Випробування вогнем

Розділ 64

Прокинувшись, Томас покліпав, протер очі — але не побачив нічого, крім суцільної білина. Ні силуетів, ні тіней, ні кольорів, нічого. Лише біле.

Він мало не піддався паніці, але йому раптом подумалося, що це може бути сон. Такий от дивний сон. Він відчував власне тіло, відчував під пальцями власну шкіру. Відчував, що дихає. Чув, що дихає. Однак і далі навколо нього панувала суцільна ясна порожнеча.

«Томе».

Голос. Її голос. А уві сні вона теж здатна з ним розмовляти? Вона вже так робила раніше? Так.

«Привіт», — відповів Томас.

«Ти… ти як?» — занепокоєно запитала Тереза.

«Що? А, все гаразд. А що?»

«А я гадала, ти трохи здивуєшся».

Томас збентежився. «Що ти маєш на увазі?»

«Скоро ти багато чого зрозумієш. Дуже скоро».

Тільки зараз Томас зрозумів, що з голосом у Терези щось не так. Якийсь він був дивний.

«Томе?»

Він не відповів. Усередині заворушився страх. Жахливий, нудотний, отруйний страх.

«Томе?»

«Хто… хто ти?» — запитав нарешті Томас, боячись почути відповідь.

По паузі йому відповіли:

«Це я, Томе. Це Бренда. На тебе чекають неприємності».

Томас закричав — сам не встигнув зрозуміти, як це сталося. Він кричав, і кричав, і кричав, аж поки не прокинувся від власного крику.