Шторм

33 Школа, де вбивають

— Що ти собі думав!

Щойно вони вийшли на обід у ротонду, жниця Кюрі причепилася до Костянтина. І хоча він був чоловік високий, здавалося, він аж змалів од гніву верховної дами смерті.

— Я думав про те, що тепер нам відомо, чому на вас напали.

— Що ти маєш на увазі?

Але Анастасія зрозуміла раніше за Марі.

— Хтось знав!

— Так, — підтвердив Костянтин. — Процес обрання великого згубника має бути таємний, але хтось знав, що Ксенократ звільнить посаду верховного клинка. І цей хтось хотів вивести тебе з гонки, Марі, й не допустити, щоб твоя юна протеже об’єднала молодших женців у голосуванні за кандидата, який дотримуватиметься давніх звичаїв.

Це трохи вибило землю з-під ніг у жниці Кюрі. Вона не одразу все усвідомила.

— Гадаєш, це Ніцше?

— Не думаю, — мовив Костянтин. — Він, може, й належить до нового ладу, але на таке не здатен. Більшість женців нового ладу трохи викривлює закони, але зупиняється, перш ніж їх порушити, і жнець Ніцше якраз такий.

— Тоді хто?

Жнець Костянтин не мав на це відповіді.

— Але, висунувши вашу кандидатуру першою, ми отримали перевагу. Це дозволяє побачити, як зреагують інші й, можливо, себе видадуть.

— І якби Костянтин тебе не номінував, — сказав жнець Мандела, підходячи до них, — то це зробив би я.

— І я, — мовив жнець Твен.

— Тож бачиш, — задоволено всміхаючись, провадив Костянтин, — твоє номінування було заздалегідь визначене. Я лише хотів переконатися, що це стратегічне рішення.

— Але я не хочу бути верховним клинком! Я все життя успішно цього уникала!

Тоді вона звернулася до жниці Меїр, яка стояла скраю їхньої компанії.

— Голдо, а чому не ти? Ти завжди точно знаєш, якими словами мотивувати людей. Ти б могла стати чудовим верховним клинком!

Жниця Меїр підняла догори руки.

— В жодному разі! Я красномовна, але погано переношу натовпи. Не плутай мене з сильним лідером лише тому, що такою була моя історична покровителька! Я радо писатиму тобі промови, але на цьому все.

На зазвичай емоційно байдужому обличчі жниці Кюрі тепер відбилося нетипове страждання.

— Мої минулі вчинки — те, за що мене вихваляють, — якраз і мають стати причиною моєї дискваліфікації на обрання верховним клинком!

Від цього розсміявся жнець Костянтин.

— Марі, якби нас судили за вчинки, через які ми найбільш розкаюємося, то жодна людина не була б гідна навіть підлогу підмітати. Ти найбільш кваліфікована, і прийшов час прийняти цей факт.

Сум’яття у залі проведення конклаву ніяк не зашкодило апетиту женців. Вони навіть стали більш ненажерливими. Анастасія тинялася ротондою, намагаючись оцінити обстановку. Женці нового ладу метушилися, плетучи інтриги, — але і стара гвардія робила те саме. День не закінчиться, доки не оберуть нового верховного клинка, бо в Цитаделі женців точно навчилися не повторювати зловживань політичними змаганнями ери смертності. Краще якнайшвидше довести вибори до фіналу, перш ніж усі стануть ще більш нестерпними й мерзенними, ніж уже є.

— Йому не вистане голосів, — казали всі про Ніцше. — Навіть ті, хто його підтримує, роблять це, бо немає нікого кращого.

— Якщо переможе Кюрі, — сказав жнець Моррісон, на якого Анастасія натикалася на кожному кроці, — ти станеш однією з її заступниць. Це досить впливова позиція.

— Ну, особисто я голосую за неї, — мовила жниця Ямаґуті, ще й досі мало не сяючи від почутої раніше похвали. — Вона буде набагато кращим верховним клинком за Ксенократа.

— Я це чув! — озвався Ксенократ, вторгаючись у їхню розмову, наче дирижабль. Жниця Ямаґуті була нажахана, а Ксенократ радів. — Не варто хвилюватися. Мене більше не треба вражати!

Чоловік просто шаленів від можливості нарешті розповісти про своє призначення в Цитаделі женців.

— То як нам тепер називати вас, ваша світлосте? — як завжди, підлизувався Моррісон.

— Оскільки я стану великим згубником, до мене тепер варто звертатися «ваше високопреосвященство», — він був схожий на дитину, яка повернулася додому з ідеальними оцінками в табелі. Можливо, його таки перетворили на малюка.

— А ви вже спілкувалися з женцем Костянтином? — спитала Анастасія, і він трохи здувся.

— Якщо вам так цікаво, то я тримався подалі від нього, — сказав він, наче розкриваючи таємницю лише Анастасії, але говорячи досить голосно, щоб інші теж почули. — Я певен, що він хоче обговорити останню інформацію про вашого старого друга Рована Даміша, але я не маю ніякого інтересу це обговорювати. Рован хай турбує нового верховного клинка.

Згадка про Рована була для Сітри наче ковзний удар, але вона швидко оговталася.

— Вам варто поспілкуватися з Костянтином, — сказала вона. — Це важливо.

На підтвердження своїх слів вона помахала Костянтинові, який одразу підійшов.

— Ваша світлосте, — мовив Костянтин, бо Ксенократа ще не підвищили. — Мені необхідно знати, кому ви розповіли про своє призначення.

Ксенократа такі інсинуації образили.

— Звісно ж, нікому. Коли когось обирають наступником великого згубника, це таємниця.

— Так — але чи міг хтось це підслухати?

Ксенократ якусь мить не відповідав, і саме так вони зрозуміли, що він чогось недоговорював.

— Ні. Ніхто.

Костянтин нічого не казав — просто чекав, поки той зізнається.

— Хоча, звісно, я отримав новини під час однієї з моїх святкових вечерь.

Верховний клинок уславився своїми святковими вечерями. Вони завжди були таємні, максимум для двох-трьох женців. Отримати запрошення на трапезу з верховним клинком — це честь, і частина його дипломатичної стратегії базувалася на тому, що він завжди запрошував женців, які одне одного зневажали, сподіваючись, що так вони стануть друзями чи принаймні зменшать рівень зневаги. Інколи це мало успіх, а інколи ні.

— Хто був там присутній? — хотів знати Костянтин.

— Я відповів на дзвінок в іншій кімнаті.

— Так, але хто був там присутній?

— Двоє женців, — мовив Ксенократ, — Твен і Брамс.

Анастасія досить добре знала Твена. Він стверджував, що незалежний, але під час прийняття важливих рішень майже завжди ставав на бік старої гвардії. А про Брамса вона знала лише з розмов.

«Його висвятили в Рік равлика, — розповіла їй колись жниця Кюрі. — Доречно, бо хай куди він поткнеться, завжди залишає по собі стежку зі слизу». Але вона також казала, що Брамс нешкідливий. Нудний лінивий жнець, який лише виконує свою роботу, і на тому майже все. Чи міг такий чоловік стояти за організацією змови проти них?

Щоб спробувати визначити, на чиєму він боці, Анастасія підійшла до женця Брамса до закінчення обіду, поки він вивчав десертний стіл.

— Не знаю, як у вас, — почала вона, — але під час обіду на конклаві в мене завжди не вистачає місця для десерту.

— Головне — їсти повільно, — озвався він. — Моя мама називала це «темп для пудингу».

Коли він взяв з буфетного столу шматок пирога, Анастасія чітко роздивилася, що в нього трусяться руки.

— Вам варто перевіритися, — сказала йому вона. — Можливо, слід підкрутити наніти.

— Це просто хвилювання. Ми не щодня обираємо верховного клинка.

— А жниця Кюрі може розраховувати на ваш голос?

На це він почав хихотіти.

— Ну, за Ніцше я точно не голосуватиму!

А тоді він перепросив і зник у натовпі разом зі своїм шматком яблучного пирога.

Продавцям зброї повідомили, що на цьому конклаві не вистачить часу вислухати їхні пропозиції, та відіслали з будівлі. Другу половину дня присвятили женцям Ніцше й Кюрі, кожен намагався переконати женців проголосувати за одного з них.

— Я знаю, що ви цього не хочете, — звернулася Анастасія до Марі, — але маєте вдавати протилежне.

Жниця Кюрі трохи спантеличено на неї глянула.

— Гадаєш, що можеш радити, як мені поводитися перед женцями?

— Ні… — озвалася Анастасія, а тоді пригадала, як до женців підступав жнець Моррісон. — Узагалі-то так. Уся ця штука схожа на шкільний конкурс на звання короля чи королеви — і я набагато ближча до цього, ніж ви.

Жниця Кюрі сумно засміялася.

— Анастасіє, ти поцілила в десятку. Саме цим і є Цитадель женців: школою, де вбивають.

Ксенократ оголосив пообіднє засідання відкритим — це було одне з його останніх діянь на посаді верховного клинка. Обидва кандидати виголосять імпровізовану промову, а далі розпочнуться дебати, які модеруватиме парламентар, що сидить праворуч від верховного клинка. Тоді, після ряду питань і таємного голосування, клерк Цитаделі женців, який сидить ліворуч від верховного клинка, порахує голоси.

Для визначення порядку виступів двоє кандидатів скористаються новітнім і надзвичайно складним методом: кинуть монетку. На жаль, оскільки на світі більше не поширене використання фізичних грошей, одного з учнів відіслали в штаб-квартиру Цитаделі женців шукати їх.

А поки всі чекали, події повернули в надзвичайно сюрреалістичному напрямку.

— Пробачте, ваша світлосте, — прозвучав тремтячий голос. А тоді заговорив трохи впевненіше. — Пробачте, ваша світлосте!

Це був жнець Брамс. І щось у ньому змінилося, але Анастасія не могла зрозуміти як.

— Конклав упізнає високоповажного женця Брамса, — сказав Ксенократ. — Але хай що ви хотіли сказати, прошу, робіть це швидко, щоб ми могли продовжувати.

— В мене є ще одна номінація.

— Перепрошую, Брамсе, але ви не можете номінувати себе — це має зробити хтось інший.

Кілька женців презирливо засміялося.

— Ваша світлосте, я номіную не себе, — він відкашлявся, і цієї миті Анастасія зрозуміла, що саме в ньому змінилося. Він одягнув іншу мантію! Вона й досі була оксамитова, персикового кольору з ніжно-блакитним оздобленням, але на цій, немов зорі, сяяли вшиті опали.

— Я бажаю номінувати на посаду верховного клинка Мідмерики високоповажного женця Роберта Ґоддарда.

Момент тиші… а тоді ще кілька смішків, хоча й не зневажливих. А нервових.

— Брамсе, — повільно заговорив Ксенократ, — якщо ви раптом забули, жнець Ґоддард загинув понад рік тому.

І тоді, почали повільно відчинятися важкі бронзові двері зали проведення конклаву.