Щоденник Яти Ольше. Том І

Частина III "Літо 157р." - 4 -

21 Смарагдия 157р.

Маг-Рівік

- Заплющ очі та намагайся відчути свою силу, наче вона матеріальна, - віщав на черговому занятті пан декан.

Словам декана я спочатку здивувалась, але при трохи довшій медитації відчула, як мене щось торкається. Це була магія. Моя магія. Моя сила. Така тепла та затишна. Вона пестилась наче кошеня.

- Відчуваєш? - запитав Лавер відірвавши мене від задоволення.

- Так.

- Це добре. Бо я її бачу. Ти сяєш, наче освітлювальний артефакт. Як настрій?

- Хочеться стрибати від радощів, - чесно відповіла я та розплющила очі.

Я дійсно світилась, хоча не так яскраво, як це подав Лавер. Так, трішки - щоб в темряві швидше мене знайти.

- Це добре. А тепер спробуй спрямувати свої радощі на мене.

Сьогодні на чоловікові були навішані декілька захисних артефактів та амулетів. Сподіваюсь, їх вистачить.

- Добре. Потихеньку... Добре. Зараз ускладнимо задачу. Спробуй збільшити силу. Та не так же...

І втратив свідомість. Добре, що глечик з водою був наготові. Та не один. Коли декан втратив свідомість вчетверте за сьогодні, було вирішено покінчити з практичними заняттями. Та не з лекціями.

Не знаю, скільки думав над цим іллін, чи з ким радився, але він вирішив розповісти про те, що відбулося в Вежі.

Як виявилось, на Суфо та Наоса було накладене закляття підпорядкування. Вони, під дією чужої магії, шукали відповідну жертву на роль головної темної відьми, щоб виставити це так, ніби маги теж зацікавленні в винищуванні цих жінок.

Вірилось в це не дуже, та, на жаль, іншої версії не було.

Постраждалі зараз все ще знаходились під вартою в Вежі та під наглядом цілителів-менталістів.

Що ж, з часом побачимо, чи це дійсно так.

27 Смарагдия 157р.

Маг-Рівік

- Оце ти даєш! Вже п’ятий раз за два тижні відправляєш декана до цілителів, - посміхнулась Ванда, розливаючи чай по чашках.

Після переїзду Улли до гуртожитку я завела звичку інколи заходити до майбутніх цілительок у гості. Звісно, не з пустими руками - сьогодні принесла пиріг з грибами та кроликом.

- Та я ж не просто так, я ж тренуюсь.

- Тренується вона. А ти чула, що про тебе ходить по школі? - запитала Улла, хитро дивлячись на мене.

- Нова плітка? Як я її пропустила? - здивувалась Олдрі.

Вираз на обличчі дівчини був настільки яскравим, що всі присутні не втримались та розсміялися.

- То що на цей раз? Що я намагаюсь вбити Лавера? - заспокоївшись, тяжко зітхнула я.

- Ні. Що в тебе з ним роман, - відповіла однокласниця.

Цього мені не вистачало. Нещодавно в школі дізналися про арешт. Хвала Силі, що всі також були обізнані, що моєї провини не було, але все ж з деякими індивідуумами прийшлось полаятись. Ох, я розлютилася - та так, що не стримала емоції. Алістара, свого однокласника, так налякала, що той спочатку збіднів, ще більше, а потім взагалі не міг розмовляти. Додатково - кілька днів ходив і гикав, а в чорному волоссі хеда з’явилася сивина. У мене й досі спогади про цю розмову викаюсть недобрі почуття. Цей, придурок, стверджував, що я відкупилася від звинувачування, тому мене відпустили, а невинні за мене відбувають покарання. Жах.

- Хто автор цієї історії - навіть думати не треба. Айша. Але що це їй дає? - запитала я у всіх присутніх дівчат.

- Та хто знає. Я почула цю плітку від Біри. А та - від Інги, - відповіла Улла.

- Біра? - здивувалась я ще більше. Після випадку на артефакториці я з дівчиною більше не спілкувалась. Навіть не віталась, бо так і не дочекалась вибачень.

- Так. Вона також хотіла з нами в кімнату, але місця більше не було, - доповнила Улла.

- Біра, це та дівчина, що на тебе навела наклеп? - серйозним голосом запитала Фіона.

- Так.

- Дуже дивно. Я знайома з її родиною. А точніше - зі старшими: братами та сестрою. Цілком адекватні укнаєри. Проблем у родині не має. То чого вона ризикнула на тебе брехати?

- А ніхто не знає, - відповіла я іллінкі, - тільки вона сама. Але ділитися цим не поспішає. Я, звісно, спробувала її “прочитати”, та марно. На ній якийсь дуже сильний артефакт.

- Я й не здивована. Вона ж з родини аретфакторів. Там стільки сімейних розробок. Спробую поговорити з її сестрою, вона завершує навчання в нашій школі. Ходить сюди тільки, щоб бібліотекою користуватись та з вчителями радитись. З’являється, щоправда, дуже рідко, бо це останній місяць, а далі - захист, отримання рангу та воля.

- Добре. Сподіваюсь з Бірою розберемось. А що робити з деканом? Коли мені очікувати в гості розлючену дружину?

- Ооооо, - видала Олдрі й посміхнулась, - Дружну можеш не чикати, а от зграю коханок - так!

Й голосно розсміялась, чим заразила Фіону з Вандою. Ми ж Уллою лише перезирнулись не розуміючи, що стало причиною такого сміху. А коли цілительки заспокоїлись, змогли пояснити, що за паном деканом ходить репутація серцеїда.

Ох, не добре це.

31 Смарагдия 157р.

Маг-Рівік

В бібліотеці стало більш голосно, ніж будь-коли до цього. А все через наближення іспитів та тестів. Усі - від першокурсників до випускників - займали кожен вільний куточок. Філлу ледь вдалось зберегти стілець, поки я ходила за черговою книжкою з артифакторики. Для заліку з цієї дисципліні мені потрібно написати курсову, а всі довідники встигли розібрати. Добре, що моя робота була майже готовою.

- Не знайшла? - запитав Філл, коли я повернулася з порожніми руками.

- Поставили в чергу. Як тільки довідник повернеться, вони - мені скажуть.

- Головне, щоб його не перехопили в цей час.

- Так. Буду перевіряти кожну чверть години.

- А на тренування з деканом не запізнишся?

- Ні. У нас зараз перерва в стосунках.

Філл посміхнувся - зрозумівши: останнє було сказано більш для незнайомої дівчина, що сиділа поруч, та прислухалась до нашої розмови.

- Так, що в нас далі?

- “ВННтН”, - відповів друг, та протягнув уже непотрібну йому книжку про “нижню нечисть”. - А в Улли - “Яснобечення”.

Подружка була настільки поглинена у свою роботу, що навіть не підняла голови, не те щоб вступити до розмови.

Сиділи довго. Навіть вечерю довелось пропустити, щоб отримати бажану книжку, хоча це призвело до запізнення до “Ведмедика”. Пані Тош, щоправда не дуже лаяла - так трохи побуркотіла, бо я за допомоги заклинання швидко впоралась з брудним посудом.

***

Неприємний сюрприз очікував мене після роботи.

Я раптово почула, як меч зачепив піхви. В тиші ночі це було не важко.

Довелось зупинитись, та почати озиратися довкола - бо відчула загрозу, на яку спочатку майже не звернула увагу через втому. Двох чоловіків, прихованих в підворітті помітила не одразу - вони добре вміли маскуватися.

- Я вас бачу, - оголосила я. - Що вам потрібно?

Кремезні чоловіки мовчки вийшли.

Вони були дивні. Наче не живі - та й не мертві. Лише коли вони до мене наблизились, я зрозуміла, що з ними не так. Їх очі. Вони наче були відсутні, їх заміняли гладенькі, чорні камінці.

Лякатися не було часу - жага до життя завжди брала гору. Тому, навіть не замислюючись, я створила в одній руці вогняну кулю, а в іншій - вогняний батіг. Як виявилось, батіг більш заважав в тісних вуличках, тому перейшла на кулі та побутові закляття. Лише дурень вважає, що побутові маги - безпечні. То вони не зустрічали чаклунку з багатою фантазією, та схильністю до елементаристики.

Вбивати нападників в мене в плану не входило. Лише знерухоміти, щоб влаштувати допит. Тож, зв’язавши їх закляттям, запитала:

- Що вам від мене потрібно?

У відповідь тиша.

- Хто вас послав?

Знов тиша.

При читанні емоцій - лише одне: вбити, вбити, вбити. Хто? За що? Не зрозуміло. Трохи шкода, що телепатією й досі не навчилась користуватись. Та спить собі спокійно, й не турбує.

Раптово бандити почали лякатися. Сильно. Аж спітнілі. А потім… А потім вони загорілись. Справжнім полум’ям. Засмерділо паленим м’ясом та одягом.

Я відійшла трохи далі, щоб й мене не зачепило й спробувала залити їх водою. Та марно.

На щастя, вогонь й не намагався перейти далі. Він просто перетворив двох бородатих чоловіків на купку попелу.

Це як? Якої ж сили було полум’я?

Треба про це розповісти декану. Терміново. Ми з ним домовились: якщо в мене якісь серйозні неприємності - одразу звертатися до нього. Та я ж не знаю, де він живе! Можна, звісно, з самого ранку завітати до кабінету, але завтра ж вихідний.

Що робити?

Відповідь прийшла до голови раптово: треба йти до Вежі та знайти Нолана. Він же зараз виконує обов’язки голови. Та й не стане перевертень звинувачувати мене в тому, чого не робила.

Але йти й розповідати швидко стало ні про що. Поки думала, що робити далі, купку попелу підхопив сильний вітер та погнав геть з міста злочину.

Що ж...

Розповідь про злогоду відкладається до першого дня тижня. Пан декан буде радий мене бачити з самого рання.

Хоч і не одразу, але маємо, що маємо.

01 Медяния 157р.

Маг-Рівік

Під дверима до кабінету декана магічного факультету вишикувалась величезна черга, кінець якої губився десь на подвір’ї школи. Таким чином, отримання індивідуального графіка здачі заліків-іспитів для тих, хто запізниться ризикує перетворитись на справжню перевірку на терплячість.

Я прийшла сюди ще до початку робочого дня, але таких “розумників” було майже три десятки, тож довелось встати в чергу. Улла з Філлом стояли поряд, при чому хлопець захоплено перечитував свій конспект, наче в нього прямо зараз будуть приймати іспит.

Вистоявши цілу годину в очікуванні, я отримала свій лист та змогла оцінити важкість ближніх двох тижнів. Заліки були майже через день, а інколи й двічі на день. Та нічого - це лише проміжна перевірка знань, щоб оцінити, чи є сенс далі вивчати обрані предмети, чи краще взяти щось інше, чи повторити пройдений матеріал ще раз.

03 Медяния 157р.

Маг-Рівік

Поклавши на стіл сувій з письмовою роботою на тему "Відновлюванні зілля", я пішла займати вільне місце, щоб встановити котел та приготувати інгредієнти для зілля до початку практичної частини. Магістр Олівер Стер терпляче чекав, поки всі підготуються, й лише після цього він повернув пісочний годинник, який відраховував рівно дві години.

Я готувала одне із зіль, зазначених у свої письмовій роботі. Філл чаклував над своїм - навпроти, а Улла на сусідньому столі. Розмовляти, як на звичайних уроках, було не можна, тому в лабораторії стояла тиша.

Зі завданням впоралась однією з перших. Учора весь вечір витратила на те, щоб відточити кожен рух на приготування зілля та зекономити зайві хвилини.

Переливши зілля в скляний флакон і підписавши його, я поставила на стіл перед вчителем. А після того, як прибрала своє робоче місце - була вільна. Чим одразу й скористувалася: направилась до бібліотеки, щоб зайняти для себе та друзів місце.

05 Медяния 157р.

Маг-Рівік

Травологія. Перевірка з цього предмета відбувалась у теплиці й також складалась з двох частин: письмової роботи та практики - пересадка трави Ерміл та пояснення вибору ґрунту та добрива.

На все це було виділено годину. На перший погляд, цього часу вистачило б, щоб пересадити всю теплицю, але не все так просто, як здавалося на перший погляд. Травка ерміл була дуже примхливою, і якщо робити все дуже швидко - землю не підігріти землю, чи не так її спушити - рослина одразу міняла кольору свого листя з зеленого на червоне і в’яла на очах.

Магістр Індіелла лар Кілла, лише мовчки ходила поміж рядів та тяжко зітхала, коли хтось припускався помилки.

08 Медяния 157р.

Маг-Рівік

Знання з побутових заклять магістр Стефа Лійрра приймала, викликаючи до свого кабінету поодинці. Поклавши на стіл письмову роботу, мені довелося за допомогою магії навести в приміщенні чистоту та відновити скло у вікні. Після чого мені задали декілька питань та, отримавши на них задовільні відповіді, відпустили.

09 Медяния 157р.

Маг-Рівік

На практиці з геології я відрізняла справжні камені від магічно створених, при цьому пояснюючи, де саме вони використовуються. Магістр Кадмір Семо слухав мої пояснення в піввуха, більше приділяючи уваги прочитанні письмового звіту.

12 Медяния 157р.

Маг-Рівік

Сьогодні був важкий день.

Перед обідом магістр Дафна Яла приймала залік з рун, а в другій половині дня - метеомагія. Магістр Франц Брінг проводив перевірку на подвір’ї під захисним куполом, щоб раптово виведена з-під контролю магія не змила школу в затоку.

Через втому вечорі я додому їхала верхи на Самідірі. Гуляти самій темними вулицями бажання більше не було, а перетворення вовка на коня не займало багато часу. Як добре мати такого фамільяра.

Та ще й розмова з деканом після зізнання про напад стояла у вухах. Наче я винна в тому, що притягую до себе неприємності.

13 Медяния 157р.

Маг-Рівік

З контролем вогню мені вдалося впоратись майже ідеально - це відразу зазначив магістр Хельрик Дафстін. А от до контролю води у вчителя було декілька зайвих питань. Ця стихія хоч й слухала, але, на відмінну від вогню, вимагала великої сили, щоб стримувати її потужність.

Та я не засмучувалась, бо знала, що не застрягну з цим ще на пів року, а з осіні почну навчати землю та повітря.

А от вдома мене очікував приємний сюрприз: в шкатулці-артефакту лежала коротенька записка від Террі - “Скоро побачимось”. І все. Я, звісно, так зраділа, що почала танцювати, чим налякала домовика.

Коша вирішив, що мені зле, й хотів бігти шукати Вальдегора - вампір знов тинявся лісом.

17 Медяния 157р.

Маг-Рівік

Виклавшись на повну на "Основах трансформації неживих предметів" і отримавши похвалу від магістра Ет’ена Амергі, я в гарному настрої готувалась до наступного заліку в бібліотеці. Храм книг все ще був наповнений студентами та шумом їхніх голосів, і якби не необхідності довідників, я б віддала перевагу іншому місцю для самоопрацювання.

- Ти дивись, хто тут! Королева шлюх! - почувся неприємний голос Каштанки.

Її терпіння, схоже, вистачило лише на місяць. Шкода.

Але я так була захоплена читанням, що навіть лінь було підіймати голову, не те щоб почати сутичку.

- Потрібно попередити бібліотекаря, щоб ретельно слідкував за книгами, інакше ця вкраде їх.

- Айша, чи ти не знаєш, що на книги накладаються заклинання, тому їх просто неможуть винести з бібліотеки без дозволу? - запитав дівчину її однокласник Юдіан, який сидів поряд зі мною.

Хлопець, як і я, мріяв стати артефактором, тому ми зараз користувались однією книжкою на двох.

- Тебе ніхто не питав, - заскреготіла зубами Бетерлі.

- Тебе теж, але розмову ти чогось почала, - не здавався хлопець. - Та ще й з безглуздих звинувачень. Звісно, ти користуєшся тим, що дівчина, а Ята ще погано володіє магією, тому навіть не хвилюєшся, що тебе можуть викликати на магічну дуель. Але ще пів року - і я поставлю цілий джуб, щоб побачити, як тебе принизливу винесуть з майданчика непритомну.

- Тихіше, - закликала бібліотекарка, - для розмов вийдіть за двері.

Сперечатись з працівниками школи в плани Айші не входило, тож дівчина стиснувши губи, пішла до столика, де сиділи її подружки.

- Дістала вже, - тихенько сказав хлопець, і я з ним була повністю згодна. Я з цією особиною на уроках не перетинаюсь, а Юдіан вже майже рік з нею навчається.

19 Медяния 157р.

Маг-Рівік

Настав час найважливішого заліку - “Основи артефакторики”.

Я так нервувала, що не змогла нормально заснути вночі. Але магістр Джозін Шиппер лише прийняв письмовий звіт, переглянув його, поставив кілька запитань - і, отримавши відповіді, відпустив на всі чотири сторони.

Хотілось знову танцювати - та не при сторонніх.

- Чого така щаслива? - запитав мене Соренто, перехопивши на подвір’ї школи. Я якраз знов збиралась до бібліотеки.

- Артефакторику здала.

- І як?

Не роблячи з цього таємниці, розповіла з задоволенням.

Я була цим настільки захоплена, що не помітила, як до мене підійшли ззаду, схопили - й підняли в повітря. А потім трохи покружляли.

Спочатку захотілось вдарити ногою. Потім - заклинанням. Але я вчасно відчула такий знайомий запах лісу. Так міг пахнути лише один розумний.

Террі.

Ось тут я не втрималась - заверещала, вирвалась з обіймів та, повернувшись обличчям до друга, стиснула його ребра так, що лише дивом не зламала.

- Як ти тут опинився? - запитала я у ельфа.

- Тебе розшукував. Прийшов до додому, а мені двері відчинив твій вамп...

Я з переляку закрила рота рукою. Ще бракувало, щоб Соренто дізнався про расу Вальдегора. Поки декан міркує, як розв'язати питання з його легалізацією, він офіційно під грифом “засекречено”.

- Я, мабуть піду, - ввічливості майбутньому некроманту було не займати, - Ще побачимось.

- До побачення.

- До побачення, - додав Террі. - Так ти вільна, чи в тебе ще іспити?

- На сьогодні - все. Але треба попрощатися з друзями, вони в бібліотеці. Почекай трохи тут, бо без перепусків туди не зайдеш.

- Почекаю, - погодився ельф, та скориставшись лавкою, із задоволенням на ній розвалився.

21 Медяния 157р.

Маг-Рівік

“Види нерозумної нечесті та немерців". Відмінні знання з цього предмету неодноразово врятують моє життя в майбутньому. Тож було вирішено - у найближчому майбутню перетворити свої конспекти на власний довідник.

Сам залік пройшов гладесенько-рівнесенько. Я бадьоро відповідала на запитання, доповнювала відповіді, чим заслужила похвалу від магістра Частінга Ванліра.

Були деякі з моїх однокурсників хто кидав мене не добрі погляди, називаючи “зубрилкою”. В зайві суперечки не влазила. Нащо воно мені? Адже це не я винна, що їм пів року не вистачило, щоб почати навчатись. Хоча декан натякав на збільшення присутності та уваги - але схоже, це не всім допомогло.

23 Медяния 157р.

Маг-Рівік

Не чекаючи кінця іспитового тижня, я з аркушем, де було десять заліків, прийшла до деканату, щоб написати заяву про продовження навчання та внести чергову оплату.

- Куди поспішаєш? - запитав декан, застукавши мене за писанням.

Лавер вже давно перейшов на “ти”, начебто ми з ним старі друзі. Я вже звикла, а от пані Рохо, здивовано на нас подивилась.

- Хочу якнайшвидше поїхати до кордону з Диким Лісом. Буду там тренуватись контролювати силу, - чесно відповіла я. Тим паче мені буде з ким тренуватися - Террі значно сильній менталіст, аніж декан.

- Сподіваюсь, ви всі повернетесь цілими та неушкодженими. Не хотілось би втрачати такого талановитого артефактора.

- Звісно. Я ж уже гроші заплатила за наступний семестр. Якщо помру - назад не зможу отримати.

Декан посміхнувся та додав:

- Також благаю: не вбий когось ненавмисно. Контроль, контроль й ще раз контроль.

- Буду прикладати максимум зусиль, - пообіцяла я спині, що майже сховалась за дверима, а сама повернулась до заяви.

***

Відзначати приїзд ельфа та кінець заліків вирішили в “Ложці”. В гуртожитку було замало місця, а у свій дім я ще не готова пускати таку прорву розумних. А компанія зібралась чималенька: тут були й старшокурсниці-цілительки, й дівчата, що мешкали з Уллою в гуртожитку. А також до нас приєднались два місцевих ельфи Юлінар та Сандір, та дінорка Орга Телл, мої однокласники. А ще, порушивши прохання пана декана, серед нас був Вальдегор. Дехто з вампіром познайомились ще на святі квітів та встигли заприятелювати.

А от щодо Террі, то всі з подивом відзначали: який ельф простий у спілкуванні. А друг лише посміхався, та зазначав, що він, по-перше, просто ще молодий, а по-друге інколи тікає з Енаріона, щоб позбутися снобізму.

24 Медяния 157р.

Маг-Рівік

- Подивись, Ята, яку я знайшов заміну на час твоєї відсутності, - радісно сказав пан Прієр, виштовхнувши Юдіана на перед. - Після того, як познайомитесь, покажи та розповіси хлопцю, де в нас що.

Пан Прієр трохи почувався винним через те, що це саме він познайомив мене з Наосом. А ще більше він корив себе за те, що не розпізнав закляття підкорення.

- Звичайно, - погодилась я, також зрадівши, що артефактор так швидко знайшов мені тимчасову заміну.

Це означало, що відправитись в подорож зможу раніше, аніж планувала. У “Ведмедику” ж мене залюбки замінить Улла - зайвими гроші соліенці не будуть.

- Тільки ми вже знайомі.

- От і добре.

- Отже, з чого почати? - замислилась я. - Давай спочатку зі складу та системи - де що лежить.

Пояснення зайняло майже годину. Хлопець слухав уважно, інколи записував до невеликого блокнота. Потім ми перейшли до каталогу товарів під замовлення.

А вже після обіду разом із Террі пройшлись по крамницях - купівали все необхідне для дослідження Лісу.