Безсердечна

РОЗДІЛ 48

КЕТ ПОГАНО ПАМ’ЯТАЛА, як дісталася маєтку Бухти Скельних Мушель. Частину путі її ніс на руках Кеп, хоча дівчина кричала й дряпалася, відбивалася від нього, рвалася до Джеста. Капелюшник стримував Кет, поки вона зовсім не виснажилася й не надірвала собі горло. У голові билася одна-єдина думка: знайти Пітера Піта і знищити його.

У Кет сіпалося око. Пальці судомило, коли вона уявляла собі, як стискає їх на Пітовому горлі. Дужче. Ще дужче.

Коли вони дісталися маєтку, її батьки відразу пропустили їх, побачивши її закривавлену сукню й мертві очі.

Гнів кипів у Кет усередині. Вона не дивилася ні на кого. Нічого не говорила. Прогнала всіх геть. Коли нарешті залишилася одна, то стала на коліна біля вікна й благала Час, поки не потріскалися губи й не пересохнув язик. Авжеж він міг би повернути годинник назад. Авжеж він повелівав її долею.

Цього разу Кет помилує Жербельковта, аби Джест залишився живим.

Нехай чудовисько з’їсть Мері Енн, аби Джест залишився живим.

Вона дослухається до застережень Кепа. Вона вдасть, що не чує криків Мері Енн, і втече в Задзеркалля. Цього разу вона не оглядатиметься назад, аби Джест залишився живим.

Вона готова на все. Одружиться з будь-яким королем. Носитиме будь-яку корону. Віддасть серце будь-кому, хто попросить. Вона стане служницею Часу, якщо він поверне Джеста.

Однак Час мовчав, і її біль перейшов у лють. Цього разу не буде, і наступного не буде, більше взагалі не буде часу.

Час можна вмовляти скільки завгодно, це більше не має значення.

Джест помер.

Якоїсь миті вночі до неї у вікно постукав Ворон. Кет відразу кинулася відчиняти, але він з’явився лише щоб сказати їй, що Піт утік.

Кет упала на килим, її знову пронизав біль.

Лють роздирала її зсередини.

Минула ніч, і вона перетворилася на дикого звіра, несамовитого й невтомного. Коли Ебіґейл принесла чай, Кет жбурнула тацю у стіну. Коли Мері Енн спробувала набрати для неї ванну, Кет закричала й замахала руками. Коли мати покликала її з-за дверей, боячись увійти, Кет лише заричала до свого відображення у дзеркалі й вдала, що не чує. Вона планувала Пітову смерть. Вона клялася кожною піщинкою в бухті, що помститься за загибель Джеста.

Минуло майже два дні, перш ніж Кет нарешті заплакала і вже не могла зупинитися, як прорвана гребля.

Вбивця, мученик, монарх, божевільний.

Поки що справдилося лише одне з пророцтв.

Джест став мучеником. Джест помер. Джест.

РОЗДІЛ 49

КЕТ РАПТОМ ПРОКИНУЛАСЯ від тонкого пронизливого сміху й шелесту гілок. Вона швидко розплющила очі. Її ніздрі затремтіли від всюдисущого різкого аромату цитрини.

Постіль була збита й розкидана навколо — схоже, знову снилися кошмари з монстрами, вбивцями й каруселями, і вона лежала розпростерта на ліжку, а шкіра була мокра від холодного поту. Підвела очі на балдахін, на воскове листя, що проросло за ніч. З гілок звисали зелені плоди.

Руки були важкі, коли Кет потягнулася за одним із нижніх фруктів і зірвала його з гілки. Дерево зашелестіло. Лайм був завбільшки майже з її долоню.

Згори знову долинув сміх, вона підвела голову й побачила серед листя двоє чорних очей.

Кет підскочила й вищирилася:

— Чого тобі треба?

Тіллі відсунула вбік гілку, і Кетрін побачила її вузеньке личко та блискуче волосся, що сплуталося з листям.

— Ми казали тобі, що це станеться, — промовила вона моторошним голоском. — Вбивця, мученик, монарх, божевільний.

В очах усе почервоніло від пекучої ненависті. З гортанним криком Кет щосили жбурнула в дівчинку плодом.

Тіллі ухилилася. Фрукт пролетів крізь гілки дерева і впав на килим, не завдавши їй шкоди.

— Це було нечемно.

Кет обернулася, шукаючи поглядом власницю другого голосу. Елсі стояла поряд, притулившись до однієї зі стійок ліжка, її коротке волосся було скуйовджене.

Третя дівчинка звісилася вниз головою з балдахіна. Довге волосся Лейсі торкалося подушок.

— Власне, — сказала вона, — королеви так не поводяться.

— Забирайтеся геть! — закричала Кет. — Це ви винні, що він мертвий! Ви нас закляли! Геть!

Три Сестри спокійно дивилися на Кетрін, ніби вона запропонувала їм чашку чаю.

— Не ми замахнулися сокирою, — сказала Тіллі.

— Не ми вбили Жербельковта, — сказала Елсі.

— Не ми ввійшли в ті двері, — завершила Лейсі.

Сльози знову бризнули в Кетрін з очей, гарячі від ненависті.

— Це було ваше пророцтво. Ви вбили його, ви… — вона схлипнула. — Ідіть геть. Дайте мені спокій.

Лейсі почала розгойдуватися, зачепившись колінами за балдахін, її довге волосся лоскотало Кет плече.

— Ми багато чого бачимо, — сказала вона. — Нам відомо багато доль. Ми прийшли, щоб укласти з тобою угоду.

Кет витерла очі. На якусь мить у ній ожила надія. Жорстока, крихка надія. Вона ледве наважилася видихнути слова, що крутилися на язику.

— Ви можете… можете повернути його?

Дівчатка одночасно засміялися, ніби Кет пожартувала. Тіллі похитала головою й знову розсунула гілки, тепер вона на повний зріст височіла над ліжком. Одна з гілок подряпала їй щоку, з ранки виступила кров, але здавалося, що дівчинка цього не помічає. Було дивно бачити червону кров на тлі її білої шкіри й порожніх чорних очей.

— Ми не можемо повернути мученика, але можемо дати тобі щось інше, чого хочеш.

Кет почала тремтіти.

— Що?

— Помсту, — відповіли вони хором.

— Пітера Піта ніколи не знайдуть, — сказала Елсі. — Твій Ворон — убивця, але не мисливець, і ніхто його навіть не шукає. Король хоче, щоб усе припинилось і забулося.

— Але Пітер Піт у розпачі, — сказала Лейсі. — Його дружина мертва, а життя зруйноване. Він прийде до нас, бо захоче почати нове життя у країні Шахів.

Тіллі посміхнулася, показавши щілину між зубами.

— Ми можемо привести його до тебе, і зможеш звершити правосуддя.

У Кет пересохло в роті, губи злиплися.

Може, вони мають рацію? Ворон загубив його слід, і Кет знала, що жалюгідний Король не здатен знайти ані викрадача, ані вбивцю.

Їй було відомо, що Мері Енн вигадала якусь історію, яка пояснювала, що трапилося тієї ночі, зробила все, щоб урятувати репутацію, до якої Кет більше не було діла. Мері Енн розказала всім, що дізналася про злочини Піта й вирішила зупинити Жербельковта, а Кет і Джест прийшли її врятувати.

Джест був повністю виправданий посмертно і став героєм.

Однак Кет це не виправдовувало. Вона втекла із замку відразу після того, як погодилася стати дружиною Короля. Її перед усіма викрав інший чоловік. Король був ображений. Він хотів би радше вдати, ніби взагалі нічого не сталося.

У Кет такого вибору не було. Вона знала правду, вона не могла від неї сховатися й ніколи її не забуде.

Піт заслуговував на покарання. Він заслуговував на смерть.

Вона вперше відтоді, як впала в багнюку на гарбузових грядках, відчула, що у грудях ворухнулося серце.

— Що ви за це хочете від мене?

Лейсі розгойдалася, впала на ліжко й усілася, схрестивши тоненькі ніжки.

— Ми хворі. Ми вже давно помираємо. Нам потрібна плата, щоб підтримувати сили.

Елсі крутнулася навколо стійки ліжка.

— Серце допомогло б нам підтримувати сили тривалий час. Сильне серце, повне пристрасті й відваги.

Тіллі потягнулася вперед і провела брудним нігтем по ключиці Кет.

— Ми хочемо серце королеви.

Кет відсахнулася, притиснувши пальці до грудей, по руках побігли мурашки.

— Я не королева.

Тіллі знову посміхнулася.

— Поки що ні.

Тоді Сестри повторили слова, які так часто лунали в голові Кет…

— Вбивця, мученик, монарх, божевільний.

Вона похитала головою.

— Усі вважають, що я травмована істеричка. Король більше ніколи не захоче одружитися зі мною.

— Ти впевнена, що не захоче?

Лейсі зірвала з гілки лайм і простягнула його Кет, тримаючи в крихітних долонях.

Кет дивилася на плід, не переконана, що ці дівчатка не винні в тому, що трапилося. Однак вони казали правду. Не вони замахнулися сокирою.

Вона по черзі подивилася кожній із них у непроникні бездонні очі.

— Ви приведете сера Піта до мене? І я сама вирішуватиму його долю?

— Звісно, — сказала Елсі. — Зрештою, ти ж будеш Королевою.

Вони захихикали.

Кетрін стиснула щелепи й вирвала лайм із рук Лейсі.

Раптом прокинулася від високого пронизливого сміху й шелесту гілок. Швидко розплющила очі. Три Сестри зникли, але дерево лишилося: над її головою звисали важкі зелені плоди.