Дім Землі та Крові

77

Брайс розуміла, що шансів на те, що все скінчиться щасливо, було мало.

Але якщо Джесіба побачила її повідомлення, то, можливо, усе це було не даремно. Можливо, усі дізнаються, що з нею сталося. Можливо, вони зможуть врятувати книги, якщо захисні чари на них витримають гнів Архангела. Навіть якщо чари галереї не витримали.

Вона спокійно сказала Михею:

— Я поняття не маю, де Ріг.

Він продовжував усміхатися.

— Спробуй ще раз.

— Я поняття не маю, де Ріг, Губернаторе?

Він сперся міцними руками на стіл.

— Хочеш знати, що я думаю?

— Ні, але ви все одно скажете?

Її серце калатало все сильніше.

Михей засміявся.

— Гадаю, ти здогадалася, де він. Найімовірніше, тоді ж, коли і я, — кілька днів тому.

— Мені лестить, що ви вважаєте мене такою кмітливою.

— Не тебе, — знову цей холодний смішок. — Кмітливою була Даніка Фендир. Вона викрала Ріг з храму, а ти досить добре її знала, щоб зрештою зрозуміти, що вона з ним зробила.

— Навіщо Даніці взагалі було красти Ріг? — невинно спитала Брайс. — Він же зламаний.

— Він був розколотий. І, припускаю, ти вже дізналася, що може його відновити, — її серце, здавалося, загриміло у грудях, коли Михей прогарчав: — Синт.

Вона підвелася на ноги. Коліна лише злегка тремтіли.

— Губернатор ви чи ні, це — приватна власність. Якщо хочете спалити мене на вогнищі з усіма цими книгами, вам потрібен ордер.

Брайс рушила до сходів. Утім, Сирінкс з Лехабою лишалися на місці.

— Віддай мені Ріг.

— Я ж сказала, що не знаю, де він.

Вона поставила ногу на першу сходинку, коли біля неї опинився Михей, схопивши її за комір футболки.

— Не бреши, — прошипів він.

Хитаючись, Гант встиг зійти на одну сходинку, перш ніж його зупинила Сандріель, відкинувши своїм вітром назад до стіни. Холодною цівкою вітер опустився його горлом, стиснувши голосові зв’язки. Змушуючи його мовчки спостерігати за тим, що відбувалося на екранах.

— Хочеш знати, як я здогадався? — прогарчав Михей у вухо Брайс тваринним, геть не янгольським голосом.

Вона затремтіла, коли Губернатор владно провів рукою по вигину її спини.

Гант знавіснів від цього доторку, від власницької вседозволеності, яка відчувалася у ньому, від невимовного страху в її широко розплющених очах.

Брайс вистачило розуму не намагатися тікати, поки Михей зосереджено повів пальцями вгору по її хребту.

Гант до болю стиснув щелепи, він дихав рвано і важко, а з грудей виривався рев. Він уб’є Михея. Він знайде спосіб звільнитися від Сандріель і вб’є клятого покидька за цей доторк…

Михей провів пальцями по тонкому ланцюжку її намиста. Нового, зрозумів Гант.

— Я бачив тебе на відеозаписі з вестибюлю Коміціуму, — промуркотів Михей, не підозрюючи про камеру за якийсь метр від нього. — Ти віддала свій архезійський амулет Сандріель. А вона його знищила, — його широка долоня накрила її шию, і Брайс міцно заплющила очі. — Ось як я дізнався. Й ось як ти дізналася правду.

— Я не розумію, про що ви говорите, — прошепотіла Брайс.

Михей стиснув її шию, і Ганту здалося, що ця ж рука стикала і його горло, перекриваючи шлях повітрю.

— Три роки ти носила той амулет. Не знімала ні на день, ні на годину. Даніка це знала. Вона також знала, що у тебе немає амбіцій і що ти ніколи не наважишся покинути цю роботу. А отже, й ніколи не знімеш амулет.

— Ви божевільний, — ледве вдалося вимовити Брайс.

— Та невже? Тоді поясни мені, чому через годину після того, як ти зняла амулет, на тебе напав кристалос?

Гант завмер. Того дня на неї напав демон? Він піймав погляд Рунна, і блідий мов смерть принц кивнув.

— Ми встигли її врятувати, — тільки й сказав йому подумки Данаан.

— Просто не пощастило? — припустила Брайс.

Михей навіть не посміхнувся, продовжуючи тримати її за шию.

— Ти не просто маєш Ріг. Ти і є Ріг, — його рука знову ковзнула вниз по її спині. — Ти стала його носієм тієї ночі, коли Даніка зітерла його у дрібний порошок, змішала з відьомським чорнилом, а потім так тебе напоїла, що ти не ставила запитань, коли тобі набивали татуювання на спині.

— Що-що? — гаркнула Ф’юрі Акстар.

Довбаний Хел. Гант вищирився, досі не спроможний говорити.

Але Брайс сказала:

— Як би круто це не звучало, Губернаторе, це татуювання…

— Зроблене мовою, яка не належить цьому світу. Це мова всесвітів. І нею написаний прямий наказ, який активує Ріг, якщо на татуювання спрямувати потік могутньої сили. Як колись це зробив Зоренароджений Принц. Нехай у тебе немає таких здібностей, як у твого брата, але я вірю, що твоє походження і синт компенсують їхню відсутність, коли я спрямую на тебе свою силу. Наповнити татуювання — наповнити тебе — силою, по суті, й означає протрубити у Ріг.

Ніздрі Брайс роздулися.

— Протруби собі в сраку, придурку, — вона різко відкинула голову, так швидко, що навіть Михей не зорієнтувався, і заїхала йому по носу. Він оступився назад, даючи їй час вивернутися і втекти…

Утім, його рука її не відпускала.

І Михей, різко смикнувши її за сорочку, яка розірвалася по спині, штовхнув її на підлогу.

Крик Ганта застряв йому в горлі, але конференц-залу наповнив крик Рунна, коли Брайс пролетіла по килиму.

Лехаба скрикнула, Сирінкс заричав, але Брайс встигнула кинути їм: «Ховайтеся».

Але Архангел стояв на місці, роздивляючись розпластану на підлозі Брайс.

Її татуювання на спині. Місячний Ріг, який містився у темному чорнилі.

Брайс підвелася на ноги, ніби їй було куди йти, було де сховатися від Губернатора і його нищівної сили. Вона рушила на інший бік кімнати, до сходів, що вели до антресолей…

Михей рухався швидко мов вітер. Він схопив її за щиколотку й відкинув назад.

Пролетівши через усю кімнату, Брайс ударилася об дерев’яний стіл, і той завалився під нею. Її крик став для Ганта найстрашнішим звуком, який він колись чув.

— Він її зараз уб’є, — видихнув Рунн.

Брайс відповзла назад по уламках стола. З її рота текла кров, коли вона прошепотіла:

— Це ти вбив Даніку та зграю.

Михей усміхнувся.

— І насолоджувався кожною секундою цього видовища.

Конференц-зала здригнулася. Чи, може, це здригнувся сам Гант.

А потім Архангел налетів на неї, і Гант не міг дивитися, як він хапає Брайс за шию і знову кидає її через кімнату в стелажі.

— Де ці кляті Допоміжні сили? — закричав Рунн до Флінна. До Сабіни.

Але приголомшена вовчиця лише дивилася на екрани широко розплющеними очима.

Брайс повільно поповзла назад, знову підіймаючись сходами до антресолей, хапаючись за книжки й підтягуючись на руках.

З рани на нозі сочилася кров і стирчав уламок дерева, під яким виднілася кістка. Важко дихаючи, Брайс схлипнула:

— Чому?

Лехаба змогла прокрастися до металевих дверей душової у задній частині бібліотеки і відчинити їх, ніби безмовно даючи сигнал Брайс дістатися туди — де вони зможуть замкнутися до прибуття допомоги.

— Хіба ти не дізналася під час свого розслідування, що я — інвестор «Реднер Індастріз»? Що я маю доступ до всіх їхніх експериментів?

— Прокляття, — почувся голос Ісаї з глибини зали.

— І чи цікавилася ти взагалі, — вів далі Михей, — чим для «Реднер Індастріз» займалася Даніка?

Брайс продовжувала відповзати, піднімаючись сходами. Утім, тікати було нікуди.

— Вона підробляла у службі безпеки.

— То ось як вона тобі це описувала? — Він самовдоволено посміхнувся. — Даніка вистежувала для Реднера потрібних йому людей. Тих, хто не хотів, щоб їх знайшли. Зокрема повстанців Офіона, які експериментували з формулою синтетичної магії — щоб допомогти цим людським зрадникам. Вони покопалися у давно забутій історії і дізналися, що отрута демона кристалоса блокує магію — нашу магію. Тож ці розумники вирішили з’ясувати причину, виділивши білки, на які діяла отрута. Джерело магії. Шпигуни Реднера донесли йому про це, і він відправив Даніку дізнатися про дослідження — і тих, хто за ними стоїть.

Важко дихаючи, Брайс продовжувала відповзати сходами. У конференц-залі стояла тиша, коли вона промовила:

— Астері не схвалюють синтетичну магію. Як це Реднеру безкарно минулися його дослідження?

Гант здригнувся. Вона намагалася виграти час.

Але Михей дав їй цю можливість, охоче пояснивши:

— Тому що Реднер, розуміючи, що астері закриють будь-які дослідження синтетичної магії, що я прикрию їхні експерименти з синтом, видавав їх за дослідження нового цілющого препарату. Він запросив мене стати інвестором. Перші випробування були успішними: з синтом люди могли зцілюватися швидше, ніж за допомогою магії медвідьом чи фейрі. Але подальші випробування пішли не за планом. Ми дізналися, що ваніри, яким давали синт, втрачали глузд. А люди, які приймали завеликі дози синту… що тут можна сказати. Даніка скористалася своїм допуском до секретної інформації і викрала відеозаписи випробувань — і, припускаю, залишила їх тобі, чи не так?

Вогняний Соласе. Брайс відповзала все вище й вище сходами, дряпаючи нігтями древні, дорогоцінні книжки.

— Як вона дізналася, що ти насправді задумав?

— Вона завжди пхала свого носа куди не слід. Завжди хотіла захищати слабких.

— Від таких монстрів, як ти, — сплюнула Брайс, продовжуючи підтягуватися на руках. Продовжуючи вигравати час.

Михей гидотно вишкірився.

— Вона не приховувала, що стежить за випробуваннями синту, бо дуже хотіла знайти спосіб допомогти своїй слабкій, вразливій подрузі-напівкровці, яка не успадкувала ніяких магічних сил, — тобі. Вона думала, що синт зможе дати тобі шанс боротися проти хижаків, які правлять цим світом. А потім, побачивши, які жахіття здатен спричинити синт, вона почала перейматися долею піддослідних. Перейматися тим, що синт зробить з людьми, якщо просочиться у навколишній світ. Але співробітники «Реднер Індастріз» казали, що Даніка також проводила і власні дослідження. Ніхто не знає, які саме, але вона часто бувала у лабораторіях у позаробочий час.

Усе це мало бути на флешці, яку знайшла Брайс. Гант молився, щоб вона сховала її у якомусь безпечному місці. Цікаво, які ще сенсації на ній зберігалися.

— Вона не продавала синт на тому човні, чи не так? — спитала Брайс.

— Ні. На той час я зрозумів, що для крадіжки Рога мені потрібен хтось із необмеженим доступом до храму — бо мене легко упізнають. Тож коли вона викрала записи випробувань синту, я скористався шансом використати її.

Брайс здолала ще одну сходинку.

— Ти вивів синт на вулиці міста.

Михей не зводив з неї очей.

— Так. Я знав, що постійна потреба Даніки бути героєм змусить її до пошуків синту — щоб урятувати нижчі верстви населення Місяцеграда від самознищення. Вона вилучила більшу частину синту, але не весь. Коли я сказав їй, що бачив її на річці, коли заявив, що ніхто не повірить у те, що Принцеса вечірок намагається прибрати наркотик з вулиць міста, це зв’язало їй руки. Я сказав, що можу забути про це, якщо вона у потрібний момент зробить мені одну маленьку послугу.

— Ти влаштував знеструмлення міста тієї ночі, коли вона вкрала Ріг.

— Я. Але я недооцінив Даніку. Моя зацікавленість синтом насторожувала її ще до того, як він опинився на вулицях; і коли я шантажем змусив її викрасти Ріг, вона, напевно, зрозуміла зв’язок між цими двома фактами. Зрозуміла, що Ріг можна відновити за допомогою синту.

— І за це ти її вбив? — Ще одна сходинка, ще одне запитання, щоб виграти час.

— Я вбив її тому, що вона сховала Ріг, перш ніж я встиг його зцілити. І таким чином допомогти моєму народу.

— Я думала, що для цього вистачить лише однієї твоєї сили, — промовила Брайс, ніби намагаючись лестощами врятувати себе від Михея.

Якусь мить Архангел здавався по-справжньому сумним.

— Навіть моєї сили недостатньо, щоб допомогти моєму народу. Щоб не допустити війну до берегів Вальбари. Для цього мені потрібна допомога потойбічних світів. Ріг відкриє портал — і дозволить мені прикликати армію, яка знищить людських бунтівників і покладе край безглуздій руйнівній війні.

— Яких світів? — збліднувши, спитала Брайс. — Хела?

— Хел не стане переді мною на коліна. Але у давніх переказах згадуються про існування інших світів, які схиляться перед моєю силою — і схиляться перед Рогом, — він посміхнувся — холоднокровний, наче глибоководна риба. — Той, хто володіє силою відновленого Рога, може все. Навіть стати одним з астері.

— Їхня сила вроджена, а не набута, — відрізала Брайс, хоча її обличчя стало попелястим.

— Маючи Ріг, не потрібно успадковувати могутність зірки, щоб правити. Й астері це визнають. І радо приймуть мене як свого, — він знову тихо засміявся.

— Ти вбив тих двох студентів.

— Ні. З ними розправився сатир, обдовбаний синтом, — поки Даніка була зайнята крадіжкою Рога. Упевнений, що її страшенно гризло почуття провини.

Брайс тремтіла. Гант теж.

— Тоді ти пішов до квартири і вбив її та Зграю Дияволів?

— Я чекав, поки звільнять Філіпа Бріґґса.

— У його лабораторії була чорна сіль, яка була підставою для звинувачення, — пробурмотіла Брайс.

— Так. Щойно його випустили, я пішов до квартири Даніки — твоєї квартири, — знешкодив своєю силою Зграю Дияволів і вколов їй синт. І дивився, як вона розриває на шматки їх, а потім себе.

— Утім, вона не сказала, — крізь сльози, які текли по її обличчю, промовила Брайс. — Не сказала, де Ріг.

Михей знизав плечима.

— Утаїла.

— І що — після того ти прикликав кристалоса, щоб замести сліди? Дозволив йому напасти на себе у провулку, щоб твої тріарії тебе не запідозрили? Чи просто щоб створити привід, який дозволяв тобі так пильно стежити за цією справою, не викликаючи ні в кого підозр? А потім чекав два довбаних роки?

Він насупився.

— Ці два роки я провів у пошуках Рога, викликаючи кристалосів, щоб ті вистежили його для мене, але не зміг знайти жодних слідів. Поки не зрозумів, що мені не треба займатися цією біганиною. Тому що ключем до пошуку Рога була ти, Брайс Квінлан. Я знав, що Даніка десь його сховала, і що ти, якщо я дам тобі можливість помститися, приведеш мене до нього. Моя могутня магічна сила не змогла знайти Ріг, але ти — ти любила Даніку. І сила твоєї любові допомогла би мені здобути Ріг. Вона підживлювала би твою потребу в справедливості і привела би тебе просто до Рога, — він пирхнув. — Але існував шанс, що так далеко ти не зайдеш — якщо діятимеш сама. Тож я підкинув цю ідею Королю Осені.

Усі присутні в залі глянули на фейця, який сидів з кам’яним обличчям.

— Він обкрутив тебе круг пальця, — прогарчав до батька Рунн.

Бурштинові очі Короля Осені спалахнули розжареною добіла люттю. Але перш ніж він встиг щось сказати, Михей продовжив:

— Я знав, що кілька насмішок про силу фейрі, що згасає, і втрату Рога зачеплять його гордість якраз настільки, що він накаже своєму Зоренародженому сину зайнятися його пошуками.

Брайс шумно видихнула.

— Тож якби я не знайшла Ріг, його міг знайти Рунн.

Рунн кліпнув.

— Я… щоразу, коли я вирушав на пошуки Рога… — Він зблід. — Мене щоразу тягнуло до Брайс.

Він розвернувся на своєму місці і, піймавши погляд Ганта, подумки сказав йому:

— Я думав, що справа у галереї, у якихось знаннях, що там зберігаються, але… прокляття, справа була у Брайс.

— Певно, твій Зоренароджений зв’язок з нею і Рогом здолав навіть маскувальну силу архезійського амулета, — відповів Гант. — А це міцний зв’язок, Принце.

— А всі ці прикликання кристалосів останні місяці? І вбивства?

— Я прикликав кристалоса, щоб підштовхнути вас у правильному напрямку, — манірно протягнув Михей. — Я стежив за тим, щоб він не потрапляв до камер, розуміючи, що його зв’язок з Рогом приведе вас до нього. Увівши синт Терціану, послушниці й охоронцю храму — і дозволивши їм розірвати себе на шматки — я також намагався дати вам підказку. Терціан був приводом, щоб звернутися до тебе по допомогу в цій справі, а смерті інших повинні були продовжувати вказувати вам на Ріг. Я обрав двох служителів храму, які чергували у ніч, коли Даніка вкрала Ріг.

— А вибух у «Білому Вороні» і зображення Рога на ящику? Також, щоб підштовхнути?

— Так, і щоб викликати підозри про те, що за всім цим стоять люди. Я заклав бомби по всьому місту в тих місцях, де ти могла з’явитися. Коли місцерозташування телефона Аталара відбилося у клубі, я зрозумів, що мені допомагають самі боги. Тож дистанційно підірвав бомбу.

— Я могла загинути.

— Могла. Але я був готовий закластися, що Аталар тебе захистить. Та й чому не зчинити невеличкий хаос, щоб іще більше розпалити пристрасті між людьми і ванірами? Це лише полегшило би мені завдання переконати інших у мудрості мого плану щодо завершення цього конфлікту. Особливо ціною, яку більшість вважала би надто високою.

У Ганта запаморочилася голова. У залі панувала тиша.

Брайс уповільнила свій відступ, скривившись від болю.

— А пожежа у моєму старому будинку? Я думала, що її влаштував Гант, але це не він, чи не так? Це був ти.

— Я. Запит твого домовласника надійшов усім моїм тріаріям. І мені. Я знав, що Даніка не залишила у квартирі нічого важливого. Але на той час, Брайс Квінлан, мені подобалося спостерігати, як ти метушишся. Я знав, що план Аталара придбати синт скоро буде розкрито — і припустив, що ти будеш готова повірити у його найгірший бік. У те, що він застосував свої блискавки, щоб наразити на небезпеку невинних мешканців. Він убивця. Я подумав, що, можливо, тобі треба про це нагадати. Те, що це зіграло на почутті провини Аталара стало неочікуваним бонусом.

Гант не звертав уваги на сотні очей, які дивилися на нього. Клятий покидьок узагалі не планував виконувати свою частину угоди. Якби він розкрив цю справу, Михей убив би його. Убив би їх обох. Його просто пошили у дурні.

— Коли ти почав думати, що Ріг у мені? — спитала Брайс хрипким голосом.

— Того вечора, коли кристалос напав на Аталара в саду. Лише пізніше я зрозумів, що він, імовірно, доторкався до якоїсь особистої речі Даніки, яка напевно торкалася Рога.

Того дня Гант торкався шкіряної куртки Даніки. На ньому лишився її запах.

— Прибравши Аталара, я знову прикликав кристалоса — і він вирушив просто до тебе. Єдине, що тоді змінилося, — ти нарешті, нарешті зняла свій амулет. А потім… — Він хихотнув. — Я побачив фотографії Аталара, на яких ви разом проводите час. Зокрема знімок твоєї спини. Татуювання, яке тобі набили за кілька днів до Даніччиної смерті, згідно зі списком її останніх місцеперебувань, що його Рунн Данаан надіслав тобі й Аталару — до акаунту якого я легко отримав доступ.

Пальці Брайс уп’ялися в килим, ніби вона випустила кігті.

— Звідки ти знаєш, що Ріг узагалі спрацює, коли тепер він у мене на спині?

— Фізична форма Рога не важлива. Незалежно від того, ріг це, намисто чи порошок, його сила зберігається.

Гант подумки вилаявся. Вони з Брайс так і не зайшли до того тату-салона. Вона казала, що до салону в неї запитань не було.

Михей вів далі:

— Даніка знала, що архезійський амулет приховає тебе від будь-якого впливу, магічного чи демонічного. З тим амулетом ти була невидима для кристалосів, виведених спеціально для пошуків Рога. Підозрюю, Даніка знала, що Джесіба Роґа наклала подібні захисні чари на цю галерею, і, можливо, сама зробила те саме з твоїм житлом — вашою старою квартирою і тією, яку лишила тобі, — аби впевнитися, що таким чином ти будеш іще більш захищена.

Гант глянув на зображення з зовнішніх камер. Де ж ці довбані Допоможні сили?

— І ти вирішив, що про це ніхто здогадається? — презирливо промовила Брайс. — А як щодо свідчень Бріґґса?

— Бріґґс — божевільний фанатик, якого Даніка спіймала на гарячому за плануванням підриву клубу. Ніхто не став би слухати його доводи про невинуватість.

Особливо враховуючи те, що адвоката йому призначив Михей.

Брайс підвела погляд на камеру. Ніби перевіряючи, чи вона працює.

— Вона виводить його на чисту воду, щоб отримати повне зізнання, — прошепотіла Сабіна.

Попри жах, який сковував його тіло, Гант відчув спалах гордості за Брайс.

— Ось такі справи, — знову посміхнувся Михей.

— Ти шматок лайна, — промовила Брайс.

Але тоді Михей поліз до кишені піджака. І дістав шприц. Повний прозорої рідини.

— Образи не завадять мені скористатися Рогом.

Ганту аж колька сперла під грудьми.

Михей підійшов до Брайс.

— Залишки Рога зараз вкорінені у твоїй плоті. Коли я введу тобі синт, його цілющі властивості знайдуть і виправлять те, що було зламане. І тоді Ріг знову стане цілим. І я нарешті зможу дізнатися, чи він працює.

— Ти ризикуєш відкрити портал до іншого світу посеред Міста Півмісяця, — різко кинула до нього вона, відсунувшись трохи подалі, — лише для того, щоб дізнатися, чи він працює?

— Якщо я не помиляюся, переваги значно перевищать можливі жертви, — м’яко відповів Михей, і на кінчику голки зблиснула крапелька рідини. — Шкода, що ти не переживеш побічної дії синту, щоб побачити це на власні очі.

Брайс рвучко простягнула руку до книжки на одній з нижніх полиць біля сходів, але Михей зупинив її, захльоснувши поривом вітру.

Її обличчя скривило жахом, коли Архангел опустився біля неї навколішки:

— Ні.

Цього не могло статися. Гант не міг допустити, щоб це сталося.

Але Брайс нічого не могла вдіяти. І Гант не міг нічого вдіяти, коли Михей встромив голку в її стегно. І ввів увесь вміст шприца. Вона кричала, борсалася, але Михей лише мовчки відступив назад.

Напевно, його сила, яка тримала її, послабила хватку, тому що Брайс на встелених килимом сходами обм’якла.

Покидьок глянув на годинник, прикидаючи, скільки часу лишилося до того, як вона розірве себе на шматки. І тоді рани на її побитому тілі повільно почали затягуватися. Її розсічена губа повністю загоїлася — але глибока рана на стегні затягувалася значно повільніше.

Посміхнувшись, Михей потягнувся до татуювання на її оголеній спині.

— Розпочнімо?

Але Брайс знову різко кинулася вбік — і цього разу магічна сила Михея не встигла її захльоснути, перш ніж вона схопила з полиці книжку і міцно її стиснула.

Книга спалахнула золотим світлом. Утворилася бульбашка, і рука Михея відскочила. Він ударив по золотому куполу, а той не піддався.

Дякувати богами. Якщо це допоможе Брайс виграти ще кілька хвилин до приходу підмоги… Але що зможе зробити загін Допоміжних сил проти Архангела? Гант натягнув свої невидимі пута. Напружив пам’ять, намагаючись знайти хоч якийсь вихід, згадати хоч когось, хто лишився у тому клятому місті й міг допомогти…

— Непогано, — промовив Михей і, продовжуючи посміхатися, знову випробував золотий бар’єр на міцність. — Є інші способи змусити тебе підкоритися.

Брайс тремтіла всередині золотої бульбашки. Серце Ганта зупинилося, коли Михей спустився сходами і попрямував до дивана, за яким принишк Сирінкс.

— Ні, — видихнула Брайс. — Ні…

Химера відбивалася, кусаючи Архангела, який схопив її за загривок.

Брайс впустила книгу. Золотий купол зник. Але коли вона спробувала підвестися на ще не загоєну ногу, та підкосилася. Навіть синт не зміг зцілити її досить швидко, щоб витримати вагу тіла.

Михей витягнув Сирінкса з-за дивана. І поніс до резервуара з некком.

— БЛАГАЮ, — закричала Брайс, не полишаючи спроб підвестися.

Але Михей не вагаючись відкрив двері до маленьких східців, що вели до вершини акваріума. Брайс продовжувала кричати.

Деклан вивів на екрани зображення з камери, встановленої над резервуаром — тієї ж миті Михей відкрив відсік для годівлі. І кинув Сирінкса у воду.