Гіперболоїд інженера Гаріна

76

На дев’яту годину до «Арізони» підплив човен. Гріб якийсь веселий обірванець. Піднявши весла, він гукнув:

— Алло!.. Яхта «Арізона»?

— Припустімо, що так, — озвався датчанин-матрос, перехилившись через фальшборт.

— Є на вашій посудині якийсь Роллінг?

— Припустімо.

Обірванець усміхнувся, одкрив чудові зуби:

— Тримай.

Він спритно кинув на палубу листа, матрос підхопив його, обірванець прицмокнув язиком:

— Матросе, солоні очі, дай сигару.

І поки датчанин розмірковував, чим би в нього пожбурити з борту, той уже відплив і, пританцьовуючи в човні і кривлячись од нестримних радощів життя такого гарячого ранку, заспівав на всю горлянку.

Матрос підняв листа, поніс його капітанові. (Такий був наказ). Янсен відіпнув шторку, схилився над Зоєю, яка ще спала. Вона розплющила заспані очі.

— Він тут?

Янсен подав листа. Зоя прочитала:

Не дочитавши, Зоя розірвала листа.

— Тепер ми можемо чекати його спокійно. (Вона глянула на Янсена, простягла до нього руку). Янсен, ви повинні зрозуміти: або я загину, або я буду владарювати над світом. (У Янсена стислися губи, Зої сподобався цей рух). Ви будете знаряддям моєї волі. Забудьте нині, що я — жінка. Я фантастка. Я авантюристка, — розумієте ви де? Я хочу, щоб усе було моє. (Вона обвела руками коло). І та людина, єдина, хто може мені дати це, має зараз прибути на «Арізону». Я чекаю її, і чекає Роллінг.

Янсен підняв палець, озирнувся. Зоя запнула шторку. Янсен вийшов на місток. Там стояв, вчепившись у поручні, Роллінг, обличчя його, з криво і щільно стуленим ротом, було спотворене люттю. Він вдивлявся у ще курну перспективу затоки.

— Ось він, — ледве проказав Роллінг, простягаючи руку, і палець його завис гачком над блакитним морем, — он у тому човні.

І він квапливо, наганяючи жах на матросів, клишоногий, схожий на краба, побіг сходами з капітанського містка і зник внизу. Звідти телефоном він підтвердив Янсену недавній наказ — взяти на борт людину, яка підпливала шестивесловим човном.