Крадій

Розділ 19

День четвертий.

День п'ятий.

День шостий.

Ніхто не бачив.

І що ж там з Ремі Берком?

Де ти тепер?

А він сидить біля річки — ні, навіть не річки — схожого на черв'яка притоку, що звивається по землі, не маючи навіть імені, окрім того, яке знають лише місцеві. Він рибалить.

Вчора його тут не було; завтра його тут не буде. Він украв волосінь, прив'язав до неї шматочок деревини, наштрикує улов на загострені кілки та готує його над гарячою золою. Він утомлений, брудний, весь вкритий укусами комах та порізами, з яких повільно щось тече, але ноги в нього вже не розпухлі, а живіт час від часу повний. Одного ранку він прокинувся й побачив, що його оцінює змія: розтягнулася біля нього на всю свою довжину, перевіряючи, чи зможе проковтнути його цілим. (Не змогла б, а коли він почав ворушитися, вона втратила цікавість.) Іншого разу він побачив двох дітлахів — хлопчика та дівчинку — що зачаровано дивилися на нього, на цього чоловіка з паличок, що ховався в їхньому лісі. Вони побігли геть, щойно він сів, і він покинув ту свою криївку тієї ж години, розуміючи, що вони не стримаються та розкажуть про нього батькам, батьки розкажуть другові, а друг може розповісти поліції, і таким чином через кілька годин, максимум — днів, його знайдуть.

(Вони дійсно розповіли батькам, а батьки розповіли своїм друзям. Двоюрідний брат одного з друзів, в якого брат дружини служив у поліції, розповів про це родичеві, а той через шість днів отримав повідомлення від свого начальника в Накхон Савані про чоловіка-втікача, англо-француза з темним брунатним волоссям, а щойно він поставив начальство до відома, вони всі поспішили до того місця, де діти бачили Ремі, і знайшли там лише потрох з'їденої на сніданок риби та кілька зерен краденого рису, що він проковтнув, поспішаючи.)

Ремі бродить, і йому вже не так страшно, як раніше. Після початкового шоку від цієї халепи, він уже набув певної подоби спокою. Він іде, іде, ступні його ніг болять, доки зрештою, затвердівши як ротангова деревина, вони набувають форми його побитих черевиків, а він продовжує йти. Одного дня він краде велосипед; проїхавши дорогою двадцять миль, викидає його у густий підлісок і йде натомість руслом річки. Наступного дня він знаходить міцну палицю, що достатньо пряма, щоб на неї спиратися, і спить на ґанку храму з високими стінами, про який подумав, що той покинутий, доки посеред ночі не з'явився монах, який дав йому трохи води та рису, без жодного слова поставив біля нього миску; а на світанку інший монах прийшов з мітлою, щоб прогнати його.

Він рухатиметься, ховатиметься, уникатиме людей, наскільки йому це вдаватиметься, доки обставини не змовляться проти нього. А якщо він муситиме зустрітися з людьми?

Він припустить найгірше та продовжить тікати.