Жнець

34 Друга найболісніша річ, яку треба зробити

Зима невблаганно наближалася. Рован спочатку рахував своїх тимчасово вбитих, але згодом зрозумів, що вже не здатний на це. Дванадцятеро на день, тиждень за тижнем, місяць за місяцем. Вони всі злилися докупи. За вісім місяців навчання в женця Ґоддарда він здійснив понад дві тисячі вбивств, причому здебільшого знов і знов убивав тих самих людей. Він роздумував, чи вони його зневажають, чи сприймають це як звичайну роботу? На деяких тренуваннях вони мали тікати чи навіть відбиватися. Більшість не мала жодних навичок, але деякі явно проходили бойову підготовку. Його цілі на деяких уроках навіть мали власну зброю. Його різали, кололи, в нього стріляли — але його жодного разу не довелося відновлювати. Він перетворився на неймовірно досвідченого вбивцю.

— Ти перевершив мої найсміливіші очікування, — сказав йому Ґоддард. — Я підозрював, що в тобі є іскра, але навіть не мріяв, що вона отак пекельно розгориться!

І так, як і казав жнець Ґоддард — це почало приносити йому насолоду. А як і казав жнець Вольта — він почав себе за це зневажати.

— Я чекаю на твоє посвячення, — якось під час їхнього спільного післяобіднього навчання сказав йому Вольта. — Можливо, ми підемо від Ґоддарда. Будемо збирати у власному темпі, своїм способом.

Але Рован знав, що Вольта ніколи не матиме імпульсу, щоб втекти з Ґоддардової гравітації.

— Ти припускаєш, що оберуть мене, а не Сітру, — зауважив Рован.

— Сітра зникла, — нагадав йому Вольта. — Про неї вже кілька місяців не чути. Якщо вона й заявиться на конклав, то члени Інкрустаційного комітету не погладять її по голівці за таке довге зникнення. Тобі лише потрібно пройти останнє випробування, і ти, безсумнівно, переможеш.

Рован саме цього й боявся.

Рован дізнався про Сітрине зникнення з неофіційних джерел. Він не знав усієї історії. Ксенократ у чомусь її звинуватив. Вони екстрено зібрали дисциплінарний комітет, куди з’явилася жниця Кюрі та довела її невинність. Усе це, певно, підлаштував Ґоддард, бо коли в комітеті вирішили зняти з неї звинувачення, він просто лютував, як потім і з приводу її зникнення. Здається, навіть жниця Кюрі не знала, де вона.

Переповнений люттю Ґоддард уже наступного дня після тих новин улаштував збиральницьке шаленство разом зі своїми молодшими женцями та Рованом. Він виливав свій гнів на багатолюдному фестивалі врожаю — і цього разу Рован не міг нікого врятувати, бо Ґоддард перетворив його на свого зброєносця, постійно тримаючи поруч. Жнець Хомський підпалив вогнеметом кукурудзяний лабіринт, люди тікали від диму, і їх одного за одним діставали інші женці.

Жнець Вольта тепер був не у фаворі, бо кинув у палаючий лабіринт контейнер з отруйним газом. Надзвичайно ефективно, але Ґоддард з іншими женцями недоотримали для себе смертей.

— Я зробив це з міркувань людяності, — зізнався Ровану Вольта. — Краще померти від газу, ніж від вогню… — Він подумав і додав: —…або загинути саме тоді, коли вони гадали, що вже втекли з лабіринту.

Можливо, Рован помилявся щодо Вольти. Можливо, він утече від Ґоддарда, але точно не впорається без Рована. Це ще один аргумент для Рована здобути перстень.

До кінця того жахливого вечора вони всі досягли своєї квоти збирання, а Ґоддард, здається, все одно не втамував своєї жаги до крові. Принаймні він у розмові зі своїми послідовниками нарікав на систему, мріючи про день, коли женці не матимуть меж для збирання.

Сітра за багато тижнів до Зимового конклаву повернулась у «Водоспад» до жниці Кюрі, ще на початку місяця вогнів, коли друзі та близькі обмінювалися подарунками, щоб відсвяткувати стародавні дива, яких уже ніхто особливо не розумів.

На відміну від шаленої подорожі до північного узбережжя Амазонії, додому Сітра летіла з комфортом та спокійною душею. Їй більше не потрібно було щоп’ять хвилин озиратися, за нею вже ніхто не гнався. Як і обіцяла жниця Кюрі, з Сітри зняли всі звинувачення. Жнець Мандела надіслав жниці Кюрі щиросердні вибачення, але верховний клинок Ксенократ такого не зробив.

— Він удаватиме, наче цього ніколи не було, — коли вони поверталися з аеропорту, сказала їй жниця Кюрі. — Це його версія вибачення.

— Але ж це було, — сказала Сітра. — Я викинулася з будівлі, щоб від нього втекти.

— А мені довелося підірвати два чудові автомобілі, — іронічно додала жниця Кюрі.

— Я не забуду його вчинку.

— І не варто. Ти маєш повне право суворо судити Ксенократа — але не перегинай палиці. Підозрюю, що в рівнянні більше змінних, ніж нам відомо.

— Саме це сказав і жнець Фарадей.

Почувши його ім’я, жниця Кюрі всміхнулася.

— І як ся має наш хороший друг Ґеральд? — підморгнула Сітрі вона.

— Чутки про його смерть були сильно перебільшені, — мовила Сітра. — Він здебільшого займається садівництвом і довго гуляє пляжем.

Вони обидві мали намір зберігати в таємниці його існування. Навіть жнець Мандела вважав, що Сітра живе в Амазонії у родича жниці Кюрі, й нічого не підозрював.

— Можливо, років через сто я до нього туди подамся і там замешкаю, — сказала жниця Кюрі. — Але зараз ще багато роботи в Цитаделі женців. Потрібно виграти багато вирішальних битв. — Сітра бачила, як вона міцніше схопила кермо, поки про це думала. — Сітро, на кону стоїть усе, у що ми віримо як женці. Навіть почали обговорювати скасування квот. Саме тому ти мусиш отримати перстень. Я знаю, якою ти станеш жницею, і саме це нам необхідно.

Сітра відвернулася. Без щоденного збирання в останні кілька місяців з женцем Фарадеєм вона вчилася відточувати своє тіло і розум, а що навіть важливіше — міркувала про моральні й етичні вершини, яких обов’язково мусить досягти кожен справжній жнець. Це не було лише поглядами старої гвардії. Це просто було правильно. Вона знала, що Рована не вчили таких високих ідеалів, але це не означало, що, навіть попри свого кровожерливого наставника, він не тримав їх у своєму серці.

— Рован теж може бути хорошим женцем, — припустила Сітра.

Жниця Кюрі зітхнула.

— Йому більше не можна довіряти. Згадай, що він зробив з тобою на Врожайному конклаві. Ти можеш вигадувати для нього будь-які відмовки, але суть у тому, що він став невідомою величиною. Ніхто не може передбачити, як саме його змінить навчання в Ґоддарда.

— Навіть якщо це правда, — сказала Сітра, нарешті дійшовши до теми, яка її хвилювала, — я не знаю, як зможу його зібрати.

— Це друга найболісніша річ, яку тобі треба буде зробити, — визнала жниця Кюрі. — Але, Сітро, ти знайдеш спосіб це виконати. Я в тебе вірю.

Якщо зібрати Рована — друга найболісніша річ, подумалося Сітрі, то якою буде перша? Але вона боялася питати, бо не хотіла дізнатися.