Вона

Розділ 7 Сни

Сни Марі почала бачити все частіше. Марі ставало все тривожніше. Вона не могла збагнути, чому почала їх бачити так раптово і тепер вони продовжують її хвилювати. У її житті нічого не змінилось, окрім того, що почалися нічні кошмари і в неї на очах померла людина. Вона поскаржилась мамі, що її хвилюють страшні сни. Реакція мами її геть не здивувала. Мама вирішила, що це через насичений графік і останні події, що стались. Але Марі знала, що тут, щось більше. Її постійно бентежили одні й ті самі питання: чому вони почали снитися на її шістнадцятий день народження? Чому вона ніби відчуває оточуючих людей, їхні думки, почуття, фізичний біль? Тепер вона на свій подив, могла то зненацька засмучуватись, то радіти, або в неї починало боліти щось, що ніколи раніше не боліло. Її могли зненацька охопити то шалені почуття кохання, то злість. А потім стала помічати, що ці самі відчуття безпосередньо стосуються того, із ким вона говорить, або хто знаходиться поруч з нею. Інколи снів не було. І Марі здавалось, що все минуло. Але одного дня Марі зрозуміла, що на це не можна закривати очі. Марі наснився сон, ще один сон. Найбільше її вражало, що ці сни були такі реальні, але водночас неймовірні, які раніше вона бачила лише у фільмах. Уві сні хлопець видирався на дерево. Марі стояла посеред лісу, окутаного нічною темрявою. Він ліз все вище й вище, майже зривався, але продовжував лізти. Дерево було таке велетенське, широкі, розлогі гілки, міцний стовбур. Хлопець удивлявся у верхівку дерева ніби щось там бачив. А Марі охоплювало дивне відчуття. З нею такого ще не траплялось. Ейфорія, щастя. Марі розуміла, що на верхівці дерева, те, що зробить її найщасливішою на світі людиною, те, чого вона так хоче. Але здоровий глузд говорив Марі, що це зовсім не те, що їй потрібно, що це не насправді. Опанувавши себе, Марі почала розуміти, що це може відчувати той хлопець, якого вона зараз бачить. І раптом Марі зрозуміла що там, угорі. Дівчина, вона була вище за нього, сміялась із нього, дражнила. А Марі як завжди, ніби стояла і спостерігала за цим, відчуваючи все навколо, як у реальності. Спочатку вона подумала, що це просто пара, яка в такий спосіб розважається. Але її вражало, що дівчина так плавно і легко рухається гілками, на відміну від хлопця. Її рухи були настільки легкими, що здавалось вона літає, піднімаючись все вище і вище, а хлопець що було сил карабкався за нею. Вона була така гнучка, її рухи були такі легкі і плавні. Марі це зачаровувало. Вона тепер відчувала втіху, грайливість, їй хотілось веселитись, кричати, танцювати… І раптом, коли хлопець вже майже дістався верхівки, де вже сиділа дівчина, яка йому всміхалась і протягувала руку, намагаючись допомогти, він зірвався! Марі аж зойкнула, але навіть не змогла зрушити з місця, просто притисла руки до рота ніби боячись, що її зойк хтось почує. Вона поглянула на тіло хлопця, яке лежало на землі. Він був мертвий, вона це знала як і того разу. Марі раптом відчула порожнечу всередині себе, їй вже не було шкода хлопця, вона ніби забула, що то була людина, їй було все одно, здавалось, вона вважала, що йому так і треба. Марі відірвала очі від хлопця, що лежав на землі і підвела їх на дівчину. Дівчина, що сиділа на дереві, ось що вразило її понад усе. Дівчина зареготала, так щасливо, так голосно. Поглянувши на мертвого хлопця, що лежав на землі, вона знову зареготала, і реготала, і реготала. І її це так звеселяло, що і Марі насправді передався її хороший настрій, адже здавалось ще мить, і вона сама розрегочеться. Ніби там лежала не мертва людина, а щось не абияке кумедне. І з одного боку Марі розуміла, що вона чинить погано, а з іншого так же було їй весело.

— Дурненьке хлоп’я, яке ж дурненьке хлоп’я))), — вона зареготала. — Твоя слабкість тебе згубила. Ахахахаха)))!

І вже за мить дівчина, що сиділа на дереві зблідла, її риси стали неприємними, моторошними. Це вже не було мила дівча, це було щось страшне. Сіре обличчя, різкі риси, кістки ніби хотіли прорвати шкіру. Порожнеча в очах, — це була насправді страшна істота, а не людина. Вона поглянула прямо на Марі. І Марі відразу відчула себе, тільки себе. Та істота поглянула так, ніби її звеселяло, що за цим спостерігали, але нічого вдіяти не могли. Вона посміхнулась, дивлячись прямо в очі Марі.

Сон, це просто сон, подумала розплющивши очі Марі.

А через декілька днів в сусідньому містечку знайшли мертвого хлопця в лісі. Вирішили, що це самогубство.