Непрохані гості

Інформація до розслідування. Ель-Пасо, лютий 16 — 308

Місто Ель-Пасо розташоване на ріці Ріо-Гранде, що перетинає Техаську рівнину. До описуваної події воно налічувало тридцять тисяч жителів і фактично являло собою кліматичний курорт, який працював цілорічно.

Це трапилося над Ріо-Гранде вранці, о восьмій годині, коли робочий день міста та його околиць тільки починався.

Нечисленні свідки події спершу не звернули уваги на легке помутніння повітря над одним з консольних мостів, що з’єднують лівий берег ріки з передмістями Ель-Пасо і правий — з околицями Снодад-Хуареса. Помутніння ущільнювалося, згущувалося і перетворилося на голубувату хмару, що мала в поперечнику близько кілометра. Вона повільно спустилася з небес на міст, звідкілясь дихнуло морозним вітром, хоча температура і так була нижча нуля. В наступну мить міст з гуркотом упав на кригу замерзлої ріки. Почулися вереск пішоходів і крик-стогін циркулера, який устиг загальмувати біля обвалу буквально за метр.

А дальші враження очевидців різняться. Одному з них здалося, ніби ландшафт із замерзлою рікою, тисовим лісом і котеджами передмістя дивно заколивався, став напівпрозорим і хитким, а крізь нього проступили в червоному світлі решітки з чітким геометричним візерунком. Другому привиділося, що ясний день померк, береги ріки поснувалися чорним павутинням, а потім невідь-звідки наплив бурий туман і поховав усе під собою. Третій побачив чорних велетнів, що виходили з якоїсь невиразної прірви, мовби дружина дядька Чорномора (очевидець знав казки Пушкіна, хоч і не народився в Росії)… Лиш одне враження збігалося у свідків: хвиля холоду, що перехопила подих.

Видіння незабаром зникли, повітря стало чистим, лише в небі ще якийсь час трималася біляста смужка, схожа на слід капсули гідрометеоконтролю.

Кілометровий міст, перетворившись на купи металу та альфа-бетону, залишився лежати на кризі ріки, крізь яку подекуди уже просочувалася чорна недобра вода…