Гіперболоїд інженера Гаріна

122

Секретар — найелегантніша людина у Сполучених Штатах — лежав ниць, учепившись закляклими пальцями в килим: він помер, навіть не крикнувши. Гарін, покусуючи тремтливі губи, повільно засовував у кишеню променевий револьвер. Потім підійшов до низеньких сталевих дверей. Набрав на мідному диску одному йому відому комбінацію літер, — двері розчинилися. Він зайшов до залізобетонної кімнати без вікон.

Це був особистий сейф диктатора. Але замість золота чи паперів тут містилося щось значно цінніше для Гаріна: привезений з Європи і спершу таємно переховуваний на Золотому острові, потім — тут, — у потаємних кімнатах палацу, третій двійник Гаріна — російський емігрант, барон Корф, який продав себе за величезні гроші.

Він сидів у м’якому шкіряному кріслі, поклавши ноги на позолочений столик, де стояли у вазах фрукти й ласощі (пити йому не дозволяли). На підлозі валялися книжки — англійські детективні романи. З нудьги барон Корф плював кісточками вишень у круглий екран телевізійного апарата, що стояв за три метри від його крісла.

— Нарешті, — мовив він, ліниво обернувшися до Гаріна, який саме увійшов. — Куди ви, чорт вас забирай, провалилися?.. Слухайте, чи довго ви ще маринуватимете мене в оцьому погребі? Їй-право, я волію голодати в Парижі…

Замість відповіді Гарін здер з себе стрічку, скинув фрак з орденами і регаліями.

— Роздягайтеся.

— Навіщо? — спитав барон Корф дещо зацікавлено.

— Давайте ваш одяг.

— У чому справа?

— І — паспорт, усі папери… Де ваша бритва?

Гарін сів до туалетного столика. Не намилюючи щоки, морщачись од болю, швидко зголив вуса й бороду.

— Між іншим, поряд у кімнаті лежить людина. Запам’ятайте — це ваш особистий секретар. Коли про нього згадають, можете сказати, що послали його з секретним дорученням… Зрозуміли?

— У чому справа, я питаю? — закричав барон Корф, хапаючи на льоту Гарінські штани.

— Я пройду звідси потаємним ходом у парк, до моєї машини. Ви сховаєте секретаря в камін і підете в мій кабінет. Негайно викличете телефоном Роллінга. Сподіваюся, ви добре запам’ятали весь механізм моєї диктатури? Я, потім мій перший заступник — начальник таємної поліції, потім мій другий заступник — начальник відділу пропаганди, потім мій третій заступник — начальник відділу провокації. Потім таємна рада трьохсот, на чолі якої стоїть Роллінг. Якщо ви ще не зовсім перетворилися на ідіота, ви мали все це визубрити назубок… Скидайте штани, чорт вас забирай! Роллінгу зателефонуйте, що ви, тобто П’єр Гаррі, стаєте на чолі війська й поліції. Вам доведеться серйозно битися, голубе…

— Дозвольте, а коли Роллінг вгадає по голосу, що це не ви, а я…

— А! Зрештою їм наплювати… Був би диктатор…

— Дозвольте, дозвольте, — отже, з оцієї хвилини я перетворююся на Петра Петровича Гаріна?

— Бажаю успіху. Втішайтеся повнотою влади. Всі інструкції на письмовому столі… Я — зникаю…

Гарін так само, як щойно в дзеркало, підморгнув своєму двійникові і зник за дверима.