Шторм

44 Арена опортунізму

Палата Світової ради — це велика кругла зала в самому центрі ока Ендури, до якої можна дістатися лише одним із трьох елегантних мостів, що ведуть усередину від навколишнього острова. Вона майже нагадує арену, але без сидінь для глядачів. Великі згубники не бажають, щоб за ними спостерігали. Це місце заповнюється лише під час щорічного Всесвітнього конклаву, коли прибувають представники з усіх регіонів Землі. Але більшість часу там перебувають лише великі згубники, їхній найближчий персонал і перелякані женці, які виявилися достатньо відчайдушними, щоб перед ними постати.

В центрі палати на світлій мармуровій підлозі золотом виклали символ Цитаделі женців, а навколо, на однаковій відстані, стоять сім піднятих крісел, які можна описати не інакше як трони. Їх, звісно, називають не тронами, а «місцями для роздумів», бо в Цитаделі женців рідко називають щось так, як є насправді. Усі вони вирізьблені з різних видів каменю, щоб ушанувати континент, який представляє кожен великий згубник. Паназійське місце зроблене з нефриту; євроскандське витесане з сірого граніту; антарктичне — з білого мармуру; Австралію відображає червоний пісковик з гір Аєрз-Рок; Південну Мерику — рожевий онікс; для Північної Мерики використали шари сланцю й вапняку, як у Великому каньйоні; африканське місце створили з хитромудро різьблених картушів, забраних з гробниці Рамзеса Другого.

…І кожен великий згубник, починаючи з перших і закінчуючи тими, які сиділи на них зараз, жалівся на те, які ті крісла незручні.

Це було навмисне — як нагадування великим згубникам, що хоча вони й займають найвищі людські посади на світі, але ніколи не мають почуватися занадто комфортно чи вдоволено.

«Нам не варто ніколи забувати про аскетизм і самопожертву, які є ключовими для нашої посади», — казав жнець Прометей. Він контролював створення Ендури, але так і не побачив цієї обіцяної землі, бо самозібрався, перш ніж її закінчили.

В палаті є скляне склепіння, щоб захищати її від природи, але його можна прибрати, щоб під час днів з приємною погодою зала могла перетворитися на форум просто неба. На щастя, сьогодні була гарна погода, бо склепіння вже третій день поспіль як застрягло у відчиненому положенні.

— Що такого складного у простому русі шестерень? — бурчала велика згубниця Нзінґа, коли того ранку зайшла всередину. — Хіба в нас немає інженерів, які можуть це вирішити?

— А мені подобаються засідання на свіжому повітрі, — сказав Амундсен — великий згубник Антарктики.

— Та певно, — мовила Маккіллоп з Австралії. — Ваше місце біле і не нагрівається, як наші.

— Правда, але я знемагаю від спеки у цьому хутрі, — показав він на свою мантію.

— Те огидне хутро — це ваша власна провина, — зайшовши в залу, заговорила верховний клинок Кало. — Варто було робити мудріший вибір у минулому.

— Погляньте, хто говорить! — почав насміхатися великий згубник Кромвель з Євроскандії, показуючи на високий мереживний комір на мантії верховного клинка — цю задушливу штуку скопіювали з однієї картини, намальованої її історичною покровителькою, і це постійно її дратувало.

Кало відмахнулася від нього, наче від надокучливої мухи, і сіла на свій трон з онікса.

Останнім з’явився Ксенократ.

— Добре, що ви вшанували нас своєю присутністю, — Кало говорила з таким сарказмом, що його могло вистачити, щоб натерти всю мармурову підлогу аж до блиску.

— Пробачте, — сказав він. — Проблеми з ліфтом.

Оскільки клерк і парламентар уже сиділи обабіч верховного клинка Кало, вона звеліла кільком заступникам женців піти до різних аванлож у комплексі, щоб розпочати день. Сьогоднішня перша справа не була таємницею. Мідмериканське питання впливало не лише на ту частину світу. Це могло довгостроково вплинути на всю Цитадель женців.

Навіть так, верховний клинок Кало відкинулася у своєму незручному кріслі й почала вдавати байдужість.

— Ксенократе, це бодай буде цікаво, чи я кілька годин нудитимуся від безцільної балаканини?

— Ну, я точно можу сказати про Ґоддарда одне: він завжди цікавий, — почав Ксенократ, хоча його тон не вказував на те, що ця розвага була приємна. — Він підготував для вас… сюрприз, який, гадаю, вам сподобається.

— Ненавиджу сюрпризи, — кинула Кало.

— Цей вам підійде.

— Я чула, що жниця Анастасія — ще те джерело енергії, — озвалася велика згубниця Нзінґа, сидячи рівно й поважно, можливо, на противагу перекошеній і згорбленій манері верховного клинка. Великий згубник Хідейосі незадоволено хмикнув, показуючи, як ставиться до молодшої жниці-вискочки чи, можливо, до всіх молодших женців, але нічого не сказав.

— Хіба ви колись не звинуватили її в убивстві власного наставника? — самовдоволено посміхаючись, запитав Ксенократа Кромвель.

Ксенократ трохи зіщулився у своєму кріслі з Великого каньйону.

— Невдала помилка, яку можна зрозуміти, враховуючи отриману нами інформацію, але я справді беру на себе всю відповідальність.

— Це добре, — сказала Нзінґа. — В Мідмериці стає дедалі важче зустріти женців, які можуть взяти відповідальність за свої дії.

Це була уїдлива насмішка, але Ксенократ не купився.

— Саме тому результат цього слухання такий важливий.

— Ну гаразд, — мовила верховний клинок Кало, драматично піднявши руку, — нехай почнеться дика метушня!

Жниці Анастасія та Кюрі чекали в східній приймальні разом з двома гвардійцями клинка, які стояли перед дверима, наче стародавні солдати, що охороняють замок. Тоді зайшов один із заступників у раді — амазонець, бо його видав зелено-лісовий колір мантії.

— Великі згубники готові вас прийняти, — сказав він і відчинив для них двері. — Знай, що я пишаюся тобою, — звернулася до Анастасії жниця Кюрі, — хай яким буде результат.

— Не варто! — мовила Анастасія. — Не говоріть так, наче ми вже програли!

Вони пішли за заступником в палату ради, де з безхмарного неба на відкритий простір вже било сонце.

Сказати, що Анастасія налякалася, побачивши великих згубників у їхніх піднятих кам’яних кріслах, це применшення. Хоча Ендура існує лише двісті років, палата здавалася одвічною. І не лише з іншого часу, а й з іншого світу. Анастасія пригадала старовинні міфи, які вивчала в дитинстві. Потрапити на аудієнцію до великих згубників було наче стояти перед богами з Олімпу.

— Вітаємо, високоповажні жниці Кюрі й Анастасіє, — заговорила Кало, восьмий усесвітній верховний клинок. — Ми сподіваємося почути ваші звинувачення і так чи інакше закрити цю справу.

Хоча більшість женців бере лише ім’я свого історичного покровителя, деякі вирішують наслідувати їх фізично. Верховний клинок Кало була як дві краплі води схожа на художницю Фріду Кало, навіть носила квіти у волоссі й мала широкі брови — і хоча художниця жила в Мекситехаському регіоні Північної Мерики, верховний клинок була голосом і душею Південної Мерики.

— Це честь, ваше верховне преосвященство, — сказала Анастасія, сподіваючись, що це не прозвучало улесливо, але знаючи, що прозвучало.

Тоді зайшов Ґоддард зі жницею Ренд поруч.

— Жнець Ґоддард! — мовила верховний клинок. — Маєте гарний вигляд, враховуючи, щó пережили.

— Дякую, ваше верховне преосвященство, — театрально вклонився Ґоддард, від чого Анастасія закотила очі.

— Обережно, Анастасіє, — тихо попередила жниця Кюрі, — вони спостерігатимуть за твоїми жестами так само, як і слухатимуть твої слова. Вони прийматимуть сьогоднішнє рішення, опираючись і на те, що ти скажеш, і на те, чого не скажеш.

Ґоддард проігнорував Анастасію та Кюрі й зосередив усю свою увагу на верховному клинку Кало.

— Це честь стояти перед вами, — провадив він.

— Можу уявити, — відреагував великий згубник Кромвель. — Без цього нового тіла ви б могли хіба котитися.

Після цього захихикав Амундсен, але більше ніхто — навіть Анастасія втрималася, хоча й хотіла засміятися.

— Великий згубник Ксенократ каже, що у вас є для нас сюрприз, — мовила верховний клинок.

Хай про що йшлося, Ґоддард, здається, прийшов з порожніми руками.

— Певно, у Ксенократа була неправильна інформація, — мало не заскреготав зубами Ґоддард.

— Це буде не вперше, — прокоментував Кромвель.

Тоді підвівся клерк і відкашлявся, переконуючись, що всі звернули на нього увагу, перш ніж формально відкрити засідання.

— Це слухання стосується смерті й подальшого відродження женця Роберта Ґоддарда з Мідмерики, — оголосив клерк. — Друга сторона слухання — це жниця Анастасія Романова з Мідмерики.

— Просто жниця Анастасія, — поправила вона, сподіваючись, що членам ради не видасться претензійним те, що вона обрала лише ім’я приреченої великої князівни. Жнець Хідейосі буркнув, чітко показуючи, що він так не вважає.

Тоді підвівся Ксенократ і проревів усім присутнім оголошення.

— Прошу клерка зауважити, що я, великий згубник Ксенократ, узяв відвід у цьому засіданні й надалі мовчатиму аж до його завершення.

— Мовчазний Ксенократ? — пустотливо всміхнулася велика згубниця Нзінґа. — Тепер я знаю, що ми увійшли в королівство неможливого.

Це викликало більше сміху, ніж попередні шпильки Кромвеля. Було просто простежити тут відносну структуру влади. Кало, Нзінґу й Хідейосі, здавалося, поважали найбільше. Інші або боролися за таку ж позицію, або, як Маккіллоп — найтихіша з усіх, цілковито ігнорували неофіційну політичну ієрархію. Як найновіший великий згубник, Ксенократ намагався заслужити повагу і тому став об’єктом висміювання. Анастасія майже його жаліла. Майже.

Замість відповісти на шпильку Нзінґи, Ксенократ мовчки сів, доводячи, що здатен не говорити.

Тепер верховний клинок звернулася до чотирьох женців у центрі кола.

— Нам уже відомі подробиці цієї справи. Ми вирішили виявляти неупередженість, аж доки не почуємо думки обох сторін. Жнице Анастасія, оскільки саме ви висунули цей позов, то попрошу вас почати. Будь ласка, оголосіть свої аргументи з приводу того, чому женця Ґоддарда не можна обирати верховним клинком.

Анастасія глибоко вдихнула, вийшла вперед і приготувалася починати, але не встигла, як уперед вийшов Ґоддард.

— Ваше верховне преосвященство, якщо я можу…

— Ґоддарде, ви отримаєте свій шанс, — перебила його Кало. — Чи ви аж настільки вправний, що хочете наводити докази від обох сторін?

Це викликало кілька смішків у великих згубників.

Ґоддард, перепрошуючи, коротко вклонився.

— Прошу пробачення у ради за мій спалах. Можете продовжувати, жнице Анастасіє. Безперечно, починайте свою виставу.

Хоча це було їй непритаманно, Анастасію збентежило Ґоддардове втручання, наче фальстарт під час гонки. А він, звісно, так і планував.

— Ваші преосвященства, — почала вона. — В Рік антилопи перші члени цієї ради визначили, що женці мають рік тренуватися як розумово, так і фізично, — вона помалу розверталася по колу, намагаючись поглянути в очі кожного великого згубника. Однією з лячних і, певне, навмисних особливостей аудієнції перед Світовою радою було те, що ти ніколи точно не знав, до кого звертатися і як довго, бо завжди стоятимеш до когось спиною. — Розумово і фізично, — повторила вона. — Я б хотіла попросити парламентаря вголос прочитати політику Цитаделі женців щодо навчання. Вона починається на 397-й сторінці сувою про прецедентне право Цитаделі женців.

Парламентар виконав її прохання і прочитав усі дев’ять сторінок.

— Як на організацію лише з десятьма законами, — прокоментував Амундсен, — у нас купа правил.

Коли все дочитали, Анастасія провадила.

— І це лише для того, щоб чітко дати зрозуміти, як підготувати женця, бо женці не народжуються, вони готуються. Гартуються в тому ж випробуванні вогнем, крізь яке всі ми проходили, бо знаємо, наскільки це критично, щоб жнець тілом і душею був готовий до цього тягаря.

Вона зупинилася, щоб вони все усвідомили, а зробивши це, помітила погляд жниці Ренд, яка їй посміхалася. Така посмішка зазвичай з’являється, перш ніж комусь видряпують очі. Анастасія відмовилася знову лякатися.

— Процес перетворення на женця так скрупульозно описаний тому, що за ці роки Світовій раді доводилося розглядати найнеочікуваніші ситуації та постійно додавати й уточнювати правила, — сказала Анастасія і почала перераховувати кілька таких ситуацій. — Учень, який спробував самозібратися після висвячення, але ще не отримавши персня. Жнець, який себе клонував, намагаючись перед самозбиранням передати свого персня клону. Жінка, яка замістила свій розум свідомістю жниці Сакаджавеї і заявила про своє право збирати. В усіх цих випадках Світова рада прийняла рішення відмовити всім позовникам.

Тепер Анастасія подивилася на женця Ґоддарда, змусивши себе зустрітися очима з його сталевим поглядом.

— Подія, під час якої знищилося тіло женця Ґоддарда, була просто жахлива, але йому не можна дозволяти нехтувати декретами ради. Справа в тому, що, як і у випадку жінки, яка стала на хибний шлях і отримала свідомість жниці Сакаджавеї, нове фізичне тіло Ґоддарда не проходило суворих навчальних випробувань. Цього було б достатньо, якби він був звичайним женцем, але він не звичайний жнець — він кандидат на посаду верховного клинка важливого регіону. Так, нам відомо, хто він від шиї й догори, але це лише невелика частка людини. Прошу послухати його під час надання аргументів — і в його голосі ви почуєте те, що вже знаєте: ми навіть не уявляємо, чиїм він говорить голосом, тобто не уявляємо, хто він. Але ми можемо бути певні, що він не жнець Роберт Ґоддард аж на дев’яносто три відсотки. Враховуючи це, рада може прийняти лише одне рішення.

Анастасія легенько кивнула, вказуючи, що договорила, і повернулася на своє місце біля жниці Кюрі.

Коли після цього запанувала тиша, Ґоддард почав повільно плескати в долоні.

— Майстерно, — сказав він, виходячи вперед, щоб стати в центрі. — Анастасіє, ви майже мене переконали, — тоді він повернувся до великих згубників, особливо виділяючи Маккіллоп і Нзінґу — єдиних двох, які стали на бік нового ладу, а не старої гвардії. — Це переконливий аргумент. Окрім того факту, що це взагалі не аргумент. А лише щоб відвести очі. Неправильний напрямок. Формальність, яку роздули, аби вона послужила на користь егоїстичного зухвалого плану.

Він підняв праву руку так, щоб сонце світило на його перстень.

— Скажіть, ваші преосвященства, якщо я втрачу свій підмізинний палець, отримавши натомість новий і не вирощуючи його з моїх власних клітин, хіба це означатиме, що перстень натягнутий не на палець женця? Звісно ж, ні! І незважаючи на звинувачення молодшої жниці, нам відомо, чиє це тіло! Воно належало парубку — герою! — який добровільно собою пожертвував, щоб я міг відновитися. Прошу не паплюжити його пам’яті, применшуючи його самопожертву.

Він з докором зиркнув на Анастасію та Кюрі.

— Нам усім відомо, чого стосується це слухання. Це очевидна спроба позбавити деяких мідмериканських женців права проголосувати за обраного ними лідера!

— Заперечую! — прокричала Анастасія. — Результати голосування не оголосили, а це означає, що він не може стверджувати, наче є чиїмось обраним лідером.

— Прийнято, — мовила верховний клинок і обернулася до Ґоддарда. Вона не була прихильницею нового ладу, але була справедлива. — Женче Ґоддард, усім відомо, що ви зі своїми прихильниками роками ведете протистояння з так званою старою гвардією. Але ви не можете ставити під сумнів законність слухання лише тому, що воно мотивоване тим конфліктом. Незважаючи на мотивацію, жниця Анастасія поставила перед нами обґрунтоване питання. Ви — це… ви?

Тоді Ґоддард змінив тактику.

— Тоді я висуваю клопотання відхилити її питання. Воно було оголошене після голосування, вона влаштувала балаган, а це занадто безпринципна річ, щоб рада могла такому потурати!

— Наскільки я чув, — утрутився жнець Кромвель, — ваша раптова поява на конклаві теж була балаганом.

— Я полюбляю ефектну появу, — визнав Ґоддард. — І хоча тут я винний, але не бачу, як це може бути злочином.

— Жнице Кюрі, — запитала велика згубниця Нзінґа, — чому ви особисто не висунули звинувачення під час номінаційної промови? Ви мали тоді всі шанси сказати про своє занепокоєння.

Жниця Кюрі трохи присоромлено всміхнулася.

— Ваше преосвященство, відповідь тут проста. Я про це не подумала.

— І ми маємо вірити, — озвався жнець Хідейосі, — що молодша жниця, яка служить лише один рік, винахідливіша за так звану верховну даму смерті?

— О, безперечно, — одразу заявила жниця Кюрі. — Насправді я закладаюся, що вона колись керуватиме цією радою.

Хоча Марі говорила це з найкращими намірами, результат був протилежним, і великі згубники почали ремствувати.

— Обережніше, жнице Анастасіє! — сказав великий згубник Амундсен. — Тут не надто прихильно ставляться до таких нахабних амбіцій.

— Я не казала, що цього хочу! Просто жниця Кюрі занадто добра до мене.

— Навіть так, — мовив Хідейосі, — ми, безперечно, помічаємо ваше прагнення отримати владу.

Анастасія втратила дар мови. І тоді в сварку втрутилася нова сторона.

— Ваші преосвященства, — заговорила жниця Ренд, — жнець Ґоддард не винен ні у втраті голови, ні у своєму відновленні. Дати йому нове тіло вирішила я сама — і його не варто карати за мій вибір.

Верховний клинок Кало зітхнула.

— Жнице Ренд, це був правильний вибір. Будь-який спосіб відновити для нас женця — це хороша річ, хай хто це зробить. Питання не в цьому. Питання стоїть у законності його кандидатури, — вона на мить зупинилася, глянула на своїх колег — великих згубників — і сказала, — це вагоме питання, і не варто приймати легковажного рішення. Дозвольте нам порадитися наодинці. Ми зберемося знову після обіду.

Анастасія нервово ходила приймальнею, доки жниця Кюрі спокійно сиділа та їла фрукти з миски. Як вона взагалі могла залишатися спокійною?

— Я жахливо виступила, — сказала Анастасія.

— Ні, ти була неймовірна.

— Вони гадають, що я жадаю влади!

Марі дала їй грушу.

— Вони бачать у тобі себе. Саме вони жадали влади у твоєму віці, тобто навіть якщо вони цього не показують, вони ототожнюють тебе з собою.

Тоді вона наполягла, щоб Анастасія з’їла грушу для підтримання сил. Коли їх за годину покликали назад, великі згубники не гаяли часу.

— Ми переглянули й обговорили ваше питання й ухвалили рішення, — мовила верховний клинок Кало. — Прошу вийти вперед високоповажну жницю Ренд.

Ґоддард, схоже, трохи здивувався, що першим звернулися не до нього, але жестом показав Айн виходити, і вона зробила кілька кров назустріч верховному клинку.

— Жнице Ренд, як ми вже говорили, ваша успішна спроба відтворити женця Ґоддарда — це похвально. Однак ми виступаємо рішуче проти того, що ви зробили це не лише без нашої згоди, а й не поставили нас до відома. Якби ви звернулися до ради, ми вам допомогли б — і мали б змогу переконатися в тому, що обраний суб’єкт не лише придатний, а й перевірений доброволець. А зараз ми знаємо лише те, що розповів жнець Ґоддард.

— Ваше преосвященство, в раді мені не недовіряють? — запитав Ґоддард.

Позаду нього заговорив Кромвель.

— Женче Ґоддард, ви не славитеся чесністю. З поваги до вас ми не будемо оспорювати ваш опис подій, але вважали б за краще контролювати відбір.

А тоді праворуч від них заговорила велика згубниця Нзінґа.

— Насправді нам тут непотрібно покладатися на слова Ґоддарда. Це жниця Ренд зібрала суб’єкта, перш ніж відновити Ґоддарда. То розкажіть нам, жнице Ренд, ми хочемо почути все від вас. Чи цілком усвідомлював донор тіла, доброволець, щó з ним відбудеться?

Ренд завагалася.

— Жнице Ренд?

— Так, — нарешті сказала вона. — Так, звісно ж, він усвідомлював. Як могло бути інакше? Ми женці, й ми не цупимо тіла, — а тоді додала, — я краще самозберуся, ніж зроблю щось таке… жорстоке.

Але вона трохи запиналася і давилася словами. Якщо члени ради і помітили це чи занепокоїлися, то не виказали цього.

— Жнице Анастасіє! — сказала верховний клинок. — Прошу вийти вперед.

Ренд повернулася до Ґоддарда, а Анастасія зробила, як просили.

— Жнице Анастасія, це слухання є очевидною маніпуляцією нашими правилами, щоб уплинути на результат голосування.

— Ось, ось! — озвався великий згубник Хідейосі, категорично осуджуючи вчинок Анастасії.

— Ми в раді, — провадила верховний клинок, — відчуваємо, що це небезпечно близько до лінії неетичної поведінки.

— А це етично — зібрати когось і забрати його тіло? — випалила Анастасія. Просто не змогла стриматися.

— Ви, — заволав великий згубник Хідейосі, — тут для того, щоб слухати, а не говорити!

Верховний клинок Кало підняла руку, щоб його заспокоїти, а тоді строго звернулася до Анастасії.

— Молодша жнице, було б розсудливо навчитися контролювати свій запал.

— Пробачте, ваше преосвященство.

— Я це приймаю, але ваше наступне вибачення рада не прийме, зрозуміло?

Анастасія кивнула, тоді шанобливо вклонилася і повернулася до жниці Кюрі, яка суворо на неї глянула, хоча й мигцем.

— Женче Ґоддард! — покликала Кало.

Ґоддард вийшов уперед, чекаючи на присуд.

— Хоча ми погоджуємося, що для цього слухання існували приховані мотиви, але питання цілком законні. Коли жнець справді є женцем?

Вона дуже надовго змовкла. Пауза ставала незручною, але всі розуміли, що не варто квапитися її заповнювати.

— Це питання викликало палке обговорення, — нарешті провадила Кало, — і зрештою рада вирішила, що заміна більш ніж п’ятдесятьох відсотків чийогось фізичного тіла іншим серйозно применшує цю людину.

Анастасія затамувала подих.

— Отже, — провадила верховний клинок, — хоча ми дозволяємо вам називатися женцем Робертом Ґоддардом, ви не можете збирати, доки решта вашого тіла не пройде повний термін навчання в обраного вами женця. Я припускаю, що ви будете навчатися у жниці Ренд, але якщо оберете когось іншого і цей жнець погодиться — це буде прийнятно.

— Навчання? — відреагував Ґоддард, навіть не намагаючись приховати огиду. — Тепер я маю стати учнем? Ви хочете мене принизити?

— Роберте, сприймайте це як можливість, — трохи вишкірився Кромвель. — Бо хто його знає, за рік нижня частина вашого тіла може переконати вас стати тусівником. Хіба не цим займався ваш обраний суб’єкт?

Ґоддард не міг приховати шоку.

— Роберте, не дивуйтеся, що нам відома особа вашого суб’єкта, — провадив Кромвель. — Коли ви знову з’явилися, ми провели власне розслідування.

Тепер Ґоддард нагадував готовий до виверження вулкан, але якось зміг утриматися.

— Високоповажна жнице Кюрі, — сказала верховний клинок, — оскільки на цей час жнець Ґоддард визнаний неповноцінним женцем, його кандидатура відхиляється. За таких обставин ви залишаєтеся єдиним прийнятним кандидатом, тож ви автоматично виграєте у боротьбі за посаду верховного клинка Мідмерики.

Жниця Ренд відреагувала стриманою покірністю.

— Дякую, верховний клинок Кало.

— Прошу, ваша світлосте.

«Ваша світлосте», — подумала Анастасія. Цікаво, як почулася Марі, коли верховний клинок назвала її так!

Але Ґоддард був неготовий просто так прийняти поразку.

— Вимагаю поіменного голосування! — наполягав він. — Хочу знати, хто проголосував за цю пародію, а хто залишився на боці здорового глузду!

Великі згубники перезирнулися. Нарешті заговорила велика згубниця Маккіллоп. Вона була наймовчазніша з них — нічого не сказала впродовж слухання.

— Це зайве, — ніжно й заспокійливо заговорила вона — але Ґоддарда було неможливо заспокоїти.

— Зайве? Ви всі збираєтеся ховатися за анонімністю ради?

Тепер заговорила верховний клинок.

— Велика згубниця Маккіллоп має на увазі, що немає потреби для поіменного голосування… бо голосування було одностайне.