Доктор Сон

13

Опівдні Ден із Біллі вже були біля підніжжя схожих на праски Флатіронів397. Дивлячись, як дедалі ближчають Скелясті гори, Ден думав про всі ті довгі роки своїх блукань, коли він їх уникав. Це, в свою чергу, нагадало йому якийсь нібито вірш, де йдеться про те, як ти можеш втікати роками, а в кінці завжди опиняєшся сам на сам із собою в якомусь готельному номері з голою лампочкою, що звисає на дроті зі стелі, і револьвером, що лежить на столі.

Оскільки час ще мався, вони звернули з прямої автостради і заїхали в Боулдер. Біллі був голодним. Ден ні… але йому було цікаво. Біллі зупинив пікап на стоянці біля закладу з сендвічами, та коли він спитав у Дена, що йому купити, той лише похитав головою.

— Точно? У тебе попереду така робота.

— Я поїм, коли все це закінчиться.

— Ну, тоді…

Біллі зайшов до «Сабвею» купити собі «Баффало Чікен»398. Ден сконтактувався з Аброю. Колесо обернулося.

Писк.

Коли Біллі вийшов, Ден кивнув на його загорнутий у папір «футлонг»:

— Потерпи з цим пару хвилин. Оскільки ми вже опинилися в Боулдері, я хочу на дещо подивитися.

Через п’ять хвилин вони була на Арапаго-стрит. За два будинки від маленького кварталу мутних кафе-барів він попросив Біллі зупинитися.

— Можеш поглинати свою курчатину. Я недовго.

Ден виліз із пікапа і став на потрісканому хіднику, дивлячись на облізлий триповерховий будинок з оголошенням в одному з вікон: «ГОДЯЩІ КВАРТ. ГОДНІ СТУДЕНТСЬКІ ЦІНИ». Галявина лисіла. Бур’ян проростав крізь тріщини на хіднику. Він сумнівався, що цей квартал зберігся тут, гадаючи, що Арапаго стала тепер вулицею кондомініумів, заселеною заможними мугирями, котрі п’ють каву зі «Старбакса», перевіряють по десять разів на день свої сторінки у «Фейсбуку» і твіттерять, як ті осатанілі потіпахи. Але квартал все ще тут і має вигляд, наскільки Ден міг судити, точнісінько такий самий, як тоді, того дня.

Біллі приєднався до нього зі своїм сендвічем у руці.

— У нас попереду ще сімдесят п’ять миль, Денно. Краще б нам устигнути перевезти наші сраки через перевал.

— Правильно, — погодився Ден, а тоді знову почав дивитися на будинок, з якого облущувалася зелена фарба. Якось тут був жив один маленький хлопчик; якось він був сидів на цьому самому відтинку бордюру, де зараз стоїть, жуючи свій курячий «футлонг», Біллі Фрімен. Маленький хлопчик чекав свого тата, коли той повернеться зі співбесіди щодо роботи в готелі «Оверлук». У нього був бальсовий планер, у того маленького хлопчика, але з понівеченим крилом. Хоча нічого страшного. Ось тато приїде додому, він його полагодить стрічкою і клеєм. А потім, можливо, вони запускатимуть його разом. Його тато був моторошною людиною, але як же сильно той маленький хлопчик його любив.

Ден сказав:

— Я жив тут з моїми матір’ю й батьком перед тим, як ми переїхали до готелю «Оверлук». Незавидне місце, авжеж?

— Я бачив і гірші, — знизав плечима Біллі.

Ден також дещо бачив у свої мандрівні роки. Квартиру Діні у Вілмінгтоні, наприклад.

Він показав ліворуч:

— А там, у тому напрямку, була купка барів. Один з них називався «Зламаний барабан». Схоже, модернізація оминула цей район міста, тож він, можливо, і досі там є. Коли ми з батьком було проходили повз нього, він завжди зупинявся і зазирав крізь вітрину, і я відчував, як йому прагнеться зайти досередини. Така була в нього спрага, що й мене робила спраглим. Я пив багато років, щоб вгамувати ту спрагу, але зовсім вона ніколи не зникає. Мій тато знав це навіть тоді.

— Але ти любив його, я гадаю.

— Любив, — все ще дивлячись на цей зубожілий, миршавий житловий будинок. Незавидне місце, але Ден не міг не загадуватися, як інакше могло скластися їхнє життя, якби вони залишилися тут. Якби їх не упіймав у свої тенета «Оверлук». — Він бував і добрим, і поганим, і я любив ці обидві його сторони. Господи, допоможи мені, я гадаю, що й зараз його люблю.

— І ти, і більшість дітей, — сказав Біллі, — ви любите своїх рідних і сподіваєтеся на краще. А як ще інакше? Ходімо, Дене. Якщо ми хочемо зробити ту справу, мусімо вже їхати.

Через півгодини, залишивши Боулдер позаду, вони вже дряпалися наверх, у Скелясті гори.

397 П’ять гір заввишки до 2300 м поблизу міста Боулдера, особливо популярні серед скелелазів і туристів; Flatiron — термін геоморфології: схожі на праски скельні формації з клиноподібними краями крутих схилів.

398 «Subway» — заснована 1965 р. мережа фастфудів; «Buffalo Chicken» — стандартний сендвіч із курчатиною ціною $5.