Дім Землі та Крові

85

Брайс розуміла, що те, що вона досі лишалася жива, було можливе лише завдяки чистому везінню. Й адреналіну, який допомагав їй так чітко й спокійно зосереджуватися на своїх цілях.

Але з кожним пройденим нею кварталом сонце сідало все нижче, і її ноги ставали повільніші. Як і її реакція. Руки боліли, наливаючись свинцем. Кожне натискання на спусковий гачок вимагало більше зусиль.

Усе, що було їй потрібно, — ще трохи часу. Ще трохи часу, доки вона не впевниться, що всі в Асфоделевих Луках сховалися в укриттях, поки ті не зачинилися. А до цього моменту лишалося недовго.

Укриття нижче кварталом лишалося відчинене, фігури перед ним тримали стрій, поки всередину забігали людські родини. За кілька кварталів на північ була Брама Смертних — досі відкрита у Хел.

Тож Брайс зупинилася на перехресті, сховала меч Даніки у піхви і знову приставила до плеча гвинтівку Ганта. У неї лишилося шість набоїв.

Ітан скоро прийде. Він міг з’явитися будь-якої миті.

З-за рогу вискочив демон, його кігтисті пальці лишали на бруківці глибокі сліди. Брайс вистрелила, і віддача вдарила їй у плече. Демон ще падав, котячись по землі, коли вона перевела гвинтівку вбік і знову вистрелила. Ще один демон завалився на землю.

Лишилося чотири кулі.

За її спиною лунали накази людей:

— Швидше! В укриття! Кидай сумку і біжи!

Брайс вистрелила у демона, який летів через перехрестя просто до укриття. Тварюка впала метрів за шість від входу. Люди його добили.

За відчиненими дверима укриття кричали діти, плакали немовлята.

Брайс знову вистрелила. Ще раз. І ще.

З-за рогу вивернув ще один демон і помчав на неї. Клацнув курок.

Усе. Кінець. Патрони скінчилися.

Демон стрибнув, широко розкривши щелепи й оголивши два ряди гострих, мов кинджали, зубів. Цілячись їй у горло. Брайс ледве встигла підняти гвинтівку і ввігнати її у зяючу пащу. Метал і дерево застогнали, і від удару світ навколо похилився.

Брайс із демоном завалилися на бруківку, і її кістки заскреготіли від болю. Демон стиснув щелепи. І перекусив гвинтівку навпіл.

Брайс вдалося вилізти з-під демона й відповзти, поки тварюка випльовувала уламки гвинтівки. А тоді демон рушив до неї. З його пащі на закривавлену бруківку текла слина. Здавалося, він насолоджувався кожним кроком.

Меч у піхвах на її спині, був притиснутий до землі її вагою, тож Брайс потягнулася до ножа на стегні. Ніби він міг щось зробити, ніби міг зупинити демона…

Тварюка присіла навпочіпки, готуючись до стрибка.

Брайс розвернула зап’ясток, спрямувавши лезо вгору, коли позаду неї задвигтіла земля…

Сіру голову демона пронизав меч.

Масивний меч, щонайменше метр двадцять завдовжки, який тримала в руці висока чоловіча фігура в обладунках. Довге лезо сяяло блакитними вогниками. Такою ж синявою відсвічували лискучі чорні обладунки і чорний шолом. А на грудях чоловіка сяяла емблема — кобра, що нападає.

Це був один з фейських охоронців Королеви Змій.

Бруківка затремтіла під ногами ще шістьох воїнів, які пробігли повз фейця, вихопивши пістолети й мечі. Їхні рухи не були пригальмовані отрутою правительки — ні, вони були смертельно точні.

І разом із фейськими охоронцями Королеви Змій повз Брайс промчали вовки, лисиці й усі представники родини псових, кидаючись у бій.

Брайс підвелася на ноги і кивнула воїну, який її врятував. Феєць лише різко розвернувся, руками у металевих рукавицях демона схопив за плечі й із могутнім криком розірвав його. Розірвав навпіл.

Але найгірші демони Хела продовжували летіти до них, тож Брайс знову вихопила Даніччин меч з-за спини.

Вона подумки спрямувала всю силу в руки і вперлася ногами у бруківку, побачивши, як до неї вулицею мчить черговий демон. Навколо перевертні билися з демонами, утворюючи бар’єр з хутра, зубів і кігтів між ордою, що наступала, й укриттям позаду них.

Брайс зробила обманний випад ліворуч, і коли демон попався на цей її фінт, змахнула мечем. Але клинок не пробив кістку і не дістався до м’яких, вразливих нутрощів. Тварюка заревла, розвернулася і знову кинулася на Брайс. Зціпивши зуби, Брайс виклично здійняла меч угору. Демон був надто розлючений, щоб помітити, що це був ще один обманливий маневр.

Тоді як ззаду на нього напав величезний сірий вовк.

Ітан налетів на демона вибухом зубів і пазурів, так швидко і жорстоко, що Брайс на мить приголомшено завмерла. Вона вже забула, яким велетенським був Ітан у цій подобі — усі перевертні були як мінімум утричі більші за звичайних тварин, але Ітан завжди був крупніший. Як і його брат.

Ітан виплюнув горлянку демона і змінив подобу, в одну мить перекинувшись з вовка на високого хлопця. Його темно-синя футболка і джинси були такі ж закривавлені, як і одяг Брайс, але не встигли вони заговорити, як його карі очі спалахнули тривогою. Брайс різко розвернулася, і в ніс їй ударило прогіркле дихання демона, який каменем падав на неї з неба.

Вона пригнулася і виставила меч угору. Від вереску демона у неї ледь не полопалися барабанні перетинки, коли тварюка, наштрикнувшись на клинок, за інерцією продовжила падати. І розпорола собі черево аж до верху.

Кров бризнула на кросівки Брайс і її рвані легінси, але лише переконавшись, що голова демона покотилася геть, вона розвернулася до Ітана. Тоді як він, вихопивши меч із піхов на спині, розсік навпіл ще одного демона.

Їхні погляди зустрілися, і всі слова, які вона мала сказати, зависли у її очах. У його очах вона теж бачила невимовлені слова, коли він зрозумів, чиї це були куртка і меч.

Але Брайс лише похмуро усміхнулася. Пізніше. Якщо вони якимось чином виживуть, якщо протримаються ще кілька хвилин і дістануться до укриття… Тоді вони поговорять.

Ітан із розумінням кивнув.

Брайс знову кинулася у бійню, розуміючи, що тепер її підживлював не лише адреналін.

— Укриття зачиняються через чотири хвилини, — проголосив Деклан присутнім.

— Чому досі немає твого гелікоптера? — спитав Рунн Ф’юрі. Він підвівся, і Флінн встав разом із ним.

Акстар глянула на свій телефон.

— Він уже летить з…

Двері вгорі розчахнулися, і до конференц-зали ураганом увірвалася Сандріель. З нею не було ні її тріаріїв, ні Поллукса. Вона рушила сходами вниз до центрального стола, й усі замовкли.

Архангелиця глянула на Ганта, який зараз сидів між Гіпаксією і Рунном, і він приготувався до найгіршого. На столі перед ним лежали горсіанські кайданки.

Але Сандріель лише повернулася на своє місце за центральним столом, і Гант припустив, що у неї зараз є серйозніші проблеми. Кидаючи погляди на екрани і розриваючись між різними відеотрансляціями, Сандріель сказала:

— Ми нічим не можемо допомогти місту, поки Брами відкриті у Хел. Нам наказано лишатися тут.

Рунн остовпів.

— Ми потрібні там…

— Ми лишаємося тут, — слова громом розкотилися конференц-залою. — Астері відправляють підмогу.

Гант обм'як на своєму кріслі, і Рунн важко опустився поруч.

— Нарешті, — пробурмотів принц, потираючи тремтливими руками обличчя.

Отже, вони певно відправили Астерійську Гвардію. І ще якесь підкріплення. Можливо, до Місяцеграда полетіли і тріарії Сандріель. Нехай вони і були психопатичними придурками, але принаймні могли справно битися. Прокляття, навіть один Молот був би зараз благословенням для міста.

— Три хвилини до зачинення укриттів, — проголосив Деклан.

У загальному шумі аудіопотоку, який Деклан вивів у динаміки, пролунало виття перевертня, який застерігав усіх бігти до безпечного місця, покинути кордон, який вони встановили проти орди демонів, і чимдуж тікати до металевих дверей укриття, які досі були відчинені.

Потік людей, які бігли до укриття, не припинявся. Дорослі з дітьми і домашніми тваринами на руках протискалися до отвору, трохи більшого за двері невеличкого гаража. Воїни Королеви Змій і кілька вовків лишалися на перехресті.

— Дві хвилини, — сказав Деклан.

Брайс із Ітаном билися пліч-о-пліч. Коли один робив помилку, другий її виправляв. Коли один приманював демона, другий його вбивав.

У місті завила сирена. Попередження. Але Брайс з Ітаном досі тримали ріг вулиці.

— Тридцять секунд, — промовив Деклан.

— Біжи, — закликав Гант. — Біжи, Брайс.

Випустивши кишки ще одному демону, вона нарешті розвернулася до укриття, а з нею й Ітан. Добре, вона зможе забігти всередину і зачекати, доки не прибуде Астерійська Гвардія і не знищить цих покидьків. Можливо, гвардійці знають, як закрити портали у Брамах.

Двері укриття почали зачинятися.

— Вони надто далеко, — тихо промовила Ф’юрі.

— Встигнуть, — з зусиллям промовив Гант, оцінюючи відстань між дверима, які повільно зачинялися, і двома фігурами, які мчали до них. Червоне волосся Брайс майоріло за її спиною, наче прапор.

Ітан спіткнувся, і Брайс схопила його за руку, не давши йому впасти. На боці Ітана блиснула жахлива рана, його футболка була просочена кров’ю. Як йому взагалі вдавалося бігти…

Двері укриття вже зачинилися наполовину. Щосекунди вільного простору лишалося все менше.

Кігтиста рука схопилася зсередини за край дверей. Потім ще кілька пар рук.

А тоді в отворі з’явилася молода вовчиця з каштановим волоссям. Зціпивши зуби, вона відчайдушно заревіла, навалюючись на двері, які неминуче зачинялися. Усі вовки за нею тримали зсувні двері, намагаючись їх сповільнити.

— П’ятнадцять секунд, — прошепотів Деклан.

Брайс несамовито мчала вперед.

Один за одним вовки зі зграї Ітана втрачали контроль над дверима. Доки не лишалася одна вовчиця, яка стримувала механізм, упершись ногою в бетонну стіну і ревучи від зусиль…

Ітан і Брайс наближалися до укриття, погляд вовка був зосереджений виключно на дверях.

Лишилося трохи менше метра вільного проходу. Недостатньо для них обох. Брайс глянула в обличчя Ітана. Її очі наповнилися сумом. І рішучістю.

— Ні, — видихнув Гант, прекрасно розуміючи, що вона збиралася зробити.

Брайс відстала лише на крок. Цього було достатньо, щоб вона, зібравши всю свою фейську силу, штовхнула Ітана вперед. Рятуючи брата Коннора Голстрома.

Ітан розвернувся до Брайс, його очі спалахнули люттю, відчаєм і горем. Він простягнув руку, але було запізно.

Металеві двері захлопнулися з глухим звуком, який, здавалося, луною розкотився по всьому місту.

Гул і справді пролунав по всьому місту, коли зрештою замкнулися двері всіх укриттів.

Брайс досить сильно штовхнула Ітана і, не в змозі зупинитися, за інерцією врізалася у металеві двері, застогнавши від болю.

Потім вона розвернулася, бліда, мов полотно. Вона перебирала в голові можливі варіанти і не знаходила підхожого.

І тоді Гант прочитав це на її обличчі: вперше Брайс не знала, що їй робити.

Тремтячи всім тілом, Брайс сховалася у невеличкій ніші перед укриттям. Вечірня заграва розфарбовувала небо яскравими жовтогарячими і рубіновими кольорами — наче останній бойовий клич світу перед наближуваною ніччю.

Демони розлетілися, але їх стане ще більше. І скоро. Поки у Брамах будуть відкриті портали у Хел, вони не перестануть прибувати.

Хтось — мабуть, Ітан — почав гупати у двері укриття за її спиною. Він ніби намагався відкрити їй прохід, шкрябаючи кігтями метал. Брайс вирішила не звертати уваги на цей звук.

У кінці вулиці виднілися металеві й блакитні відблиски — воїни Королеви Змій досі билися. Деякі з них пали і лежали купами димучих обладунків і крові.

Якщо їй вдасться повернутися додому, то заклять квартири вистачить, щоб захистити її і всіх, кого вона зможе взяти з собою. Але до квартири було двадцять кварталів. З таким же успіхом це могло бути двадцять кілометрів.

У Брайс з’явилася ідея, і вона замислилася, зважуючи всі за і проти. Варто спробувати. Треба спробувати.

Брайс глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтися. Даніччин меч тремтів у її руці, наче тростина на вітрі.

Вона зможе. Вона якось знайде спосіб.

Брайс вискочила на слизькі від крові вулиці, тримаючи меч напоготові. Не озирнувшись до укриття за спиною, вона побігла вулицями міста. Образна пам’ять на ходу вела її найкоротшим шляхом. З-за рогу почулося гарчання, і Брайс ледве встигла підняти меч, щоб відбитися від демона. Вона надрубала йому шию і побігла далі, почувши за мить, як він упав на землю. Вона мала рухатися вперед. Мала дістатися Старої Площі…

Вулиці були завалені мертвими перевертнями і воїнами Королеви Змій. А навколо них — ще більше мертвих людей. Більшість пошматовані.

З червоного неба на неї налетів ще один демон…

Брайс закричала, коли він відкинув її, вдаривши об автівку з такою силою, що розбилися вікна. За частку секунди вона відчинила двері й залізла на пасажирське сидіння, коли демон знову напав. Напав на автівку.

Брайс перелізла через бильця і важіль коробки передач, тягнучись до ручки дверей з боку водія. Ривком відчинивши двері, вона ледь не випала на вулицю, але демон так завзято шматував шини з протилежного боку автівки, що не помітив, як вона кинулася геть.

Стара Площа. Якщо вона зможе добігти до Старої Площі.

Двоє демонів кинулися за нею. Їй лишалося тільки бігти містом, яке поволі почала накривати темрява.

Одна. Вона була зовсім одна.