Дім Землі та Крові

78

Він не вмів плавати.

Сирінкс не вмів плавати. У нього не було шансів вибратися, врятуватися від некка…

Зі свого місця внизу сходів Брайс могла лише мигцем бачити подушечки лап Сирінкса, який несамовито, відчайдушно молотив ними, намагаючись втриматися на поверхні. Вона впустила книжку. Золота бульбашка розірвалася, і вона спробувала підвестися.

З дверей, що вели до сходинок акваріума, вийшов Михей. І за мить ударив її своєю магічною силою.

Сила Архангела перевернула її і притисла долілиць до сходів, відкривши йому доступ до її спини.

Брайс корчилася на сходах. Біль у нозі згасав, його місце заступило німотне поколювання, яке розповзалося її венами. Сирінкс тонув, він…

Михей навис над нею. Вона простягнула руку — до полиці. Її занімілі пальці ковзнули по корінцях книг: «Про Божественне Число», «Ходячі Мерці», «Книга Дихання», «Багатолика Королева»…

Сирінкс борсався у воді, відчайдушно борючись за життя…

А потім Михей спрямував потік розжареного добіла полум’я просто їй у спину. У Ріг.

Вона закричала, хоча вогонь не обпікав, а радше всотувався у чорнило, наповнюючи її колосальною силою. Полум’я перетворювалося на лід і, наче відколоті крижини, рухалося її венами.

Повітря у кімнаті, здавалося, всмоктувало само себе, стаючи все щільнішим і щільнішим…

А потім вибухнуло, розійшовшись по кімнаті несамовитими брижами. Брайс скрикнула, й іній у її венах зашипів у пекучій агонії. Згори почувся звук розбитого скла. А потім нічого.

Узагалі нічого. Вона лежала на землі, здригаючись у болісних судомах колючого льоду і пекучого полум’я.

Михей роззирнувся. Він чекав.

Брайс ледве дихала і, тремтячи, чекала, коли відкриється портал, коли з’явиться якийсь отвір до іншого світу. Але нічого не відбувалося.

В очах Михея спалахнуло розчарування, і він сказав:

— Цікаво.

Це слово було доволі промовисте: він спробує знову. І знову. Байдуже, чи буде вона живою, чи стане купою самознищеної плоті. Її тіло все одно лишиться носієм чорнил Рога — самого Рога. Якщо доведеться, він тягатиме її труп доти, доки не знайде спосіб відкрити портал в інший світ.

Брайс зрозуміла це через кілька годин після нападу кристалоса на Чорній Пристані, коли побачила себе у дзеркалі. І почала підозрювати, що абетка, якою було зроблено її татуювання на спині, була їй незнайома тому, що це була не абетка. Принаймні не та, якою користувалися на Мідґарді. Вона знову переглянула список місць, які відвідала Даніка на своєму останньому тижні життя, і побачила, що неперевіреним лишився лише тату-салон. Тоді вона зрозуміла, що коли зник амулет, на неї напав кристалос. Так само, як демон напав на Ганта у парку, — після того як він торкнувся куртки Даніки у галереї. Ввібрав її запах, насичений запахом Рога.

Брайс напружилася, намагаючись вирватися з невидимої хватки сили Михея. Її пальці ковзнули по корінцю темно-фіолетової книги.

Сирінкс, Сирінкс, Сирінкс…

— Можливо, буде ефективніше вирізати з тебе Ріг, — пробурмотів Михей. З піхов на його стегні з гудінням вискочив ніж. — Боюся, буде боляче.

Палець Брайс зачепився за край книжкового корінця.

«Благаю».

Книга не поворушилася. Михей опустився біля неї навколішки.

«Благаю, — змолилася вона до книжкй. — Благаю».

І книга ковзнула до її пальців.

Брайс вихопила книгу з полиці й розкрила.

Книга вибухнула зеленкуватим світлом. Прямо Михею у груди.

Ударом його швиргонуло на інший бік бібліотеки і закинуло просто у відчинені двері душової.

Туди, де у тіні дверей чекала Лехаба з маленькою книжкою в руках. Вона розкрила її і випустила черговий потік сили у двері, захлопнувши їх.

Магічна сила книжки з шипінням охопила двері душової, щільно їх запечатавши. І замкнувши всередині Архангела.

Прокинувшись сьогодні вранці, Рунн не очікував, що дивитиметься, як помирає його сестра.

А його батько… Він мовчки спостерігав за жахом, що розгортався на екранах.

Кілька секунд Брайс лежала на сходах, чекаючи, поки остаточно затягнеться рана на нозі, і дивилася на запечатані двері душової. Ідея замкнути майже божественну істоту у ванній кімнаті могла бути кумедною, якби ситуація була не настільки жахливою.

Рунн почув, як ззаду прогарчав здушений голос:

— Допоможи їй.

Гант. М’язи на його шиї випиналися, борючись із магічною хваткою Сандірель. Гант і справді дивився на Сандіріель, коли знову прохрипів:

— Допоможи їй.

Металеві двері душової, навіть запечатані магічною силою книги, не надовго втримають Михея. Максимум на кілька хвилин. А враховуючи введений у кров Брайс синт… Скільки часу у неї було, доки вона не перетворить себе на клапті скривавленої плоті?

Лехаба кинулася до Брайс, тоді як Гант знову прогарчав до Сандріель:

— Зупини його.

Байдуже, що навіть із фантастичною швидкістю Архангелиці їй знадобиться година, щоб долетіти до галереї. І пів години, щоб дістатися туди гелікоптером.

Конференц-залу наповнило задушливе булькання, коли Сандріель посилила свою магічну хватку, заглушуючи голос Ганта.

— Це володіння Михея. Я не маю повноважень втручатися у його справи.

Утім, Аталар спромігся промовити, блиснувши темними очима: — Пішла. Ти.

Усі тріарії Сандріель звернули свої смертоносні погляди на Ганта. Але йому, здавалося, було все одно. Особливо коли Брайс задихано мовила до Лехаби:

— Увімкни годівницю акваріума.

Завдяки синту в її крові, зяюча рана на її стегні повністю затягнулася. І тоді вона схопилася на ноги і кинулася вперед.

Двері душової задвигтіли. Навіть не озирнувшись, Брайс, досі накульгуючи, підбігла до сходів, що вели на вершину резервуара. З підлоги вона підняла ніж. Ніж Михея.

Забувши, як дихати, Рунн дивився, як Брайс піднялася східцями і, відірвавши клапоть від своєї розірваної футболки, прив’язала ніж до стегна, зробивши такі собі імпровізовані піхви.

Деклан вивів зображення з невеличкої камери над резервуаром, і всім стало видно, як під вбудованою решіткою хлюпотить вода. Майже метровий квадратний відсік у центрі відкривався у темний простір акваріума. Невеличка платформа опускалася на ланцюгах, прикутих до верхньої частини резервуара. Лехаба ширяла біля пульта управління.

— Некк не нападає на нього, — схлипнула спрайта. — Сирі просто лежить, він мертвий…

Брайс стала навколішки і почала швидко й глибоко дихати. Частіше, частіше, частіше…

— Що вона робить? — спитала Королева Гіпаксія.

— Намагається набрати більше повітря у легені, — пробурмотів у відповідь Таріон.

— Брайс, — благально промовила Лехаба. — Це ж…

Але Брайс зробила останній потужний вдих і пірнула.

У лігво некка. Платформа опустилася разом із нею, ланцюги, розгортаючись, зникали у темній воді, і Брайс, встигнувши схопитися за металеві кільця, пливла все нижче, нижче, нижче…

У Брайс не було магії. Не було ні сили, ні безсмертя, щоб захиститися. Ні від некка, який був разом із нею в резервуарі, ні від Архангела, який ось-ось висадить двері душової. Ні від синту, який знищить її, якщо цього не зроблять ці двоє.

Його сестра, його зухвала, нестримна сестра — вона все це розуміла і все одно кинулася рятувати свого друга.

— Це її Випробування, — пробурмотів Флінн. — Це її довбане Випробування.