Дім Землі та Крові

49

— Даніка нічого не крала, — прошепотіла Брайс, і її пройняв холод. Вона лишилася стояти прямо лише завдяки руці Ганта, яка тримала її за талію, відчуваючи спиною теплу стіну його тіла.

Погляд світло-карих очей Сабіни — такого ж відтінку, як у Даніки, але позбавлених тепла — був безжальним.

— Для чого, по-вашому, я підмінила відеозаписи? Даніка вважала, що знеструмлення її приховає, але їй не вистачило розуму подумати, що камера продовжуватиме записувати звук і вловить її кроки, які поволі затихли, коли вона залишила свій пост, щоби вкрасти Ріг, а тоді за хвилину з’явилися знову, коли вона спокійно повернулася на місце, наче й не плювала нашій богині в обличчя. Чи це вона спричинила вимкнення електрики, щоб здійснити крадіжку, чи просто скористалася можливістю — я не знаю.

— Навіщо вона його забрала? — ледве змогла вимовити Брайс.

— Тому що Даніка була капосним дівчам і хотіла подивитися, чи зійде їй це з рук. Отримавши сповіщення про те, що Ріг було вкрадено, я одразу переглянула відеозаписи і підмінила їх у всій базі даних, — Сабіна блиснула хижою посмішкою. — Я підчистила за нею — як і робила все життя. А ви двоє своїми запитаннячками поставили під загрозу той жалюгідний обривок надбань, який вона після себе залишила.

Гант поворухнув крилами.

— Сьогодні ти нагнала на нас того демона…

Сабіна насупила бліді брови.

— Якого демона? Я цілий вечір чекала на вас тут. Я розмірковувала над вашим ідіотським візитом до мого Лігва і вирішила, що вам потрібно по-справжньому нагадати, щоб ви не лізли у цю справу, — вона вищирилася. — На іншому боці вулиці стоїть Амелі Рейвенскрофт, і вона одразу дасть відмашку, якщо ти, Аталаре, перетнеш межу. Вона каже, що ви щойно влаштували тут незлецьку виставу, — з обізнаним виглядом злісно посміхнулася Сабіна.

Брайс почервоніла. Гант, глянувши на неї, напружився, і вона зрозуміла, що таки зашарілася.

Сабіна вела далі:

— А щодо моїх слів у ніч її загибелі: Даніка справді не могла тримати язика за зубами — взагалі не вміла. Я знала, що вона вкрала Ріг, і знала, що, ймовірно, за це її і вбили — бо вона не змогла про це промовчати, — знову цей холодний смішок. — Я робила усе, щоб захистити мою доньку. Мою безрозсудну, самовпевнену доньку. А ти робила усе, щоб підбурити її найгірші риси.

— Обережніше, Сабіно, — гаркнув Гант, прорізаючи нічне повітря.

Але Альфа лише пирхнула.

— Ви пошкодуєте, що перейшли мені дорогу.

Її магічна сила забриніла слабким світлом, коли вона підійшла до краю даху, ніби збираючись зробити стрибок, який Брайс здуру обдумувала півтора року тому. От тільки Сабіна, на відміну від неї, зможе граційно приземлитися на тротуар. Сабіна озирнулася через худе плече. Її подовжені зуби зблиснули, і вона сказала:

— Я не вбивала свою доньку. Але якщо ви поставите під загрозу її спадщину, я вб’ю вас.

А потім вона стрибнула і, спалахнувши м’яким світлом, змінила подобу просто у повітрі. Гант кинувся до краю даху, але Брайс знала, що він побачить: вовчицю, яка легко приземляється на тротуар і зникає у темряві.