Вночі, коли вона повертається, вона знає, що за нею стежать.
Цього разу вона зупиняється посеред площі, озирається навколо й не бачить спостерігача, лише плащ промайнув і посунувся черевик, коли її переслідувач зрушив у тінь. Вона стоїть рівно, щоб показати, що не боїться. Її маска яскрава в місячному світлі, і якийсь час Тіна стоїть, чекає, доки їй не стає холодно; тоді вона розвертається та повертається додому, і більше її не переслідують.