Доктор Сон

7

Абра використала всю парапсихічну потугу, яку змогла зібрати — більше, ніж їй знадобилося того дня, коли вона вирушила на пошуки Бреда Тревора, більше, ніж вона бодай колись використовувала у своєму житті — і все одно її ледь-ледь вистачило. Вже коли вона почала думати, що так і не зуміє вигнати цю капелюшну жінку собі з голови, світ почав обертатися знову. Це вона його змушувала обертатися, але це було так важко — як штовхати величезне кам’яне колесо. Небо й обличчя, що витріщалися на неї згори, з’їхали вбік. Був момент темряви, коли вона опинилася

(між)

ніде, а потім її власний коридор вигулькнув їй перед очима. Але вона не була там уже сама. Якась людина стояла у дверях кухні.

(«Ні, це не людина. Це Крук»)

— Привіт, Абро, — промовив він і метнувся до неї. Все ще ментально квола після боротьби з Розою, Абра не спробувала відштовхнути його силою думки. Вона просто розвернулась і побігла.

8

У моменти високого напруження Ден Торренс і Татко Крук були між собою дуже подібні, хоча жоден з них про це не дізнається. Така сама ясність постала в очах Крука, таке саме відчуття, що все відбувається в уповільненому темпі. Він побачив рожевий гумовий браслет на лівому зап’ястку Абри, і йому вистачило часу подумати: «Активістка руху за попередження раку грудей». Він побачив, як рюкзак дівчинки вертнуло вліво, і зрозумів, що той повний книжок. Йому навіть вистачило часу захоплено оцінити її волосся, коли воно спурхнуло вслід за нею яскравими пасмами.

Він упіймав її під дверима, коли вона намагалася відімкнути запобіжник замка. Вже обхопивши лівою рукою її за шию й відсмикнувши назад, він відчув її перші спроби — слабенькі, непевні — відштовхнути його силою думки.

«Не цілий шприц, це може вбити її, вона важить не більше ста п’ятнадцяти фунтів355 максимум».

Оскільки вона пручалася, відбивалася, Крук потрапив голкою їй десь біля ключиці. Зайве йому було непокоїтися, що він втратить контроль і вколе їй всю дозу, бо її ліва рука, підстрибнувши вгору, вдарила по його правій і вибила шприц. Той упав на підлогу і покотився. Але провидіння надає перевагу Правдивим над мугирями, так було завжди, так сталося й цього разу. Він увігнав у неї якраз достатньо. Він відчув, як хватка її маленької руки в його мозку слабшає, а потім зовсім зникає. Те саме зробилося і з її фізичними руками. Вона витріщилася на нього шокованими, плаваючими очима.

Крук поплескав її по плечі.

— Поїдемо, прокотимося, Абро. Ти познайомишся з новими, дивовижно цікавими людьми.

Неймовірно, але вона спромоглася на усмішку. Доволі лячну, як для дівчинки такої юної, що з волоссям, прихованим під кашкетом, її все ще можна було сприйняти за хлопчика.

— Ті виродки, яких ти називаєш своїми друзями, вже мертві. Вониии…

Останнє слово спливло згасаючим глісандо, бо очі в неї підкотилися під лоба, а ноги підломилися в колінках. Круку кортіло дозволити їй завалитися — катюзі по заслузі, — але він задавив у собі цей імпульс і натомість підхопив її під пахви. Вона була цінним товаром, врешті-решт.

Правдивим товаром.

355 115 фунтів = 52 кг.