Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

27

Ніккі не могла, просто більше не могла. Щоб вижити, їй необхідно було зробити вдих. Задуха викликало біль і огортало її саваном паніки, що заважав думати. Необхідність дихати і неможливість зробити це з кожною секундою ставала все жахливішою.

Вона не знала, що робити.

Вона згадувала, як не міг дихати поранений Річард. Вона пам'ятала, як його шкіра спочатку стала попелястого кольору, а потім почала синіти. Вона пам'ятала свій страх, коли бачила, як він задихається. Тепер те ж саме відбувається з нею.

Кронос посміхався. Такої злісної і страхітливої усмішки вона ще ніколи не бачила. Але це було вже неважливо.

— Непогано для чаклунки — зуміти вбити чарівника. От тільки ти добилася цього обманом, тому, врешті-решт, це не таке вже це велике досягнення. Всього лише хитрість і нічого більше.

Він не знає… Ніккі зрозуміла, що він все ще не знає ким… чим вона була. Не здогадується, що вона не проста чаклунка.

Але щоб бути хоч ким-небудь, їй потрібно було дихати.

Її поле зору стислося в чорний тунель, на іншому кінці якого вона бачила спотворене гнівом обличчя Кроноса. Щосили вона намагалася вдихнути. Їй починало здаватися, що її тіло забуло, як це робиться.

Нестача повітря викликала пульсуючий біль у ребрах. Цього вона не очікувала. Незважаючи на всі зусилля, цілюще повітря просто не могло проникнути в її легені. Вона подумала що удар настільки серйозно пошкодив їй спину, так що вона ніколи більше не зможе вдихнути.

І раптом Кронос стиснув рукою її груди, упиваючись в неї магічним шипом, спонукуваний порочним бажанням отримати задоволення, заподіюючи звичайний біль.

Раптовий удар цього болю примусив її втягнути в себе повітря раніше, ніж вона зрозуміла, що зробила.

Здавалося, гаряча життєдайна сила затопила легені. Майже несвідомо вона за допомогою Хань відкинула колючий біль.

Кронос скрикнув і відсахнувся, схопившись за руку, якою торкався її тіла. Кров парувала і стікала по його руці і вбиралася в рукав балахона.

Ніккі могла глибше поранити його, змусити звільнити себе, але вона все ще була занадто дезорієнтована, щоб зібрати силу, необхідну щоб пробити магічні щити чарівника. Все ще задихаючись, вона жадібно ковтала повітря, незважаючи на те, що кожен вдих заподіював їй біль. Але задуха викликала біль набагато сильнішу.

— Ти, брудна сука, — заволав він. — Як ти посміла використати проти мене свою силу! І ти ще сподіваєшся, що я прийму такий подарунок? Ну нічого, скоро ти дізнаєшся, де твоє місце.

Його обличчя почервоніло від гніву. Тоненькою ниточкою свого Хань Ніккі вивчала потужні щити, якими оточив себе цей чарівник. Однак, незважаючи на це, вона все ж змогла обпалити його руку. Він притискав до грудей тремтячу руку. Вона прекрасно розуміла, що він має намір мстити, і це буде довга і страшна відплата.

Він кричав на неї, проклинав і обзивав, розповідаючи, що він має намір зробити і яка її чекає доля, коли він з нею покінчить. Спостерігаючі за ними солдати широко посміхалися, вислуховуючи його плани.

Він досі вважав, що вона була звичайною чаклункою і йому не складе великих труднощів впоратися з її даром. Він не знав, що вона була більше ніж чаклунка — вона була Сестрою Тьми. Але навіть якщо б Кронос знав це, він, можливо до кінця не розумів, як і багато інших, все жахливе значення цього звання. Сестра Тьми володіла не тільки своїм власним даром, а й силою чарівника. Ця сила переходила до неї в момент, коли її жертва перетинала завісу світу мертвих.

І ніби об'єднаного дару чаклунки і чарівника було недостатньо, в цю потужну суміш у момент смерті впліталася Магія Збитку. Поки вмираючий чарівник перебував на межі життя і смерті, його власний Хань діяв як канал, по якому сутність Магії Збитку ковзала через завісу.

Людей, здатних управляти Магією Збитку було зовсім небагато: Річард, володіючий нею від народження і кілька навчених Сестер Тьми. Всі Сестри Тьми були зараз бранками Джегана, за винятком Ніккі і трьох колишніх наставниць Річарда з Палацу Пророків, а також очолюючої їх Сестри Юлії.

Кронос погрозив Ніккі здоровим кулаком. — Жителі Алтур-Рангу — зрадники! Вони сплюндрували святе місце! Відвертаючись від шляхів Ордена, вони відвертаються від самого Творця. З нашою допомогою Творець звершить свою помсту і вразить грішників. Ми очистимо Алтур-Ранг не тільки від їх плоті і кісток, але і від їх неправедних ідей. Імперський Орден знову буде управляти Алтур-Рангом, а Джеган Справедливий буде звідти керувати світом во славу Творця.

Ніккі мало не розреготалася. Кронос поняття не мав, що говорить з тією, яка першою почала називати Джегана Справедливим. Вона тоді сказала імператору, що така демонстрація його правосуддя приверне до нього більшу кількість людей без необхідності завойовувати їх силою. Він бажав боротися з усіма, але тільки вона змогла примусити його побачити в таких діях свою вигоду, адже в результаті люди добровільно ставали на його бік. Вона не раз повторювала Джегану, що ім'я, яке вона дала йому, приверне до нього людей.

І виявилася права. Навіть занадто права. Багато людей приймали наміри за факти. В означення, яке вона дала Джегану, тепер вірили дуже багато людей, навіть ті, хто майже нічого не знав ні про нього, ні про Орден. Її вражало, як легко красивим словом (незалежно від того, відповідає воно правді чи ні) можна переконати величезну кількість людей у тому, у що, на вашу думку, їм належить вірити. Вона передбачала це тому, що для багатьох людей простіше дозволити комусь думати замість них.

Гнівна тирада Кроноса дала їй час, щоб прийти в себе. Сила повернулася і Ніккі не стала втрачати час даремно.

Вона витягнула руку, направивши на нього кулак. Вона пустила силу по всій довжині руки, фокусуючи в точці прямо перед собою. Власне, в цьому не було необхідності, вона вирішила зробити все саме так просто для того, щоб Кронос бачив її відверту погрозу.

Впевнений у своїх здібностях і магічних щитах, він прийшов в лють від цього ворожого жесту. — Як смієш ти погрожувати…

Вона випустила заряд Магії Приросту і Магії Збитку, сплетені в єдиний страхітливий вузол. Він прорвав щити чарівника як блискавка папір, і прямо посередині його грудях утворився отвір розміром з диню.

Очі Кроноса розширилися. Його рот відкрився в німому крику, поки розум ще усвідомлював, що відбувається непоправне.

Через отвір в його тілі Ніккі вже бачила небо. А потім сила удару шпурнула в порожнечу рештки його нутрощів, і смертельно поранене тіло Кроноса повалилося назад.

Він не знав, що його сила була незрівняна з тією, якою володіла вона. Його щити складалися тільки з Магії Приросту і були все одно що папір проти Магії Збитку.

Оточуючі її солдати миттєво похапали зброю. Потужні руки потягли тятиви до щік. Підняті списи із залізними наконечниками були звернені на неї, так само як і мечі, сокири, списи.

Без зволікання Ніккі викликала протидіючу магію у вигляді нищівного полум'я, яке в смертельній люті змело офіцерські намети і хвилею накрило стоячих на пагорбі людей. Руйнівна хвиля почала поширюватися колами, набираючи швидкість, відокремлюючи плоть від кісток в вбиваючій спеці. Земля не просто була залита кров'ю — це була кривава повінь.

Температура, зосереджена в епіцентрі вибуху була такою, що вогонь охопив далекі дерева. Одяг солдатів, які бігли на підмогу зі зброєю в руках теж загорівся, як і плоть солдатів, що знаходилися поблизу. Ті що стояли ближче всіх були розірвані грізним магічним ударом. Зі збільшенням відстані сила заклинання знижувалася, всього лише розкидаючи солдатів, що знаходяться далі за всіх від джерела удару.

Таке надмірне зусилля забирало багато сил а тому було небезпечним, але результат коштував таких зусиль. Ситуація докорінно змінилася — замість зарозумілих тварин, що насміхалися над полоненою жінкою долину наповнило некероване панічне стадо.

Щоб не втратити ініціативу вона зосередила високу температуру на деревах, які росли на високому березі струмка за табором. Цей метод давав більшу віддачу при невеликій кількості витрачених сил. Рідина, що містилася в стовбурах дерев негайно закипала і масивні стволи з гуркотом вибухали, розкидаючи важкі шматки дерева в юрбу солдатів, вражаючи їх десятками.

Ніккі стрімко закликала рідкий вогонь та наслала це пекло на хаос, що панував в долині, спалюючи людей, їх коней і їх пожитки в ревучий люті магічного вогню. Крики людей і тварин злилися в один безперервний жахливий зойк. Повітря було наповнене масляним димом і запахом палаючої плоті.

Нарешті вони перестали нападати. Використовуючи перепочинок, Ніккі щосили спробувала піднятися з просоченою кров'ю землі. Вона посковзнулася в калюжі крові. Сайдин підбіг до неї крізь густий туман і підштовхував головою, допомагаючи зберегти рівновагу. Вона обняла його за шию, радіючи, що її магія не пошкодила йому, і кінь уцілів.

Нарешті їй вдалося схопитися за поводи і хриплячи від магічного зусилля вона висадила своє тіло на коня, перш ніж солдати встигли вистрілити, вдарити її списом або мечем. Вона пришпорила Сайдина, а оскільки солдати знову почали організовуватися, Ніккі продовжувала безперервно кидати в натовп ревучі вогняні кулі. Засліплені палаючі люди волали, крутилися, натикалися на своїх товаришів або намети, поширюючи смертельну пожежу.

Раптово з диму галопом вискочив чоловік на величезному бойовому коні. З бойовим кличем він підняв свій меч. Перш ніж Ніккі встигла зробити хоч що-небудь, Сайдин з гнівним іржанням вкусив величезного коня за вухо. Поранений кінь закричав від болю й жаху, крутнувся і збрикнув. Солдат звалився прямо в палаючі тіла.

Ніккі накинула раніше підготовлену мережу магічної сили на солдатів, що поривалися в її бік. Це зайняло всього мить, але було достатньо, щоб зупинити їх серця. Вони різко зупинялися, тримаючись за груди. У якомусь сенсі задуха і смерть товаришів по незрозумілій причині були страшнішими, ніж їх загибель від більш зрозумілих причин. З точки зору Ніккі це було більш ефективно, тому що не вимагало настільки великої затрати сил, як магічний вогонь або блискавка. Так багато солдатів оточувало і атакувало її, що вона потребувала всієї своєї сили, якщо сподівалася виїхати живою з цього табору.

Якщо солдати, які перебували поруч, бачили, що відбувається, у віддалених частинах табору ніхто толком нічого не розумів, крім того, що відбувається щось незрозуміле. Однак, будучи добре навченими воїнами, вони насторожилися.

З усіх боків понеслися стріли. Полетіли списи. Одна з стріл застрягла в волоссі Ніккі, інша вдарила у плече, подряпавши його. Ніккі вдарила Сайдина п'ятами по ребрах і притиснулася до його шиї. Вона дивувалася тій силі, з якою кінь почав біг. Він безстрашно перескакував прямо через ряди атакуючих солдатів. Копита жеребця з огидним звуком вдарили одного з них по черепу так, що солдат, перевернувшись відлетів убік, поки Сайдин перескакував через палаючі намети. Повітря було наповнене жахливими криками. Поки вони мчали через табір, Ніккі користувалася кожною можливістю, щоб знову і знову наносити смерть і руйнування.

Але з височини позаду неї починав підніматися злісний рев тисяч і тисяч чоловіків, що розташувалися в долині. Сила і лютість цього крику лякала.

Ніккі виразно згадала попередження Річарда, що достатньо одного вдалого пострілу, однієї стріли. Тут були тисячі стріл, і Ніккі лише силою магії захищала себе і коня від небезпеки.

Поки Сайдин ніс її крізь солдатів, коней, намети і фургони, Ніккі прибрала свій захист і знову перетворила свою силу в знаряддя вбивства, наче косою зрізуючи все живе, що потрапляло в зону її дії. Гостре і щільне повітряне лезо різало прямуючих їй напереріз солдатів. Її кінь то біг рівно, то стрибав, то огинав перешкоди, від цього смертельне повітряне лезо одних солдатів обезголовлювало, іншим відрізало тільки ноги. Дико кричали коні — їх ноги теж були перерізані і вони падали на землю. Їм вторили поранені люди, що кричали від жаху і болю. Але серед криків страждання і болю знову починали лунати наростаючі гнівні крики.

Під час скаженої гонки через табір, Ніккі помітила групу солдатів, які поспішно всідалися на коней і розбирали піки і списи. Вона пошкодувала, що не може знищити зброю, але була змушена зосередитися на тому, щоб самій утриматися в сідлі, оскільки Сайдин не звертав ніякої уваги на перешкоди, які траплялися на його шляху, включаючи випадкові фургони. Здавалося, кінь вирішив якнайшвидше вивезти її з небезпечного місця, тоді як група солдатів кінних і піших кинулися за нею в погоню.

Минувши останні намети, Ніккі озирнулася через плече. Було дуже гамірно. Вгору тяглися язики полум'я. У декількох місцях до неба тяглися стовпи чорного маслянистого диму. Вона поняття не мала, скількох ворогів вона знищила, але її переслідували кілька тисяч солдатів. Під час цього божевільного галопу вона відчувала, що її спина постраждала досить серйозно.

Але, у всякому разі, Кроноса вона знищила. Вони намагалися обдурити її, але ця хитрість коштувала їм і другого чарівника. Про його присутність не знав ніхто і це могло доставити страшні неприємності захисникам Алтур-Рангу. У цьому випадку удача виявилася на їхньому боці.

Якщо тільки чарівників не було троє.