Не озирайся і мовчи

29

Зачинившись у кімнаті, Марк обережно розгорнув газету. Вона складалася з одного велетенського аркуша формату А1. Майже неушкоджена, лише зовсім трохи зім’ята. Хлопець розрівняв її та вп’явся очима в написи у верхньому лівому куті.

ЧЕРВОНИЙ ПРАПОР

Орган Ровенського обкому Комуністичної партії України та обласної Ради депутатів трудящих

Видається з грудня 1939 року

Ровно — таку назву мало Рівне за часів Союзу.

Далі йшли номер і дата.

№ 141 (8437)

НЕДІЛЯ, 20 ЛИПНЯ 1975 РОКУ

Газета виходить у вівторок, середу, п’ятницю, суботу і неділю

ЦІНА 2 КОП.

Марк закліпав і зосереджено поворушив губами. То це справжня газета? Він раптом подумав, що запитання не зовсім правильне. Світ по той бік ліфта не менш справжній, ніж цей, у якому перебуває він, тож правильніше було б запитати: це газета з його світу?

Хлопчак узяв до рук планшет і ввів у пошуковому рядку «Google» «червоний прапор рівне». Статті у Вікіпедії не було, зате на сайті www.rivne.org сервер знайшов напівпорожню сторінку, де йшлося про перший номер «Червоного прапора», що випустили в Рівному 19 грудня 1939 року, а також про те, що 21 грудня 1991 року газету перейменували на «Вільне слово».

Марк почухав голову. Чи означало це, що газета, яку він розклав перед собою на столі, справді походила з його світу? Аж ніяк. Хлопець відклав планшет і перевів погляд на пожовклий аркуш. Ліворуч, на всю довжину першої сторінки, йшла шпальта під надрукованим фіолетовим кольором заголовком:

КРОКИ ТВОРЕННЯ

ПРО ПІДСУМКИ ВИКОНАННЯ

ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУ РОЗВИТКУ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА СРСР У ПЕРШОМУ ПІВРІЧЧІ 1975 РОКУ

Підбито підсумки виконання Державного плану розвитку народного господарства СРСР в першому півріччі 1975 року. У повідомленні ЦСУ СРСР відзначається, що трудящі Радянського Союзу, широко розгорнувши соціалістичне змагання за дострокове виконання плану…

Марк усміхнувся та не став читати далі.

По центру під назвою газети було вміщено фотознімок завдовжки сантиметрів із п’ятнадцять і завширшки не більше як десять. На знімку — четверо чоловіків у дивних костюмах. Зображення було нечітким (навіть на 1975-й), немовби намальованим. Хлопець поправив окуляри та схилився над підписом.

Перша зустріч у космосі. На фото: радянські космонавти А. Леонов і В. Кубасов та американські астронавти Т. Стаффорд і Д. Слейтон в орбітальному відсіку космічного корабля «Союз-19».

Фото ТАРС.

(Знімок прийнято по фототелеграфу).

Нижче та праворуч від фотографії йшли заголовки:

«СОЮЗ-19»: П’ЯТИЙ ДЕНЬ У КОСМОСІ

«САЛЮТ-4»: ВІСІМ ТИЖНІВ РОБОТИ ЕКІПАЖУ

ПОВІДОМЛЕННЯ ТАРС

У ПОЛЬОТІ КОСМІЧНИЙ КОМПЛЕКС «СОЮЗ-АПОЛЛОН»

Шрифт був дрібний, окремі букви частково затерлися, тож Марку довелося нахилятися до самої газети. Він узявся читати найбільшу, третю статтю.

Після успішного виконання 17 липня основного етапу спільного польоту — стикування радянського космічного корабля «Союз-19» з американським кораблем «Аполлон» на навколоземній орбіті функціонує перший міжнародний космічний комплекс, пілотований Олексієм Леоновим, Валерієм Кубасовим, Томасом Стаффордом, Венсом Брандом і Дональдом Слейтоном.

Через три години після стикування радянські космонавти відкрили люк тунелю між орбітальним модулем «Союз-19» і стикувальним модулем «Аполлона», і командири кораблів Олексій Леонов і Томас Стаффорд обмінялися першим рукостисканням на орбіті. Потім Томас Стаффорд і пілот стикувального модуля Дональд Слейтон перейшли на борт радянського космічного корабля «Союз-19».

О 22 годині 24 хвилини по радіозв’язку було передане привітання товариша Л. І. Брежнєва екіпажам кораблів «Союз-19» і «Аполлон». Від імені радянського народу і від себе особисто Генеральний секретар ЦК КПРС поздоровив їх із знаменною подією — першим стикуванням радянського й американського космічних кораблів і побажав екіпажам успішного виконання наміченої програми і благополучного повернення на Землю.

Командир корабля «Союз-19» О. А. Леонов висловив гарячу подяку Центральному Комітетові КПРС, особисто товаришеві Л. І. Брежнєву за сердечне привітання і високу оцінку праці радянських і американських учених, конструкторів і космонавтів. Ми дуже схвильовані теплими словами Леоніда Ілліча, сказав Олексій Леонов, і будемо працювати ще краще. Дуже багато хочеться сказати Леоніду Іллічу у відповідь на його хвилюючі слова, і ми, космонавти, висловимо йому свої щирі почуття вдячності ще раз при особистій зустрічі після повернення на Землю…

Хлопчак удруге не стримав усмішки. «Дуже схвильовані теплими словами Леоніда Ілліча…» Ну, звісно, екіпаж у тісній капсулі, в якій чи не щодня що-небудь виходило з ладу, однозначно не мав через що хвилюватися, крім «теплих слів» старого бюрократа. Марк знову взяв до рук планшет і надрукував у пошуковому рядку «Google» два слова: «союз аполлон». Стаття з Вікіпедії очолила перелік результатів пошуку. Хлопець перейшов за посиланням. Спільний експериментальний політ зі стикуванням двох космічних кораблів справді відбувся влітку 1975-го. Марк перевірив дати, прізвища астронавтів, назви та маркування кораблів — усе збігалося.

Чи це підтверджувало, що газета з його світу? Напевно, так. Але не точно.

Під статтями про «Союз-19» і американський «Аполлон» умістили вже геть ідіотську розповідь комбайнера Віталія Музики про свої досягнення.

…Й ось настала ця радісна хвилина, коли з бункера мого комбайна посипалася двохсота тонна хліборобського золота.

Марк не дочитав її. Відкинувся на спинку крісла, визирнув у вікно. Страшенно хотілося поділитися з кимось, поговорити… Не про газету, звісно, взагалі про все, що відбулося впродовж попередніх днів. Від часу першої подорожі Колумба… хлопець ледь закусив губу. Та до сраки Колумба! Нічого подібного ще не було. За всю історію ніхто не відкривав інших світів у буквальному значенні! Марк перевів погляд на розгорнутий випуск «Червоного прапора» сорокарічної давності. Розповісти дідові? Він, напевно, відразу не повірить, здивується, але зрештою зрозуміє, що онук не вигадував би історію, яку можна легко спростувати. А потім що? Що станеться, коли про паралельний світ дізнаються дорослі? Хлопець провів долонею по потилиці. Буде мерва. Ще й яка. Він уявив, як до Рівного, наче мухи, злітаються науковці з усіх закутків планети, як довкола їхнього будинку зводять кордони, встановлюють намети з обладнанням. Несподівано Марк відчув неприємне поколювання: спершу в долонях, потім у руках і зрештою в грудях. Ясно як день, що після такого для нього та Соні той дивовижний світ виявиться безповоротно втраченим. Вони ж лише нетямущі підлітки. Їм більше ніколи не дозволять туди повернутися, на гарматний постріл не підпустять до ліфта. А він іще жодного разу там не скупався, і до гір не ходив, і… Кожна наступна думка влучала в крихітне, проте дуже вразливе місце у свідомості. Ні! Бляха, ні! Марк волів ні з ким не ділитися тим світом.

Він зайшов у «Контакт», розкрив вкладку «Повідомлення». Соня була в мережі. Марк написав:

Марк 18:32

це знову я

здоров))

я дещо взяв звідти

після того як ти пішла

Дівчина довго не відписувала.

Соня 18:34

що взяв?

Марк 18:34

газету

Соня 18:34

яку газету?

Марк 18:34

в кімнаті на першому поверсі лежала газета

я через вікно її помітив

ти хіба не бачила?

Соня 18:34

ні

Марк 18:34

я розбив вікно, заліз туди і забрав її

Хлопець очікував на зливу запитань — яка назва газети? якою вона мовою? що в ній написано? — та дівчина мовчала. Він почав писати сам.

Марк 18:34

газета за 20 липня 1975-го

прикидаєш?

називається «Червоний прапор»

колись така виходила в Рівному

з такою ж назвою

ще за совка

але я все одно не впевнений, що газета з нашого світу

може, десь там є інше Рівне, в якому теж був СРСР,

і газета звідти

Марк 18:35

тобі нецікаво?

я просто подумав, що газета допоможе дізнатися щось про будинок

Соня 18:35

якщо вона звідси, ти можеш пошукати таку саму в бібліотеці

в науковій мають бути підшивки

за всі роки

Хлопець гмикнув, дивуючись, що не здогадався про це раніше.

Марк 18:35

так і зроблю!

ми повинні розібратися з усім цим

зрозуміти, що це за місце

чи є ще такі місця

Соня 18:35

нафіга?

Марк 18:35

як це нафіга?

блін

ми просто зобов’язані

Соня 18:35

ми нікому нічим не зобов’язані

Марк 18:35

я навіть думав розказати дідові

він би допоміг

але потім вирішив, що краще не треба

Соня 18:36

НЕ ЗДУМАЙ НІКОМУ РОЗКАЗУВАТИ!!!

Марк 18:36

я не казатиму

Соня 18:36

БЛЯ (((

Марк 18:36

ти чого?

Соня 18:36

педал, блін!

на хріна я тільки тобі розповіла все ((

Марк 18:36

я не скажу, не кіпішуй

І щоб якось загладити ситуацію, запропонував:

Марк 18:37

давай на якихось вихідних пікнік влаштуємо

я дістану щось пожерти

дрова там є

можна буде поплавати…

Соня не відповідала хвилин п’ять, потім погодилася.

Після вечері Марк лежав на ліжку в темряві. Щонайменше двічі його огортало тривожне відчуття, що події попередніх днів йому приверзлися. Щоразу хлопець вмикав смартфон і довго, аж до різі в очах, роздивлявся фотографії дерев’яного будинку на тлі лісистого пагорба, торкався рукою принесеного з того світу жолудя. Як це місце може бути реальним? Як прості маніпуляції зі звичайним ліфтом дають змогу потрапити до нього? Ким була та стара? Марк пригадував слова, почуті від діда, — якщо хтось коли-небудь стикнеться із паралельним світом, завданням науки буде пізнати й описати його; ніщо не впорається із цим краще за науковий метод, — і зі схожим на пекучу грудку відчуттям сум’яття в грудях міркував про те, що науковий метод у його ситуації цілковито безсилий. Наука пропонує гіпотези, які потрібно спростувати або підтвердити під час експерименту. Але в нього не було ні гіпотез, ні грубих припущень, ні навіть приблизних здогадів, чим є світ по той бік ліфта та як саме виник перехід до нього.

Якщо гіпотез немає, вчені збирають більше інформації. Так казав Арсен. Поволі у хлоп’ячій голові зринали різні ідеї. Для початку — піти до бібліотеки та дістати підшивку «Червоного прапора» за липень 1975-го. Перевірити який-небудь інший ліфт. Потім можна було би сфотографувати істоту на п’ятому. Цифрова камера не годиться — вимкнеться під час переходу, — отже, треба роздобути старий дідів плівковий фотоапарат і вигадати, як сховати його між колінами чи під пахвою…

Марк позіхнув. Повіки наливалися свинцем і м’яко змежувалися. Тієї миті, коли очі остаточно заплющилися, по суті, вже сповзаючи в сон, хлопчак збагнув, що вперше в житті не зробив уроки на завтра. Думка тріскучим розрядом шугнула крізь мозок, однак її відлуння виявилося недостатньо сильним, щоби вирвати його зі сну.