Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

23

Крізь пелену вируючого в ньому гніву Річард зрозумів що Ніккі щось замишляє. Він не розумів її намірів, але те, що вона назвала Віктора і його за професією, а не справжніми іменами, було якимось сигналом, занадто очевидним, щоб його не помітити. Вона щось підкреслювала, намагаючись, щоб вони вхопили її думку і дозволили їй діяти.

Ймовірно, від того, що люди часто називали його «ковалем», Віктор, здавалося, не вловив натяку. Він почав відкривати рот, щоб щось сказати. Ніккі шльопнула його по обличчю.

— Мовчати! Я не збираюся вислуховувати ваших вибачень.

Вражений, Віктор відступив назад, На його обличчі застиг вираз крайньої злості, але він нічого не сказав.

Побачивши, що Віктор зрозумів її наказ мовчати, Ніккі звернула свій гнів проти Річарда. Вона потрясла пальцем перед ним. — Тобі доведеться відповісти за це, тесляр.

Річард не мав уявлення, що вона замишляє, але коли їх очі зустрілися, він легенько кивнув. Він боявся зробити що небудь ще, щоб не зіпсувати її план.

Ніккі, здавалося, увійшла в раж.

— Що ти витворяєш? — Кричала на нього вона. — Як тобі в голову могла прийти така недозволена думка, що ти можеш діяти сам по собі та ще подібним чином?

Річард не знав, що вона намагалася йому сказати, так що він лише смиренно знизав плечима, ніби був занадто присоромлений, щоб вимовити хоч слово.

— Він рятував мою дитину, — закричала Джаміля. — Той мужик збирався перерізати дитині горло.

Ніккі обурено повернулася до жінки.

— Як смієш ти проявляти так мало турботи про наших братів! Як смієш ти судити про те, що діється в серці іншої людини! Це право виключно Творця, а не твоє. Або ти відьма, і можеш бачити майбутнє? А якщо ні, тоді ти не можеш сказати про те, що б він зробив. Або гадаєш, що він повинен бути вбитий через те, що ти подумала про нього? І навіть якщо б він вчинив так, ніхто з нас не має права судити про те, вірно чи ні була його дія, що б він не зробив.

Ніккі знову розвернулася до Річарда.

— А що ти очікував від нього? Їх з товаришем притягли сюди без наказу, без суду чи права порозумітися. Ви обійшлися з ним, як з худобою, а потім дивуєтеся його діям в сум'ятті і страху?

— І ви очікуєте, що Джеган Справедливий коли-небудь вирішить дати нашим людям ще один шанс зробити те, що правильно і вірно, діючи подібним чином? Людина могла злякатися за своє життя, коли побачила навколо подібний оскаженілий натовп.

— Як дружина мера, я не допущу подібної поведінки! Ви чуєте! Меру не сподобається, коли він почує, як ганебно поступили деякі члени нашого суспільства сьогодні ввечері. У відсутність мера я сама буду стежити за підтриманням порядку в місті. А тепер, прибери свій меч.

Починаючи розуміти, що вона задумала, Річард не зробив спроби відповісти, замість цього він вклав меч у піхви, як вона наказала.

Ледве він прибрав руку з меча, як лють зброї випарувалася. Коліна Річарда звело. Незалежно від доказів, від необхідності і від того, що він уже багато разів справедливо використовував меч, вбивство залишалося огидним діянням.

Не бажаючи зіпсувати план Ніккі, Річард повісив голову належним чином.

Вона звернула лютий погляд на натовп. Всі зробили крок назад. — Ми мирні жителі. Або ви всі забули про наш борг по відношенню до наших братів? По відношенню до шляху Творця? Як можемо ми очікувати, що коли-небудь імператор прийме нас назад в обійми Імперського Ордена, якщо ми поводимося як негідні називатися людьми тварини?

Натовп мовчав. Річард сподівався, що вони теж зрозуміли, що у Ніккі є мета, і не завадять тому, що вона намагається здійснити.

— Як дружина мера, я не дозволю безглуздій жорстокості отруїти наших людей і наше майбутнє.

Молоденька дівчина в натовпі, впершись руками в бедра, зробила крок назад. — Але вони були…

— Ми повинні постійно пам'ятати про свій обов'язок перед нашими братами, — вимовила Ніккі загрозливим тоном, обриваючи її, — а не про свої егоїстичні бажання.

Швидко перезирнувшись з Віктором, Річард зрозумів її наміри і відтягнув дівчину назад, щоб переконатися, що вона буде тримати рот закритим.

Ніккі подивилася на охоронців. — Ми зобов'язані допомогти нашому братові, а не затримувати його. Одна людина вже була убита сьогодні ввечері. Народній влади доведеться розглянути цю справу і вирішити, що буде з цим теслею. Деяким з вас потрібно буде подбати про те, щоб його затримали до цього рішення.

Тим часом, як дружина мера, я не дозволю цій людині зустріти подібну несправедливу долю. Я знаю, що мій чоловік забажає, щоб все було залагоджено належним чином, а також я знаю, що він не хотів би, щоб ми чекали його, щоб почути ті ж слова. Він би хотів, щоб все було виправлено негайно, тому ви відведете цього громадянина за межі міста і відпустите. Дозволимо йому мирно продовжити свій шлях. Ми не завдамо йому шкоди. Тесляра, як я вже сказала, доведеться затримати, поки він не з'явиться перед відповідними владами, щоб відповісти за свої мерзенні діяння.

Віктор вклонився. — Дуже мудро, мадам. Я впевнений, що мер, ваш чоловік, буде задоволений тим, як ви розібралися з цією проблемою.

Ніккі пильно дивилася кудись поверх його голови, поки він схилявся перед нею. Потім вона повернулася і встала перед другим полоненим шпигуном. Вона вклонилася йому.

Річард відмітив, що одна зі стрічок її корсажа розв'язалася. Це також не вислизнуло від уваги затриманого. Її глибокий уклін подарував йому можливість довго споглядати улоговинку її грудей в вирізі сукні. Коли вона випросталася, йому вдалося нарешті заглянути в її очі.

— Я сподіваюся, ви приймете наші вибачення за це негуманне поводження. Це не той шлях, якого нас вчили, — поважати всіх людей як своїх братів і ставитися до них як до рівних.

Людина гримасою дала зрозуміти, що йому, можливо, вдасться пробачити таке погане поводження.

— Я розумію, чому ваші люди такі шалені, це все через ваше повстання проти Імперського Ордена і все таке.

— Повстання? — Відмахнувся Ніккі. — Дурниці. Це було лише невелике непорозуміння. Деякі робітники, — вона, не дивлячись, вказала на Річарда, — такі як цей неосвічений і егоїстичний тесляр, хотіли більше благ для себе і підвищення зарплати. І не більше того. Як багато разів говорив мені мій чоловік, це було невірно витлумачене і роздуте до немислимих розмірів. Егоїстичні люди вийшли з-під контролю і викликали паніку. Це було подібно трагедії, що сталася сьогодні ввечері: непорозуміння спричинило за собою непотрібну смерть одного з невинних дітей Творця.

Людина зміряла її довгим нічого не виражаючим поглядом, перш ніж заговорити.

— І все в Алтур-Ранзі налаштовані подібним чином?

Ніккі зітхнула.

— Ну, що стосується переважної більшості жителів Алтур-Ранга і мого чоловіка, мера, то це так. Він багато працював над тим, щоб втихомирити гарячі голови баламутів. Разом з народними представниками він трудився над тим, щоб змусити цих егоїстичних типів побачити помилку, яку вони зробили, а також значну шкоду, яку вони заподіяли нам усім. Вони вчинили так, не задумуючись про загальне благо. Мій чоловік представив лідерів, що викликали цю біду, перед народною радою, і їх засудили до покарання, яке вони заслужили. Більшість розкаялися. У той же час він працює над виправленням і перевихованням самих нетямущих.

Чоловік злегка схилив перед нею голову. — Будь ласка, скажіть вашому чоловікові, що він мудрий чоловік і у нього мудра дружина, яка знає, що її обов'язок — це служіння загальному благу.

Ніккі кивнула у відповідь. — Так, саме так, загальне благо. Мій чоловік часто повторює, що, незважаючи на наші особисті бажання і почуття, ми завжди повинні діяти згідно найбільшому благу для всіх, незважаючи на будь-які особисті жертви, ми повинні думати тільки про поліпшення життя всіх людей і не чіплятися за гріховні думки про реалізацію індивідуальних бажань і забути про жадібність.

Здавалося, слова Ніккі справили на чоловіка враження, подібні поняття були фундаментальними основами вчення Імперського Ордена. Вона точно знала, як смикнути за цю ниточку.

— Як вірно ви говорите, — сказав він, не відриваючи очей від широко розкритого вирізу її плаття. — Я думаю, мені краще піти.

— А куди ви прямуєте? — Запитала Ніккі. Її рука скромно прикрила розшнурований воріт сукні.

Він знову подивився їй в обличчя. — О, ми просто проходили мимо, прямуючи далі не південь до нашим сімей. Ми сподівалися знайти там якусь роботу. Я не так вже добре знав цього хлопця. Ми просто йшли разом останні кілька днів.

— Ну, — відповіла Ніккі, — беручи до уваги те, що трапилося сьогодні ввечері, я впевнена, мій чоловік запропонував би вам продовжити ваш шлях заради вашої ж безпеки, і так як кілька реакціонерів все ще на волі, буде краще, якщо ви зробите це негайно. Сьогодні ввечері вже відбулася одна трагедія, ми не хочемо пережити ще одну.

Чоловік обвів убивчим поглядом натовп. Його очі спинилися на Річарді, але Річард дивився в землю.

— Так, звичайно, мадам. Будь ласка, подякуйте мерові за спроби привести баламутів назад до світла Творця.

Ніккі швидко махнула рукою кільком охоронцям.

— Ви, покажіть цьому громадянину безпечний шлях з міста. Візьміть достатньо людей, щоб бути впевненими, що проблем не виникне.

Я думаю мені немає потреби нагадувати вам, як незадоволений буде мер і народна рада, якщо вони виявлять, що цій людині була заподіяна хоч найменший шкода. Йому потрібно дозволити йти своїм шляхом.

Чоловіки вклонилися і пробурмотіли, що вони простежать за цим. По їхніх діях Річард бачив, що вони знають, як зіграти роль людей, покірних владі Імперського Ордена. Всі люди в стайні в мовчанні спостерігали, як чоловіки розчинилися в ночі зі своїм підопічним. Довго ще після їх відходу всі продовжували стояти в напруженій тиші, спостерігаючи за порожньою дорогою, боячись заговорити, поки той чоловік не буде достатньо далеко, щоб нічого не почути.

— Ну, — зітхнувши, нарешті сказала Ніккі, — Я сподіваюся, що він повернеться до своїх. Якщо він це зробить, у нас буде можливість влаштувати невелику плутанину перед битвою.

— О, він так і зробить, — сказав Віктор. — Він буде радий повідомити новини, які ви йому сьогодні розповіли. Треба сподіватися, вони будуть настільки переконливі, що ми зможемо здивувати їх по-справжньому.

— Будемо сподіватися, — відповіла Ніккі.

Деякі люди, які все ще знаходилися в стайні, прийнялися перемовлятися, задоволені очевидним блефом Ніккі, щоб заплутати ворога. Деякі побажали всім доброї ночі і відправилися по домівках. Решту стовпилися навколо трупа, пильно його розглядаючи.

Ніккі коротко посміхнулася Віктору.

— Пробач, що вдарила тебе. — Віктор знизав плечима.

— Ну, це було на благо.

Коли Ніккі повернулась до Річарда, то виглядала стривоженою, наче боялася почути нотації або догану.

— Я хотіла, щоб солдати, що прямують сюди, думали, що, їм буде неважко розгромити нас, — пояснила вона. — Надмірна самовпевненість веде до помилок.

— Було щось ще, — сказав Річард.

Ніккі кинула швидкий погляд на людей, які все ще знаходилися в стайні, і обережно наблизилася до нього, щоб інші не почули.

— Ти сказав, що я зможу приєднатися до вас, коли війська, що прямують сюди покарати людей Алтур-Ранга, будуть знищені.

— І?

Погляд її блакитних очей став твердим подібно сталі.

— І я маю намір подбати про це.

Річард деякий час зважував її слова, але, врешті-решт, вирішив дозволити їй робити все необхідне, щоб допомогти людям Алтур-Ранга, і не заважати її планам. Крім того, його мало турбувало те, що вона мала намір зробити, у нього і так вже було достатньо проблем, про які варто було хвилюватися.

Річард взяв розпущені кінці стрічки її корсета, сильно потягнув і зав'язав їх.

Вона стояла, опустивши з боків руки, дивлячись в його очі весь час, поки він робив це.

— Спасибі, — сказала вона, коли він закінчив. — Напевно, розв'язалися у всій цій плутанині.

Річард пропустив повз вуха її явну неправду і обернувся туди, де бачив Джамілю, що стояла позаду решту людей. Жінка з опухлою червоною щокою, стояла на колінах, обіймаючи налякану маленьку дівчинку.

Річард підійшов ближче. — Як вона?

Джаміля глянула на нього. — У порядку. Спасибі, лорд Рал. Ви врятували дорогоцінне життя. Дякую вам.

Дівчинка, ридаючи і чіпляючись за матір, глянула на Річарда очима, повними жаху, як ніби боялася, що наступною він уб'є її. Вона бачила доказ чогось страшного на боці Річарда.

— Я радий, що вона в безпеці і не поранена, — сказав він Джамілі.

Річард посміхнувся дівчинці, але у відповідь отримав тільки ненавидячий гнівний погляд.

Ніккі співчутливо стиснула його руку, але нічого не сказала.

Люди, які залишилися в стайні, прийнялися дякувати йому за порятунок дитини. Здається, вони всі зрозуміли, що слова Ніккі були всього лише хитрістю. Багато хто говорив, що, схитрувавши, вона поступила розумно.

— Це повинно вибити їх з колії.

Річард знав, що в її планах було щось більше, ніж просто «вибити з колії». Його непокоїло те, що вона мала намір зробити.

Він спостерігав краєм ока, як деякі чоловіки потягли назовні мертвого шпигуна. За вказівкою Іцхака інші швидко взялися стирати кров. Запах крові змушував коней нервувати і було б краще скоріше позбавити їх від нього.

Решта бажали Річарду безпечного шляху і розходилися по домівках. Незабаром вони всі пішли. Чоловіки залили водою криваві плями, закінчили свою роботу і теж вийшли. Залишилися тільки Ніккі, Кара, Іцхак і Віктор. У стайні стало тихо й порожньо.