Гойдалка

4

Район агломерації Гордії,

планета Тіронія (3КВ22:4),

система зірки Хаябуси (HD10647).

10 юла 417 року Ери Відновлення.

Дорогою до базового модуля «горобців» Марков майже не відривався від капітанового комунікатора. Він на півтори доби випав з потоку подій і тепер намагався відстежити ті причинно-наслідкові ланцюжки, що привели Тіронію до стану повного хаосу.

Минуло тридцять годин від того, як Алеф перебрав на себе комісарські повноваження. Він жорстко протистояв місцевій адміністрації, і за весь той час, що Марков провів у полоні, жодний літальний апарат не залишив меж тіронійської атмосфери. Але це було єдиним, що вдалося капітанові «горобців». Його спроби координувати дії Четвертого флоту, Джи Тау і резервістів ні до чого не привели. Кожний воював за своїми правилами й, навіть гинучи, ані на йоту не відступав від корпоративних традицій та відомчих забобонів.

Флот послідовно, не рахуючи збитих дискоїдів, випалював та заливав бойовим токсином підземні кубла бунтівників, Джи Тау зазнали катастрофічних втрат у локальних сутичках із штурмовими загонами клонів, а шерифи тримали оборону на забарикадованих «галереях безпеки», котрі мало кожне з поселень природнонароджених. Головний порт, вірніше те, що від нього залишилось, потрапив під контроль повсталих. Всі придатні для виходу в космос апарати, включно з «Ніверісом» та президентським лайнером, «горобці» підірвали; тепер над Ліфанією-шостою клубочилась отруйна хмара.

Капітан «горобців» — чорношкірий голомозий міцно складений — також прикипів до комунікатора, куди стікались візуальні та вербальні потічки оперативної інформації. Час від часу він віддавав короткі накази. З них Марков зрозумів, що пошуками Сехмета керує майстер військового братства на ім’я Пуна, а прояви «чортівні» відслідковує офіцер з позивним «Дев’ятий», певно з Джи Тау. І що ані шукача антикваріату, ані свіжих ознак діяльності Ленго досі не знайдено.

Житловий блок у четвертій Ліфанії, де мешкав старий меґранс, виявився зачиненим. Пуна обшукала всі його приміщення та окреме сховище, яке орендував любитель екзотичних ігор. Без результату. Системи стеження не знайшли антиквара у жодному з тридцяти двох мільйонів двохсот тисяч сорока сканованих помешкань, наповнених земним або тіронійським повітрям. Його слід обривався приблизно за добу до початку повстання в одному з недбало відремонтованих ліфтів Мокрого купола. Облікове обладнання поселення зафіксувало, як Сехмет зайшов до пасажирського ліфта, де не працював регістратор. Проте відміток про його вихід з ліфтової кабіни не знайшлося. Комп’ютер, що керував технічними системами купола, зауважив цю дивну обставину, послав повідомлення про неї до офісу шерифа й заніс громадянина першої категорії Бела Сехмета до списку потенційно розшукуваних.

— Алефе, він у Мокрому, він у тому клятому гадючнику, — наполягав Марков, отримавши висновки технічного моніторингу. — Там за двісті років наробили стільки хитрих ничок, що в них можна перечекати ще одну Смуту.

— Пуна вже займається тим ліфтом, — кивнув капітан. — Але щось мені підказує, що камінця на цій планеті давно вже нема.

— Значить, треба тримати блокаду.

— Не все залежить від мене.

— У вас є прямий канал зв’язку з імператором?

Масивна Алефова голова зобразила щось на штиб кивка. Машина, на якій вони летіли, якраз зависла над базовим модулем.

— Зможете самостійно перейти? — поцікавився в Маркова капітан.

— А в чому проблема?

— Ми не сідатимемо, треба буде зістрибнути. А на вас немає екзоскелета.

— Якось буде, — махнув рукою поліцейський.

— Якось не вийде, — голена голова знов хитнулась, тепер на знак заперечення. — Ви ще не відійшли від тієї бридоти, якою вас накачали… Думаю, що це не буде порушенням субординації.

Алеф обхопив Маркова правою рукою за поперек і вистрибнув крізь прочинений люк апарата. Генерал не встиг ані підтвердити, ані заперечити його припущення. Натомість затримав дихання і закрив очі. За мить заковані в гнучку броню капітанові ноги замортизували на даху модуля. Не випускаючи Маркова з міцних обіймів, командир елітного спецназу проминув шлюзову камеру, і обидва офіцери опинились у просторому сфероїді, всі стіни якого вкривав тактичний екран. Вставши на підлогу і впустивши в легені земне повітря, генерал зауважив, що в кабіні-сфероїді працює оперативна група «горобців». Їхні голови і руки вкривали пластичні мембрани симуляторів віртуальної реальності. Дрібні посмикування тіл видавали напружену роботу імперських воїнів. Лише одна чергова — світловолоса жінка з вузьким обличчям та уважними сірими очима — залишалась в реалі. В неї на колінах лежала невідома генералові зброя: щось масивне і хиже на вигляд, з коротким стволом і вкрите ультрачорним лаком.

— Зв’язок з імператором. — нагадав Марков, оправляючи комбінезон.

— Я пам’ятаю, — Алеф зняв рукавиці і поклав обидві руки на командирську консоль. Відтак пробурмотів щось незнайомою мовою. Спалахнув куб тривимірного екрану. В ньому запульсувало світло, відтак розгорнулось зображення структури, складеної з кольорових спіралей та сліпучо-білих октаедрів. Алеф глянув у бік чергової, та ледь помітно кивнула.

— Візьміть шолом, — звернувся капітан до Маркова. — Он там, у силовому гнізді.

Поліцейський знайшов пристрій, видобув його з затискачів, переконався у тому, що має справу зі звичайним військовим засобом тривимірної симуляції, сів у найближче крісло та одягнув шолома. Гнучка плівка щільно охопила обличчя, ковпачки трансляторів залізли до вух, контактні лінзи злились з роговицею.

Коротка, проте вкрай неприємна мить переходу до віртуалу.

Легке запаморочення, червоне коло перед очима, поштовх кров’яного тиску та дзвін у вухах.

І ось навколо Маркова розкинувся осяяний ранковим сонцем неозорий земний степ. Такої якісної калібрувальної картинки він ще не бачив. Ніякої векторної асиметрії. Жодних імлистих напливів, анізотропії та мертвих пікселів. Алефові бійці працювали на пристойній техніці.

Картинка змінилася. Тепер над степом палала вечірня заграва. А довгасті хмари наче віддзеркалювали багряні барви пірамідальної сонячної корони. Ще мить — і сонце запало за обрій, все навколо пірнуло до густої темряви. Відтак її прорізала сліпучо-біла вертикальна лінія, потім до неї додалась горизонтальна — пурпурово-червона.

Щось стиснуло скроні, зникло й знову повернулося відчуття тіла.

«Зачекайте», — сказав жіночий голос, що йшов зі всіх напрямків цього штучного світу.

Марков чекав.

Він не знав, скільки часу минуло, коли картинка знову змінилася. Тепер він опинився у затишній кімнаті, за великим столом. Перед ним стояв плаский екран, і на ньому спалахували слова:

«09.07.417 ЕВ. 6.12 за умовним галактичним часом. Спеціальна захищена лінія нуль один нуль шість. Перевірка якості зв’язку. Натисніть три-три-сім-нуль-один».

На столі перед Марковим виникла клавіатура. Генерал побачив свої руки, що лягли на неї, перевірив рухливість віртуальних пальців і торкнувся ними квадратних іконок, у яких світилися запропоновані цифри. На екран вистрибнув новий напис:

«Дякуємо. Назвіть себе і введіть код СОО».

Марков написав своє ім’я, прізвище, посаду, особистий обліковий код. Став чекати. Пройшло хвилин двадцять, перш ніж на екрані спалахнули літери:

«Канал прямого зв’язку відкрито, 6.56 за умовним галактичним часом. Імператор на лінії».

«Вітаю вас, генерале».

«Я також вітаю вас, Суверене. Доповідаю: Ленго заблоковано на Тіронії. Він змінив тіло і отримав інформацію про те, що Око шість років тому придбав місцевий контрабандист Бел Сехмет. Вважаю, що Око тепер за межами Тіронії, і Ленго спробує вирватись з планети. Необхідна ваша підтримка для продовження повної блокади сполучення Тіронії з космосом».

«Що відомо про нове тіло Ленго?»

«Лише те, що це тіло молодого клона чоловічої статі, орієнтовно останніх серій за спеціалізаціями DS або HS».

«А щодо ментальної активності?»

«На даний час не фіксується».

«На чому базується ваше припущення щодо переміщення Ока за межі Тіронії?»

«На аналізі мотивацій, сір. Перекупник придбав Око за великі гроші. Ймовірно мав замовника на подібні артефакти. На самій Тіронії колекціонерів обмаль. Такі придбання робляться контрабандистами для заможних колекціонерів з Випереджаючих планет».

«Непереконливо. Жодних конкретних фактів. Вся ваша теорія, Марков, виведена з одного-єдиного повідомлення Родера. Ви вже отримали висновки психотехнологів щодо стану його пам’яті?»

«Очікуємо, сір».

«Тим більш непереконливо».

«Сір, у будь-якому випадку не можна випускати Ленго за межі Тіронії».

«Повна блокада не може тривати довго. Колонія та Імперія зазнають критичних збитків. Рахунок іде вже на сотні мільярдів. Також повна блокада заважає проведенню військово-поліцейських операцій проти бунтівників. Сенатори відкрито звинувачують імперський уряд у тому, що без поважних підстав припинена евакуація лояльних громадян. Сенат почав обговорення ситуації. Політиків, як ви розумієте, важко переконати… Я можу продовжити блокаду лише на сімдесят дві години. Три стандартні доби, Марков, й не секундою довше. Ваші надзвичайні повноваження зберігаються тільки на цей час. Ви повинні знайти і знешкодити Ленго за три доби. Це — наказ, комісаре. Успіхів.

Канал прямого зв’язку закрито, 7.02 за умовним галактичним часом».

Марков натиснув на вічко з червоним значком. Знову темрява і вертикальна риска. Мить втрати тіла і млосно-повільне повернення чуття.

Йому примарилося, що він влазить у свою реальну плоть, як у стару, вологу й смердючу від виділень одежину. Щоб відігнати геть це нав’язливе відчуття, довелося до головного болю сконцентруватися на останньому, не надто приємному враженні.

Шкіра під шоломом вкрилася випотиною. Відтак плівка роздулася, відлипаючи від голови разом з ковпачками та лінзами. Марков зняв шолом і майже хвилину повертав себе до звуків, кольорів та просторових координат реальності.

В очах майстра, якого називали капітаном Алефом, Марков помітив очікування. Він вклав шолома до гнізда, клацнув затискачами, сказав:

— Дедлайн за сімдесят дві години. І все, крапка.

— Сімдесят дві, — повторив Алеф повільно, наче пробуючи числа на смак.

— Велика політика.

— Надто мало часу, — там, де капітанове чоло переходило у масивний лисий купол, окреслилась глибока і довга зморшка, подібна до птаха з широким розмахом крил. — Я щойно отримав дані по зондуванню Родера.

— …?

— Його свідомість коректували. Зрушення зачепили більше чверті ментального поля. Сканери знайшли у гіпокампі блоковані сектори.

— Трансформована особистість?

— До цього не дійшло, але є ознаки доданих спогадів та інших маніпуляцій з базовими параметрами. Там вже не пам’ять, а щось таке… Збірка серіалів для шкільного віку.

— Значить, до псячої дупи усі його розповіді… — Марков ляснув рукавицею по химерно вигнутому кронштейну, матюкнувся, перехопив несхвальний погляд чергової. — Той виродок знову нас випереджає.

— Психотехнологи твердять, що корекція не виключає залишкових фрагментів реальності. Радше за все, Родерові родичі таки знайшли камінь. Сехмета ваш боєць також знає. Мав з ним якісь темні справи. Проте факт продажу викликає у моїх мозкоправів сумніви. Я щойно перенацілив на Гірчичну пустелю групу Пуни й ще два загони.

— А взагалі, за пустелею хтось стежить?

— Теоретично так.

— З орбіти?

— Не лише. Там вже третю добу перебувають оперативники Джи Тау. Якраз поряд з Родеровим транспортером.

— Зв’язок?

— Так, генерале, зв’язок з ними є… — губи капітана вигнулись у скептичну посмішку. — Якщо, звісно, це ще вони, а не зомбаки вашого клієнта.