Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

34

У темряві блиснули смарагдові очі. У невірному світлі місяця і зірок Келен побачила величезну фігуру, що зробила крок до неї. Вона хотіла закричати, але голос не слухався.

Товсті губи звіра піднялися, і перед нею у всій своїй красі постали значні ікла. Келен зробила крок назад. Вона з такою силою стискала ручку кинджала, що пальцям було боляче. Головне — не піддаватися паніці, сказала вона собі. Навіть якщо кричати, ніхто не почує. А якщо й почує, все одно не встигне добігти.

Судячи по розміру, перед нею був короткохвостий гар. Напевно короткохвостий. Вони найкмітливіші, самі здоровенні і найнебезпечніші.

Добрі духи, ну чому це не довгохвостий?

Келен заворожено дивилася, як звір щось смикає у себе на грудях.

Чому він тут? І де його криваві мухи? Гар подивився вниз, потім на неї, потім знову вниз. Очі його виблискували грізним зеленим світлом. Губи звіра піднялися вище, він видав якийсь горловий звук.

Очі Келен розширилися. Не може бути! — Гратч?

Гар почав підскакувати на місці, підвиваючи від захоплення і ляскаючи крилами.

У Келен від полегшення підкосилися коліна. Прибравши кинджал у піхви, вона обережно наблизилася до величезного звіра.

— Гратч? Гратч, це ти?

Гар з натхненням закивав своєю потворною головою.

— Гррратч! — Голосно прогарчав він і обома лапами вдарив себе в груди. Гррратч!

— Гратч, тебе Річард прислав? При згадці Річарда гар ще відчайдушніше замахав крилами.

Келен підійшла ближче.

— Тебе послав Річард?

— Гррратч люююб Раааач-ааарг!

Келен моргнула. Потім вона згадала, як Річард розповідав, що Гратч намагається говорити, і розсміялася.

— Келен теж любить Річарда! — Вона постукала себе в груди:

— Я Келен, Гратч. Я дуже рада тебе бачити!

Несподівано гар кинувся вперед і згріб її в волохаті обійми. Келен ахнула.

Першою думкою було, що він переламає їй всі кістки, але гар виявився напрочуд обережним. Келен теж постаралася обійняти звіра, але не змогла обхопити і половини його тулуба.

Ніколи Келен не думала, що здатна на таке, але зараз вона ледь не заплакала, бо Гратч був другом Річарда, і Річард послав його до неї.

Гар обережно поставив її на землю і почав уважно роздивлятися.

Потім він простягнув пазуристу лапу і провів Келен по волоссю. У відповідь вона посміхнулася і погладила його по шерстистому боці. Гратч задоволено курликнув.

— З нами ти в безпеці, Гратч! — Сказала Келен. — Річард мені все про тебе розповів. Я не знаю, як багато ти розумієш, але ти серед друзів.

Його губи знову розсунулися, оголивши ікла, і Келен раптом зрозуміла, що гар усміхається. Ця посмішка була найпотворнішою з усіх, що Келен доводилося бачити у своєму житті, але разом з тим і самою невинною. Хто б міг подумати, що гари здатні посміхатися? Ось це дійсно чудо!

— Гратч, тебе прислав Річард?

— Раааач-аарг, — вдарив себе в груди гар і забив крилами так енергійно, що злегка злетів у повітря. Потім простягнув лапу і постукав Келен по плечу.

Келен була вражена. Гар хотів щось сказати їй, і вона зрозуміла, що саме.

— Річард послав тебе знайти мене? Гратч ледь не збожеволів від радості, що його зрозуміли, і знову згріб Келен в обійми. Вона розсміялася, а коли гар опустив її на землю, запитала:

— Мене було важко знайти?

Гратч тихенько заскиглив і потиснув плечима.

— Важкувато, так?

Гратч кивнув. Келен знала чимало мов, але не могла втриматися від сміху при думці, що може розмовляти з Гратчем. Ну кому, крім Річарда, могла прийти в голову думка подружитися з Гаром?

Келен вхопила Гратча за пазуристу лапу.

— Пішли до хати! Я хочу тебе де з ким познайомити!

Гратч згідно забурчав.

Увійшовши, Келен зупинилася в дверях. Зедд з Еді, які сиділи біля каміна, повернули до неї голови.

— Хочу представити вам мого друга, — заявила Келен, тягнучи Гратча за лапу.

У дверях гар нахилився і склав крила, щоб протиснутися в будинок, а увійшовши, тут же випростався на весь свій гігантський зріст, трохи пригнувши голову, щоб не зачепити стелю.

Зедд відчайдушно замахав на нього руками.

— Зедд, припини! Ти його злякаєш, — сказала Келен.

— Налякаю, його?! — Проскрипів Зедд. — Ти казала, що Річард завів собі дитинча гара! А ця звірюка вже майже доросла!

Гратч, насупивши важкі брови, спостерігав за чарівником.

— Гратч, це Зедд, дідусь Річарда, — вказала рукою Келен.

Товсті губи розсунулися, знову блиснули ікла. Виставивши пазуристі лапи, гар рушив вперед. Зедд здригнувся і, вставши зі стільця, поспішно позадкував.

— Навіщо він це робить? І взагалі, він сьогодні вечеряв?

Келен розреготалася.

— Та він просто посміхається! Ти йому подобаєшся, і він хоче тебе обійняти.

— Обійняти?! Ну вже дудки!

Але було пізно. У три кроки гар подолав невелику відстань, що розділяє їх, і схопив худого чарівника своїми здоровенними лапами. Зедд здушено скрикнув. Гратч із задоволеним курликанням відірвав Зедда від підлоги.

— Прокляття! — Зедд безуспішно намагався відвернутися від пащі гара. — Цей літаючий килим їв! І навряд чи вам захочеться дізнатися, що саме!

Гратч нарешті опустив Зедда на підлогу. Чарівник відійшов на кілька кроків і погрозив звірові пальцем.

— А тепер слухай-но, братику! Більше так не роби! Тримай свої лапи при собі! Гратч знітився і гірко запхикав.

— Зедд! Ти його ображаєш! — Дорікнула чарівника Келен. — Він друг Річарда і наш теж. Він так старався нас відшукати! Ти міг би хоча б бути з ним ласкавіше?

Зедд хмикнув.

— Ну, гаразд… Може, ти й права. — Він подивився на пожвавлення гара. Вибач, Гратч. Мабуть, ти можеш мене обіймати. Іноді.

Не встиг чарівник отямитися, як Гратч на радощах знову згріб його в оберемок і почав колисати, як дитина солом'яну ляльку. Зедд дригав ногами в повітрі. Нарешті гар опустив задиханого чарівника на підлогу.

Еді простягнула гару руку:

— Я бути Еді, Гратч. Я бути рада з тобою познайомитися.

Але Гратч рукостискань не визнавав, тому й її теж обняв волохатими лапами. Келен часто бачила посмішку Еді, але її хрипкий сміх їй доводилося чути дуже рідко. А зараз вона сміялася. І Гратч сміявся з нею разом, хоча його сміх більше нагадував булькання.

Коли нарешті всі заспокоїлися і відхекалися, Келен побачила величезні очі Джебр, що виглядала з-за прочинених дверей в спальню.

— Все в порядку, Джебр! Це Гратч, наш друг. — Келен схопила гара за волохату лапу. — Ти зможеш обійняти її пізніше!

Знизавши плечима, Гратч кивнув. Келен, розвернувши його до себе, взяла обома руками за лапу і заглянула в яскраві смарагдові очі.

— Гратч, Річард послав тебе вперед попередити, що скоро буде? Гар заперечливо похитав головою. Келен сковтнула.

— Але він вже в дорозі? Він виїхав з Ейдіндріла і їде за нами?

Грач уважно подивився їй в очі і, простягнувши лапу, погладив її по волоссю. Келен бачила, що в нього на шиї разом із зубом дракона висить її локон.

Гар знову повільно похитав головою.

У Келен впало серце.

— Він не їде? Але прислав тебе до мене? Ще раз кивнувши, Гратч дістав з-за спини довгий червоний предмет і простягнув його Келен.

— Що це? — Запитав Зедд. Келен взялася розв'язувати вузол.

— Футляр для паперів. Напевно, тут лист від Річарда.

Почувши її слова, гар закивав. Розв'язавши вузол, Келен попросила Гратча сісти. Той із задоволеним виглядом сів поруч з нею, а Келен дістала з футляра запечатаний сувій.

Зедд влаштувався у вогнища ближче до Еді.

— Ну-с, послухаємо його виправдання. Сподіваюся, вони виявляться гідними уваги, інакше в нього будуть неприємності.

— Тут я з тобою згодна, — пробурмотіла собі під ніс Келен. — На цій штуці стільки сургучу, що вистачило б на дюжину листів. Доведеться навчити Річарда запечатувати листи. — Вона повернулася до світла. — Це меч. Він відтиснув на сургучі напис з руків'я Меча Істини.

— Це щоб ми зрозуміли, що лист дійсно від нього, — зауважив Зедд, підкидаючи в огонь поліна.

Зламавши печатку, Келен розгорнула сувій і повернулася спиною до вогню, щоб було зручніше читати.

— Моя кохана королева, — прочитала вона вголос. — Я молю добрих духів, щоб цей лист потрапив, тобі в руки…

Зедд схопився.

— Це послання!

— Ну так, — насупилася Келен. — Це ж його лист.

— Та ні! — Відмахнувся чарівник. — Я маю на увазі, що він намагається щось нам повідомити. Я знаю Річарда. Такий початок означає, що він побоюється, як би хтось не перехопив лист, і попереджає нас, що не може написати все, що хоче.

Келен закусила губу.

— Так, в цьому є сенс. Річард завжди все продумує до кінця.

Знову сівши на стілець, Зедд велів їй продовжувати:

— Читай далі.

— Моя кохана королева, я молю добрих духів, щоб цей лист потрапив тобі в руки, і сподіваюся, що ти і твої друзі перебуваєте в доброму здоров'ї і в безпеці. За останній час багато чого сталося, і я прошу в тебе розуміння.

Співдружності Серединних Земель прийшов кінець, Магда Сірусом, перша Мати-сповідниця, і Меріт, її чарівник, осудливо дивляться на мене з фресок, тому що вони були свідками цього і бачили, що винуватець всього — я.

Повір, що я повністю віддаю собі в цьому звіт, але, будь ласка, постарайся. зрозуміти, що якщо б я не почав діяти, то єдиним майбутнім для нас було б рабство під гнітом Імперського Ордену.

Серце у Келен шалено закалатало. Притиснувши руки до грудей, вона на мить замовкла, щоб зробити глибокий вдих, і продовжила:

— Ще багато місяців тому Імперський Орден почав руйнувати співдружність Серединних Земель, залучаючи на свою сторону правителів тих чи інших країн. Поки ми билися з Володарем, Орден намагався підірвати єдність нашої батьківщини. Можливо, нам ще вдалося би відновити цю єдність, будь у нас хоч трошки часу. Але Орден наступає, і часу немає. Оскільки Мати-сповідниця мертва, я був змушений зробити те, що повинно було бути зроблено, щоб все-таки об'єднати країни.

— Що? Що він зробив? — Прокаркав Зедд. Келен поглядом веліла йому замовкнути і прочитала далі:

— Будь-яке зволікання означає слабкість, а слабкість — це смерть під ногами Ордена. Наша кохана Мати-сповідниця знала ціну поразки і доручила нам виграти цю битву. Вона оголосила нещадну війну Імперському Ордену. Мудрість її безмежна. Проте співдружність, яку роздирають чвари, не здатна була б дати відсіч загарбникам. І я змушений був втрутитися.

Мої війська захопили Ейдіндріл.

— Прокляття і ще раз прокляття! — Вибухнув Зедд. — Що все це значить?

Які ще війська?! Немає в нього ніяких військ! Є тільки меч і цей літаючий килим з іклами!

Гратч з гарчанням підвівся. Зедд відсахнувся.

Келен кліпнула крізь сльози.

— Перестаньте ви, обидва!

Зедд перевів погляд з неї на гара:

— Вибач, Гратч. Я нікого не хотів образити. Чарівник і гар знову сіли, і Келен почала читати далі:

— Сьогодні я зібрав усіх представників Серединних Земель і поставив їх до відома про те, що союз Серединних Земель розпущений. Мої війська оточили їх палаци і незабаром роззброять гвардійців. Я сказав усім, як кажу тобі, що в цій війні є тільки ми і Імперський Орден. Залишитися осторонь нікому не вдасться. Так чи інакше всі знову об'єднаються — питання тільки, під чиїми прапорами. Я зажадав, щоб всі країни, що входили раніше до складу Серединних Земель, здалися Д'Харі.

— Д'Харі?! Прокляття!

Келен не підняла голови. По щоках її струмком текли сльози.

— Я знову прошу тебе помовчати, інакше ти будеш чекати за дверима, поки я дочитаю лист.

Еді вхопила Зедда за балахон і змусила сісти.

— Читай далі. — Келен відкашлялась.

— Я пояснив представникам країн, що ти, королева Галеї, виходиш за мене заміж і твоя країна приєднається до моєї. Це стане запорукою того, що новий союз буде створений мирним шляхом і заснований на взаємоповазі і спільних цілях.

Всі країни збережуть свої традиції і культуру, втративши тільки суверенітет.

Магія буде захищена. Ми станемо єдиним народом, з єдиною армією, під єдиним командуванням, який живе за єдиними законами. Всі країни, які приєдналися до нас добровільно, візьмуть участь у розробці нового законодавства.

Голос Келен на мить припинився.

— Я змушений просити тебе негайно повернутися в Ейдіндріл і підписати капітуляцію Галеї. Мені належить вести багато переговорів, і твої знання нададуть мені безцінну допомогу.

Я повідомив дипломатам, що умови капітуляції єдині для всіх і нікому не буде даровано ніяких привілеїв. Ті, хто відмовиться капітулювати, опиняться в ізоляції. Їм буде заборонено вести будь-які торгові операції, а якщо і це не змусить їх здатися, ми будемо змушені домогтися цього силою зброї. В такому випадку вони увійдуть в новий союз на становищі полонених. Як я вже сказав, ніхто не залишиться осторонь. Ми станемо єдиним цілим.

Моя королева, я готовий віддати за тебе життя і мрію тільки про те, щоб стати твоїм чоловіком, але, якщо мої дії відвернуть від мене твоє серце, я не стану примушувати тебе до заміжжя. Однак прошу зрозуміти, що капітуляція твоєї країни необхідна. Ми повинні жити за єдиних законах. Я не можу дозволити собі надати привілеї якійсь одній країні, інакше ми програємо, не встигнувши почати.

Келен схлипнула. Вона насилу розрізняла букви крізь пелену сліз.

— Місто атакували мрісвізи. — Зедд присвиснув. Не звернувши на нього уваги, Келен продовжувала:

— За допомогою Гратча я їх перебив, а трупи повісив на кілках перед Палацом сповідниць, щоб всі могли бачити, яка доля спіткає наших ворогів. Мрісвізи уміють ставати невидимими. Крім мене, тільки Гратч може бачити їх, коли вони загорнуті в свої плащі. Я боюся, що вони прийдуть за тобою, тому відправив Гратча тебе захищати.

Але в першу чергу ми всі повинні пам'ятати ось що: Імперський Орден стане нищити магію. Втім, сам він не гребує вдаватися до неї. Це тільки нашу магію хоче він знищити.

Будь ласка, передай моєму дідові, що він теж повинен негайно повертатися. Дому його предків загрожує біда. Саме тому я і змушений був захопити Ейдіндріл і не можу поїхати. Я боюся, що ворог захопить будинок мого діда, а наслідки цього можуть бути самими руйнівними.

Зедд не витримав.

— Прокляття! — Прошепотів він, знову вскочивши. — Річард має на увазі замок Чарівника! Він не хотів писати про це відкрито, тому вдався до іносказання. Як я міг бути настільки дурний?! Хлопець правий. Не можна дозволити їм захопити замок. Там є речі, наділені величезною магічною силою, і Орден із задоволенням накладе на них лапу. Річард про них не знає, але він достатньо кмітливий, щоб оцінити небезпеку, що загрожує нам. А я — сліпий дурень!

Келен з жахом усвідомила, що чарівник правий. Якщо Орден захопить замок, в його руках виявиться наймогутніша магія.

— Зедд, Річард там зовсім один. І він, по суті, нічого не розуміє в магії. Він не знає, що в Ейдіндрілі є люди, які володіють нею. Він потрапив в вовче лігвище і навіть не підозрює про це. Добрі духи, він у великій небезпеці!

Зедд похмуро кивнув:

— Та вже, хлопець загруз по самі вуха! Раптово почувся знущальний сміх Еді.

— По самі вуха? Він вихопив Ейдіндріл і замок Чарівника з-під самого носа Імперського Ордена! Вони нацькували на нього мрісвізів, а він насадив трупи цих тварин на кілки перед палацом. Цілком ймовірно, що входячі до складу Серединних Земель країни ось-ось капітулюють перед ним і утворюють новий союз, здатний протистояти Ордену. Одним словом, він зробив те, що ми намагаємося здійснити.

Він використав те, що для нас було основною складністю, — торговельні зв'язки. Він зробив з них знаряддя примусу. Він не став витрачати час на вмовляння, а просто приставив їм ніж до горла. Скоро вони почнуть здаватися йому, і всі Серединні Землі опиняться у нього в кулаці. Найважливіші країни, в усякому разі.

— А об'єднавши їх всіх з Д'Харою під єдиним командуванням, він отримає армію, цілком здатну протистояти Ордену, — додав Зедд. — У листі є ще що-небудь? — Запитав він у Келен.

— Небагато, — кивнула вона.

Я боюся за своє серце, але ще сильніше побоююся того, що могло статися, не зроби я того, що зробив. Чорна тінь тиранії назавжди могла б накрити наш світ. І доля Ебініса стала б лише початком того, що довелося б пережити всім.

Я вірю в твою любов, хоча мені й страшно піддавати її такому випробуванню.

Мене оточують охоронці, і одна з них вже віддала своє життя за мене, але все ж я не відчуваю себе в безпеці. Ви повинні негайно повернутися в Ейдіндріл.

Не баріться. Гратч вбереже вас від мрісвізів до тих пір, поки ви не приїдете до мене.

Підписано: Вічно твій Річард Рал, Магістр Д'Хари.

Зедд знову присвиснув:

— Магістр Д'Хари? Що цей хлопець накоїв? Келен опустила тремтячі руки.

— Знищив мене, ось що він накоїв. Еді ткнула в неї тонким пальцем:

— А тепер слухай мене, Мати-сповідниця! Річард сказав тобі, що пише листа під портретом Магди Сірусом, а це значить, що те, що він змушений зробити, заподіює біль йому самому, і він прекрасно розуміє, який це удар для тебе. Але він швидше готовий пожертвувати твоєю любов'ю, ніж допустити, щоб тебе вбили, якщо він схилиться перед минулим, замість того щоб думати про майбутнє. Він зробив те, чого не вдалося зробити нам. Ми б благали країни об'єднатися, а він зажадав і підкріпив свою вимогу демонстрацією сили.

Якщо ти дійсно хочеш бути Матір'ю-сповідницею і ставиш благо свого народу понад усе, ти допоможеш Річарду! Зедд підняв брову, але промовчав.

Почувши знайоме ім'я, подав голос Гратч.

— Гррратч люююб Раааач-ааарг! Келен, хлюпнув носом, змахнула сльози.

— Я теж люблю Річарда.

— Келен, — підбадьорливо мовив Зедд, — як я впевнений в тому, що з часом чари будуть зняті з тебе, я так само не маю жодного сумніву, що ти знову станеш Матір'ю-сповідницею.

— Ти не розумієш, — заперечила вона, стримуючи сльози. — Багато тисячоліть Мати-сповідниця завжди захищала Серединні Землі і зберігала їх єдність. Я стану Матір'ю-сповідницею, яка не виконала свого обов'язку.

— Ні, — похитав головою Зедд. — Ти будеш Матір'ю-сповідницею, у якої вистачило сил і мужності врятувати Серединні Землі.

— Я в цьому не впевнена, — притиснула вона руку до серця.

Зедд підійшов ближче.

— Келен, Річард — Шукач. Він володіє Мечем Істини. Я — той, хто обрав його. Я, Чарівник першого рангу, прозрів в ньому сутність Шукача.

І він дотримується своєї сутності. Ним керує інтуїція, а вона в нього непомильна. Річард — дуже незвичайна людина. Дуже. Він діє як Шукач, користуючись при цьому своїм даром. Він робить те, що, на його думку, зобов'язаний зробити. Ми повинні вірити йому, навіть якщо не до кінця розуміємо, чому він поступає так або інакше. Прокляття, та він і сам не завжди це розуміє!

— Прочитай лист ще раз про себе, — порадила Еді. — Прочитай його серцем, і ти відчуєш серце Річарда. І пам'ятай також, що є речі, які він не наважився довірити паперу з побоювання, що лист можуть перехопити.

Келен витерла сльози.

— Я знаю, що це звучить егоїстично, але, повірте, я думаю не про себе. Я Мати-сповідниця. Я успадкувала довіру тих, хто був до мене. І ця довіра стала і відповідальністю. Коли мене обрали Матір'ю-сповідницею, я дала клятву.

Худим пальцем Зедд підняв їй підборіддя.

— Клятву захищати свій народ, заради цього можна піти на будь-які жертви.

— Може, й так. Я подумаю. — Борючись зі сльозами, Келен одночасно намагалася придушити закипаючий гнів. — Я люблю Річарда, але я б ніколи з ним так не обійшлася. Я не думаю, що він розуміє, як цей вчинок сприймається мною і моїми попередницями, які жертвували життям саме заради того, щоб цього не сталося.

— Думаю, що розуміє, — хрипко помітила Еді. Лице Зедда раптово стало майже таким же білим, як його волосся.

— Прокляття, — прошепотів він. — Ти не думаєш, що Річард виявиться досить дурний, щоб відправитися в замок, як по-твоєму?

Келен підняла голову.

— Замок під захистом чар. Річард не знає, як користуватися своєю магією.

Він не зможе пройти. Зедд нахилився до неї:

— Він володіє магією Збитку, не тільки магією Приросту. Чари, накладені на замок, засновані на магії Приросту. Якщо Річард скористається магією Збитку, то спокійно подолає найпотужніший захист з тих, що я там поставив.

Келен ахнула:

— Він говорив, що в Палаці пророків запросто проходив крізь будь-які щити, тому що вони були створені магією Приросту! Єдиний, який його зупинив, — це найперший, тому що в ньому була і магія Збитку.

— Там є речі, здатні убити його в мить ока, якщо він туди поткнеться! Саме тому ми захищаємо замок захистом. Прокляття, та там є щити, крізь які навіть я не ризикнув би пройти!

А для того, хто не знає про них, замок — смертельна пастка! — Зедд схопив Келен за плечі. — Як по-твоєму, Річарду може прийти в голову відправитися в замок?

— Не знаю, Зедд. Ти ж його, по суті, виростив. Тобі краще знати.

— Ні, він туди не піде! Він знає, наскільки небезпечною може бути магія. Річард — розумний хлопець.

— Якщо йому раптом щось не знадобиться. — Зедд, примружившись, подивився на неї.

— Знадобиться? Що ти хочеш сказати? — Келен стерла з лиця залишки сліз.

— Ну, коли ми були у Племені Тіни, він захотів закликати духів. Птахолов сказав йому, що це небезпечно. І сова принесла послання від духів, вона клюнула його в голову, розпорола шкіру, і впала на землю мертвою. Птахолов сказав, що це погана ознака, попередження Річарду від духів про те, що небезпека може бути смертельною. Але Річард все одно викликав духів. І з Підземного світу з'явився Даркен Рал. Якщо Річарду щось знадобиться, його ніщо не зупинить.

Зедд скривився:

— Але зараз-то йому нічого не потрібно! Навіщо ж йому потикатися туди?

— Зедд, ти ж знаєш Річарда! Він любить дізнаватися про щось новеньке. Він може відправитися в замок просто з цікавості.

— Цікавість в даному випадку може виявитися смертельною.

— У листі він пише, що один з його охоронців загинув. — Келен насупилася. — Взагалі-то він написав «одна». Чому його охоронець — жінка?

— Поняття не маю, — нетерпляче сплеснув руками Зедд. — Так що ти хотіла сказати про вбитого охоронця?

— Виходячи з того, що нам відомо, цілком може бути, що хтось із Ордена вже проник в замок і вбив її за допомогою його магії. Або, можливо, Річард побоюється, що мрісвізи можуть захопити замок, і піде туди, щоб його захистити.

Зедд погладив підборіддя.

— Він поняття не має про небезпеки, які загрожують йому в Ейдіндрілі, і, що ще гірше, не знає про смертельні властивості речей, які зберігаються в замку. Пам'ятається, я йому якось говорив, що там є чарівні предмети на зразок Меча Істини або книг.

Але і не подумав попередити, що багато з них небезпечні.

Келен вчепилася йому в руку:

— Книги? Ти сказав йому, що в замку є книги?

— Велика помилка, — крякнув Зедд.

— Та вже, — зітхнула Келен. Зедд висмикнув руку.

— Ми повинні негайно їхати в Ейдіндріл! — Він знову схопив Келен за плечі. — Річард не знає, як користуватися своїм даром. Якщо Орден застосує магію, щоб захопити замок, Річард не зможе йому перешкодити! Нам загрожує небезпека програти цю війну, не встигнувши її почати!

Келен стиснула кулаки.

— Просто не віриться! Ми стільки часу втікали з Ейдіндріла, а тепер змушені щодуху мчати назад! На це теж підуть тижні!

— Нічого не поробиш. Ми повинні думати про завтрашній день, а не про вчорашній. Келен подивилася на Гратча.

— Річард прислав нам лист. Ми можемо таким же способом відправити йому відповідь і попередити його.

— Це не допоможе йому втримати замок, якщо Орден вдасться до магії.

Келен стрімко перебирала в думці варіанти.

— Гратч, ти можеш віднести когось із нас до Річарду?

Гратч уважно оглянув усіх, трохи затримався поглядом на чарівника, але потім негативно похитав головою.

Келен засмучено закусила губу. Зедд, бурмочучи прокльони, крокував по кімнаті. Еді задумливо дивилася кудись удалину. Раптом Келен ахнула:

— Зедд! А якщо вдатися до магії?

— До якої? — Зедд зупинився й уважно подивився на неї.

— До тієї, за допомогою якої ти сьогодні підняв фургон!

— Я не вмію літати, мила. Всього лише піднімати предмети.

— Але ти здатний зробити нас легше, щоб Гратч міг нас донести?

Зедд наморщив лоба:

— Ні. Занадто важко утримувати довго. З неживими предметами простіше, але піднімати живих людей — це зовсім інше. Я можу нас всіх злегка підняти, але тільки на пару хвилин.

— А тільки себе? Ти можеш зробити себе досить легким, щоб Гратч тебе доніс?

— Так, це можливо. — Зедд засяяв. — Буде потрібно чимало сил, але я думаю, що впораюся.

— А ти можеш це зробити, Еді?

— Ні. — Еді мовби зіщулилася на очах. — У мене немає такої сили, як у нього. Я не можу. Келен не стала втрачати часу на співчуття.

— Значить, доведеться летіти тобі, Зедд. Ви будете в Ейдіндрілі набагато раніше, ніж ми. Ти потрібен Річарду прямо зараз. Не можна втрачати часу. Дорога кожна хвилина.

— Але я не можу залишити тебе без захисту! — Звів худі руки Зедд.

— Зі мною залишиться Еді.

— А якщо прийдуть мрісвізи, як побоюється Річард? Тоді тобі знадобиться Гратч. Еді з мрісвізамі не впорається.

Келен вхопила його за комір балахона.

— Якщо Річард піде в замок, він може загинути! А якщо Орден захопить замок, то всім нам кінець! І це набагато важливіше, ніж моє життя. Якщо ми дозволимо Ордену перемогти, загине набагато більше людей. Магія загине! Цього не можна допустити. Крім того, мрісвізи поки щось не з'являлися. З того, що вони напали на Ейдіндріл, зовсім не випливає, що вони з'являться ще де-небудь. І в будь-якому випадку мене приховують чари. Ніхто не знає, що Мати-сповідниця жива і що вона — це я. Їм нема чого ганятися за мною.

— Бездоганна логіка! Тепер я розумію, чому тебе обрали Матір'ю-сповідницею! Але все ж вважаю, що це нерозсудливо. А ти що думаєш? — звернувся Зедд до чаклунки.

— Я думаю, що Мати-сповідниця бути правою. Ми повинні виходити з того, що найбільш важливо на сьогоднішній день. Ми не можемо ризикувати всіма заради небагатьох.

Келен підійшла до Гратча. Оскільки гар сидів на підлозі, її очі опинилися нарівні з смарагдовими очима звіра.

— Гратч, Річарду загрожує велика біда. — Увінчані пензликами вуха гара підвелися. — Йому потрібна допомога Зедда. І твоя теж. За мене не хвилюйся.

Мрісвізи тут не з'являлися. Ти зможеш віднести Зедда в Ейдіндріл? Він чарівник і здатний зменшити свою вагу. Ти зробиш це заради мене? І заради Річарда?

Гратч надовго задумався. Нарешті він підвівся, розправив крила і поважноо кивнув. Келен обняла гара, який з великою охотою відповів їй тим же.

— Ти, напевно, втомився, Гратч? Хочеш відпочити чи полетиш відразу?

У відповідь Гратч охоче заплескав крилами. Зедд із зростаючою тривогою дивився на обох.

— Прокляття! Це найбільша дурість, яку я робив в житті! Якби мені призначено було літати, Творець б наділив мене крилами!

Келен слабо посміхнулася:

— Джебр же казала, що їй було видіння, де ти з крилами.

Зедд упер кулаки у боки.

— Ага! А ще вона сказала, що я шмякнусь в вогненна кулю! — Він тупнув ногою. — Гаразд. Рушили, чи що?

Еді встала і міцно обняла чарівника.

— Ти хоробрий старий дурень!

— От уже справді дурень! — Хмикнув Зедд. Він цмокнув чаклунку в щоку і раптом видав гучний крик, коли вона вщипнула його за бік. — Ти дуже гарний в цьому одязі, старий! Зедд мимоволі посміхнувся.

— Мабуть! — І тут же спохмурнів:

— Ну, більш-менш. Подбай про Матір-сповідницю. Коли Річард дізнається, що я дозволив їй добиратися до Ейдіндріла самостійно, боюся, я вже щипком не відбудуся! — Він обняв Келен і подивився на гара. — Що ж, Гратч. Гадаю, нам пора в дорогу.

Келен вийшла разом з ним за поріг.

— Зедд, ти повинен напоумити Річарда. — Голос її став ледь чутний. — Він поступає нерозсудливо! Зедд довго дивився їй в обличчя і нарешті м'яко промовив:

— Історію рідко творять розсудливі люди.