Розділ 9


Будинок Анджело Селуди знаходиться біля каналу. Його нижні поверхи, за традицією, є місцем бізнесу; середні поверхи призначені для сім'ї, а на верхніх юрбляться слуги, клерки та ремісники, що смиренно вдячні за отримання посади в такого великого чоловіка, як господар цього будинку. Він має власний колодязь (безперечна ознака статусу) і є щось візантійське у візерунках над вікнами, в різьбленні на стінах, в яких надряпані найдрібніші деталі — все це каже, що це старий дім стародавньої родини.

Тіна розглядає будинок з протилежного кінця приватного моста й бачить статуї, що охороняють вхід: Арес і Венера тримаються за руки, створивши над брамою арку. Вона відчуває, як об її ногу треться кішка, зацікавлена її цікавістю; чує рух весел у воді — каналом приплив черговий відвідувач, щоб віддати належне Анджело Селуді.

Їй страшно, але вона зайшла вже занадто далеко.

Вона послаблює тиск сірих рукавичок на пальці й ловить себе на тому, що мугикає мотив, пісню, про яку вважала, що геть її забула. На ній маска; при наближенні до дверей її зупиняють, і коли вона починає говорити, подив і недовіра на обличчях ледачих хлопців з кийками, що причепилися до неї, стають дедалі більшими.

— Мій лист, — каже вона. — Я можу зачекати.

Вона чекає зовні: п'ять, десять, двадцять хвилин. Поки вона там стоїть, ми не бачимо, щоб її ноги рухалися, щоб зігнулася її спина, щоб пальці нетерпляче постукували. Арес і Венера пітніють перед лицем її самовладання.

Хлопець повертається, його обличчя вже більш скромне. Він каже:

— Будь ласка, заходьте.

Вона заходить за ним усередину.

Двері зачиняються й ховають її від нас.

Загрузка...