Тіло дворецького, біль дворецького, мозок затуманений снодійним. Це все одно як повернутися додому.
Я ледь прокинувся, але вже знов засинаю.
Темніє. У моїй крихітній кімнаті ходить взад-вперед чоловік із рушницею в руках.
Це не Чумний Лікар. Це не Ґолд.
Почувши, що я прокинувся, він обертається. Він у тіні, мені не видно, хто це.
Я розкриваю рот, але звідти не виходить жодного слова.
Я заплющую очі та знов непритомнію.