Безсердечна

РОЗДІЛ 28

НЕРВИ В КЕТ БУЛИ НАТЯГНУТІ, ЯК струни, поки вона прямувала назад повз ряди тріпотливих наметів. Її вже не цікавили ані ярмаркова їжа, ані гарненькі цяцьки. У її думках панував Джест і те, що сама вона боягузка. Невже вона так боїться засмутити батьків і Короля, що готова поступитися власним щастям заради їхнього задоволення?

— Кет! Ось ти де!

До неї бігла Мері Енн, стиснувши в кулаках чорну спідницю, її волосся вибилося з-під синьо-жовтого капелюшка. — Я тебе всюди шукаю!

— Що трапилося?

Кет озирнулася навколо й уперше помітила, що берег спорожнів.

— Поки що нічого. Однак конкурс уже десять хвилин як почався, і ось-ось прийде черга твого торта, але ти маєш бути присутня, якщо хочеш перемогти!

— Кон…? Ах так! Конкурс!

Мері Енн кинула на неї сердитий погляд.

— Ти що, забула?

— Ні, звісно, просто… я…

Мері Енн схопила її за руку.

— Сподіваюся, що це так. Я весь ранок тільки й думаю про ці двадцять крон, усе уявляю, що ми з ними зробимо, як відкриємо нашу пекарню.

Заспокоївшись, вона широко всміхнулася до Кет і показала на свій капелюшок.

— Я справді вважаю, що є щось особливе в цьому чепчику. А твій теж із Дивовижної Крамниці? Він чарівний.

— Ну так, він…

Кетрін замовкла, простягнувши руку до пухких крисів кумедного макарона. Вона раптом із подивом зрозуміла, що її мати, яка мусила б зробити доньці сцену через такий несмак, нічого не сказала. Навіть, здається, нічого не помітила.

Що там казав Кеп? Щось про втілення харизми в головних уборах, але що це означає?

Вона згадала, як на королівському чаюванні Марґарет Мірл була майже гарненька у своєму трояндовому бутоні. Подумала про те, як раптом почали розквітати мрії Мері Енн. Згадала й кухарський чепець, який зняла зі стіни в капелюшній крамниці, а Кеп зауважив, що він для несподіваних рішень, і за мить їй спало на думку запропонувати макарони як свідчення свого таланту.

Кет усміхнулася, радіючи дивовижному відкриттю.

Кеп торгував особливими, чарівними капелюхами.

Мері Енн втягнула Кет у намет, де були встановлені трибуни. Усі місця були зайняті, ще більше гостей скупчилося позаду. П’ять суддів сиділи на сцені за накритим тканиною столом: Король, Чирвовий Валет, Герцог Тусканський, пан Гусінь і Черепашко — той, кому Кет віддала носовичок. Перед кожним із них лежало по тістечку в блакитній глазурі з малиновими кришталиками цукру, і вони колупали їх виделками. Усі, за винятком Черепашка, на чиїй тарілці лишалися самі блакитні крихти. Більшість цукрових кристаликів прилипла до його випнутої верхньої губи.

Білий Кролик стояв на подіумі збоку від сцени. Щойно всі судді закінчили дегустацію тістечок, він заволав:

— А зараз судді виставлять оцінки дуже ягідним тістечкам, приготованим Товариством Лоз і Квітів!

На помості для учасників стояли три рослини в горщиках і тримали одна одну за листя.

— Ягоди добрі! — крикнув Король.

— Ягоди з’їли! — крикнув Черепашко.

— Можна було б притрусити зверху перцем, — зауважив Герцог, на що Кетрін кинула на Мері Енн недовірливий погляд, а та у відповідь прошепотіла одними губами:

— Перцем?!

Пан Гусінь витяг із рота кальян і пустив хмару диму через стіл. Інші судді ввічливо закашлялись і відсторонилися.

Джек, Валет, кинув виделку поряд із тістечком, скуштувавши лише один шматок.

— Гидота, — пробурчав він.

Квітки закивали одна до одної квітучими голівками, задоволені оцінками суддів. Троє лакеїв знесли їхні вазони з помосту, а інша група придворних винесла наступний десерт — нарізаний квадратними шматками неперевернутий ананасовий торт від леді Марґарет Мірл.

Марґарет зайняла місце на помості для учасників і розправила доволі широкі плечі. У Герцога, що сидів за суддівським столом, шкіра з ніжно-рожевої стала вогненно-червоною. Він спробував усміхнутися до Марґарет, оголивши випнуті ікла.

Марґарет презирливо пхикнула і з гордим виглядом відвернула підборіддя.

Герцог зіщулився.

Намагаючись угамувати тремтіння всередині, Кетрін оглянула юрбу й побачила батьків у передньому ряду. Ті й гадки не мали про її участь у змаганні, і Кетрін не знала, як вони до цього поставляться.

Позаду батьків сиділи Пітер Піт із дружиною, яка вже не була така бліда, як під час попередньої зустрічі з Кет, хоч її очі, як і досі, сяяли нездоровим блиском. Вона жадібно дивилася на шафу, де були виставлені десерти.

Кет відірвала від них погляд, поки не помітив сер Піт, сподіваючись, що він нічого не запідозрить через її гарбузовий торт. І чого б це? Він не єдиний, хто вирощує гарбузи в країні Чирвових Сердець. У нього немає підстав думати, що вона вкрала гарбуз із його ділянки.

Принаймні вона на це сподівалася.

Її погляд сковзнув далі й впав на Кепа. Він вештався в глибині намету, стрічка на його циліндрі тріпотіла на вітру з берега. Він помітив її й кивнув у її бік, натякаючи на капелюх-макарон. Але перш ніж вона встигла кивнути у відповідь, Кеп відвернувся, і вся його постава змінилася. Замість похмурої міни на обличчі з’явилася рідкісна для нього дружня усмішка. Потім поряд із ним виник Джест і стиснув йому плече, вітаючись.

У Кетрін тьохнуло серце, вона ще не отямилася після їхньої останньої розмови.

Білий Кролик прочистив горло, і Кетрін змусила себе зосередитися на тому, що відбувається на сцені.

— Що скажуть судді про витвір леді Марґарет?

— Ананасик приємний! — крикнув Король.

— І його вже з’їли! — крикнув Черепашко, зіскрібаючи з тарілки рештки торта.

— Було б краще, якби це був перевернутий торт, — сказав Джек, відкинувшись на спинку крісла і втупившись у стелю.

— Бути перевернутим зручно, — погодився пан Гусінь.

Він зняв пару капців і запхав босі підошви у свій шматок торта.

— Я сам чимало часу провів у перевернутому стані.

Герцог нервово відкашлявся, почухав вухо і сказав:

— Що ж… Гадаю, це було пречудово. Ідеальна кількість ананасів і… торт перевернутий саме так, як треба, я вважаю. Молодець, леді Мірл. Не можу уявити смачнішого десерту!

Кетрін закотила очі, але Марґарет ледве помітно всміхалася, поки йшла з помосту на своє місце.

— Наступний! — вигукнув Білий Кролик.

У повітрі з’явилася голова Чешира, і перед суддями поставили шматки пирога з тунцем. Кет з огидою сіпнулася й відвернулася. Знову прикипіла очима до Джеста.

Він спостерігав за нею з протилежного боку намету.

Вони обидва швидко відвели очі, й Кетрін сподівалася, що почервоніла не лише вона одна.

— Рибка фе… фе… феєрична, — сказав Король, затинаючись і позеленівши.

— Феєричну рибку з’їли! — крикнув Черепашко з-поза знову вже порожньої тарілки.

Решта троє суддів відмовилися пробувати творіння Чешира, і за кілька хвилин після того, як пиріг прибрали зі столу, він уже наминав його за сценою.

— Наступним, — сказав Кролик, — буде пряний гарбузовий торт від леді Кетрін Пінкертон із Бухти Скельних Мушель.

Пальці Мері Енн переплелися з її і міцно стиснулися.

— Ходімо, — сказала Кет і потягнула її за собою. — Ми переможемо разом.

Вони пройшли між рядами глядачів і зайняли місце перед сценою. На суддівський стіл винесли п’ять шматків торта. Кет ризикнула глянути на батьків: батько зацікавлено підвів густі брови, але мати вся почервоніла від такої ледве не зради. Кет боязко всміхнулася й подивилася на суддів. Король увесь сяяв, Черепашко також упізнав її, і його обличчя просвітліло.

— Дівчина з макаронами! — збуджено прошепотів він.

Кетрін привітала його, торкнувшись свого капелюха.

Черепашко нахилився до Валета, штовхнувши того своїм твердим панциром.

— Я вже пробував її випічку, — сказав він. — Вона дивовижна. А ще вона хоробра… така хоробра.

У Кет по тілу забігали мурашки. Найвиразнішим її спогадом про напад Жербельковта була трагічна загибель Лева, але дівчина також могла пишатися тим, що принаймні Черепашко залишився живий. Вона допомогла врятувати йому життя.

Джек чи то не помітив, як їй приємно, чи то йому було однаково, але він пирхнув. Його обличчя почервоніло, як помідор.

— Дивовижна — це перебільшення. Вона нормальна. Можливо. У гарні дні.

Він подивився на Кетрін та її капелюх і ще більше надувся.

— Не знаю, що такого всі в ній бачать, чи то смачні пироги, чи то невинні очі, як у лані, а може, неприродно блискуче волосся.

Він схрестив руки на грудях і задер ніс.

— Леді Пінкертон дуже переоцінюють, як на мене.

Пан Кролик прочистив горло.

— Прохання до суддів утриматися від упередженого ставлення до учасників.

Черепашко нахилив голову і запхав у рот перший шматок гарбузового торта, але Король і далі сяяв очима до Кетрін. Вона ніяково переминалася з ноги на ногу.

Поряд із ним Черепашко стогнав у солодкому екстазі, а котелок зсунувся йому на саму маківку голови. Інші судді взяли в руки виделки, коли Король раптом відштовхнув свій стілець і встав.

— Я не можу вважати себе неупередженим суддею, високоповажний пане Кролику, наш мудрий церемоніймейстере!

Його очі блищали, він ледве стримував радість.

У Кет усередині все опустилося. Вона замотала головою, але Король додав:

— Я дуже, дуже упереджений. Я сама упередженість! Адже цей гарбузовий торт, що стоїть перед нами, приготувала незрівнянна леді Кетрін Пінкертон, дівчина, що колись стане моєю нареченою!

Кет усю обдало холодом, ноги наче примерзли до помосту, на вустах застигла перелякана посмішка.

Король дивився на неї з незрозумілою гордістю.

— Отже, на будь-якому конкурсі, в якому вона бере участь, я завжди скажу: так! Вона мусить бути переможницею! Вона перемагає все і всіх, моє серденько, моя радість!

Кетрін відчувала, як у неї втупилися сотні очей, але вона наче скам’яніла, не в змозі відвести погляд від Короля.

Це був справжній кошмар.

— Ах, якою королевою ви будете, леді Пінкертон, майстрине випічки й господине мого серця! Ах, ах, запишіть це, хто-небудь! Джесте… а, от ти де! Запиши ці слова! Я включу їх у наступний вірш!

Король схопився за живіт, його розпирало від реготу.

Юрба сколихнулася. Намет наповнився перешіптуваннями. Кет відчувала, як несамовито радіє її мати. Вона уявляла, як із цього маленького свята на узбережжі рознесуться по всій країні плітки, наче круги на воді від кинутого у ставок камінчика.

Її охопив розпач.

Я ще не сказала «так», хотіла вона крикнути їм усім. Я ще не погодилася. Я не його наречена, хай там що він каже.

Кет розтулила рот, її трусило, вона хотіла протестувати. Цієї миті намет сколихнув крик.