Гойдалка

11

Шарлотта, природний супутник планети Тіронія (3КВ22:4),

система зірки Хаябуси (HD10647).

11 юла 417 року Ери Відновлення.

Години польоту минули в розмові. Автопілот «човника», що доправляв їх з Алефом на супутник Тіронії, навіщось обрав економну схему польоту з кількома зануреннями до планетної атмосфери та складними орбітальними маневрами. Тому у генерала з головним «горобцем» виявилось достатньо часу для спілкування. Розмова швидко зійшла на спогади. Алеф згадав своє стажування в далекій системі Зірки Тебі[51], де земні експедиції знайшли залишки інженерних споруд, пропорційних всій зоряній системі.

Й досі ніхто не знав, яка саме раса спорудила грандіозну «павутину», спроможну приймати до чверті енергії Зірки Тебі. Залишені напризволяще, підупалі залишки фотонних перетворювачів втратили стабільність. Їхнє неконтрольоване руйнування супроводжувалося зіткненнями уламків, падіннями шматків «павутини» на сусідні планети та іншими катастрофами.

«Горобці» намагалися вберегти науковців та їхнє обладнання не лише від небезпек деградованої техносфери, але й від дивних напівживих форм матерії, що мешкали у руїнах.

— Уяви собі мікроскопічні 3D-принтери, які за сотні тисяч років здичавіли, спростилися, але продовжують плодити собі подібних, — розповідав Алеф. — Уяви цілі колонії з мільйонів, мільярдів таких принтерів, які ліпляться до залишків «павутини», повзають поверхнями астероїдів, вишукуючи метали і кремній, й навіть заселяють сусідні планети, нищачи тамтешню біосферу. В цих колоніях виникає дивна форма такого собі колективного машинного інтелекту, яка потребує мережі з сотень тисяч з’єднаних принтерів, і ця форма агресивно налаштована до будь-якої конкуренції. Людей та нашу техніку вона також сприймає як конкурентів. А ще цій формі подобається наш метал.

— Щось на штиб самокерованої групи кіборгів-репликантів? — уточнив Марков.

— Щось таке, — кивнув командир «горобців». — Але збіса вдосконалене природнім відбором та підпорядковане лише одній меті — розмноженню. У перших зіткненнях з цим «принтерним життям» ми були безпорадними. Втрачали людей. Вони нападали координовано, спрямовували на наші скеґери здоровенні астероїдні брили, намагалися розгризти наших кіборгів, налітали хмарами. Весело було.

— Про це зняли фільми, я бачив.

— Я також бачив. Мало спільного з дійсністю.

— Було гірше?

— Було зовсім хріново.

— Здається, відвідування системи Тебі заборонили? Здається, ще при другому з Ойзеле.

— Заборона діяла сімнадцять років, — підтвердив Алеф. — Але тепер знову планують експедицію. Мене залучали як консультанта. Кажуть, як тільки лінкор повернеться, його готуватимуть до польоту в напрямку Тебі. Там, на четвертій планеті, досить пристойна киснева атмосфера і три глибоких моря.

— А божевільні принтери?

— Вони кисневу планету не заселяють. Для них це занадто агресивне середовище. Вони ж металеві.

— Могли б пристосуватися. Мали час…

— …Не мали натхнення, — розсміявся Алеф. — До речі, здається, йдемо на посадку.

Попелясто-жовтий диск Шарлотти зайняв вже майже дев’ять десятих оглядового екрану. Як і земний Місяць, поверхню супутника Тіронії вкривали метеоритні кратери та лавові поля. З лівого краю екрану спалахнуло сяйво Хаябуси, віддзеркалене сніжно-білими конструкціями військової бази.

— Вони тут зовсім не маскуються, — буркнув Марков.

— Донедавна не було потреби у маскуванні.

— Споруди виглядають як новісінькі.

— Вони і є новісінькі, — зауважив Алеф. — Вісім років тому фактично побудували нову базу.

— Я востаннє був тут ще у минулому столітті. Все вже позабував.

— Був по справам?

— Розслідував загибель техніка, — генерал не відривав погляду від стартових позицій, де чорніли силуети транспортних «човників». — Навмисне вбивство, замасковане під нещасний випадок.

— Технік знався з контрабандистами?

— Ви здивуєтесь, капітане, але мотивом виявилась ревність. До банальності просто. Жертва розвинула на цій базі, так би мовити, зайву сексуальну активність.

— Отакої, — розсміявся Алеф. — «Зайва сексуальна активність». Означення від легендарного детектива. Варто запам’ятати.

— Дарую. До речі, не вперше чую про «легендарного детектива». Може б, розповів бодай одну з тих легенд. Без жартів, самому цікаво.

— Справи Шерми Шайнар достатньо для того, щоб увійти до історії.

— Б’єш по хворому, капітане, — Марков відірвався від оглядового екрану. — Яка там історія, не жартуй так. Клонка обвела мене навколо пальця. Як останнього долбака. Геніальна дівчина.

— Це було на Кідронії?

— Так, майже рік тому. А здається, що десять минуло.

— Вона дійсно спала з імператором?

— Дійсно.

— Можна серіал знімати.

— Кажуть, що вже знімають. Тайла Той в ролі Шерми.

— Подібна на неї?

— Я тебе прошу. Як ворона на лебедя.

— На лебедя?

— Чорного.

— А тебе хто грає?

— Не признаються. А раптом мені не сподобається. Бояться генеральського гніву. В принципі, я вже проти.

— Проти чого?

— Проти Тайли Той. Яка з неї Шерма? — Марков витримав поважну паузу, відтак сам відповів на своє питання: — Ніяка. Шерма — тектонічна особа.

— Вірші писала непогані.

— А чому «писала»? Колись її розморозять, якщо вже не розморозили.

— Гадаєш, вони ризикнуть?

— Сайкс, наскільки мені відомо, полюбляє експерименти, — Марков повернувся до розглядання місцевого космодрому, вогні якого горіли вже зовсім поруч.

— Кажуть, що в Шермі захована третина Темного бога.

— Тим більше спокус для Преподобної. Пограти в політику з на-третину-богинею, уявляєш?

— Не дуже, — похитав головою Алеф. — Богині — істоти небезпечні. Я б на місці Преподобної не ризику…

Він не встиг договорити. Модуль струсонуло. Одночасно на оглядовому екрані виникла позначка з координатами посадки. Голос робота від імені командувача Четвертого флоту привітав їх з успішним прибуттям на об’єкт з довгим літерним кодом.

Тутешні пропускні системи виявились набагато простішими за авреліанські. Вже за півгодини вони увійшли до Зали Нарад, захищеної кількома кілометрами скельного ґрунту. Там серед порожніх металевих столів чекали з півдюжини вищих офіцерів Імперії і три піфійки.

Марков дарма крутив головою, шукаючи Теслена. Натомість натрапив на невисоку Знаючу, яка подарувала генералові милу посмішку.

«Усміхнена піфійка! — зупинився, наче спіткнувся, генерал. — Щось тут не те».

— Не всі піфійки зануди, — Знаюча продовжувала посміхатися.

— Читати думки поліцейських некоректно.

— Я нікому не розповім.

— Хіба що з цією умовою.

— Мене називають Фарі.

— Мене — Рене. А де імператор?

— Нам досі не повідомили, чи буде він присутній в реалі. Проте я не сумніваюсь, що ми з ним поспілкуємося.

— Радше він з нами, — підказав Марков, розвертаючись для привітання командувача.

Той з порогу запропонував присутнім увімкнути контури доповненої реальності і перевів залу в режим «червоної зони». Ілюзія переходу до іншого приміщення вразила генерала пропрацьованістю дрібниць. Учасники наради опинилися в роззолоченій ампірній залі з мармуровими колонами, кришталевими люстрами та важкими темно-червоними порт’єрами. У дальньому її кінці підносилось оточене екранами високе крісло, яке робило постать імператора не надто величною. Стомлене обличчя Еарлана Третього контрастувало з золотим коміром адміральського мундира та яскравим сонцем, яке творці тривімірної ілюзії запалили за вікнами зали. Маркову між тим подумалось, що зображення імператора складене з кількох проекцій.

— Я вирішив поки що не залишати внутрішніх секторів, — почав Охоронець прав і свобод світів. — Ситуація на Арпікрані стає критичною, вірус не вдається локалізувати. Натомість на Землі карантинні служби досягли певних успіхів. Кількість новозаражених знизилася до двадцяти двох тисяч за стандартну добу і має тенденцію до зменшення. Застосовані перші дійові вакцини, а ще ефективніші ліки очікуються за дві-три доби. Тепер я хочу вислухати ваші доповіді. Комфлоту доповідатиме першим, за ним командор Алеф.

— Сір, ми пройшли критичну фазу клонського бунту, — почав командувач. — Вся територія космодрому…

— Колишнього космодрому, — уточнив імператор.

— …Вся Ліфанія-шоста, сір, очищена від клонів. Йде зачистка промислової зони Гродії та підземних тунелів на північ від агломерації. Дрібні загони бунтівників розпорошені на тисячах квадратних кілометрів, ретельна зачистка потребуватиме ще кількох діб. Клони втратили, за нашими підрахунками, більш як сто тисяч бійців. Вони знекровлені, стомлені та деморалізовані загибеллю свого лідера. Бойові втрати флоту на даний час не перевищують чотирьох тисяч, що складає приблизно четверту частину особового складу штурмових підрозділів. Натомість спеціальні сили Джи Тау зазнали практично повного знищення. Вони втратили вісімдесят відсотків офіцерського складу. Ми були вимушені взяти під свій контроль зони їхньої відповідальності та карантинні майданчики. Цивільне населення практично не постраждало.

— А в куполах Ліфанії-восьмої?

— Там діяли охоронні сили колонії.

— Тобто це не ваша проблема? Зрозуміло.

— Шерифи мені не підпорядковані, — буркнув адмірал.

— З шерифами розберемося окремо, — пообіцяв суверен. — Алефе, слухаю вас. Марков, приготуйтеся.

— Лідера клонів знищено, сір, — доповів командир «горобців». — Йому вдалося переправити за межі планети артефакт, відомий як Око, але це, за нашими даними, не впливає на поточну ситуацію. Враховуючи цю обставину, ми з генералом Марковим прийняли рішення достроково зняти блокаду планети та згорнути спеціальну операцію по знешкодженню Ленго.

— За вашими даними?

— Я аналізую ситуацію в межах моєї компетенції, визначеної військовими статутами та вашими, сір, розпорядженнями, — в Алефовому голосі Маркову почувся метал. Генерал згадав, що той втратив на Тіронії до двох десятків імперських воїнів.

— Ви дослідили спосіб, яким Ленго здійснив телепортацію артефакту?

— Ми знайшли контейнер, подібний на резервуар для зберігання мафеді в анабіозі. Але лабораторні дослідження виявили, що це паливна каністра.

— То він телепортував артефакт без участі мафеді? Це щось нове.

— Ситуація, сір, потребує більш детальних та спеціалізованих досліджень. Артефакт є специфічним об’єктом, фізичні характеристики та можливості якого невідомі. З іншого боку, ми не можемо повністю відкинути припущення про те, що мафеді у транспортері були.

— Якщо були, то куди зникли? Й де їхні біологічні сліди?

— З’ясуємо, сір.

— Довго з’ясовуєте. Вам, Марков, є що додати? — погляд Охоронця прав і свобод світів ковзнув обличчям поліцейського, не затримався на ньому і повернувся до екранів, на які, судячи зі всього, виводилась поточна інформація.

— Сір, я би виділив в окреме провадження пошук тих, хто сприяв потраплянню Ленго на Тіронію, — доповідаючи, генерал намагався не видати свого хвилювання. Він вже зрозумів, що імператор їм не задоволений.

— Як пояснити те, що ви, імперський комісар та генерал поліції, потрапили в полон до клонів і залишилися живим? — Еарлан Третій відірвався від екранів, але дивився повз Маркова.

— В мене не було часу ретельно спланувати операцію. Сір, я визнаю, що допустився помилки. Готовий понести покарання. Того факту, що клони залишили мене живим, вичерпно пояснити не можу. Проте припускаю, що це пов’язано зі швидкою деградацією того тіла, до якого потрапив Ленго.

— Непереконливо.

— Інших припущень не маю, сір.

— Я знімаю з вас, Марков, всі повноваження та допуски імперського комісара. За вами зберігається персональне звання та службовий оклад генерал-лейтенанта поліції. Наказую вам відбути найближчим рейсом на Аврелію в розпорядження Маккосліба. Ви вільні.

— Я можу залишитися на нараді, сір?

— Ні. Я сказав: ви вільні.