза не сумнівалася щодо цього, і вона встигла достатньо побачити в розумі партнера цього сучого дівчиська, щоби знати дві речі: як вони виконали цю бійню і як саме їхня пов’язаність може бути обернутою проти них.

Лють — це сила.

Так само, як і спогади дитинства.

Вона важко зіп’ялася на рівні, посадовила на голову собі циліндр під правильним дженджуристим кутом, навіть не замислюючись про це, і підійшла до поручнів. Той чоловік, з пікапа, дивився вгору, на неї, але вона ледь звернула на нього увагу. Його маленьку підлу роботу було зроблено. Вона зможе розібратися з ним пізніше, а зараз її очі трималися тільки на «Оверлук Лоджі». Дівчина була там, але водночас дуже далеко. Її тілесна присутність у кемпінгу Правдивих була лише трішки більшою за фантом. Той, що був цілісним — справжньою особою, мугирем, — був чоловіком, якого вона ніколи не бачила. Ще й духоголовим. Його голос у її голові прозвучав ясно і холодно.

(«привіт Розо»)

Тут є місце, зовсім поруч, де дівчина мусить перестати мерехтіти. Де вона вбереться у своє фізичне тіло. Де її можна буде вбити. Хай Сарі подбає про цього духоголового чоловіка, але не раніше, ніж цей духоголовий чоловік подбає про суче дівчисько.

(«привіт Денні привіт маленький хлопчику»)

Заряджена духом, вона стрибнула в нього і штовхонула його до ступиці колеса, майже не чуючи нестямних переляканих криків Абри, яка обернулася, щоб іти за ним слідом.

А коли Ден опинився там, де Роза бажала, щоб він опинився, на мить надто ошелешений, щоб виставити бодай якийсь захист, вона влила в нього всю свою лютість. Вона влила її в нього, як дух.