Змій

Розділ 8

Вона поклала на стіл тисячу дукатів.

Джакамо де Орчело дивиться на них. Що він бачить у цьому гаманці? Кораблі? Скрині з одягом, бочки риби, дорогоцінні прянощі зі Сходу, рабів, зерно? Чи самі лише бочки з вином, які котять по підлозі комори?

Певний час вони стоять, чоловік і дружина, по різні боки золота, і розмовляють обличчями, в яких лютують звинувачення, на які голоси не мали мужності, але зрештою Тіна каже:

— Я відправляюся на три місяці в монастир, молитися. Я вже сама все організувала. До побачення.

І тоді він кричить:

— Шльондра! Блудниця, повія! Звідки в тебе це золото? Де можна взяти ще? — і намагається схопити її за волосся, але вона б'є його.

І це не ляпас долонею, як зробила би пані з дому Орчело, це радше вона сама, єврейська донька, б'є по його обличчю з усієї сили, і коли він падає на спину зі скривавленим лицем, вона опановує себе та каже:

— Якщо хочеш ще, тобі доведеться зачекати до мого повернення.

Він плюхається сідницями на підлогу й на мить ціпеніє від шоку. А потім всередині нього з'являється маленький хлопчик, який плаче, повзе на пузі до її ніг, цілує туфлі та каже:

— Я кохаю тебе, я кохаю тебе, не йди, я кохаю тебе, де гроші? Я кохаю тебе.

Вона відвертається.