Дім Землі та Крові

22

Брайс зачекала, поки мускуляста спина і прекрасні крила Ганта зникнуть за воротами внутрішнього святилища, і накинулася на Рунна.

— Це зробив Король Осені?

Сині очі Рунна блиснули у тіньовому кублі, чи як там звалася ця його довбана захисна завіса.

— Ні. Він монстр у багатьох аспектах, але Даніку він не вбивав.

Минулого вечора Брайс дійшла такого ж висновку, але спитала:

— Чого ти такий упевнений? Ти гадки не маєш, які в нього довгострокові плани.

Рунн схрестив руки на грудях.

— Навіщо просити мене знайти Ріг, якщо це він прикликає кристалоса?

— Два мисливця краще за одного? — Її серце шалено калатало у грудях.

— Він не має стосунку до вбивств. Він лише намагається скористатися ситуацією — повернути фейрі колишню славу. Ти знаєш, як він любить обманюватися подібною маячнею.

Брайс провела пальцями крізь стіну тіней. Темрява огорнула її шкіру, наче туманом.

— Він знає про нашу зустріч?

— Ні.

Вона витримала пильний погляд брата.

— Тоді… — Брайс намагалася підібрати слова. — Тоді чого ти паришся?

— Бо хочу допомогти тобі. Бо вся ця хрінь наражає на небезпеку все місто.

— Як це в дусі Обраного.

Між ними запала тиша, така напружена, що наче тремтіла у повітрі.

— Те, що ми працюватимемо разом, не означає, що між нами щось зміниться, — випалила Брайс. — Ти знайдеш Ріг, а я — того, хто стоїть за цими вбивствами. Кінець історії.

— Гаразд, — промовив Рунн, холодно дивлячись на неї. — Я і не чекав, що ти вирішиш послухатися мене.

— Навіщо мені тебе слухатися? — прошипіла вона. — Я ж лише шльондра-напівкровка, чи не так?

Рунн застиг, вкрившись рум’янцем.

— Ти знаєш, що то була дурна сварка і я не це хотів сказати…

— Ні, саме це, — зі злістю кинула вона і різко розвернулася. — Ти можеш вдягатися як бунтар, який протестує проти татусевих правил, але глибоко в душі ти нічим не кращий за решту фейських бовдурів, які цілують твою Обрану дупу.

Рунн загарчав, але Брайс не стала чекати і, пройшовши крізь тіньову завісу й блимаючи очима від зустрічного потоку світла, попрямувала до дверей, біля яких стояв Гант.

— Ходімо, — промовила вона. Їй було все одно, чи почув янгол щось із їхньої з братом розмови.

Гант на мить затримався і вдивився мерехтливими чорними очима у затінений куток кімнати, в якому так званий кузен Брайс знову загорнувся у темряву. Але, на щастя, наздогнавши її, янгол нічого не сказав, і вона теж ішла далі мовчки.

Брайс практично побігла назад до галереї. Почасти для того, щоби знову почати дослідження матеріалів по Рогу, але також через шквал повідомлень від Джесіби. Хазяйка хотіла знати, де її носить, чи досі їй потрібна ця робота і на кого вона хоче бути перетвореною — на пацюка чи голуба. А останнім був наказ негайно повернутися і зустріти клієнта.

Через п’ять хвилин після того, як Брайс дісталася до галереї, прийшов розлючений клієнт Джесіби, перевертень-леопард — гівнюк, який вважав, що має право мацати своїми лапами її за дупу, — і придбав невеличку статую Соласа і Хтони у вигляді сонця з чоловічими рисами, яке ховало обличчя між двома пагорбами жіночих грудей. Священне зображення було відоме просто як «Обійми». Навіть її мати носила його спрощений символ — срібний кулон у вигляді кола поверх двох трикутників. Але Брайс завжди вважала «Обійми» банальним кліше у будь-яких інтерпретаціях. За тридцять хвилин і дві різкі відмови на його огидні натяки на продовження Брайс нарешті знову залишилася сама.

Але за ті години, які вона провела у базі даних галереї у пошуках інформації про Місячний Ріг, вона не знайшла нічого, крім того, що вже знала, і того, що вранці розповів їй брат. Навіть Лехаба, неперевершена королева пліток, нічого не знала про Ріг.

Оскільки Рунн вирішив повернутися до Фейського Архіву, щоб перевірити, чи не допоможуть його здібності Зоренародженого знайти ще якусь інформацію, Брайс припустила, що їй лишається лише чекати новин від нього.

Гант повернувся на варту на дах, вочевидь, щоб зателефонувати своєму босу — чи кого там вдавав із себе Михей — та Ісаї стосовно Рога. Він навіть не намагався спуститися до бібліотеки, наче відчуваючи, що їй потрібно побути самій.

Шукай там, де болить найбільше. Відповіді завжди там.

Раптом Брайс усвідомила, що дивиться на незакінчений список, який почала складати вранці.

Нехай вона не може знайти потрібну інформацію про Ріг, але, можливо, зможе з’ясувати, яким чином до цього всього причетна Даніка.

Її руки тремтіли, але вона змусила себе закінчити список місць, в яких побувала Даніка перед смертю — тих, про які їй було відомо.

На той час, коли сонце вже почало заходити за обрій і Сирінкс був готовий рушати додому, Брайс була готова продати те, що лишилося від її душі, Женцю, аби тільки опинитися у своему затишному ліжку. День був довгий і важкий, потрібно було обміркувати купу нової інформації — і список, який вона лишила у шухляді стола.

Певно, день видався важким і для Аталара, оскільки додому він супроводжував Брайс і Сирінкса з неба, не кажучи їй ні слова.

О восьмій вона вже вляглася у ліжко і навіть не пам’ятала, як заснула.