Гіперболоїд інженера Гаріна

112

Золото, як нафта, само пливло з землі. Роботи по заглибленню шахти припинили. «Залізного крота» розібрали і вийняли. Тимчасові фермові кріплення шахти знімали. Замість них ставили на всю глибочінь масивні сталеві циліндри, всередині яких пролягала система охолоджувальних труб.

Треба було тільки регулювати температуру, щоб добувати ртутне золото на будь-якій висоті шахти, яке виштовхувала знизу розжарена пара. Гарін вирахував, що після того, як сталеві циліндри опустять до самісінького дна, ртутне золото можна підняти на всю висоту і черпати його прямо з поверхні землі.

Від шахти на північний схід спішно будували ртутопровід. У лівому крилі замку, що прилягало до підніжжя вежі великого гіперболоїда, ставили печі і вмазували фаянсові тиглі, де мало випаровуватися золото.

Гарін передбачав довести спочатку добову продукцію золота до десяти тисяч пудів, тобто до ста мільйонів доларів на добу.

«Арізоні» наказали повернутися на острів. Мадам Ламоль відповіла поздоровленням і по радіо оголосила всім, всім, всім, що припиняє піратські напади в Тихому океані.