Діаболік

26

СФЕРИЧНИЙ КУПОЛ, у якому розташовувалася бальна зала, був ніби стиснутий в обіймах Ленджерхорн Річ — одного з вигнутих кронштейнів. Купол нагадував Велику Геліосферу з безліччю вікон, з яких було видно безмежний Космос, а по його периметру розмішувалися приватні кімнати для Вельмишановних Панів.

Кристалічна речовина купола була розмальована орнаментами і переливалася в променях небесних світил, відбиваючи міріади сяючих призм.

Мої Служниці та слуги Тайруса внесли вибрані для свята одяг та коштовності. Вони одягли мене в приватних покоях для слуг, біля купола бальної зали, який своєю чергою відокремлювався від загальної конструкції «Валор Новус».

Купол бальної зали від’єднався від Хризантеміума і, злегка похитуючись під дією гравітаційних сил, рушив до мальовничіших місць шестизіркової системи, щоб танцівники могли насолодитися прекрасним видом із вікна під час виконання танцювальних кульбітів. Невдовзі купол бальної зали вийшов на орбіту найменшої з шести зірок, зупинившись біля фіолетових і блискучо-рожевих спалахів газопилової туманності, з якої можна було милуватися газовим гігантом і його вісьмома місяцями — напрочуд красивими пейзажами, що утворювали нескінченні декорації на тлі неосяжної темряви Космічного простору.

Простір заполонили вступні акорди, що сповістили перших танцюристів про необхідність зайняти свої позиції. Звісно, першими танець виконували Імператор і його нинішня куртизанка — кузина Сенатора фон Кантернелла. Я наблизилася до великого однобічного вікна своєї кімнати і вхопилася за спеціальні перила, прикрашені оригінальним орнаментом.

Силу тяжіння деактивували.

Відчуття легкості трохи шокувало мене: мені здалося, ніби кожна клітина тіла злетіла вгору. Заплетене волосся здійнялося навколо моєї голови міріадами тонких вусиків, а м’які складки плаття злетіли як водорості, що спливають над водами озера.

А потім із різних боків величезного купола в центр бальної зали плавно рушили дві фігури. Імператор і Вельмишановна Пані Кантернелла. Коли я побачила на власні очі чоловіка, який убив Сайдонію, по моїх жилах розлилася гаряча й отруйна злість. Танцівники простягли руки назустріч один одному, і тільки-но вони з відпрацьованою легкістю сплели їх в повітрі, залунала повільна й чарівна мелодія.

Для того щоб відволіктися від видінь про те, як я вистрибую туди і розриваю його грудну клітку, я змусила себе зосередитися на технічній майстерності виконавців. Імператор і Вельмишановна Пані самовіддано кружляли в танці, а на завершення майже в унісон змахнули руками і повернулися у вихідну позицію. Одяг обох плавними складками розвивався навколо них, створюючи ілюзію, ніби дві квітки розкривають свої пелюстки назустріч сонцю. Великий потік сферичних бульбашок іскристого полум’я почав здійматися в невагоме повітря їм назустріч.

Одна з премудростей в умовах нульової гравітації, попереджала Сутера ну Імпірінс, полягала в тому, щоб призвичаїтися уникати декорацій і натикатися на них під час піруетів. Плаваючі пульсації світла і навіть плавучі басейни вина виконували роль милих оку декоративних доповнень, але вони з легкістю могли зіпсувати дорогу сукню або стати причиною конфузу, коли необережний танцюрист налетить на них.

Хто б не випускав бульбашки вогню, він робив це дуже обережно, однак коли Імператор і його партнерша прискорили темп танцю, вони відлетіли подалі від вогняних куль.

У наступну мить скло переді мною почало підніматися. На паркет викликали другу пару танцюристів: Спадкоємця Прімуса і його партнершу.

Я.

Я трохи хвилювалася, бо ми з Тайрусом не практикували танцювальні па в зоні нульової гравітації. Це був важливий момент — оприлюднення свого статусу в ролі його дами серця й підтвердження чуток, що поширювалися про нас, тому я не хотіла помилитися й стати посміховиськом.

Але часу для роздумів більше не було. Наші з Тайрусом погляди зустрілися. Він стояв в іншому кінці зали, і перед ним теж піднявся скляний заслін: коротке волосся мідного кольору розвивалося в нього над головою, а білий одяг звивався навколо його м’язистого тіла. Ми пірнули в залу: Тайрус граціозно опустився, а я підстрибнула в повітря. Стіни кристалічного купола кружляли в мене перед очима, коли я підстрибувала й розверталася в повітрі.

Він вправлявся в цьому все своє життя, а я тільки дивилася відео, але фізичні вправи завжди легко мені давалися, тому керувати своїми рухами в невагомості теж виявилося нескладно. Тільки-но я наблизилася до центру великого купола, Тайрус підлетів, зловивши мене за зап’ястя, і ми разом попливли вниз у хвилях сніжно-білої тканини і мерехтінні дорогоцінних прикрас, його очі були прикуті до моїх весь той час, коли світ обертався навколо нас.

Я не бачила нічого, крім нього, але відчувала тисячі поглядів, спрямованих на нас: пильних, допитливих, здивованих, адже люди побачили спадкоємицю Імпірінс й спадкоємця Імператора разом. Потім ми з Тайрусом змахнули руками, щоб активувати магнітні керуючі кільця, і він відпустив мою руку, аби розвернути мене спиною до себе і разом пірнути вниз головою. Верх став низом, а низ верхом, вихор мого волосся оповив обличчя, а плаття коливалося, наче білий вогонь. Шкіра Тайруса палала у світлі плаваючих бульбашок справжнього вогню, який ширяв настільки близько, що мою шию обдало гаряче повітря.

Після закінчення нашого танцю на паркет викликали наступну пару танцюристів, а ми з Тайрусом підпливли до Імператора й Вельмишановної Пані Кантернелли.

Сьогодні шкіра Імператора була блідо-білою, і на ній неможливо було знайти жодної веснянки, світле волосся підкреслювало його як примарний серпанок, що виділявся на тлі червоного вбрання, у яке були вдягнені він і його дама. Вони з Вельмишановною Пані Кантернеллою наблизилися до нас, і Тайрус міцніше стиснув мою руку, коли ми опинилися в колі посеред величезного купола, де призми світла від зірок і краплі вогню танцювали навколо нас. Під нашими ногами кружляв газовий гігант, а яскраво-фіолетова газопилова туманність формувала небо над нами.

— Вельмишановна Панно Імпірінс, — мовив Імператор тоді, як Вельмишановна Пані Кантернелла з цікавістю роздивлялася нас, — ви сьогодні надзвичайно чарівна.

Я відчула, що задихаюсь від раптового нападу агресії. Я так міцно вчепилася в руку Тайруса, що він помітно скривився, а потім стиснув мою руку, попереджаючи, щоб я тримала себе в руках.

— Вона дійсно чарівна, чи не так? — безтурботно відповів Тайрус. — Вона хотіла залишитися в своїх покоях на знак жалоби, але я сказав, що така краса не може марніти в ізоляції.

Імператор поблажливо посміхнувся.

— Настав час тобі відвідати імперське свято, Тайрусе. Я був здивований твоїм вибором партнерки для цієї події...

На мить сказані Імператором слова зависли в повітрі, і я зціпила зуби. Так, він був здивований, що Тайрус привів Імпірінс на свято, організоване на честь знищення багатьох вельможних родин, й Імпірінсів зокрема.

— Але тепер бачу, що ти вибрав партнерку, яка просто божественно танцює, — завершив свою думку Імператор.

Поки він говорив, єдине, про що я могла думати — це наскільки близько він стоїть, як легко я можу підлетіти до нього, припинити цю гру і розтрощити йому череп. Я не бачила Хезерда. Я не бачила Енгвіша. Я була єдиною з опальних Вельмишановних Панів, яка стояла поряд із ним. Решті дозволять танцювати тільки після того, як Імператор вийде із зали. Він був не настільки дурним, щоб наражати себе на небезпеку, дозволивши спадкоємцям, чиї сім’ї він нещодавно знищив, перебувати на відстані витягнутої руки від нього.

Як партнерка Тайруса я становила виняток. І була його помилкою.

Я могла вбити його прямо зараз.

Я могла вбити його прямо зараз.

Тайрус ніби прочитав мої думки або, можливо, відчув, як напружилося моє тіло, тому що раптом ткнувся головою мені в шию, аж його подих опалив шкіру, а руки стисли мене в міцних обіймах. Я знала, що здатна одним рухом розірвати їх, і тоді, як він, безтурботно попрощавшись, помчав нас подалі від Імператора, я все ще розглядала цю можливість.

— Не роби цього, — сказав він.

— Він прямо тут, — прохрипіла я йому на вухо, — на відстані витягнутої руки!

— А далі що? — його безбарвні очі зазирнули в мої. — Ти помреш, а його світогляд продовжить процвітати, особливо після того, як спалахне громадянська війна і Вельмишановне Панство повстане проти Імперії, що опинилася в руках божевільного.

Тайрус торкнувся моєї щоки, а потім різко перемістив руку мені на потилицю. Його дотик був грубим, а руки мозолистими від фізичних навантажень.

— Це тільки перший крок, — дуже тихо промовив він. — Урешті-решт, якщо будеш терплячою, ти отримаєш те, чого прагнеш. Так буде краще для всіх. Будь ласка, довірся мені.

Я згадала розірване на шматки тіло Енміті, і слова, що відтоді лунали в моїй голові. Я щось більше, ніж це. Я означаю більше.

Я силувано кивнула і дозволила йому відвести мене подалі від Імператора. Поки ми кружляли в повітрі, його погляд був прикутий до моїх очей.

— Справедливість запанує, — тихо сказав він. — Заради Сайдонії й усіх інших. Заради всієї Імперії.

Я зачаровано дивилася в його безбарвні очі, що блищали у світлі плаваючих вогнів. Який дивний чоловік, він охоче бере на себе зобов’язання і відповідальність за трильйони людей — не тільки за тих танцюристів, які щойно приєдналися до нас і наразі здіймалися в повітря в умовах невагомості, але й за всіх безликих незнайомців Галактики, за силу-силенну людей, які навіть не знають його імені. Хоча більшість із тих, хто знає його на ім’я, вважають його божевільним. І все ж він хотів поліпшити їхнє життя.

У мене з’явилося дивне відчуття: усім своїм єством я бажала його визнання. Це було те саме визнання, — тепер я це зрозуміла — якого прагнув Сенатор фон Імпірінс, коли виступав за відновлення й поширення природничих наук. Є речі набагато важливіші, ніж життя або смерть однієї людини.

Я згадала слова Сенатора, коли Тайрус провів пальцем по моїй щоці. Звичайно, це була наочна демонстрація для всіх тих, хто ще не здогадався про справжній характер наших відносин й істинний зміст нашої розмови.

У Тайруса була мета, і він готовий був віддати своє життя заради її досягнення й закликав мене зробити те саме, навіть знаючи, що я Діаболік. Мені було важко зрозуміти, що означає мати власну мету існування та йти до неї, але я хотіла знати, як це.

Я побачила море очей, спрямованих на нас, а біля мене пропливла в танці пара Елантри Пасус і Гладдіка Атона. Елантра пильно поглянула на мене і посміхнулася, коли наші з нею погляди зустрілися, але в її очах причаївся вогник тривоги, оскільки я була разом зі Спадкоємцем Прімусом. У неї була вагома причина нервувати.

— Це ще й особиста помста, чи не так? — раптом запитала я його.

Я згадала про свою сім’ю, яка померла від рук його дядька та бабусі: від рук двох борців за віру Геліоніки, котрі твердо вірили в нинішню систему. Тайрус збирався зійти на трон і знищити все, що вони прагнули захистити.

— Якоюсь мірою, — його губи скривилися. — Не буду стверджувати, що не думав про це, як про додатковий бонус.

Коли залунали перші акорди «Жаби і Скорпіона», я згадала, як розучувала танцювальні па цього танцю із Сайдонією. Мене захлеснуло горе і, напевно, Тайрус побачив це в моїх очах.

— Все добре?

Я важко глитнула.

— Я знаю цей танець.

— Ти прекрасно танцюєш.

— Звичайно, я прекрасно танцюю.

Він розсміявся.

— Я в захваті від твоєї скромності, — передражнив він мене, але я не бачила потреби зображати скромність.

Я була фізично сильнішою за будь-яку людину в цій залі, а маневрування в невагомості було лише питанням рівноваги, координації та грації. Для мене це було природним явищем.

Ми замовкли, і він почав виконувати танцювальні рухи жаби, підкидаючи скорпіона, себто мене, і розвертаючись у мій бік, коли я опускалася вздовж його тіла, обертаючись навколо нього, і складки нашого одягу спліталися в танці як анемони.

— Ти знаєш цю притчу? — запитав він, затамувавши подих, коли ми знову наблизилися один до одного. — Це стара байка про жабу й скорпіона.

Настав час різких, дисонуючих ударів у пісні, і я накинулася на нього. Тайрус відсахнувся і, піймавши мою руку, закружив нас у шаленому танці. Танцюристи проносилися перед моїми очима як сотні спиць на величезному колесі. Коли ми знову припали один до одного, я притиснулася спиною до грудей Тайруса й ми почали кружляти по колу, а він розповів мені історію.

— Скорпіону потрібно було перейти через струмок. Він попросив жабу, щоб вона перенесла його на своїй спині. А жаба запитала:

— А раптом ти мене вжалиш?

Скорпіон запевнив її: якщо він це зробить, то вони обоє потонуть. Це заспокоїло жабу, і вона погодилась перевезти скорпіона, а коли вони допливли до середини переправи, скорпіон вжалив її.

Він знову відсахнувся від мене, виконуючи черговий танцювальний пірует, з кожним рухом обертаючись усе повільніше й повільніше, у такт музичних акордів, що звучали все тихіше і тихіше, доки не стихли.

— Скорпіон продовжував жалити жабу, прирікаючи на смерть і себе.

Ми з Тайрусом знову розвернулися обличчям одне до одного, готові разом зникнути у водах річки.

— Жаба запитала скорпіона, чому він вжалив її, — закінчив свою розповідь Тайрус, — на що скорпіон відповів: «Така моя натура».

Ми замовкли й опустилися вниз, потонувши разом під затихаючі акорди.

Пізніше ми зняли свій найважчий верхній одяг і пішли відпочити в одному з буфетів, насолоджуючись поверненням сили тяжіння. Боти-офіціанти принесли нам напої. Під сферичним куполом, на тлі кристалічних вікон, через які майоріли космічні простори Всесвіту, кружляли Вельмишановні Пани і Пані нижчого рангу, яким нарешті дозволили вийти на паркет.

Тайрус провів пальцем по краю келиха, його блакитні очі звузилися, коли він роздивився танцюристів. Потім він промовив:

— Сьогодні був лише перший крок. Вони мали побачили нас разом. Я не просто так розповів тобі байку про жабу і скорпіона.

Я поглянула на нього. Здається, Тайрус рідко робить щось без причини.

— Свою природу не просто побороти, — він постукав пальцем по краю келиха. — Лев не стане смугастим, гепард не відростить роги, а скорпіон не перестане жалити. Якщо я збираюсь змінитися на очах у всієї Галактики, для цього повинна бути причина, що буде зрозумілою для всіх людей. Цією причиною будеш ти, Немезідо.

— Я?

— На публіці ти будеш моїм стримувальним фактором. Нам потрібне логічне пояснення для змін у моїй поведінці, і причиною цих змін будеш ти — ти будеш тою, хто пом’якшить мій характер. Як Сенатор фон Імпірінс ти вже є ідейним центром. Ми просто зробимо наступний крок. Мені потрібен якийсь привід, аби здійснити щось важливе і продемонструвати, що я змінююся... якийсь момент, щоб показати людям, якою Імперія може бути під моїм управлінням, коли я перебуваю під твоїм впливом.

Я нічого не відповіла. Це був не мій спосіб планування та мислення. Він був обачною людиною, яка мала купу далекоглядних схем. Я ж уміла діяти тут і зараз.

— Що ви збираєтеся робити?

— Я повинен придумати щось значуще, щоб продемонструвати наші нові стосунки. Це має бути щось відоме широкому загалу, яке обговорюватимуть і передаватимуть із вуст в уста, — він допив вино і звівся на ноги, поправляючи білу туніку на своїх м’язистих руках. Потім він простягнув мені долоню: — Ми повинні повернутися на майданчик для танців.

Я відставила свій келих і взяла його за руку, відчувши силу його рукостискання, коли він притягнув мене до себе.

Тайрус пильно поглянув на мене — холоднокровний, неупереджений молодий лідер, такий самий чужий для мене у своєму спокійному і продуманому образі, як і мої інстинкти та вроджена агресія для нього.

— Наступного разу, коли ми будемо разом на публіці, я поцілую тебе. Я подумав, що мушу сказати тобі про це заздалегідь, аби ти не здивувалася. Я не хотів би, щоб мені зламали шию.

Ця ідея дійсно налякала мене. Якусь мить я майже збиралася протестувати. Але моя схвильованість спантеличила мене. У його логіці є сенс. Чому я повинна бути проти такої незначної демонстрації емоцій?

Тим не менше, я вирішила його попередити:

— Мені не доступні ніжні жести, які інстинктивно роблять більшість людей. Я не впевнена, що я знаю, як це.

— Немезідо, якщо ти здатна так чудово танцювати, ти зможеш і цілуватися, — губи Тайруса склалися в посмішку. Він поглянув на мої губи. — Поцілунок — це просто прилаштування до руху та ритму іншої людини. Підозрюю, що тобі це здасться природнішим, ніж ти гадаєш.

З якоїсь причини я раптом відчула, що більше не можу дивитися йому у вічі. Ззовні, під куполом, довгі тіні танцюристів перепліталися між собою, немов блискучі лози, і краса танцю була прекрасним приводом, щоб відвернутися від нього.