Легенди та лате

Сторінка з кулінарної книги Наперстка...

«НАПЕРСТКИ»

ІНГРЕДІЄНТИ

300 г борошна

150 г цукрової пудри

50 г коричневого цукру

2 яйця

3 ст. л. олії

1 1/2 ч. л. розпушувача

1/2 ч. л. тертого кардамону

1 ч. л. тертого мускатного горіха

200 г нарізаного мигдалю

2 ч. л. ванільного екстракту

3 ст. л. води

ПРИГОТУВАННЯ

1. Розігріти духовку до 180°C і застелити деко пергаментом

2. У великій мисці змішати борошно, цукрову пудру, коричневий цукор і розпушувач.

3. Додати терті кардамон і мускатний горіх та нарізаний мигдаль.

4. В окремій мисці змішати яйця, олію, ванільний екстракт і воду. Повільно додавати в сухі інгредієнти й замішувати тісто

5. Розділити тісто на дві великі хлібини й випікати в духовці 25-30 хвилин.

6. Дістати готові хлібини, остудити 10 хвилин, нарізати на скибки.

7. Викласти скибочки на пергамент і повернути в духовку ще на 15-20 хвилин. Дістати й залишити остигати.

8. Насолоджуватись «Наперстками»!

ХОЧЕТЕ УРІЗНОМАНІТНИТИ РЕЦЕПТ «НАПЕРСТКІВ»?

Спробуйте обмакнути скибки у розтоплений шоколад, замінити мигдаль на фісташки або ванільний екстракт — на трояндовий сироп!

Інтерв’ю з Тревісом Боддрі

Як виникла ідея книжки «Легенди та лате»?

Вдень я начитую аудіокнижки, і серед них багато пригодницьких фентезі-історій — зазвичай з головними героями-чоловіками (через мій голос), а також із загрозами кінця світу, особливою драматичністю та персонажами, емоційно налаштованими на такий тип оповіді.

Десь у середині 2022-го року, в розпал COVID-пандемії, я сказав друзям, що хотів би начитати для каналу Hallmark Channel історію, що відбувалась би у всесвіті «Забутих Королівств». Мені хотілося чогось менш небезпечного і більше схожого на теплий курячий бульйон, ніж на фастфуд у пабі.

У той час мені дуже не вистачало сусідньої кав’ярні. Зустрічі з іншими людьми і спілкування з ними за філіжанкою кави здавалися найсміливішою фантазією.

По правді кажучи, все це почалося як жарт, і я подумав, що ця книжка міститиме багато натяків і відсилок. Але коли оголосили «Національний місяць написання романів» і я почав писати, ця історія перетворилася на дещо протилежне, і я міг тільки переповісти її такою, як вона є.

Я зовсім не очікував, що книжка вийде такою щирою і особистою.

Ви так неймовірно описуєте кав’ярню Вів, що кожен мріє завітати туди на каву! Ви надихалися якимось реальним місцем?

Моя улюблена кав’ярня всіх часів — «El Diablo», кубинська кав’ярня у Сієтлі, в яку ми з сім’єю ледь не щодня заходили. На жаль, її вже немає, але вона була нашим притулком по сусідству, в нас лишилося багато теплих спогадів про неї та людей, яких ми там зустріли. Вона також значною мірою надихнула на образ кав’ярні Вів.

Команда Вів дуже мила: від сором’язливого Наперстка до небагатослівного Тала. У вас є улюбленці в цій компанії?

Мені дуже складно відповісти на це запитання, тому що я люблю всіх персонажів разом. Думаю, що в цьому частка їхнього шарму — вони більше розкриваються як команда. Я люблю кожного з них окремо, але їхня маленька спільнота тішить мене найбільше. Втім, якби ви почали викручувати мені руки, то я, напевно, сказав би, що моя улюблениця — Тандрі. (Але завтра в мене буде інша відповідь.)

Після десятків років пригод зі своєю командою Вів вирішує кардинально змінити кар’єру. Чи пов’язано це з якимись подіями у вашому житті?

Безумовно, так. Я кілька десятиліть працював над створенням відеоігор і був навіть дуже вправний у цьому, а потім, коли мені перевалило за 40, вирішив, що з мене досить. Я кілька років підробляв озвучуванням аудіокнижок, тому що мені це подобалося, та й діти більше не просили, щоб я їм читав. Коротше кажучи, мені це ДУЖЕ подобалося.

Я дійшов висновку, що не мушу прожити все життя лише отак і бути лише отакою людиною, тож повністю змінив кар’єру. Серед того, що мені найбільше подобалося в начитуванні аудіокнижок, — це різноманітність і спільнота оповідачів та авторів. Після довгих років роботи в індустрії, яка хоч і залучає багатьох чудових людей, але лишається не дуже розмаїтою, це стало для мене справжнім відкриттям. Книжкові люди — найкращі люди.

А тепер я знову зайнявся чимось кардинально іншим.

У Вів, безумовно, багато моїх рис.

Що було найскладнішим у написанні «Легенд та лате»?

Сісти й записати слова на папері. Для мене це робота, у якій ключовим моментом є створення рутини, яка допоможе щодня, регулярно, досягати якогось прогресу. Оскільки за написання я зазвичай беруся після цілого дня моєї основної роботи (яка включає в себе інтерпретацію чужої художньої літератури), це вимагає певної витривалості. Озираючись назад, можу сказати, що все це було дуже весело, але в процесі роботи являло собою лиш написання одного слова за іншим, доки не дійду до кінця розділу.

Затишне фентезі зараз на підйомі. На вашу думку, чому затишне фентезі приваблює зараз так багато читачів?

Гадаю, відповідь очевидна — ізоляція та брак спілкування, які ми всі пережили за останні кілька років через глобальну пандемію та інші прикрі події. А ще, думаю, є ціле покоління людей, які виросли на фентезі, які люблять цей жанр, але хочуть слухати про щось інше, окрім убивства драконів, пошуків скарбів та звитяжних битв. Террі Пратчетт розумів це дуже добре, і, можливо, ми просто даємо цьому феномену нове ім’я.

Як наратор аудіокниг, ви звикли приділяти пильну увагу кожному рядку на сторінці. Чи вплинуло це на те, як ви пишете, і якщо так, то яким чином?

Я вважаю, що навички наратора стали величезною перевагою для мене як для письменника. Коли ви читаєте історію вголос, ваша мета — повністю зрозуміти і передати емоційну вагу кожного рядка чи наративу. Тут не можна нічого пропускати. Усі книги різні, але кожна готує для нас певні уроки, і розповідь змушує вас засвоїти ці уроки надзвичайно швидко, користуючись розмаїттям прозових стилів. Незабаром ви починаєте виокремлювати з історій те, що з вами резонує — і те, що не резонує (що, можливо, важливіше), — і я вважаю, це зміцнює авторський голос. Не думаю, що «Легенди та лате» була б схожа на себе, якби я не наговорив тисяч годин вигадок.

Яку найкращу письменницьку пораду ви коли-небудь отримували?

Використовуйте слова, які ви знаєте, говоріть власним голосом.

Чи є у вас якийсь письменницький ритуал?

Нічого особливого, хоча я пишу у своїй звукорежисерській кабінці. Вона тиха, затишна та ізольована. Я надіваю навушники і працюю.

Чи можете ви розповісти нам щось про свою наступну книжку?

Найбезпечніше, що я можу сказати, — це те, що події відбуватимуться у тому ж світі, в місті Тьюн, але з’являться нові головні герої. Це окрема історія, хоча можуть вигулькнути і знайомі обличчя. Мені дуже подобаються серії книг, де кожна цілком самодостатня і всі можна читати в довільному порядку, але разом вони створюють особливий накопичувальний ефект, і що більше книжок ти читаєш, то більше бачиш світу. Написання цієї нової книжки — це зовсім інший досвід, особливо тепер, коли є очікування, що будь-хто може її прочитати. Але я щосили намагаюсь пам’ятати уроки, які засвоїв з першого разу.

І наостанок... Ми не могли не запитати! Яка ваша ідеальна чашка кави?

Моя ідеальна кава — це суміш п’ятдесят на п’ятдесят. Це, по суті, наполовину американо, наполовину лате. Трохи цукру на дно чашки, заливаємо американо, згори — ще одну порцію еспресо, а тоді трохи гарячого молока. Найкраща кава.