Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

66

Невеликий загін крокував по облицьованих панелями залах. Попереду йшла Рікка, Кара і Ніккі замикали процесію. На перетині Річард повернув у кам'яний коридор з високою склепінчастою стелею, яка знаходилася на висоті майже в двісті футів. З боків проходу через рівні проміжки піднімалися освітлені лампами колони. Між величезними вікнами височіли масивні зовнішні опори, що підтримували високі стіни. Промені світла падали через високі вікна і маленькі круглі віконця в стелі. Стук їх каблуків, немов удари молотів котився по порожньому залу, повторюваний відлуням.

Плащ Річарда, немов витканий з чистого золота, майорів у нього за спиною, ніби від поривів штормового вітру. Золоті символи на чорній туніці палали вогнем в напівтемряві залів. Коли він перетинав промені світла, срібні пряжки на чоботях і поясі, срібні символи на шкіряних браслетах відбивали промені світла, лезами розсікаючи навколишній морок, немов сповіщаючи про прибуття бойового чародія.

Лють будь-якої Морд-Сіт завжди змушувала кров більшості людей зупинятися в жилах, але холодний гнів на красивому обличчі Кари здавалося, здатний заморозити її назавжди. Пані Смерть, що йшла поряд з Морд-Сіт, виглядала не менш переконливо. Ще в їх першу зустріч Річард відчував оточуючу її магічну ауру, але сьогодні повітря навколо неї просто тріщало від магічної енергії.

Річард минув ніші зі столами й зручними стільцями навколо них. М'які килими, що вистилали їх, манили відпочити в тихому зручному куточку. Річард обходив килими — стукіт підборів по полірованому граніті здавався йому більш правильним в цей момент. Ніхто з його супроводжуючих теж не наступав на м'яку поверхню. Посилені луною звуки кроків створювали враження, що по залах Замку Чарівників рухається армія солдатів.

На ходу Рікка обернулася і вказала праворуч. — Вони тут, лорд Рал.

Не сповільнюючи ходу, Річард завернув за ріг, прямуючи до самого центру величезних двостулкових дверей. За розкритими стулками була видна витончено обставлена бібліотека. Навпроти дверей розташовувалося величезне вікно, розділене важкими дубовими перекладинами на дюжину засклених квадратів. До стелі на тридцять футів у висоту піднімалися книжкові полиці. Уздовж полиць були приставлені драбини, які можна було пересувати уздовж полиць по мідних рейках, щоб забезпечити доступ до кожної полиці. Масивні колони з червоного дерева мерехтіли в променях сонячного світла, проникаючого через високі вікна. Але внизу світла було не надто багато, і щоб розігнати напівтемряву, необхідні були лампи.

Величезний стіл червоного дерева з крученими ніжками, кожна з яких була обхватом більше, ніж рука Річарда, стояв між дверима і вікном. Уздовж кожної стіни піднімалися колони, що підтримували верхні яруси полиць. Дальні кінці кімнати справа і зліва залишалися в тіні.

Енн виглядала здивованою.

— Річард! Що ти тут робиш? Ти повинен бути з нашими військами.

Річард не звернув на неї ніякої уваги, дістаючи затиснуту під ліктем книгу в червоній шкіряній палітурці. Використавши її як мітлу, він скинув зі столу лежать на ньому книги, звільнивши широкий порожній простір полірованого столу перед трьома чарівниками.

Річард кинув книгу в червоному шкіряному палітурці перед ними на стіл. Книга голосно хляпнула і луна цього звуку відгукнулося у величезній кімнаті подібно удару грому.

Золотий напис «Вогняний Ланцюг» замерехтів в напівтемряві.

— Що це? — Тривожно запитав Зедд.

— Доказ, — відповів Річард. — Вірніше, один з доказів. Я ж обіцяв представити їх тобі.

— Це дуже стародавня книга, — пояснив їм Натан. — У ній описана формула для створення того, що називається заклинанням Вогняного Ланцюга.

Зедд підняв на нього горіхові очі. — Що таке Заклинання Вогняного Ланцюга?

— Кінець нашого світу, наскільки ми встигли зрозуміти, — з похмурою впевненістю сказав Річард. — Придумавши його, древні чарівники зробили необережність і створили протиріччя, що порушує Дев'яте Правило. В кінцевому підсумку вони зрозуміли, що якщо одного разу Заклинання Вогняного Ланцюга буде запущено, це призведе до катастрофічних наслідків.

Натан насупився і подивився на Ніккі, очевидно очікуючи від колишньої Сестри більше мудрості і досвіду.

— Про що він говорить?

— Чарівники давнини розробили теорію про те, як змінювати пам'ять за допомогою магії Збитку, роз'єднуючи її на частини, які потім спонтанно відновлюються вже незалежно один від одного. В результаті формується помилкова пам'ять, щоб заповнити порожнечу на місці зруйнованих фрагментів. Вони розробили спосіб, як змусити людину зникнути по відношенню до всіх інших, змушуючи всіх забувати про неї, навіть якщо ви тільки що бачили її прямо перед собою. Буквально в ту ж мить, коли дивитеся на неї.

— Заклинання знищує пам'ять про предмет заклинання. Однак було виявлено, що цей випадок утворює свого роду ланцюгову реакцію, яку неможливо ні передбачити, ні управляти нею. Це нагадує пожежу, яка продовжує горіти, використовуючи в якості палива зв'язок предмета заклинання з іншими людьми, пам'ять яких не була змінена. У кінцевому рахунку вплив заклинання зачіпає цілком весь світ живих.

— До речі, щодо пророчих черв'яків — додав Річард. — Можливо, вони і справді існують, але в даному випадку причина зникнення пророцтв — Заклинання Вогняного Ланцюга. Запущене заклинання починає свою дію, заповнюючи в пророцтві порожні місця, залишені пророками для майбутньої роботи. Цей проміжок заповнюється пророцтвом, що містить в собі формулу Заклинання Вогняного Ланцюга. Таким чином, одного разу запущене, Заклинання Вогняного Ланцюга заражає і знищує всі гілки пророцтва, пов'язані або з предметом, або з хронологією. У нашому випадку використані обидва напрямки дії заклинання. І обидва вони відносяться до Келен. Тому вона і виявилася витерта з пророцтва тим, що називається Наслідком впливу Заклинання Вогняного Ланцюга.

Натан важко обм'як у кріслі. — Добрі духи…

Енн склала руки, засунувши пальці в рукава сукні. Вона не виглядала ні радісною, ні враженою.

— От і добре. Ми вивчимо цю книгу і подивимося, чи дійсно щось відбувається, чи це всього лише твої безглузді вигадки.

— Але проблема не тільки в цій книзі.

— Ти повинен був залишитися з армією, з нашими людьми. Ти повинен вести війська в заключний бій. Ти повинен негайно повернутися туди. Пророцтво вельми ясно говорить про це. Там чітко сказано, що якщо ти цього не зробиш, світ опиниться на грані загибелі.

Річард пропустив слова Енн повз вуха і спіймав пильний погляд діда.

— Як по-твоєму, чи існує магія, здатна протистояти заклинанню Вогняного Ланцюга?

Зедд знизав плечима. Можна було бачити, що він вельми засмучений манерою Річарда вести розмову.

— Звідки мені знати?

— Існує. І воно було створене саме для цієї мети.

— І що ж це? — Запитав Зедд.

— Скриньки Ордена.

Рот Зедда відкрився.

— Річард, це ж немож…

Річард засунув руку в кишеню і витягнув те, що в ньому лежало. Різко грюкнувши рукою по столу, він поклав це так, щоб було добре видно всім трьом.

Очі Зедда широко розкрилися. — О духи! Річард, це ж зміїна лоза…

— Пам'ятаєш, що сказано в Книзі Зниклих Тіней? «І коли шкатулки Одена введені в гру, виростає зміїна лоза…»

— Але… але… — Зедд запнувся. — Скриньки Одена знаходяться в Саду Життя, в Народному Палаці, під надійною охороною.

— І не тільки, — вставив Натан. — Я особисто озброїв солдатів Першого Кільця зброєю, яка здатна зупинити будь-якого обдарованого. Ніхто не може проникнути туди.

— Згоден, — наполягав Зедд. — Це неможливо.

Річард обернувся і обережно взяв те, що несла Кара. Він м'яко поставив «Сильну духом» так, щоб статуя стояла прямо перед трьома магами на протилежному кінці столу. Гордо піднявши відкинути голову, стиснувши кулаки, вона немов пручалася їх спробам представити її оманою.

— Це — Келен. Вона залишила статуетку в Саду Життя на місці шкатулок, щоб хоч хто-небудь дізнався, що вона дійсно існує. Заклинання Вогняного Ланцюга стерло її з загальної пам'яті. Ті, хто тепер бачить її, забувають про неї перш, ніж встигають навіть усвідомити, що бачать.

Енн махнула рукою в бік книги, зміїної лози і статуї.

— Але все це — тільки твої здогадки, Річард. Кому могло прийти в голову влаштувати таку змову.

— Цей план придумала Сестра Юлія, — сказала Ніккі. — З нею були Сестри Цецилія, Ерміна і Тові.

Енн насупилася. — Звідки ти дізналася?

— Мені зізналася Тові.

Тепер Енн виглядала більш здивованої.

— Зізналася… Навіщо б їй зізнаватися в таких речах? Як ти взагалі зустрілася з нею?

— Вона втікала з однією з шкатулок Одена. — Сказав Річард. — І потрапила в засідку до людини, якій я віддав Меч Істини. Він поранив її та викрав скриньку, яка була у неї.

Зедд ляснув себе по лобі і плюхнувся на стілець. Він не міг вимовити ні слова.

— А ще Тові розповіла мені, — продовжувала Ніккі, — що вони побували тут, в Ейдіндріле, і підклали труп в могилу Матері-сповідниці, щоб Річарду в будь-якому випадку ніхто не повірив. На випадок, якщо він зважиться розкопати могилу, в спробі переконати інших у своїй правоті. Вони взяли біле плаття в Палаці сповідниць. Вони хотіли бути впевненими, що всі вирішать, ніби Річард не в своєму розумі.

— Я хочу, щоб ви знали, ми відвідали руїни стародавнього міста Каска, на півдні Д'хари. В цей час туди прийшли розвідники Ордена, і на одному з них я провела експеримент. Я скористалася заклинанням, яке ви мені дали, щоб «вилікувати» Річарда від його «помилки».

Енн обережно підняла голову.

— І?

— Він прожив усього кілька хвилин.

Зедд, настільки ж білий, як його скуйовджене волосся, сховав обличчя в долоні.

— Упевнена, що частина цього виявиться… корисною, — сказала Енн, що виглядала швидше збентеженою. — І прекрасно, що ви виявили все це. Але, як я сказала, факт залишається фактом — ти повинен бути з військами, Річард. Ми вже показали тобі пророцтво, яке життєво важливе. «Якщо fuer grissa ost drauka не поведе людей в цей заключний бій, світ, що стоїть на краю пітьми, буде накритий жахливою тінню».

Річард стиснув пальцями скроні і дивлячись у підлогу, намагався зберегти терпіння. Йому довелося нагадати собі, що ці люди роблять те, що вважають правильним.

Він підняв очі і зустрів їх пильні погляди.

— Ви що, не бачите? — Він вказав на паросток зміїної лози на столі. — Ось він, заключний бій. Сестри Тьми ввели в гру шкатулки Одена. Вони мають намір привести Володаря у світ живих. Вони мають намір віддати смерті всіх живих, щоб знайти безсмертя. Для себе. Світ стоїть на краю загибелі.

Ви ще не бачите? Якби ви троє домоглися успіху, в сліпій впевненості слідуючи словам пророцтва, намагаючись втілити в життя обумовлені події, я б не пережив вашої спроби «вилікувати» мене. Я був би мертвим. У вашій спробі виконати пророцтво, ви допомогли б Сестрам Тьми домогтися успіху. Ви сприяли б загибелі всього живого. Світ міг загинути. Через вас.

Тільки добра воля — вільна воля Ніккі, моє вільне бажання — запобігли тому, що ви могли принести людству. Ось результат вашої сліпої віри в пророцтво.

Енн, єдина з чарівників залишалася сидіти; тепер і вона схопилася на ноги.

— Добрі духи, адже він має рацію, — прошепотів сам до себе Зедд. — Шукач тільки що врятував трьох старих дурнів від самих себе.

— Ні, ви зовсім не дурні. Ніхто з вас, — сказав Річард. — Всі ми час від часу робимо дурниці, не думаючи. У такому разі достатньо визнати, що здійснюєш помилку, щоб більше не повторювати її. Вчіться на них. Не дозволяйте собі в наступний раз потерпіти невдачу з тієї ж причини. Я тут не за тим, щоб доводити вам, що ви — дурні. Це не так. Я тут тому, що мені потрібна ваша допомога. Я хочу, щоб ви почали нарешті користуватися своїм розумом, блискучим розумом, яким наділений кожен з вас. Ви троє володієте знанням, якого не має більше ніхто з живучих.

Жінка, яку я люблю, жінка, на якій я одружився, викрадена Сестрами Тьми. На неї було використано Заклинання Вогняного Ланцюга. Це заклинання тепер впливає на життя кожного, хто знав її, і поступово торкнеться життя кожної людини, що живе на землі.

Він вказав на «Сильну Духом». — У цій статуї я зобразив дух твоєї онучки, Зедд. Вона дуже любила її. Вона залишила статую на тому кам'яному вівтарі, вимазавши її кров'ю. Я хочу повернути її назад.

— Мені потрібна допомога. Ні Ніккі, ні Кара не пам'ятають Келен, але вони знають правду, знають, що на їх пам'ять впливає те, що описано в цій книзі — Заклинання Вогняного Ланцюга — а зовсім не тому, що її не існує. Ви всі втратили щось дуже цінне, коли втратили свою пам'ять про Келен. Ви втратили частину своїх життів, яку нічим неможливо замінити. Ви втратили одну з кращих…

Річард змушений був замовкнути, тому що горло у нього здавило так, що він не міг вимовити більше жодного слова. Сльози, стікаючи по обличчю, капали на стіл.

Ніккі підійшла ближче й поклала руку йому на плече.

— Все буде гаразд, Річард. Ми повернемо її.

Кара поклала руку на інше його плече.

— Правильно, лорд Рал. Обов'язково повернемо.

Річард кивнув. Його підборіддя тремтіло так, що він не міг вимовити ні слова.

Зедд піднявся.

— Річард, сподіваюся, ти не думаєш, що ми знову покинемо тебе? Цього не станеться. Даю слово, як Чарівник Першого Рангу.

— Я б волів мати слово мого дідуся.

Зедд посміхнувся крізь сльози.

— І це теж, мій хлопчику. І це теж.

Натан скочив на ноги. — Мій меч теж до твоїх послуг, хлопчику мій.

Енн хмуро глянула на нього.

— Що ще за меч? В ім'я духів, що це значить?

— Ти чудово знаєш, — сказав Натан, зображаючи пальцем колючий удар мечем. — Це значить, що передбачається добра бійка.

— Добра бійка? А як щодо допомоги в пошуках Келен?

— Тисяча прокльонів, жінко…

Енн стрельнула очима в Зедда.

— Це ти навчив його так виражатися? До знайомства з тобою він ніколи не лаявся.

Зедд знизав плечима з видом ображеної невинності.

— Ні, не я. Я ще не досяг такої досконалості.

Енн сердито глянула на обох чарівників, потім з посмішкою — на Річарда.

— Я пам'ятаю, як ти народився, Річард. Тоді ти був сенсом життя твоєї матері. Вона так пишалася тобою, а ти вмів тоді тільки голосно кричати. Вважаю, тепер вона пишалася б тобою ще більше. Ми всі пишаємося тобою, Річард.

Зедд витер носа рукавом балахона.

— Вірно сказано.

— Якщо ти в змозі пробачити нас, — продовжувала Енн, — ми хотіли б допомогти тобі зупинити цю загрозу. Крім того, я дуже хотіла б особисто подбати про тих Сестер.

Ніккі стиснула плече Річарда. — Думаю, ви можете приєднатися до нас. Мені здається, ми всі хотіли б поскоріше відшукати їх.

Кара за спиною Річарда нахилилася до неї. — Тобі добре говорити. Ти вже вбила Сестру Тові.