Пожаліймо трохи Абгіка Лі.
Бідний старий Абгіку Лі, ти думав, що перемога буде такою легкою! Ремі Берк, ледачий, розпещений гравець, що забагато п'є та надто охоче розмовляє. Ти уявив його кабінетним генералом, великим гравцем в азартні ігри та на біржі, підступним картярем, що знає, як залучити до подій свої війська та дипломатів телеграмою або квапливо нашкрябаним листом, але ти не вважав його бігуном. Не вважав тим, хто може бігти, може ховатися, залишатися схованим. Ти помилився у своєму супротивникові, Абгіку Лі, і ми радіємо.
Ох і змусив він тебе побігати! Ти обнишпорив Накхон-Саван, прорвався лісами на північ, відправив розвідників до хуторів і сіл, човни — до озер, солдатів — до поїздів. Ти так дістав начальника поліції у Пхрае, що той почав кричати на тебе в телефон, і все це лише через повідомлення, що надійшло з Лампанга — з Лампанга, уявляєте? — про те, що чоловіка, чия зовнішність відповідала опису твого переслідуваного, бачили, коли той купував квитки на поїзди до Бангкока та Чіанг-Мая!
Тоді він був змушений передислокуватися з жахливим поспіхом: солдатів до одного кінця маршруту, полісменів — до іншого, шпигунів — у всі поїзди, що між ними. Ти мчав через усю країну до Лампанга, але на той час, коли прибув туди, твій переслідуваний був у Чіанг-Маї, а коли ти доїхав до Чіанг-Мая, його там уже не було. Але близько — так близько! Ти так наблизився, ти відчуваєш це, ти знаєш, що був майже достатньо близько, щоб доторкнутися (відколи він утік з Бангкока, твоєї найкращої миті він був у трьох милях від тебе), але якимось чином Ремі — ледачий, млявий Ремі — все одно оминув твої тенета.
Де він тепер?
Уздовж трьохсот миль між Чіанг-Маєм і Бангкоком; хто знає, де він міг зіскочити з поїзда?
Але ти наполегливий, Абгіку Лі; ти маєш план.
Певно, саме тому ти залишив солдатів на обох кінцях маршруту.