Діаболік

18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ЗАСІДАНЬ розташовувалась у «Валор Новус», якраз під Великою Геліосферою. Її не часто використовували. Вона була призначена для тих рідкісних випадків, коли Сенатори й інші представники уряду прибували з усіх кінців Імперії на Велике Скликання. Великі Скликання — грандіозні події, що зазвичай відбувалися під час інавгурації нового Імператора. Покоління вельмож могли увійти в Сенат і так жодного разу й не взяти участі в офіційному Великому Скликанні. Скликали не лише Сенаторів, а й менш поважних мирових суддів із правлячих класів Імперії: Намісників короля, Губернаторів і спадкоємців тих сімей, у яких був достатньо високий соціальний статус, але при цьому не вистачало грошей, щоб володіти земельними територіями.

Ось чому, коли я отримала повідомлення про те, що Велике Скликання фактично має відбутися наступного дня, для мене це стало справжнім шоком. Мені було наказано з’явитися як довіреній особі Сенатора фон Імпірінс.

Я знову прослухала повідомлення, намагаючись зрозуміти його. І в цю мить домофон вілли сповістив:

— Невені Сагну до Сайдонії Імпірінс.

Коли Невені увійшла, я повернулася до неї. Її волосся виглядало скуйовдженим, ніби вона щойно підскочила з ліжка і прийшла прямо до мене, бо була так само здивована, як і я.

— Ти чула про Велике Скликання, чи хтось розіграв мене?

— Тебе теж викликали?

— Як довірену особу матері, — її очі були широко розплющені і в них читалася паніка. — Я нічого не знаю про роботу моєї матері. Що вони мають на увазі, заявляючи, що я маю з’явитися як її довірена особа?

— Ми йдемо замість них, — уже сама думка про це бентежила мене. Сенатор фон Імпірінс міг бути присутнім на Великому Скликанні через галактичний форум. Я не бачила жодної потреби йти туди замість нього. Відбувалося щось дивне.

— Там будуть тисячі людей, — сказала Невені, ніби сама до себе. — Мабуть, нам не доведеться нічого робити, тільки слухати.

— Правильно.

— Але... слухати про що?

Я похитала головою, бо теж не мала жодного уявлення, про що йтиметься на Великому Скликанні.

— Я спробувала зв’язатися з матір’ю, але мені не вдалося з’єднатися, — вона опустилася в крісло. — Сайдоніє, це все дуже дивно. Вони не можуть просто надіслати нам повідомлення за день до події. Як Імператор це собі уявляє? Усі не зможуть прилетіти вчасно.

У мене з’явилося неприємне відчуття. Я повернулася думками до стіни з мітками, яку побачила в кінці Берневал Стрітч, де зберігалися написи всіх нещодавно прибулих Вельмишановних Панів.

Я зрозуміла, що Імператор заздалегідь зібрав усіх потрібних йому осіб для відкриття Великого Скликання. Мабуть, він спланував це ще до виклику Сайдонії у Хризантеміум.

Але з якою метою?

Як і Невені, я послала повідомлення своїй родині. Я намагалася вийти на зв’язок із фортецею Імпірінс, сподіваючись отримати інструкції й настанови. Сподіваючись хоча б на щось.

Але, як і Невені, я не отримала жодної відповіді.

Для Великого Скликання потрібно було щось більше, ніж просто церемоніальний одяг. Для цієї події слід було вбратися у шати зі світловідбиваючим екраном, щоб після того, як представники з усієї Імперії зберуться у Великій Палаті Засідань, де сила тяжіння була змодельована так, що кожен квадратний сантиметр підлоги, стелі й стін був зайнятий місцями та людьми, наше вбрання проектувало збільшене зображення Імператора на його плаваючому троні в самому центрі зали.

Більшість Вельмишановного панства нижчого соціального статусу змушені були просити і позичати гроші для придбання спеціального одягу. Я купила одяг для Невені. Коли я зможу вийти на зв’язок із Матір’ю-Засновницею, вона буде вельми незадоволена, почувши про ці витрати.

Загалом існувало шістдесят великих родин Вельмишановного панства — шістдесят найвпливовіших членів Сенату і найбільших власників територій в Імперії. Моє місце як представника сім’ї Імпірінс розташовувалося у внутрішньому колі — на хиткій платформі, що височіла над Імператорським троном. Тільки-но я зайняла своє місце, сходи склалися і зникли в підлозі позаду мене. Я ризикнула поглянути навколо.

Від грандіозних масштабів Великого Скликання перехопило подих. Увесь сферичний простір був заповнений тілами, навколо снували люди, чий спеціалізований одяг мерехтів кольором тієї секції, яку вони повинні були зайняти. Десь там була Невені. Ближче до мене, у сусідньому кріслі сидів Сенатор фон Пасус. Я вперше побачила запеклого противника Імпірінс на власні очі.

Я пильно поглянула на нього, і мій гострий зір дозволив роздивитися його риси обличчя, незважаючи на відстань, що відділяла нас. У нього було довге сиве волосся, а на обличчі виднілися ознаки віку. Очевидно, він був не з тих, хто часто користується ботами краси задля збереження оманливої молодості. А можливо, він хотів здаватися поважнішим. Мені спало на думку, що на відміну від більшості Сенаторів, присутніх тут, Сенатор фон Пасус заздалегідь отримав повідомлення про зібрання і мав достатньо часу, щоб особисто прилетіти зі своєї зоряної системи.

Мої очі блукали в пошуках інших представників великих сімей. Сенатори фон Фордайс і Атон теж були присутні в залі, але більшість сімей у якості довірених осіб представляли їх спадкоємці. Вбрання кожного з присутніх було запрограмоване для відображення символів і знаків сім’ї, тому я легко знайшла спадкоємців родин Амадор і Чомдерлей. Усі молоді, усі сидять мов на голках і мають дуже схвильований вигляд.

Раптом я помітила очевидну відмінність. Усі сенатори, які належали до фракції Геліоніки, були присутні особисто. Фракцію ж Сенатора фон Імпірінс, натомість, представляли їхні спадкоємці.

Я стискала й розтискала кулаки, розуміючи: щось тут було не так. Єдине, що я могла зробити — це чекати.

Потім залунала імператорська урочиста музика і велика процесія з королівських родичів рушила до центру зали. Вони зайняли свої місця якраз усередині нашого кола.

Останнім з’явився Імператор зі своїми Діаболіками.

Разом із тисячею ботів безпеки.

У мене перехопило подих і я озирнулася навколо, спостерігаючи за тим, як маленькі металеві машини просвистіли в повітрі й зайняли позиції по всій площі зали. Вони не стріляли, просто зависли, як мовчазна загроза, навпроти кожної секції в приміщенні. По одному боту безпеки навпроти кожного місця, на якому сиділи представники великих сімей. Тепер я дивилася прямо в націлені очі невеличкого, округлого пристрою, що ширяв за кілька метрів від мого сидіння. Я могла розгледіти крихітний, наче шпилька, лазер, який стирчав із пристрою, готовий розрізати мене навпіл.

Проте, коли я поглянула на Сенатора фон Пасуса, то побачила, що навпроти сімей, які підтримували Імператора, роботів безпеки не було. Фракція Геліоніки також не була під прицілом.

У мене по спині побігли мурашки. Я могла зістрибнути зі стільця й ухилитися від бота, що висів навпроти мене, але я знала, що один з інших може легко розвернутися і вбити мене в наступну хвилину. Я просто маю сидіти тихо і бути слухняною, що б не сталося. Я потрапила в пастку.

Імператор розвів руки, і в ту саму мить зображення на одежах вельмож, які сиділи далеко від центру, почали складатися в пікселі більшого зображення, показуючи обличчя Імператора фон Домітріана: сьогодні його шкіра була персикового відтінку, світле волосся переплетене золотом і викладене у вигляді ореолу над головою, а очі гордо сяяли, коли він оглядав своїх підданих. Коли Імператор підняв підборіддя, ми всі пригасли руки до серця, вітаючи його. Кількість рук, що рухалася в унісон, на мить зачарувала мене.

І тоді імператор промовив:

— Діти мої, я дякую вам за те, що ви зібралися тут сьогодні як представники або довірені особи всіх територій нашої великої Імперії, щоб відсвяткувати перемогу над нашими ворогами, нинішніми і колишніми. Ці битви формують основу нинішньої величі людства і галактичного панування...

Я подивилася в різні боки — гордий лик Імператора сяяв звідусіль, і тут я побачила інших людей — таких самих довірених осіб, як і я, вони теж озиралися, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Безперечно, Імператор вирішив зібрати Велике Скликання не без причини.

А потім ми дізналися правду.

— На жаль, незважаючи на те що Імперія процвітає і зміцнюється під управлінням родини Домітріан уже впродовж багатьох століть, ми опинилися на небезпечному роздоріжжі. У нашому середовищі, як рак, поширюється зловісна ідеологія. Звичайно, я маю на увазі тих, хто прагне відновити науку, яку краще забути.

У мене перехопило подих. Ось чому ми тут.

— Я говорю про тих, хто вважає цю небезпечну нову ідеологію не просто нападом істерики, тих, хто вбачає у вбивчому просторі велику загрозу, що одного дня обов’язково поглине Імперію, або про Партизанів серед Ексцесів, які переконані, що здатні вижити без нашої милостивої руки, яка направляє їх. Я говорю про тих зрадників і богохульників, що мають найвищі чини в цій священній Імперії.

Я не зводила з нього очей, з цієї маленької фігурки, яка сиділа на своєму троні посеред великого зібрання, а не зі збільшеного обличчя, що відображалося на електронному одязі всіх присутніх. Єдине, про що я могла думати, то це про розкол, який відбувся після моїх дій на арені, що розділив Хризантеміум на два табори. Імпірінси були в центрі цих подій. Вони були неофіційними лідерами «ракової» фракції, яку ненавидів Імператор.

— Деякі Сенатори та Намісники вбили собі в голову, що вони, а не я, повинні ухвалювати рішення на благо Імперії. Вони посіяли зерно єресі серед Ексцесів, розказавши їм те, чого ті взагалі не повинні були знати. Вони порушили священні таємниці Живого Космосу, пішовши проти моїх прямих наказів. Більшість із вас знає, хто ці зрадники. Більшість із вас — нащадки цих зрадників.

Я стиснула кулаки, моє серце шалено калатало. Я дивилася прямо на машину, що зависла переді мною, готова вистрілити в будь-який момент, і розмірковувала над тим, помру я сьогодні чи ні.

Імператор витримав довгу паузу, дозволивши тиші повиснути в повітрі ще на декілька хвилин. З кожною хвилиною було все важче уявити собі людину, яка наважиться порушити цю тишу, а можливо, у цьому й полягав задум Імператора. Посмішка на його оманливо молодому обличчі стала ширшою.

— Ось чому я зібрав вас тут на це дуже особливе Велике Скликання. Як ви бачите, грішників, які поширювали богохульні ідеї не запросили. Заради збереження святості великих сімей я прорідив ряди Вельмишановного панства, вибравши найпридатніших спадкоємців — тих, хто представляє стару кров і демонструє покору своєму законному лідеру, й зібрав їх усіх тут.

Я з тривогою дивилася на нього.

— Сьогодні ми зібралися тут з однією метою: деякі з вас довели, що гідні успадкувати владу своїх родин, але ваші родичі, на жаль, виявилися не достойними цієї честі. Відсьогодні ви станете носити їхні титули і візьмете на себе їхні обов’язки. Ті з вас, хто перебуває тут як представник своєї родини, віднині стануть головами сімей.

Я здивовано витріщилася на нього. Він не міг просто заявити, що Сенатор фон Імпірінс більше не буде сенатором і призначити Сайдонію на його місце. Так не роблять. Навіть Імператор не міг просто взяти й замінити людей на посаді.

І якби не ці боти безпеки, що були готові будь-якої миті влаштувати різанину, хтось обов’язково сказав би йому про це.

— І щоб забезпечити цей плавний перехід титулів, — продовжив Імператор з льодяною посмішкою, — я усунув інших претендентів, які б могли поставити під сумнів ваші права.

У мене всередині все похололо.

Я не розуміла. Я не могла зрозуміти.

Навколо мене і за моєю спиною здійнявся хор голосів, бо люди намагалися зрозуміти значення його слів. Я могла лише мовчки сидіти і розмірковувати про те, наскільки це все було неправильно, сподіваючись, що мені почулося.

— Саме тому я зібрав сьогодні це Велике Скликання, щоб ви могли поглянути один на одного, — сказав Імператор, — нові і старі спадкоємці цієї великої Імперії. І, звичайно, для того, щоб ми могли віддати данину пам’яті тим душам, що заблукали, яких більше не буде з нами і які вже не здатні зіпсувати своєю присутністю це шляхетне зібрання, — він елегантно махнув рукою в повітрі.

А потім на світловідбиваючих одежах менш сановитого Вельмишановного панства із зовнішнього кола почали спалахувати і гаснути зображення. Величезну космічну станцію охопив раптовий вибух полум’я. Флотилію судів поглинуло автоматизоване мінне поле. Вибух розніс планету на шматки.

Я не розуміла, що за картинки виникають на екрані, доки перед моїми очима не з’явилося зображення фортеці Імпірінс з відміткою часу, що показував учорашній день.

Ні.

Потім пролунав вибух.

Я різко звелася на ноги, ледь не впавши з платформи від побаченого.

— Ні!

Ні-ні-ні. Слово луною звучало в моїй голові, і картинка здавалася нереальною, бо цього не могло статися.

Але перед моїми очима миготіли жорстокі і яскраві картини, на яких фортеця зірвалася, розлетівшись на мільйони шматочків, що як сміття кружляли навколо знайомого газового гіганта, який я бачила щодня, коли жила разом із Сайдонією.

Я бачила, як мій дім зруйнували — як зруйнували дім Сайдонії.

— Ні, — прохрипіла я і подумала про Матір-Засновницю, яка не відповіла мені, коли я намагалася зв’язатися із нею.

Я подумала про Імпірінс, які не відповіли мені.

На екранах продовжували з’являтися зображення руйнування домівок старих і нових сімей, усі впливові родини зрубали під корінь під час несподіваної атаки, а потім на екрані з’явилося горде обличчя Імператора, його пильний погляд ніби врізався глибоко мені в душу. Крики і плач лунали після кожної нової картини смерті. Одні завивали від горя. Інші здригалися від ридань. Деякі сиділи з кам’яними обличчями. Дехто, як Сенатор фон Пасус, самовдоволено озиралися навколо, бо уникнув бійні, користуючись прихильністю Імператора.

Я без упину повторювала собі:

— Це не може бути правдою. Цього не може бути...

— Деякі з вас втратили цілі родини, — оголосив Імператор, коли останні зображення зникли з екранів, — і я запевняю вас, вони самі вибрали таку долю. Ті з вас, хто прийшов сюди як довірені особи своїх родин, підуть звідси як Впливові фігури Імперії. І ви назавжди запам’ятаєте богохульників, які накликали гнів на свої сім’ї, привівши їх до загибелі. Я сподіваюся, ви будете до скону вдячні Імператору, який вибрав вас для цієї високої місії. Якщо ж ні, ми завжди можемо організувати ще одну демонстрацію, можливо, перед іншими глядачами і з вами в головній ролі.

Мені здалося, що мій світ зник, тому що це не могло бути правдою, мабуть, це просто нічний жах, від якого я зможу прокинутися.

Імператор закінчив свою промову балачками про майбутнє торжество — торжество, присвячене святкуванню несподіваного підвищення рангу стількох молодих Вельмишановних Панів. Я ледь розуміла, що він каже, і ніяк не могла прокинутися від цього сну.

Якщо я найближчим часом не прокинуся, мені доведеться повірити, що Імператор убив родину Імпірінс.

Мені доведеться повірити, що він зробив це.

Він убив їх усіх.

І Сайдонію.