Зниклий герой

LI ПАЙПЕР

— Джейсоне!

Пайпер не відпускала Джейсона і не припиняла кликати його по імені, хоч і майже втратила надію. Він був непритомним уже дві хвилини. Тіло димилось, очі закотилися під лоба. Вона навіть непевна була, чи він дихає.

— Це марно, дитино. — Гера стояла над ними в простому чорному одіянні і шалі.

Пайпер не бачила, як богиня перетворилась на ядерну бомбу. Дякувати богові, вона заплющила очі, але дівчина бачила наслідки. У долині не залишилось жодних ознак зими. Так само як і ознак битви. Чудовиська розчинились у повітрі. Руїни повернулись до колишнього стану — так само руїни, однак без жодних свідчень, що вони кишіли полчищами вовків, грозових духів і шестируких огрів.

Навіть мисливиці прийшли до тями. Більшість чекала на поважній відстані, на галявині, але Талія сиділа навколішки поряд з Пайпер, тримаючи долоню на чолі Джейсона.

Талія впилась очима в богиню.

— Це твоя провина. Зроби щось!

— Не звертайся до мене в такому тоні, дівчинко! Я цариця...

— Вилікуй його!

Очі Гери спалахнули.

— Я його попередила. Я б ніколи не скривдила хлопчика навмисно. Він мав стати моїм захисником. Я сказала їм заплющити очі, перш ніж відкрила свою істинну форму.

— Е-е... — Лео нахмурився. — Істинна форма це погано, так? То чому ж ви це зробили?

— Я вивільнила свою силу, щоб допомогти вам, телепню! — крикнула Гера. — Я перетворилась на чисту енергію, щоб розщепити чудовиськ, відновити це місце і навіть врятувати цих жалюгідних мисливиць від криги.

— Але смертним не можна дивитися на тебе в цій формі! — заволала Талія. — Ти вбила його!

Лео тривожно похитав головою.

— От про що говорилось у пророцтві. «І вивільнять гнів, що смертю стане». Ну ж бо, пані. Ви ж богиня. Використайте на ньому якесь чаклунство! Поверніть його.

Пайпер ледве чула цю розмову. Майже вся її увага була зосереджена на обличчі Джейсона.

— Він дихає! — оголосила вона.

— Неможливо, — сказала Гера. — Хотіла б я, щоб це була правда, дитино, але жодний смертний ніколи...

— Джейсоне, — покликала Пайпер, вкладаючи всю свою волю в його ім’я. Вона не може його втратити. — Послухай мене. Ти зможеш. Повернися. З тобою все буде добре.

Нічого не відбулось. Їй здалося, що його груди заворушились?

— Афродіта не має сили зцілювати, — з жалем промовила Гера. — Навіть я не можу це виправити, дівчинко. Його смертна душа...

— Джейсоне, — знову покликала Пайпер і уявила, як її голос лунає аж до самого Підземного царства. — Прокинься!

Він ухопив ротом повітря, і його очі розплющилися. На мить їх переповнювало світло — вони палали чистим золотом. А потім світло згаснуло, і його очі знову стали нормальними.

— Що... що сталося?

— Неможливо! — промовила Гера.

Пайпер стискала Джейсона в обіймах, поки той не застогнав:

— Роздавиш.

— Перепрошую, — сказала вона, сміючись і водночас витираючи сльози.

Талія стиснула братову руку.

— Як почуваєшся?

— Спекотно, — пробурмотів він. — У роті сухо.

І я бачив дещо... дуже жахливе.

— Це була Гера, — буркнула Талія. — Її Величність Бомба Уповільненої Дії.

— Ну все, Таліє Грейс, — промовила богиня. — Я перетворю тебе на мурашкоїда, я тобі обіцяю...

— Припиніть, ви двоє, — випалила Пайпер. Дивовижно, але обидві замовкли.

Пайпер допомогла Джейсону підвестись і дала йому залишки нектару зі своїх припасів.

— Слухайте... — Пайпер повернулася до Талії і Гери. — Геро... Ваша величносте, нам би не вдалось вас урятувати без мисливиць. А ти, Таліє, ніколи б не зустріла Джейсона... я ніколи б його не зустріла... коли б не Гера. Не сваріться, тому що у нас і без цього достатньо складнощів.

Обидві витріщились на неї, і протягом трьох довгих секунд Пайпер не знала, хто з них вирішить убити її першим.

Зрештою Талія буркнула:

— У тебе є запал, Пайпер. — Вона дістала сріблясту картку зі своєї парки і сунула її в кишеню куртки Пайпер. — Хочеш стати мисливицею, дзвони. Ми 6 не відмовилися від твоєї допомоги.

Гера схрестила руки на грудях.

— На щастя оцієї мисливиці, ти маєш рацію, дочка Афродіти. — Вона зміряла Пайпер очима так, наче дивилась на неї вперше. — Ти, певно, цікавилась, Пайпер, чому я обрала тебе для цього завдання, чому не відкрила твою таємницю від самого початку, навіть коли дізналась, що тебе використовує Енцелад. Мушу визнати, до цієї миті я точно не знала. Щось підказувало мені, що ти дуже важлива для цього завдання. Зараз я бачу, що мала рацію. Ти навіть сильніша, ніж я усвідомлювала. І ти права щодо загроз, які наближаються. Ми повинні діяти спільно.

Пайпер зашарілася. Вона гадки не мала, як реагувати на похвалу Гери, але втрутився Лео.

— Отже, — сказав він, — можна не сподіватись, що цей хлопчина Порфіріон просто розплавився і помер, еге ж?

— Ні, — погодилась Гера. — Врятувавши мене і це місце, ви відвернули пробудження Геї. Ви виграли нам деякий час. Однак Порфіріон повстав. Йому достало розуму, щоб не залишатись тут, до того ж він ще не відновив свою силу цілковито. Велетня може вбити тільки союз бога і напівбога. Щойно ви звільнили мене...

— Він утік, — промовив Джейсрн. — Але куди?

Гера не відповіла, але Пайпер охопило жахливе передчуття. Вона пригадала, що говорив Порфіріон про знищення олімпійців і витягування коренів. Греція. Вона подивилась на похмуре обличчя Талії і припустила, що мисливиця дійшла такого ж висновку.

— Я мушу знайти Аннабет, — промовила Талія. — Вона повинна дізнатись про те, що тут сталось.

— Таліє... — Джейсон схопив її за руку. — Ми так і не поговорили про це місце, чи...

— Знаю. — Її обличчя пом’якшало. — Одного разу я вже втратила тебе в цьому місці. Не хочеться залишати тебе знову. Але ми незабаром зустрінемось. У Таборі напівкровок.

Вона зиркнула на Геру:

— Забезпечиш їм безпечний шлях туди? Це найменше, чим ти можеш ДОПОМОГТИ.

— Не тобі мені вказувати...

— Царице Геро, — заступилась Пайпер.

Богиня зітхнула.

— Добре. Гаразд. Іди вже, мисливице!

Талія обняла Джейсона і сказала йому щось на прощання. Коли мисливиці пішли, подвір’я стало незвично тихим. У висохлому дзеркальному басейні не було жодних ознак земляних завитків, які повернули короля велетнів і ув’язнили Геру. Нічне небо було ясним і зоряним. У багряному лісі шелестів вітер. Пайпер пригадала оклахомську ніч, коли вони з татом ночували на подвір’ї дідуся Тома. Вона подумала про ніч на даху «Школи дикунів», коли Джейсон її поцілував... у її змінених Туманом спогадах.

— Джейсоне, що з тобою сталось у цьому місці? — запитала вона. — Тобто... я знаю, що мама залишила тебе тут. Але ти сказав, що це священне місце для напівбогів. Чому? Що трапилось із тобою після того, як ти залишився на самоті?

Джейсон розгублено похитав головою.

— Усе досі туманне. Вовки...

— Тобі подарували долю, — сказала Гера, — віддали мені на службу.

Джейсон кинув на неї сердитий погляд.

— Тому що ви змусили мою маму це зробити. Ви не могли змиритись з тим, що Зевс завів двох дітей з моєю мамою. Що він закохався в неї двічі. Я був платою за те, щоб залишити в спокої решту нашої родини.

— Це був правильний вибір і для тебе, Джейсоне, — наполегливо промовила Гера. — Коли твоїй матері вдруге вдалось піймати Зевса у свої тенета, це вийшло тому, що вона уявила його в іншій подобі — подобі Юпітера. Ніколи ще не траплялось подібного — дві дитини, грецька і римська, народжені в одній родині. Тебе мусили розлучити з Талією. Усі напівбоги твого роду починають свій шлях тут.

— Його роду? — запитала Пайпер.

— Тобто римляни, — сказав Джейсон. — Тут залишають напівбогів. Ми зустрічаємо богиню-вовчицю Лупу, ту саму, що виростила Ромула і Рема.

Гера кивнула:

— І якщо ти достатньо сильний, ти живеш.

— Але ж... — Лео здавався спантеличеним. — Що сталось потім? Тобто Джейсон так і не дістався табору.

— Табору напівкровок — ні, — погодилась Гера.

Небо над головою Пайпер наче заворушилося, у голові запаморочилося.

— Ти пішов до якогось іншого місця. От де ти був усі ці роки. У якомусь іншому місці для напівбогів... але де?

Джейсон повернувся до богині.

— Спогади повертаються, але не місцеперебування. Ви не збираєтесь про нього розповідати, чи не так?

— Ні, — відповіла Гера. — Це частина твоєї долі, Джейсоне. Ти мусиш сам знайти шлях назад. Але коли знайдеш... Ти об’єднаєш дві могутні сили. Ти подаруєш нам надію боротися проти велетнів і що — більш важливо — проти самої Геї.

— Ви хочете, щоб ми допомогли вам, — сказав Джейсон. — Але не говорите всього, що знаєте.

— Якщо я дам вам відповіді, вони перестануть бути правильними, — сказала Гера. — Такий шлях мойр. Ви повинні самотужки подолати свою подорож, щоб вона мала якесь значення. Ви троє вже приємно мене вразили. Я б не подумала, що можливо...

Богиня похитала головою.

— Достатньо буде сказати, що ви добре впорались, напівбоги. Однак це тільки початок. Зараз ви мусите повернутись до Табору напівкровок, де почнете планувати наступний етап.

— Про який ви нам не розповісте, — буркнув Джейсон. — І припускаю, ви знищили мого чудового грозового коня, тож нам доведеться повертатися пішки?

Гера відмахнулася від запитання.

— Грозові духи — створіння хаосу. Я не знищила того духа, однак не маю уявлення, куди він пішов і чи побачиш ти його коли-небудь знову. Існує легший шлях додому. Оскільки ви зробили мені велику послугу, я вам допоможу — хоча б цього разу. Прощавайте, напівбоги, ще побачимося.

Світ перевернувся догори дном, і Пайпер ледве не знепритомніла.

Коли вона знову почала чітко бачити, то була вже в таборі, у павільйоні для трапези, посеред вечері. Вони стояли на столі будиночка Афродіти, а одна нога Пайпер була в піці Дрю. Шістдесят таборян в одну мить підірвались на ноги і здивовано витріщились на, них.

Що б не зробила Гера, щоб жбурнути їх крізь усю країну, це не пішло на користь животу Пайпер. Їй ледве вдавалось притлумити нудоту. Лео так не пощастило. Він зіскочив зі столу і помчався до найближчої бронзової жаровні, куди його і знудило, — що напевно було не кращим підношенням для богів.

— Джейсоне? — Хірон вискочив уперед. Безсумнівно, старий кентавр пережив тисячі років, повних усякого дивацтва, та навіть він здавався приголомшеним. — Що... Як?..

Таборяни з будиночка Афродіти з роззявленими ротами витріщались на Пайпер. «Я, мабуть, жахливо виглядаю», — подумала вона.

— Привіт, — промовила Пайпер, настільки невимушено, наскільки могла. — Ми повернулися.