Діаболік

40

НА РАНОК, до початку Великих Змагань, було призначено засідання Сенату. Я знала, як мала проголосувати, щоб не засмутити Імператора: я повинна була погодитися на ухвалення резолюції про підвищення податків для Ексцесів із прикордонних планет. За словами Донії, Ексцеси з тих територій традиційно платили нижчі податки, оскільки проживали на небезпечних окраїнах Імперії.

Але нині, як усім було добре відомо, скарбниця Імператора спорожніла. Йому потрібні були гроші, щоб поповнити нерозважливо розтрачене багатство кількох поколінь Імператорів Домітріанів — багатство, яке він фактично втратив. Навіть ті, хто раніше були захищені від податків, нині відчули на собі тягар утримання членів королівської родини.

Перед початком зборів Служниця Тайруса передала мені маленький клаптик паперу, на якому були прописані інструкції щодо подальших дій.

Проголосуй проти резолюції.

Тож я проголосувала так, як сказав Тайрус.

Я була не єдиним Сенатором, хто зробив це. Коли я обвела поглядом кімнату, то запитала себе, скільки із цих людей проголосували проти, виконуючи інструкції Тайруса. Це був сміливий крок, враховуючи нещодавно влаштовану чистку, тож вони могли піти на подібний ризик тільки будучи впевненими, що хтось захистить їх від наслідків, які на них очікують за непокору Імператору.

Для Рандевальда фон Домітріана це справді стане потужним ударом.

Мене цікавило, скільки ще ударів завдасть Імператору Тайрус, перш ніж той відповість.

Після голосування я сіла в магнітний трамвай і поїхала до Картьєр Стретч — кронштейну, що розташовувався на протилежному боці від Берневал Стрітч. Це судно було менш занедбаним і призначалося для мандрівок, у які відправляються шукачі пригод: корабель являв собою поєднання прекрасних садів, штучних струмків і великої кількості небесних куполів. У самому кінці кронштейна розмішувався найбільший небесний купол із великими вікнами, з яких було видно гоночний трек.

Поряд зі мною йшли Сенатори, які теж прямували на змагання, і по дорозі спокійно розмовляли про події, що трапилися п’ять років тому, — про пілотів, їхні екіпажі й сім’ї, які були страчені після того, як Імператор програв усі свої гроші. Ніхто не заздрив пілоту, на якого Імператор поставить цього року.

Мабуть, Великі Змагання відбувалися щоразу, коли шість зірок системи розташовувалися настільки близько одна від одної, що до них можна було дістатися на кораблі. Судна змагалися за те, хто перший зробить петлю навколо кожної із них на максимальній швидкості, підлетівши якомога ближче. Шістдесят гонщиків — переважно Ексцеси, яких спонсорували Вельмишановні Пани, — роками готували кораблі й відточували свої навички для участі в цих змаганнях. Вони зліталися з усіх куточків Імперії, щоб поборотися за великий горщик — грошову винагороду, на яку можна було купити невеличкий місяць.

У минулі роки спонсором заходу виступав Імператор. Цього разу ним став Тайрус. Коли рік тому він запропонував це, його великодушність здавалася жестом доброї волі стосовно Імператора, бо тоді Тайрус викликав менше підозр, і ще не заявив привселюдно про скрутне фінансове становище Імператора. Тепер цей жест більше нагадував ляпаса й здавався умисною, публічною насмішкою над Імператором, бо доводив, що Тайрус був більш спроможним.

Я сиділа поряд із Тайрусом на літаючій платформі, що була призначена для осіб королівської крові. Пальці Тайруса були складені будиночком, його м’язисті руки спиралися на підлокітники крісла. Елантра разом зі своєю сім’єю була на нижній платформі, де сиділи більшість Вельмишановних Панів. Вона відправила Тайрусу кілька блискучих посмішок, одну з яких він повернув, але здавалося, був надто зайнятий власними думками, щоб помітити її подальший флірт.

Натовп навколо нас гудів від захвату. Тайрус не пошкодував грошей на забезпечення хімічними релаксантами і виділив кошти на послуги лікарів — на випадок передозування. Служниця подала нам піднос.

Я зробила вигляд, що з цікавістю оглядаю його вміст; очікувалося, що я теж спробую частування.

Ніякого алкоголю. Ніяких опіатів. Нічого, що мало седативну дію. Тільки амфетаміни й ейфорійні засоби для підвищення концентрації уваги.

Я крадькома поглянула на Тайруса, розмірковуючи, чи не навмисне він заборонив деякі речовини.

Посмішка Тайруса робила його схожим мені ледачого кота. Він нахилився до мене і тихо промовив:

— Я хочу, щоб люди запам’ятали цей день. Щоб не було нічого, що затьмарює розум.

Отже, він щось замислив.

— Ви поставили на когось? — запитала я.

— Цілий статок на Дандраса Тайрона, — відповів Тайрус. — А ти?

Мене здивувало, що Тайрус так легко витрачав велику суму грошей, хоча знав, скільки його дядько програв на змаганнях останнього разу. Це було дуже не схоже на Тайруса. Можливо, він знав щось, чого не знала я. Я поглянула на екрани зі ставками біля підніжжя наших стільців.

— Я теж поставлю на Дандраса.

Тайрус схопив мене за руку, перш ніж я встигла зробити ставку.

— Буде краще, якщо ти витратиш свої гроші в іншому місці.

Я здивовано поглянула на нього. То він не був упевнений, що Дандрас переможе? Я не могла розгадати його наміри.

Тому я навмання поставила невелику суму на іншого пілота.

Імператор прибув із парою своїх Діаболіків. Навколо почали спалахувати голограми, у повітрі лунали крики й ревіння натовпу. Імператор пройшов на своє місце, над нашою платформою. Море зброї здійнялося в повітря, коли люди пригасли руки до серця, вітаючи Імператора. Він гнівно оглянув натовп, бо вже чув про невтішні для нього результати голосування в Сенаті. Роздратовано махнувши рукою, він дав сигнал до початку перегонів.

У ту саму мить кораблі, що стояли в доках біля станції, злетіли в чорну порожнечу, прямуючи до першої із шести зірок — червоного карлика, облетівши який, вони набрали швидкість.

Вниз опустився екран, щоб показати нам зорельоти, які зникли з поля зору. Зображення часто переключалося з одного супутника на інший, показуючи всю шестизоряну систему.

Змагання триватимуть кілька годин і події розгортатимуться цікавіше щоразу, як гонщики збільшуватимуть швидкість й наблизяться до зірок, щоб значно зменшити відстань. Деякі гонщики прораховувалися, і сила гравітації зірки затягувала й знищувала їх. У шестизоряній системі існувало безліч хаотичних гравітаційних сил, тому навіть пролітати через неї на стандартній швидкості було небезпечно. Багато учасників змагань сьогодні помруть, але поки вони не вибули на самому початку заходу, як це зробив чемпіон Імператора під час останніх змагань, вони не накличуть на себе ганьби.

Служниці розносили таці з наркотичними речовинами, продуктами й сувенірами. Люди модифікували свою зовнішність, щоб змінити риси обличчя і бути схожими на улюблених гонщиків своїх зоряних систем, натовп вибухав схвальними вигуками й оплесками щоразу, як на екранах з’являлися кораблі їхніх чемпіонів.

Тайрус був мовчазним і зосереджено вдивлявся в найближчий екран, ніби очікуючи чогось, сидячи в засідці. Він усе ще тримав мою руку на згині своєї руки. Але раптом він почав міцніше стискати її. Я подивилася на його м’язисте передпліччя. Це було зовсім не схоже на Тайруса — настільки явно демонструвати свою тривогу. Я простежила за його поглядом. Корабель Дандраса Тайрона наблизився до зорельоту гонщика на ім’я Вінтон Траваніс.

А потім це сталося.

Мабуть, відбулася зміна гравітаційних сил, або виникла турбулентність — важко сказати. Але корабель Вінтона занесло вбік і він врізався в судно Дандраса, й у ту саму мить обидва зорельоти по спіралі відлетіли в різні боки і були дискваліфіковані.

До того ж це відбулося на самому початку гонки.

Натовпом прокотився крик, усі скочили на ноги, а потім корабель Дандраса потрапив у гравітаційне поле, втратив керування і вибухнув, розлетівшись на шматки в яскравому полум’ї пожежі.

Натовп замовк, запала мертва тиша й усі погляди звернулися в бік Спадкоємця Прімуса. Усі бачили, яку величезну суму він поставив на Дандраса. Я теж подивилася на нього, щоб побачити, як він на це відреагує.

Тайрус сидів у кріслі, схрестивши руки, і непорушно дивився прямо перед собою. Фактично, події останніх Великих Змагань повторилися. Спадкоємець Імперії, як і його дядько, поставив усе своє багатство на одного гонщика, який вибув із змагань через помилкові дії суперника, так і не долетівши до першої зірки. Усі знали, що сталося далі з уцілілим гонщиком, який був винен в аварії. Ганьба. Страта.

— Жаль, — донісся згори голос Імператора, і Тайрус поглянув на нього. — Сподіваюся: ти не залишився на мілині.

— Я поставив більше, ніж хотів би програти, — тихо відповів Тайрус.

Але на його обличчі застиг вираз смертельного спокою, і не було жодних ознак жаху, який я очікувала побачити після подібного.

— Помилка пілота, — голос Імператора сочився єхидством. Його очі світилися радістю, коли він дивився вниз на Тайруса. — Я дозволю тобі самому розібратися з наслідками.

Тайрус знову опустився в крісло поряд зі мною, і я уважно на нього поглянула: його обличчя перетворилося на виточену, непроникну маску, за якою не видно було жодних емоцій.

Він сказав мені не ставити на Дандраса.

Вінтон — пілот, винний у зіткненні, вочевидь, знав, що траплялося в минулому з тими, хто посмів позбавити Домітріанів багатства. Коли кораблі учасників долетіли до наступної зірки, його зореліт уже покинув цю зоряну систему. Він вирішив, що краще втекти від покарання, яке очікувало на нього у Хризантеміумі.

Проте далеко він не втік.

Бажаючи завоювати прихильність Спадкоємця Прімуса, деякі з менш сановитих Вельмишановних Панів відправили навздогін льотчику власні зорельоти. Найманці повернулися з утікачем майже наприкінці гонки. Звістка про це швидко поширилася натовпом. Тайрус встав і пішов до «Валор Новус», за ним рушила половина натовпу, забувши про останній відрізок гонки. У будь-якому випадку тепер, коли більшість гонщиків були дискваліфіковані або знищені, ажіотаж спав. Переможець значно випередив своїх конкурентів і спокійно дістався фінішну.

Прояв гніву Спадкоємця Прімуса обіцяв бути набагато цікавішим видовищем, ніж завершення гонки.

Коли ми наблизилися до Зали Суду у «Валор Новус», Тайрус усе ще тримав мою руку у своїй долоні, а люди, які вирушили за нами, уже займали найкращі місця біля стін і оточував нас у кільце.

— Я маю закликати вас виявити стриманість? — запитала я його, думаючи про свою роль у наших публічних виступах.

— Не цього разу, — сказав Тайрус. — Нехай усі почують мою відповідь.

Ми підійшли до чоловіка, який стояв на колінах, — переляканий Ексцес з недосконалою шкірою мешканця планети. На його обличчі читався страх, оскільки він знав, що трапилося з останньою людиною, яка в такий спосіб перейшла дорогу Домітріану.

Тайрус довго дивився на нього згори вниз, а потім підняв руку, закликаючи глядачів до тиші, бо вони почали схвильовано перешіптуватися, припускаючи, скількох людей стратять цього разу.

— Я бачив, як ти потрапив у страшну аварію. Чому ти намагався втекти? — запитав Тайрус. Він нависав над чоловіком, який стояв на колінах, і в цю мить був дуже схожий на грізного Імператора.

— Я злякався, Ваше Високопреосвященство. Це був нещасний випадок. Моя навігаційна система зламалася. Будь ласка, — Вінтон упав на підлогу. — Я знаю, Ваше Високопреосвященство повинні забрати моє життя, але, будь ласка, помилуйте мою родину. Не вбивайте членів моєї команди. Вони не винні.

Тайрус нічого не сказав, дозволивши благанням пілота на мить зависнути в повітрі, загострюючи ситуацію. Я уявляла, як сам Імператор налаштовує картинку із Зали Правосуддя на своєму екрані, замість того, щоб спостерігати за завершальним етапом гонки.

— Встань, чоловіче, — промовив Тайрус.

Вінтон підняв голову і поглянув на нього своїми великими, переляканими очима.

— Ваш... Ваше Високопреосвященство?

— Я сказав, встань. Я не збираюся карати смертю такого чесного спортсмена, як ти, особливо за те, що трапилося внаслідок нещасного випадку. Це було б варварством.

Шепіт недовіри пронісся залою.

— Буде проведено розслідування цього інциденту, і якщо хтось виявиться винним, їм більше не дозволять виступати в цьому виді спорту, — сказав Тайрус. — Щодо вас, то ви особисто відправитеся з візитом до родини покійного і передасте рідним померлого суму, яку я їм виділю. Чи можу я довірити вам цей обов’язок?

Вінтон знову впав на коліна, стиснувши руки.

— Так, так, Ваше Високопреосвященство! Так, ви можете довірити це мені!

Тайрус простягнув руки й дозволив чоловікові благоговійно прикласти його долоні до щік.

— І, звичайно, я збираюся провести службу у Великій Геліосфері, щоб вшанувати пам’ять тих, кого ми втратили під час цих доблесних змагань. Сподіваюся: ви відвідаєте службу перед вильотом?

— Так, із задоволенням. Із задоволенням, Ваше Високопреосвященство! — На радощах він почав прикладати долоні Тайруса то до однієї щоки, то до другої. — Ви дуже милосердний і великий, і просто...

— Відпочиньте, — Тайрус відійшов від нього. Потім звернувся до найманців, які спіймали втікача. — Дякую вам, що знайшли нашого норовливого друга, перш ніж він здійснив якийсь необачний вчинок. Ви отримаєте щедру винагороду за свої послуги.

Коли Тайрус розвернувся і пішов геть із Зали Правосуддя, я почула, наростаючий гомін здивованих голосів, бо люди побачили милість Домітріана. Цього Домітріана. Контраст із його дядьком був настільки разючим, що я помітила відблиск віри в майбутнє на обличчях людей, надію на те, що Імперією керуватиме цей молодий і справедливий правитель.

Я наздогнала його, чудово розуміючи, що саме він зробив. Він знову завдав удару Імператору, в інший, підступний спосіб, який не можна було безпосередньо інтерпретувати як ворожість, але тим не менше, ці дії ще більше підірвали авторитет Імператора. Він планував програти, щоб продемонструвати своє милосердя після програшу.

— Чудово спрацьовано, — тихо видихнула я.

Тайрус кинув на мене швидкий погляд, і на мить його непроникна маска дала тріщину, відкриваючи емоції, які я побачила на його обличчі, коли Елантра штовхнула Юніті на ринг.

— Я не заслуговую на похвалу, Немезідо. Я зробив жахливу річ. Судно мало зламатися, а не вибухнути.

Я не думала про чоловіка, який загинув в аварії. На мій погляд, мета завжди виправдовувала засоби, але очі Тайруса були затуманені.

— Я зовсім не добрий. Я давно змирився з тим, що коли стану на вибраний шлях, мої руки будуть у крові. Але я не очікував, що сьогодні я вб’ю невинну людину.

— Тайрусе, якби я переживала через кров кожної невинної людини на моїх руках, я б не змогла функціонувати. Принаймні ти можеш загладити свою вину.

— Так, — сказав він, — так. Його сім’я отримає велику грошову компенсацію. Я зроблю для них усе, що буде в моїх силах, — він уривчасто вдихнув. — Я повинен жити із цим тягарем, Немезідо. Я житиму із цим.

Ми поринули в мертву тишу після того, як Тайрус згадав чоловіка, винуватцем смерті якого він мимоволі став, а я замислилася над його діями. Враховуючи сьогоднішні події під час гонок і результати ранкового голосування, Імператор більше не зможе ігнорувати провокації Тайруса.

Рандевальд фон Домітріан помститься. І це лише питання часу.