Сьогодні небо червоніє.
У будь-якому місті пожежа — це катастрофа, але у Венеції! Тут так багато будівель, так щільно одна до одної, стільки деревини, яка лише чекає, коли її запалять.
Але вогонь не поширюється, бо будівля, в якій він розпочався, відокремлена своїм статусом від багатьох інших, а води поруч вдосталь.
«Не слід було Патріархові мати такий гарний палац, — каже собі Жриця, дивлячись понад водою на полум'я. — Як багато ми забули. Як плакав би Христос, якби побачив нас зараз».