Гойдалка

15

Дім астрофізика Гела Каспета,

планета Аврелія (6КА81:4),

зоряна система Мійтри (HD168443).

7 юла 417 року Ери Відновлення.

Світ проклятих стоїть на зрадах,

харчується зрадами і випорожнюється ними.

Наталія ще й ще й ще раз повторювала ці слова з древньої молитви дастуранів. Повторювала, заповнюючи ними голову, щоб у ній не лишилось місця для інших думок, щоб жінка-мутант не змогла дізнатись про заборонене. Прокляті її зрадили. І цей старий ідіот, якого стратять за те, що ховав партизанку, і його розбещений онук, котрому набридло сидіти в підвалі. Його також стратять, але їй від того не легше. Прокляті віддали її найбезжальнішому з ворогів — жінці-мутанту з Піфії. Віддали разом з ненародженою дитиною, разом з таємницею священної шаблі. А тепер вони сидять і слухають теревені мутанта про майбутнє людства.

Яке ще майбутнє.

Світ проклятих не має майбутнього.

— Ви так вважаєте? — владні очі Сайкс нарешті впіймали заблуканий погляд клонки.

Світ проклятих поїдає себе,

як змій, хвіст якого потрапив до власної пащі.

— Уроборус, — кивнула Преподобна. — Ваші пророки запозичили майже всі символи древніх гностиків.

— Тобі не осквернити нашої мудрості, мутанте, — погляд Наталії більше не блукав; вона дивилась в очі Сайкс і ненависть її зносила всі маски та нашарування. З глибин клонського єства виходила її справжня і кінцева сутність — дух посвяченої жриці, заточеної, як збройна криця, на погибель природнонароджених.

«Яка вона прекрасна у своєму виповненні!» — вловила піфійка думку Каспета і погодилась зі старим ученим. Поблідле обличчя Наталії, оточене розпатланим волоссям, стало ликом Горгони з древньої мозаїки — досконало красивим і отруєним променистою жадобою знищення.

— Я не збираюсь сперечатися, Наталіє, — Преподобна вклала у свої слова не просто зміст, але силу переконання, доступну лише еліті Знаючих. — Мене не цікавлять ваші таємниці…

— А мене цікавлять, — запевнив Блісс, котрий, скориставшись сконцентрованістю Сайкс, непомітно увійшов до будинку. — Я змушений нагадати усім присутнім, що, згідно з законами Імперії та самоврядної колонії Аврелії, клон серії КМ0981, а також імперські громадяни Гел і Самарро Каспети підлягають арешту як державні злочинці.

— Ти нас здурила, — просичав Росо.

Поблідлий Гел підвівся з крісла.

— Це непорозуміння, — Преподобна перенаправила силу переконання на координатора Джи Тау. — Адмірале, ви ж не станете…

«Тепер, або ніколи», — вирішила Наталія.

Залишаючи Каспетів підвал, клонка прихопила з собою один з тамтешніх раритетів — ніж для розрізання паперу. Ретельно погострений, він чекав свого часу під манжетою її куртки. Наталія не належала до майстрів кинжальної справи, але всі в оточенні Унно так чи інакше вчились бойовим мистецтвам.

Ніж золотою рибкою випірнув з рукава, клонка зробила блискавичний випад. На шиї Сайкс з’явилась кривава пародія на посмішку.

Гел скрикнув, Росо кинувся на Блісса, але йому пощастило менше. З-за спини адмірала вилетіли стрілки паралізаторів. Вражені ними, обидва Каспети і Наталія сповзли на підлогу.

— Де медики? — проревів адмірал. — Сюди, швидше!

Штатні спеціалісти з числа гіперів за кілька секунд опинились поряд з Преподобною. На її шию було накладено регенераційний комір, армія нанітів[33] обліпила пошкоджені судини і м’язи, блокуючи кровотечу, вводячи анестетики та зварюючи мікрохвилями розірвану плоть. Наніти-діагности майже відразу доповіли, що токсинів та радіоактивних речовин у рані не знайдено.

Відчувши німе запитання адмірала, старший з медиків тактичної групи доповів:

— Небезпеки життю немає, сір!

— Вона нас чує?

— Ні, сір, ми ввели її до штучної коми.

Блісс наказав відправити злочинців до Квантової Цитаделі, перейшов до іншої кімнати, активував спеціальну лінію комунікатора.

Пройшло шість довгих хвилин, перш ніж він почув знайомий голос:

— Що в тебе, Рею?

— Сір, Преподобну Сайкс щойно поранено у передмісті Аспера. Небезпеки її життю немає. Нападники арештовані. Я готовий понести покарання.

— Як це сталося? — після паузи запитав імператор.

— Вона самостійно вийшла на контакт з терористами. Її мотивації мені невідомі. З нами вона своїх дій не узгоджувала. Сір, я особисто втрутився, але…

— Негайно надішліть мені звіт. Детальний звіт. Я відправлю за Преподобною дискоїд.

— Сір, в нашому шпиталі…

— Адмірале, ви маєте подбати про безпеку Преподобної Сайкс до прибуття дискоїда. Подальше вас не стосується. Я чекаю на звіт.

Короткий сигнал засвідчив, що Охоронець прав і свобод світів залишив лінію. Блісс ще кілька хвилин розглядав картини на стінах кімнати. Відтак його погляд натрапив на старовинне дзеркало, яке відобразило лисого і вухатого сорокарічного авреліанця у парадному мундирі.

Розшитого золотом півника.

Він знав, що був правий, коли вирішив завітати до цього клятого будинку. Тричі правий. Але кого, в біса, тепер цікавитиме та його правота…