КЕТ ПОГАНО ПАМ’ЯТАЛА, як дісталася маєтку Бухти Скельних Мушель. Частину путі її ніс на руках Кеп, хоча дівчина кричала й дряпалася, відбивалася від нього, рвалася до Джеста. Капелюшник стримував Кет, поки вона зовсім не виснажилася й не надірвала собі горло. У голові билася одна-єдина думка: знайти Пітера Піта і знищити його.
У Кет сіпалося око. Пальці судомило, коли вона уявляла собі, як стискає їх на Пітовому горлі. Дужче. Ще дужче.
Коли вони дісталися маєтку, її батьки відразу пропустили їх, побачивши її закривавлену сукню й мертві очі.
Гнів кипів у Кет усередині. Вона не дивилася ні на кого. Нічого не говорила. Прогнала всіх геть. Коли нарешті залишилася одна, то стала на коліна біля вікна й благала Час, поки не потріскалися губи й не пересохнув язик. Авжеж він міг би повернути годинник назад. Авжеж він повелівав її долею.
Цього разу Кет помилує Жербельковта, аби Джест залишився живим.
Нехай чудовисько з’їсть Мері Енн, аби Джест залишився живим.
Вона дослухається до застережень Кепа. Вона вдасть, що не чує криків Мері Енн, і втече в Задзеркалля. Цього разу вона не оглядатиметься назад, аби Джест залишився живим.
Вона готова на все. Одружиться з будь-яким королем. Носитиме будь-яку корону. Віддасть серце будь-кому, хто попросить. Вона стане служницею Часу, якщо він поверне Джеста.
Однак Час мовчав, і її біль перейшов у лють. Цього разу не буде, і наступного не буде, більше взагалі не буде часу.
Час можна вмовляти скільки завгодно, це більше не має значення.
Джест помер.
Якоїсь миті вночі до неї у вікно постукав Ворон. Кет відразу кинулася відчиняти, але він з’явився лише щоб сказати їй, що Піт утік.
Кет упала на килим, її знову пронизав біль.
Лють роздирала її зсередини.
Минула ніч, і вона перетворилася на дикого звіра, несамовитого й невтомного. Коли Ебіґейл принесла чай, Кет жбурнула тацю у стіну. Коли Мері Енн спробувала набрати для неї ванну, Кет закричала й замахала руками. Коли мати покликала її з-за дверей, боячись увійти, Кет лише заричала до свого відображення у дзеркалі й вдала, що не чує. Вона планувала Пітову смерть. Вона клялася кожною піщинкою в бухті, що помститься за загибель Джеста.
Минуло майже два дні, перш ніж Кет нарешті заплакала і вже не могла зупинитися, як прорвана гребля.
Вбивця, мученик, монарх, божевільний.
Поки що справдилося лише одне з пророцтв.
Джест став мучеником. Джест помер. Джест.